Рішення № 137808335, 30.06.2026, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/592/26

Провадження № 2/493/665/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

ГОЛОВУЮЧОЇ-СУДДІ ІЛЬНІЦЬКОЇ О.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» звернулося до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 20.03.2025 року між ТОВ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 175730 про споживчий кредит.

У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних його умов, зокрема щодо розміру кредиту, грошової одиниці, в якій надано кредит, строку та умов користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру та типу процентної ставки.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «КРЕДІПЛЮС» ініціювало переказ грошових коштів у розмірі 25302,00 грн безготівковим зарахуванням на платіжну картку №5168-75ХХ-ХХХХ-9339 відповідача, вказану ним при укладанні договору.

10.10.2025 року між ТОВ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №10102025, відповідно до умов якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 175730 про споживчий кредит від 20.03.2025 року в розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги № 2 від 05.11.2025 року та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 2 від 05.11.2025 року до Договору факторингу №10102025.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 175730 про споживчий кредит становить 31381,70 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 18510,49 грн; заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом у розмірі 9469,21 грн; заборгованості за комісією 602,00 грн.; заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи) 2800,00 грн.

Разом з тим, вимоги щодо стягнення штрафних санкцій позивачем не заявляються.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення існуючої заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 28581,70 грн, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою судді від 01.04.2026 року позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для виправлення недоліків.

06.04.2026 року на виконання ухвали про залишення позову без руху позивач подав до суду заяву про усунення недоліків з додатками.

Оскільки позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», тому позивач самостійно направив відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів рекомендованим листом з описом вкладення, надавши суду докази їх надсилання.

Ухвалами судді від 06.04.2026 провадження по даній цивільній справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також за клопотанням позивача витребувані докази в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

23.04.2026 року відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзиву на позовну заяву відповідач до суду не подав, крім того від нього не надходили будь-які заяви чи клопотання.

На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, розглянувши позов в межах заявлених вимог, дослідивши письмові докази та матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 20.03.2025 року між ТОВ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 185730, який складається з індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку платежів, які містять персональні умови кредитування позичальника та загальної для всіх клієнтів кредитодавця публічні частини договору про споживчий кредит.

На умовах, встановлених договором, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідно до умов укладеного договору сума (загальний розмір) кредиту 25302,00 грн, яка надається в наступному порядку: у розмірі 21000,66 грн на номер рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 ; у розмірі 4301,34 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 300% річних, тип процентної ставки фіксована. Знижений тариф комісії за обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. Строк кредитування складає 168 днів з 20.03.2025 року до 04.09.2025 року.

У випадку несплати/неповної сплати періодичного платежу в день настання дати його належної сплати, визначеної Графіком платежів, а також протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, то на 6-й день від дати неналежної сплати позичальник, якщо тільки він не звільнений від обов`язку сплачувати неустойку, згідно чинного законодавства, зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 400,00 грн, а в подальшому починаючи з 7-го дня пеню в розмірі, що становить 40,00 грн за кожний календарний день прострочення та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Цей кредитний договір укладався в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та доступний через веб-сайт кредитодавця https://finx.com.ua.

Згідно з довідкою ТОВ «КРЕДІПЛЮС» №206/16-01 від 16.01.2026 року, ТОВ «Контрактовий Дім» згідно з договором № 1412/22-1 від 14.12.2022 року, укладеного між Установою та ТОВ «КРЕДІПЛЮС», 20.03.2025 року було успішно перераховано кошти у розмірі 21000,66 грн на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , призначення платежу: видача кредиту № 175730 від 20.03.2025 року.

Як вбачається з довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-260413/66617-БТ від 19.04.2026 року на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_3 , на рахунок якої 20.03.2025 року зараховано платіж у розмірі 21000,66 грн., про що також свідчить виписка про рух коштів по картці.

Відповідно до картки обліку виконання договору № 175730 від 20.03.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за договором станом на 04.09.2025 року становить 31381,70 грн, з яких: 18510,49 грн тіло кредиту; 9469,21 грн проценти; 2800,00 грн пеня; 602,00 грн комісія.

10.10.2025 року між ТОВ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №10102025, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Сторонами погоджено, що права вимоги переходять від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог та акту приймання-передачі реєстру.

Відповідно до витягу з Додатку № 1 до договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025 року Реєстру прав вимоги № 2 від 05.11.2025 року та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 2 від 05.11.2025 року до Договору факторингу №10102025 від 10.10.2025 року, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 175730 від 30.03.2025 року в загальному розмірі 31381,70 грн.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 175730 від 20.03.2025 року, заборгованість відповідача ОСОБА_1 не погашена та становить 31381,70 грн.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією в загальному розмірі 28581,70 грн.

Суд констатує, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами пов`язані з виконанням умов кредитного договору, вирішуючи які, суд виходить з такого.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Зі змісту абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 цієї статті).

Ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положеннями ч.1 та 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що між ТОВ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 існували договірні зобов`язання внаслідок укладання Договору про споживчий кредит № 175730 від 20.03.2025 року.

Ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За правилами статей 525, 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за договором про споживчий кредит №175730 від 20.03.2025 року належним чином не виконав.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору. Розрахунок підтверджує існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Копія договору факторингу підтверджуєь перехід всіх прав грошової вимоги за кредитним договором до позивача по справі.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконує, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача підлягають задоволенню.

Згідно ст.. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно вимог ст.. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року, укладений між адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» і ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ»; протокол погодження вартості послуг; додаткову угоду № 25771398245 25770894056 до договору надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 року; акт прийому-передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 року, згідно з яким вартість наданих послуг становить 7000,00 грн.

Заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями ст. 141 ЦПК України, з огляду на таке.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі N 911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

Отже, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Водночас заявлені позивачем витрати не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями ст. 141 ЦПК України, з урахуванням критеріїв розумності, реальності, неминучості таких витрат, зважаючи на те, що ця справа є малозначною в силу вимог закону, розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, суд відповідно положень ст. 141 ЦПК України дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 509, 526, 530, 610-612, 625, 638-639, 1048, 1054, 1055, 1077-1078, 1081 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 80, 89, 141, 258-259 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Код ЄДРПОУ: 43541163, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333) заборгованість за кредитним договором № 175730 від 20.02.2025 року в розмірі 28581,70 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., а всього 34244,10 грн. (тридцять чотири тисячі двісті сорок чотири гривні 10 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 30.06.2026 року.

С У Д Д Я