Рішення № 137807153, 19.06.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/6849/25

Провадження № 2/331/1076/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року місто Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю : секретаря Постарнак М.М.

учасники справи :

позивачка ОСОБА_1 ( в режимі відеоконференції),

представник позивачки - адвокат Сметаніков А.В.( в режимі відео конференції),

розглянув в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Сметанікова Андрія Васильовича до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Калуської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ :

25.11.2025 року від ОСОБА_1 в особі представника адвоката Сметанікова А.В. до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява до ОСОБА_3 , за результатами розгляду якої позивачка просить позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 3-4)

В обґрунтування заявлених вимог позивачкою зазначено, що з відповідачем по справі вона перебувала в зареєстрованому шлюбі, від якого в них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду з шлюб між сторонами було розірвано та стягнуто аліменти на утримання дитини, розмір яких згодом наступним рішенням цього ж суду було збільшено. На даний час відповідач жодним чином не цікавиться життям і розвитком дитини, участі у його вихованні не бере, з сином взагалі не спілкується і проживає в місті Бердянську. В силу загально відомих подій, позивачка переїхала проживати до міста Калуш, Івано-Франківської області, де зараз проживає разом зі своєю сім`єю. У 2022 році вона уклала шлюб з ОСОБА_5 , разом з яким на даний час і виховують неповнолітнього ОСОБА_6 . Заборгованості відповідача зі сплаті аліментів станом на 01.09.2025 року складає 113 389,71 грн. До позовної заяви додано висновок органу опіки та піклування Калуської міської ради від 06.11.2025.

Ухвалою суду від 27 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по зазначеній справі, призначено у справі підготовче судове засідання. (а.с. 24-25).

Ухвалою суду від 22 січня 2026 року продовжено строк проведення підготовчого провадження;

Ухвалою суду від 24 лютого 2026 року вирішено розгляд справи проводити в режимі відео конференції. (а.с. 49).

Ухвалою суду від 26 лютого 2026 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до розгляду по суті (а.с. 58-59).

Позивачка та її представник в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити з підстав, викладених по тексту позову. Проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечували.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, до суду не надано.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. (а.с. 55)

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, згідно з вимогами ст.ст.128, 131 ЦПК України, третя особа та відповідач повідомлені про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з`явилися у судове засідання без поважних причин.

Прийнявши до уваги позицію позивача та його представника, з урахуванням заяви третьої особи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, приходить до такого.

Статтю 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом із актового запису № 25 від 08.11.2012 Андрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області. (а.с. 8).

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18.11.2016 у справі № 310/7000/16-ц позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задоволено; шлюб, зареєстрований 08.09.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Бердянському району реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, - актовий запис № 105, розірвано. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/62863083)

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28.09.2017 у справі № 310/4464/17 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 19 липня 2017 року і до його повноліття. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/69180998)

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18.05.2021 у справі № 310/178/21 Позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задоволено частково. Змінено спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28.09.2017, яким стягнуто з ОСОБА_2 , аліменти на користь ОСОБА_7 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 19 липня 2017 року і до його повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 , аліменти на користь ОСОБА_7 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/97253313)

Відповідно до розрахунку Відділу примусового виконання рішень Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом № 310/4464/17, станом на 01.09.2025 року складає 113 389,71 грн. (а.с. 15-16)

29 червня 2022 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , виданий Комунарським відділом ДРАЦС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 29.06.2022, актовий запис № 429. Після укладення шлюбу ОСОБА_7 , отримала прізвище « ОСОБА_8 ». (а.с. 9)

При ухваленні рішення суд приймає до уваги висновком органу опіки та піклування Калуської міської ради від 06.11.2025. (а.с. 10-13)

Висновком органу опіки та піклування встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 від 07.10.2025 року встановлено, що мати проживає з трьома дітьми в задовільних умовах. В квартирі чисто, охайно, приготовлена їжа, діти чисті, доглянуті, мають весь необхідний одяг та взуття. Створені всі умови для розвитку дітей. Відповідно до характеристики від 20.05.2025 року №01-19/75, учня 6-І класу Калуського ліцею №3, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарекомендував себе з середнім і достатнім рівнями знань. Вихованням та навчанням сина займається безпосередньо мати. Батько не спілкується з сином, не цікавиться навчальним процесом. З пояснень наданих на Комісії 05.11.2025 року матір`ю дитини, ОСОБА_1 , з`ясовано, що колишній чоловік проживає в місті Бердянську Запорізької області, сином не цікавиться, не бере участь у його вихованні, не спілкується з ним, не телефонує, має борг по сплаті аліментів на утримання дитини. На Комісії 05.11.2025 року малолітній ОСОБА_4 , розповів, що з батьком контактів не підтримує багато років. Його вихованням займається мама та вітчим, який замінив йому рідного батька.Комісією визнано доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що батько дитини ОСОБА_2 , не приймає участі у навчанні, оздоровленні і матеріальному забезпеченні на рівні необхідному для цієї дитини. Він не цікавиться дитиною, його станом здоров`я; не знає його потреби; не відвідує сина на дні народження, святкові та вихідні дні; не піклується про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає йому доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання освіти.

Зазначені фактори, в сукупності, суд розцінює як ухилення відповідача від виховання дитини та свідомого нехтування своїми обов`язками.

Частина 7 статті 7 Сімейного кодексу України проголошує, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.

Відповідно до частини 2 статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

В статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. В статті 12 цього Закону зазначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Статтею 164 Сімейного кодексу України визначені підстави позбавлення батьків батьківських прав, зокрема те, що батьки ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява №31111/04, § 57, § 58).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Аналізуючи зазначені норми матеріального права, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі суд розподіляє у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 12, 13, 259, 263-265, 280 -282 ЦПК України,

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в особі представника адвоката Сметанікова Андрія Васильовича (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( адреса реєстрації : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ), третя особа Служба у справах дітей Калуської міської ради (адреса: Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. С.Бандери, буд.18, ЄДРПОУ 26535187), про позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса реєстрації : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ), батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 968 ( дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Сторонам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 29.06.2026.

Суддя: Н.Г.Скользнєва