Ухвала суду № 137807246, 22.06.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/7589/25

провадження № 1-кс/405/1927/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026 м. Кропивницький

Слідчий суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 24.11.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025120000000740 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Олександрія Кіровоградської області, громадянину України, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, -

встановив:

до Подільського районного суду м. Кропивницького від старшого слідчого ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 .

Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчим мотивовано тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України; існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.

Прокурор в судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 підтримав за обставин, які в ньому зазначені, на задоволенні наполягав.

Захисник заперечував відносно задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою за такого: 1) вважає ризики, які заявлені слідчим та прокурором необґрунтованими 2) не може впливати на свідка, оскільки він залегендований 3) усі речові докази вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 . 4) його підзахисний має на утриманні матір, яка має інвалідність третьої групи 5) позитивно характеризується за місцем проживання 6) його підзахисний має захворювання, а саме катаракта очей 7) розмір застави є непомірним для його підзахисного, просив визначити її розмір не більше 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб 8) просив застосувати до його підзахисного менш суворий запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Підозрюваний підтримав позицію захисника та додав, що не одружений, не має утриманців на обліках не перебуває, не має інвалідності, 22.06.2026 мав виходити на роботу, просив застосувати менш суворий запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем проживання батьків.

Вивчивши клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дослідивши докази, якими стороною обвинувачення обґрунтовано клопотання, заслухавши доводи прокурора, думку підозрюваного та його захисника, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Встановлено, що слідчими ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 24.11.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025120000000740 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України

За підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, о 11 год. 38 хв. 20.06.2026 затримано ОСОБА_4 на підстав ст. 208 КПК України.

20.06.2026, у порядку та в строки передбачені ст. 277- 278 КПК України, слідчим повідомлено ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, відповідно до якої: ОСОБА_4 , в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» №60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995, не бажаючи займатися суспільно корисною працею, переслідуючи корисливі мотиви та мету незаконного збагачення за рахунок вчинення умисного, протиправного діяння у сфері обігу психотропних речовин, обрав предметом своєї незаконної діяльності психотропну речовину метамфетамін, який відповідно до списку №2 таблиці ІІ Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, віднесено до психотропних речовин, обіг яких обмежено.

Так, під час проведення досудового розслідування за матеріалами вказаного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_4 , у невстановлений під час досудового розслідування час, але не пізніше 04.06.2026, за невстановлених слідством обставин, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» №60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995, придбав з метою подальшого збуту прозорий поліетиленовий пакетик на зіп-застібці з порошкоподібною кристалічною речовиною білого кольору, яка згідно висновку експерта від 19.06.2026 № СЕ-19/112-26/7705-НЗПРАП, містить психотропну речовину метамфетамін, обіг якої обмежено, масою 0,0655 г.

Таким чином, отримавши у володіння психотропну речовину - метамфетамін, обіг якої обмежено, ОСОБА_4 , переслідуючи злочинний умисел, вчинив придбання психотропної речовини з метою збуту.

У подальшому, ОСОБА_4 , психотропну речовину метамфетамін, обіг якої обмежено, у невстановлений під час досудового розслідування час, але з моменту придбання і до моменту збуту, тобто, не пізніше 04.06.2026, за невстановлених обставин, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» №60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995, з метою подальшого збуту, зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , прозорий поліетиленовий пакетик на зіп-застібці з порошкоподібною кристалічною речовиною білого кольору, яка згідно висновку експерта від 19.06.2026 № СЕ-19/112-26/7705-НЗПРАП, містить психотропну речовину метамфетамін, обіг якої обмежено, масою 0,0655 г.

Таким чином, зберігаючи до моменту збуту психотропну речовину метамфетамін, обіг якої обмежено, ОСОБА_4 , переслідуючи злочинний умисел, вчинив зберігання психотропної речовини з метою збуту.

У подальшому, на підставі постанови прокурора відділу Кіровоградської обласної прокуратури, працівниками поліції було проведено негласну слідчу (розшукову) дію, а саме контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, у ході якої було встановлено, що 04.06.2026 в період часу з 20:55 год. по 21:05 год. ОСОБА_4 , переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок вчинення умисного, протиправного діяння у сфері обігу психотропних речовин, перебуваючи неподалік будинку №2 за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, м. Олександрія, пров. Олени Журливої, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» №60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995, передав в обмін на грошові кошти ОСОБА_7 (особа з якою укладено конфіденційне співробітництво та анкетні дані якого змінені) прозорий поліетиленовий пакетик на зіп-застібці з порошкоподібною кристалічною речовиною білого кольору, яка відповідно до висновку судової експертизи матеріалів, речовин і виробів від 19.06.2026 №СЕ-19/112-26/7705-НЗПРАП, містить психотропну речовину метамфетамін, обіг якої обмежено, масою 0,0655 г.

Таким чином, шляхом особистого продажу, отримавши у якості оплати, грошові кошти в сумі 1000 грн. (тисяча гривень), банкнотами, які раніше були оглянуті та вручені ОСОБА_7 (особа з якою укладено конфіденційне співробітництво та анкетні дані якого змінені) для проведення оперативної закупки, тим самим ОСОБА_4 , переслідуючи злочинний умисел, вчинив збут психотропної речовини, обіг якої обмежено.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 Кримінального кодексу України, тобто у вчиненні незаконного придбання, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті психотропної речовини, обіг якої обмежено.

Окрім цього, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , не займаючись і не бажаючи займатися суспільно корисною працею, настійливо виношуючи корисливі наміри отримання доходів злочинним шляхом, обрав способом реалізації протиправних намірів незаконну діяльність у сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, а предметом цієї діяльності таку речовину як метамфетамін, який відповідно до списку №2 таблиці ІI Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, віднесено до психотропних речовин, обіг яких обмежено.

Так, ОСОБА_4 у невстановлені під час досудового розслідування місці та час, але не пізніше 06 год. 31 хв. 20.06.2026, за невстановлених обставин, незаконно, в порушення вимог ст. ст. 7, 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995, відповідно до яких діяльність з обігу психотропних речовин, включених до таблиці ІI Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, на території України обмежена, придбав з метою збуту:

вісім зіп-пакетів з кристалічною речовиною, яка згідно з висновком експерта № СЕ-19/112-256/8021-НЗПРАП від 20.06.2026 містить психотропну речовину метамфетамін, обіг якої обмежено, загальною масою 0,179 г, тим самим вчинивши незаконне придбання психотропної речовини з метою збуту, вчинене повторно.

У подальшому, ОСОБА_4 з невстановленого під час досудового розслідування часу до періоду часу з 06 год. 31 хв. по 08 год. 46 хв. 20.06.2026, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, незаконно, в порушення вимог ст. ст. 7, 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15.02.1995, відповідно до яких діяльність з обігу психотропних речовин, включених до таблиці ІI Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, на території України обмежена, зберігав з метою збуту вісім зіп-пакетів з кристалічною речовиною, яка згідно з висновком експерта № СЕ-19/112-256/8021-НЗПРАП від 20.06.2026 містить психотропну речовину метамфетамін, обіг якої обмежено, загальною масою 0,179 г в обраному ним місці в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає.

У подальшому, 20.06.2026 у період часу з 06:31 год. по 08:46 год., під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 від 27.05.2026 за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , було вилучено вісім зіп-пакетів з кристалічною речовиною, яка згідно з висновком експерта № СЕ-19/112-256/8021-НЗПРАП від 20.06.2026 містить психотропну речовину метамфетамін, обіг якої обмежено, загальною масою 0,179 г, тим самим ОСОБА_4 вчинив незаконне зберігання психотропної речовини з метою збуту, вчинене повторно.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Так, діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).

Рішенням ЄСПЛ у справі "Кавала проти Туреччини" (заява №28749/18) встановлено відсутність потреби, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред`явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.

Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 (с) ст. 5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.

Обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.

Надані стороною обвинувачення докази, а саме: протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 26.11.2025, протокол про результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 10.02.2026 та від 02.04.2026 відносно номера мобільного оператора, яким користується ОСОБА_4 , висновки експерта від 19.06.2026 №СЕ-19/112-26/7705-НЗПРАП та від 20.06.2026 №СЕ-19/112-26/8021-НЗПРАП за результатами проведення експертизи матеріалів речовин і виробів, протокол обшуку від 20.06.2026 за місцем проживання ОСОБА_4 , у своїй сукупності свідчать про обґрунтованість підозри про яку повідомлено ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.

Вирішуючи питання про встановлення ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення, слідчим суддею наголошується, що при встановлення наявності/відсутності таких ризиків, слідчий суддя має виходити виключно з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним протиправних дій. При цьому, оцінка до вчинення підозрюваним таких дій виходить із: суворості можливого покарання, особи підозрюваного, характеризуючих даних, та інших обставин, які в кожному випадку є індивідуальними та давали слідчому судді прийти до обґрунтованого переконання, що такі дії підозрюваним можуть бути вчиненні, і без застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід, його неможливо уникнути, і така поведінка підозрюваного є потенційно можливою та прогнозованою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризики, які наведені слідчим в клопотанні та підтримані прокурором у судовому засіданні, які передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеними, за наступного:

- щодо ризику передбаченого п. 1 більш тяжке кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 307 КК України, є тяжким кримінальним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від шести до десяти років. Означене покарання в разі визнання ОСОБА_4 винуватим може бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 75 КК України (пільгового інституту призначення покарання), що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для підозрюваного переховуватися від суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ.

Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений;

- протокол допиту свідка, разом з його анкетними даними та місцем його проживання, який дає викривальні свідчення відносно підозрюваного відкриті стороні захисту, оскільки додані до клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що створює передумови для можливої спроби поза процесуального впливу на свідка. Отже, загроза того, що підозрюваним може здійснити дії, спрямовані на вплив у поза процесуальний спосіб на свідка у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення для уникнення останнім кримінальної відповідальності.

Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, але й на стадії судового провадження до моменту його безпосереднього допиту в суді.

- щодо ризику передбаченого п. 5 кримінальне правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_4 , є багатоепізодним, за місцем проживання підозрюваного виявлено та вилучено предмети, які використовувалися для фасування та збуту психотропних речовин, а саме розфасовані зіп пакети з кристалічною речовиною, що свідчить про системний характер протиправної діяльності та цілеспрямований умисел на її продовження. Крім того, кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , мають корисливий мотив та пов`язані з отриманням незаконного прибутку, що свідчить про реальну можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень у разі незастосування виняткового запобіжного заходу.

Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, санкція більш тяжкого злочину за ч. 2 ст. 307 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 6 до 10 років, раніше не судимий, а тому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При застосуванні відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує також обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 , не одружений, утриманців не має, а доводи захисту щодо утримання матері інваліда не знайшли свого підтвердження, працевлаштований, відомостей про стан здоров`я сторонами не надано, однак в судовому засіданні пояснив, що має захворювання очей катаракта, за місцем проживання характеризується позитивно, що свідчить відсутність міцних соціальних зв`язків, які могли б бути додатковою гарантією належної процесуальної поведінки підозрюваного, наявність доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів, у вчиненні якого він підозрюється.

Доводи сторони захисту щодо можливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту слідчий суддя відхиляє, оскільки такий запобіжний захід не забезпечить належного запобігання встановленим ризикам. З урахуванням характеру інкримінованих кримінальних правопорушень, їх багатоепізодності, корисливого мотиву та наявності даних про зберігання за місцем проживання предметів, призначених для фасування та збуту психотропних речовин, перебування підозрюваного за місцем проживання не виключатиме можливості продовження протиправної діяльності та не забезпечить належної процесуальної поведінки.

Отже, наведені вище обставини свідчать, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які б свідчили про наявність підстав та необхідність застосування до ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторонами кримінального провадження не надані докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, слідчий суддя дійшов висновку, що до підозрюваного необхідно застосувати винятковий запобіжний захід тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вирішуючи питання щодо розміру застави, слідчий суддя зазначає, що гарантії, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 7 КПК України, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, належну процесуальну поведінку підозрюваного. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його належну поведінку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку переховування від органів досудового розслідування тощо, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання кримінальному провадженню. При цьому має бути врахований майновий стан підозрюваного.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Водночас розмір такої застави не має бути надмірним.

Враховуючи серйозність повідомленої ОСОБА_4 підозри, його особи та матеріального стану, який вказав, що працює, однак інформації про його заробітну плату не надав, вказав про можливість внесення батьками застави у розмірі, що не перевищує 150 тис., вважає за можливе визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Визначаючи саме такий розмір застави, слідчий суддя враховує характер та обставини інкримінованого кримінального правопорушення, його вчинення в умовах воєнного стану, корисливий мотив дій підозрюваного, наявність ризику переховування, вплину на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення.

На переконання слідчого судді, застава у меншому розмірі не буде достатнім стримуючим фактором для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, тоді як визначений розмір застави не є завідомо непомірним для нього та здатний забезпечити виконання покладених процесуальних обов`язків.

Отже, наведені вище обставини свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що є підставою для застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Разом з тим, враховуючи майновий стан підозрюваного та принцип непомірності застави, слідчий суддя вважає за можливе визначити заставу у меншому розмірі, ніж просив слідчий та прокурор, у зв`язку з чим клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 199, 309, 369-372 КПК України, -

постановив:

клопотання старшого слідчого ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 11 год. 38 хв. 20.06.2026 до 18.08.2026 включно, в межах строку досудового розслідування.

На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 199680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: отримувач - ТУ ДСА України в Кіровоградській області, МФО 820172, ЄДРПОУ 26241445, рахунок UA768201720355219001015002505, призначення платежу забезпечення виконання ухвали суду від 22.06.2026 по справі № 12025120000000740 від 24.11.2025.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення застави ОСОБА_4 , або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 18.08.2026 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) утримуватись від спілкування зі свідком ОСОБА_8 , за винятком їх спільної участі в процесуальних, слідчих діях та в суді;

4) не відлучатися з м. Олександрія Кіровоградської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

5) здати на зберігання до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В іншій частині клопотання - відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_4 наслідки невиконання покладених обов`язків. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_4 та заставодавець повинні виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з під-варти у зв`язку із внесенням застави, ОСОБА_4 вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, під вартою в якому він буде знаходитись.

Вручити копію цієї ухвали прокурору, підозрюваному, захиснику негайно після її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_9