Ухвала суду № 137806480, 29.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14803/25

Провадження № 1-в/344/107/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

засудженого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_4 про відстрочку виконання вироку, -

В С Т А Н О В И В:

Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням про відстрочку виконання вироку. Зазначив, що вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2025 року ОСОБА_4 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначено йому покарання за цим законом у виді штрафу в розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання повністю приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.09.2024 року (яким було призначено штраф у розмірі 51 000 гривень) та визначено остаточне покарання ОСОБА_4 у виді штрафу в розмірі 68 000 гривень та штрафу в розмірі 51 000 гривень, які відповідно до вимог ч. 3 ст. 72 КК України ухвалив виконувати самостійно. Вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05.05.2026 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок Івано-Франківського міського суду від 17 грудня 2025 року щодо ОСОБА_4 скасовано в частині призначеного покарання та вирішення долі речових доказів та ухвалено новий вирок, яким: ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді позбавлення На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання повністю приєднано невідбуте покарання за вироком від 17.09.2024 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік та штрафу в розмірі 51 000 гривень (виконувати самостійно відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України); речовий доказ - мобільний телефон «iPhone 11» (IMEІ: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ) з відповідними сім-картами - конфісковано в дохід держави. На сьогоднішній день вирок суду в частині направления ОСОБА_4 до установи виконання покарань не виконано. Тому вважає, що виконання вказаного вироку має бути відстрочено на підставі ч. 1 ст. 536 КПК України у зв`язку з тяжкою хворобою засудженого, яка об`єктивно перешкоджає відбуванню покарання, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 536 КПК України, виконання вироку про засудження особи до позбавлення волі може бути відстрочено у разі тяжкої хвороби засудженого, яка перешкоджає відбуванню покарання, - до його одужання. У нього під час винесення вироку суттєво погіршився стан здоров`я, зараз хворіє на цукровий діабет, де зобов`язаний дотримуватися строгої дієти та приймати по рецепту лікаря лікарство яке не можна пропускати жодного дня. Вказане захворювання згідно з Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 15.08.2014 №1348/5/572 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі» (розділ Переліку хворіб) підпадає під категорію тяжких хворіб, які перешкоджають подальшому відбуванню покарання. Згідно з медичними виписками (форма №027/0) та епікризом від 29.05.2026 року, засуджений потребує лікування: постійного медичного нагляду, отримання відповідних препаратів, та інсуліну, що є технічно неможливим в умовах слідчого ізолятора чи установ ДКВС України, оскільки вимагає залучення спеціалізованого обладнання цивільних лікарень. Направлення його до установи виконання покарань у поточному стані створює реальну, пряму і невідворотну загрозу моєму лікуванню та життю, що є неприпустимим у правовій державі. Злочин, за який його засуджено, відноситься до категорії невеликої тяжкості, та не є злочином проти підвалин національної безпеки чи громадської безпеки. Має постійне місце проживання, позитивно характеризуюся та не має наміру ухилятися від виконання вироку після покращення стану здоров`я, проходження лікування.

Захисник підтримав заявлене клопотання. Додав, що в засудженого встановлено діагноз цукровий діабет, він потребує постійного лікування. В умовах установи виконання покарань йому не зможуть його забезпечити, тому просив відстрочити виконання покарання до його видужання.

Засуджений підтримав думку захисника. Зазначив, що його стан здоров`я погіршився, хвороба триває з 2014 року. Вживає інсулін у визначених лікарем дозах.

Прокурор заперечив щодо задоволення такого клопотання. Вважає, що клопотання є безпідставне, в умовах установи виконання покарання є можливість забезпечення належного лікування засудженому.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання та додатки до нього, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 537 КПК України, визначено перелік питань, які має право вирішувати суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України, під час виконання вироків.

Зокрема, п. 1 ч.1 ст. 537 КПК України визначено, що під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про відстрочку виконання вироку.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п`ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв`язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 536 КПК України, виконання вироку про засудження особи до виправних робіт, пробаційного нагляду, арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі може бути відстрочено у разі тяжкої хвороби засудженого, яка перешкоджає відбуванню покарання, - до його видужання.

Відповідно до ч. 2 ст. 536 КПК України, відстрочка виконання вироку не допускається щодо осіб, засуджених за тяжкі (крім випадків, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті) та особливо тяжкі злочини незалежно від строку покарання.

Для прийняття рішення про відстрочку виконання вироку з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 536 КПК України, необхідна сукупність одночасно двох обставин: наявність у засудженого тяжкого захворювання, а також фактичні дані, що свідчать про істотні перешкоди для відбування покарання (у виді позбавлення волі). На підтвердження того й іншого має бути наданий висновок лікарсько-консультативної комісії про медичний огляд засудженого щодо наявності захворювання, визначеного Переліком хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що за приписами ст. 116 Кримінально-виконавчого кодексу України лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна робота в місцях позбавлення волі організовується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Окрім цього, спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15 серпня 2014 року №1348/5/572 затверджено «Порядок організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», яким передбачено надання засудженим до покарання у вигляді позбавлення волі необхідної медичної допомоги, зокрема, направлення до спеціалізованих та багатопрофільних лікарень.

Надані суду копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №7586/26 від 29.05.2026 року, виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 1988/21р, виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 5018/22 від 21.06.2022 року, виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 3862/18р, виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 1147/16р, виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 4492/15р від 08.05.2015 року, виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2341 від 05.07.2023 року, виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 3194/25р від 06.04.2015 року, виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 7055/14р 17.07.2014 року, індивідуальної програми реабілітації інваліда №21 від 01.08.2014 року та корінця медичного висновку №45 про дитину-інваліда віком до 18 років від 01.08.2014 року (дійсне до 29.10.2022 року) вказують на наявність захворювання у засудженого. Суд не може зробити висновок про тяжкість захворювання, оскільки, в матеріалах справи відсутній висновок спеціальної лікарської комісії щодо наявності у засудженого саме тяжкої хвороби, яка перешкоджає відбуванню покарання. Тому суд вважає, що відсутні підстави для відстрочки виконання вироку.

Ураховуючи наведене, відсутність належних доказів на підтвердження підстав, зазначених ст.536 КПК України, для відстрочки виконання вироку, у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про відстрочку виконання вироку слід відмовити.

Керуючись статтями 369, 372, 536, 537, 539 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про відстрочку виконання вироку - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати копію ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 29 червня 2026 року.

Головуюча суддя ОСОБА_6