Рішення № 137808602, 29.06.2026, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/2496/25

Провадження № 2/946/994/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді - Баннікової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Клопот М.П.,

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року представник ГУ ПФУ в Одеській області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області з 08.10.2024 року та отримувала пенсію за віком, відповідно до ЗУ від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». ОСОБА_1 звернулась до ГУ з особистою заявою від 08.10.2024 № 4686 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058. Заявниці було призначено пенсію за віком в розмірі 3505,10 грн із призначенням грошової допомоги в розмірі десяти пенсій - 35051,00 грн, відповідно до пункту 7-1 розділу ХІ «Прикінцеві положення» Закону № 1058. Згідно із розділом 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (зі змінами), право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал. Проте, згідно наданої довідки від 30.09.2024 № 60, ОСОБА_1 працює на посаді молодшої медичної сестри, яка не передбачена Переліком № 909. Таким чином, право на отримання відповідно до пункту 7-1 розділу ХІ «Прикінцеві положення» Закону № 1058 грошової допомоги ОСОБА_1 не має. Основною умовою, з якою законодавець пов`язує наявність права на призначення грошової допомоги у спірних правовідносинах, є факт роботи не тільки у відповідних закладах, а також і на відповідних посадах, визначених статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідачем ця умова не дотримана. У зв`язку з тим, що при призначенні пенсії ОСОБА_1 було невірно враховано страховий стаж, як «працівнику охорони здоров`я» і, як наслідок, безпідставно нараховано грошову допомогу, у відповідача виникла переплата пенсії в сумі 35051,00 грн за період з 17.09.2024 по 30.09.2024. При проведені перерахунку за період з 17.09.2024 по 30.09.2024 ОСОБА_1 у зв`язку з безпідставно наданою довідкою, по пенсійній справі утворилась переплата пенсії в сумі 35051,00 грн. Додатковими поясненнями від 19.01.2026 року зазначила, що переплата пенсії ОСОБА_1 виникла внаслідок подання необґрунтованої довідки відповідачем. У процесі перерахунку пенсії Відповідачу безпідставно було нараховано та виплачено грошову допомогу, при цьому допущено рахункову помилку, що й спричинило утворення переплати. Це підтверджується матеріалами справи, зокрема рішенням про прийняття переплати на облік та протоколом індивідуального перерахунку. А, відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13, рахункова помилка це неправильність у підрахунках, що повністю відповідає обставинам даної справи. Встановити переплату пенсії можливо лише після проведення перевірки пенсійних справ по яким проведено перерахунок. Тому твердження відповідача про добровільність виплати є необґрунтованим і суперечить ст. 1215 ЦК України, яка прямо передбачає можливість повернення зайво виплачених сум у випадку рахункової помилки незалежно від добросовісності відповідача. Оскільки переплата пенсії виникла через рахункову помилку шляхом додавання до виплати суми грошової допомоги органу Пенсійного фонду, вона підлягає поверненню незалежно від добросовісності відповідача. Відмова у задоволенні позову суперечить прямим приписам закону та усталеній практиці Верховного Суду. Відсутність доказів умислу відповідача не звільняє її від обов`язку повернути переплату, яка виникла через рахункову помилку. Такий підхід порушує баланс інтересів держави та громадянина, адже кошти Пенсійного фонду є бюджетними і мають використовуватися виключно за цільовим призначенням.

У вересні 2025 року відповідачем ОСОБА_1 надано до суду відзив на позовну заяву у якій зазначає, що з позовними вимогами не згодна, вона діяла добросовісно та не вчиняла жодних протиправних дій. Вказує, що вона не приховувала відомостей про місце роботи, надала необхідні документи та довідки. Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії. Відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов: зловживання з боку пенсіонера або/та подання страхувальником недостовірних даних. Тобто законодавством визначено дві самостійні підстави для відшкодування надмірно сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб?єкта, на якого покладається такий обов?язок в залежності від того, хто із цих суб?єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої надмірної сплати, а саме: у випадку зловживань з боку пенсіонера обов?язок відшкодування може бути покладений на нього; у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником обов?язок відшкодування надмірно виплачених сум покладається на страхувальника. Тобто умовою настання вказаної відповідальності є прямий умисел з боку пенсіонера, який призвів до надмірної виплати йому пенсії. Доказів того, що ця переплата була нарахована через подання нею недостовірних даних при призначенні пенсії позивачем до суду не надано. Грошова допомога, отримана при виході на пенсію, була використана мною на життєві потреби (лікування, комунальні послуги, харчування тощо). Стягнення цих коштів зараз порушує баланс між публічними та приватними інтересами, оскільки вся відповідальність за помилку перекладається на добросовісного отримувача, мене як пенсіонера. Отже, вона не має обов?язку повертати кошти, виплачені мені за рішенням Пенсійного фонду, оскільки вона подала достовірні документи, не обманювала та не вводила в оману орган Пенсійного фонду; виплата сталася виключно з вини самого позивача; чинне законодавство та судова практика виключають можливість стягнення таких коштів.

Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі.

У відповідності зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Органи Пенсійного фонду України є органами державної виконавчої влади, які в своїй діяльності керуються Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України, постановами Правління, наказами Фонду, а також Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п. 7 Положення Пенсійний фонд України виконує функції безпосередньо та через створені у встановленому порядку його територіальні управління. Пенсійний фонд України забезпечує ефективне використовування засобів, що знаходяться в його управлінні. Реалізація нормативних розпоряджень і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених джерел прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду, згідно конкретним напрямам витратної частини бюджету Пенсійного фону України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі Головне управління), є органом державної виконавчої влади і уповноважений державою на реалізацію державної політики в сфері забезпечення збору страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено: особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З приписів ч. 2 ст. 1214 ЦК України (зокрема ст.ст. 179, 181, 190, 192 ЦК України) випливає, що норми ст. 1212 ЦК України повною мірою стосуються і випадків безпідставного набуття або збереження грошей.

Статтею 1215 ЦК України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні (особовий рахунок НОМЕР_1 ), та отримує пенсію за віком.

ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ з особистою заявою № 4686 від 08.10.2024 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону № 1058.

Відповідачці ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком в розмірі 3 505,10 грн. із призначенням грошової допомоги в розмірі десяти пенсій 35 051,00 грн., відповідно до пункту 7-1 розділу ХІ «Прикінцеві положення» Закону № 1058.

Відповідно до пункту 7-1 розділу ХІ «Прикінцеві положення» Закону № 1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж, зокрема, для жінок - 30 років на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно із розділом 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (зі змінами), право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал. Проте, згідно наданої довідки від 30.09.2024 № 60, ОСОБА_1 працює на посаді молодшої медичної сестри, яка не передбачена Переліком № 909.

Враховуючи вищевикладене, за період з 17.09.2024 року по 30.09.2024 року за ОСОБА_1 утворилась переплата пенсії в сумі 35 051,00 грн.

Згідно ст.102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Відповідно до ст.50 Закону суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Статтею 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Отже, оскільки переплата пенсії виникла через рахункову помилку шляхом додавання до виплати суми грошової допомоги органу Пенсійного фонду, вона підлягає поверненню незалежно від добросовісності відповідача.

Враховуючи вищевикладені обставини, норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, дійшов до висновку про законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 180, 181 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 258, 263-268, 273, 276, 279 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ), на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ: 20987385, місцезнаходження юридичної особи: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) надміру виплачену пенсію в розмірі 35 051,00 (тридцять п`ять тисяч п`ятдесят одна гривня) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ), на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ: 20987385, місцезнаходження юридичної особи: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) судовий збір в сумі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення проголошено 29.06.2026 р.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: Н.В.Баннікова