Ухвала суду № 137807450, 25.06.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер № 333/8623/25

Номер провадження № 6/333/599/26

У Х В А Л А

Іменем України

25 червня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Піха Ю.Р., за участю секретаря судового засідання Пузанової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 адвоката Фофанова Ярослава Леонідовича про розстрочення виконання рішення суду,-

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Фофанов Я.Л. звернувся до суду із заявою, у якій просить розстрочити виконання рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 20 квітня 2026 року у справі №333/8623/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованості за кредитним договором у розмірі 19722,72 грн строком на 6 місяців.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 не має постійного заробітку із-за військової агресії рф проти Украіни. Також кожний місяць відповідач витрачає кошти на утримання родини, яка знаходиться на його утриманні. Водночас, з метою реального виконання Рішення суду ОСОБА_1 суму заборгованості може сплачувати за рахунок не постійних заробітків та може погашати заборгованість частинами. Окрім того, окремим Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя по справі №333/12119/25 від 18.03.2026р. з ОСОБА_1 , 27 жовтня 1998 року вже стягується на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором в розмірі 14 088,00 грн., а також судовий збір в розмірі 1 579, 94 грн. Отже, ОСОБА_1 не зможе одночасно виконувати всі рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя одночасно. У разі подання зазначеного рішення суду по справі №333/8623/25 до виконавчої служби з метою його виконання, сума заборгованості буде збільшена за рахунок виконавчого збору, витрат виконавця, які будуть покладені на Відповідача. Таким чином, ОСОБА_1 з метою реального виконання рішення суду та не обтяження себе та своєї сім`ї значною сумою компенсації Позивачу, просить суд здійснити зазначену розстрочку по виконанню зазначеного рішення суду у продовж 6 календарних місяців рівними частинами.

У судове засідання заявник та його представник не з`явилися, просили проводити розгляд заяви без їх участі.

Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 20 квітня 2026 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ЄДРПОУ 37356833 заборгованість за кредитним Договором №21.01.2025-100001805 від 21.01.2025 основної суми боргу за тілом кредиту у розмірі 8000,00 гривень та 9920 гривень відсотків за користування кредитом, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1802,72 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення набрало законної сили 21 травня 2026 року.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частин першої, третьої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні заяв про розстрочку виконання рішення, суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду/розстрочка/відстрочка підлягають з`ясуванню обставини, що свідчать про неможливість виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (ст.129-1 Конституції України).

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розстрочка виконання рішення суду це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення усієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; суми щомісячного платежу, наявність яких має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання» суду потрібно мати на увазі, що відповідно до норм цивільного та господарського процесуальних кодексів України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сімї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Застосування вищевказаних норм права може бути лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Отже, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що, відповідно до статті 435 ЦПК України, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10 провадження № 61-46129св18.

Під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Згідно висновку Верховного Суду від 28 травня 2024 року 906/1035/23 відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

На підставі частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наведене дає підстави для висновку про те, що при розгляді заяв щодо відстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому, які як і наявність виключних обставин для відтермінування має довести боржник.

При цьому, надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10).

Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Обґрунтовуючи заяву про відстрочку виконання рішення суду у цій справі, заявник посилався на скрутне матеріальне становище у зв`язку з військовою агресією рф проти України, а також, що на його утриманні перебуває родина.

Посилання заявника на скрутний матеріальний стан у зв`язку з військовою агресією рф проти України, судом до уваги не приймаються, оскільки відсутність коштів не наділяє боржника правом звернення до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду з посиланням на брак коштів для виправдання неспроможності або небажання виконання судового рішення про повернення боргу. При вирішенні заяви боржника має бути об`єктивно врахований баланс інтересів сторін.

Суд враховує, що судове рішення може бути виконане в примусовому порядку за рахунок наявного у боржника майна, про яке боржник не вказав у заяві, як і не вказав про відсутність такого. Тобто не обґрунтував, в чому перешкоди його реалізації, тощо.

Аналіз заяви про розстрочку виконання рішення суду свідчить, що вказані обставини не можуть вважатись достатньою підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки в жодній мірі не характеризують майновий стан ОСОБА_1 .

До заяви не додано будь-яких доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором у встановленому розмірі та відсутності коштів призначених для сплати боргу на виконання рішення суду. Такими документами, наприклад, можуть бути довідки про доходи (зокрема і фіскальних органів), про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, квитанції про придбання ліків тощо.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що введення та продовження строку воєнного стану в Україні не свідчить ні про наявність виняткових обставин, ні про поважність причин невиконання рішення суду.

Також суд враховує, що при укладенні кредитного договору на умовах, зазначених в ньому, ОСОБА_1 повинен був враховувати розмір своєї заробітної плати чи інших доходів та усвідомлювати, що на час дії кредитного договору він несе зобов`язання по витратам.

Ініціюючи розстрочку виконання рішення суду, ОСОБА_1 не навів посилань та не надав доказів наявності виключних або особливих обставин що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду слід відмовити.

Керуючись ст.269-272, 435 ЦПК України, ч.1 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача адвоката Фофанова Ярослава Леонідовича про розстрочення виконання рішення по цивільній справі за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя: Ю.Р. Піх