Рішення № 137805895, 30.06.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/4022/25

2-о/215/12/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю. за участю: секретаря - Мироненко А.О.

заявника - ОСОБА_1

заінтересованої особи - ОСОБА_2

представника заінтересованої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні рідного брата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув при виконанні бойового завдання у с. Кліщіївка, Бахмутського району, Донецької області.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідною сестрою ОСОБА_1 , який вступив до лав ЗСУ та ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув при виконанні бойового завдання. Заявниця після смерті брата ОСОБА_4 вступила у спадок, відповідно до закону та подала до Комісії Міністерства оборони України документи про призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, передбачених ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». 11.09..2024 заявнику ОСОБА_1 було надіслано виписку з протоколу від 31.08.2024 №25/д про те, що документи повернуті заявнику на доопрацювання з метою надання документів, які підтверджують, що вона перебували на утриманні загиблого військовослужбовця. Заявник ОСОБА_1 зазначає, що не працювала, не мала свого доходу, загиблий брат усім її забезпечував, на підтвердження відсутності доходу надає довідку про її доходи за 2024 рік.

ІНФОРМАЦІЯ_5 заявник ОСОБА_1 народила сина ОСОБА_5 , є матір`ю одиначкою і будучі вагітною перебувала на повному утриманні свого брата ОСОБА_4 , навіть сина назвала в честь загиблого брата ОСОБА_4 .

Встановлення даного юридичного факту заявнику потрібно для оформлення одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА_1 .

Заявниця в судовому засіданні на заявлених вимогах наполягала, вказує що після закінчення навчання з березня 2022 р. по липень 2023 р. проживала в квартирі брата, після чого виїхала за кордон на час бойових дій. Брат, перебуваючи в Збройних силах України здійснював грошові перекази, та допомагав їй. Просила суд заяву задовольнити з підстав зазначених у заяві та з підстав наданих до суду доказів щодо доходу, руху грошових коштів по картці, пояснень свідка, та встановити факт перебування на утриманні загиблого брата.

В судовому засіданні представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Застеба А.В. заперечувала проти встановлення даного факту у зв`язку з відсутністю належних та достатніх доказів. Вказує, що допомога з боку брата повнолітній заявниці носила епізодичний, а не постійний характер, відсутні докзи пільного побуту та знаходження на утриманні.

В судовому засіданні заінтересована особа ОСОБА_2 просив суд встановити факт утримання заявниці ОСОБА_1 загиблим братом ОСОБА_6 з підстав зазначених у заяві.

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_6 в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідка, дослідивши наявні у справі докази, приходить до наступних висновків.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення перебування фізичної особи на утриманні.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст. 315 ЦПК України).

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , є сестрою ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 , рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу справа №2-4545/2008 від 24.10.2008, свідоцтвом про право на спадщину за законом та сторонами не оспорюється (а.с.18, 29-30, 181, 182).

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 28 років, місце смерті: Україна, Донецька область, Бахмутський район, село Кліщіївка, актовий запис №1257 (а.с.31,180,).

Мати загиблого ОСОБА_7 ОСОБА_8 , позбавлена батьківських прав за рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 24.10.2008 справа №2-4545/2008 (а.с.175,176).

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 48 років, місце смерті: Україна, Дніпропетровська область, Криворізький район, місто Кривий Ріг, актовий запис №139 (а.с.178).

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть встановлено, що підстава запису відомостей про батька загиблого ОСОБА_7 : Державна реєстрація народження проведена відповідно до частини першої статті 135 СК України (за вказівкою матері) (а.с.195).

З свідоцтва про право на спадщину за законом встановлено, що заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 отримали спадщину після смерті ОСОБА_1 , яка складалась з належного, але не виплаченого військовою частиною НОМЕР_5 Міністерства оборони України на день смерті грошового забезпечення загиблого військовослужбовця солдата ОСОБА_1 (в/ч НОМЕР_6 ) у розмірі 145571,12 грн., належність яких померлому підтверджується листом №891, виданого 19.03.2024 року в/ч НОМЕР_5 (а.с.18).

Міністерством оборони України затверджені протоколи засідання Комісії Міністерства оборони України стосовно призначення одноразової грошової допомоги, передбаченою статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно якого Комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги гр. ОСОБА_1 , 2000 р.н.- сестри загиблого 09.08.2023 року у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_1 (протокол №25/д від 31.08.2024 року) (а.с.20).

З протоколу №25/д від 31.08.2024 року, встановлено, що заінтересована особа ОСОБА_2 та заявниця ОСОБА_1 не відносяться до визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» кола осіб. За поданими документами неможливо встановити чи є повнолітні брати загиблого військовослужбовця непрацездатними (особами з інвалідністю) і чи перебували вони на його утриманні. Підтверджуючих документів про право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення даного виду пенсії відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» заявниками на розгляд не надано (а.с.16,19).

Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини частиною першою статті 16 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності, встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 2 частини другої цієї статті одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Згідно статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Згідно п. 6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Згідно ст. 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого.

Тобто, для набуття статусу утриманця військовослужбовця необхідна одночасна наявність таких умов: належність до непрацездатних членів сім`ї, визначених у ст. 30 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; отримання від військовослужбовця допомоги, яка є основним джерелом засобів до існування.

Згідно ч.4 с ст. 30 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб...

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомила, що є подругою заявниці та була свідком, як загиблий брат заявниці переказував ОСОБА_1 гроші. Заявниця ОСОБА_1 проживала з загиблим братом, а коли влаштувалась на роботу, то переїхала жити окремо. Працювала ОСОБА_1 близько трьох місяців, після звільнення повернулась жити до загиблого брата. Вважає, що заявниця перебувала на утриманні загиблого брата, який регуляо допомагав їй.

Щодо клопотання про допит інших свідків, заявниця ОСОБА_1 відмовились в судовому засіданні.

З довідки ОК-7 ПФУ відносно заявниці ОСОБА_1 встановлено, що за звітній 2021 рік вона отримала усього- 129000,00 грн. від ОСОБА_10 , КОД НОМЕР_7 ; звітний 2022 рік: усього 9003,46 грн. від ОСОБА_10 , КОД НОМЕР_7 ; інформація про звітний 2023 рік в довідці взагалі відсутня; звітний 2024 рік: усього 24 000 грн. від УПСЗН виконкому Тернівської районної у місті ради (а.с.6).

З довідки про отримання (неотримання) допомоги, виданої заявниці ОСОБА_1 встановлено, що вона перебуває на обліку в УПСЗН Тернівського району та їй призначено допомогу Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям з 01.02.2025 до 30.04.2025 загальна сума доходу, за винятком аліментів, становить тринадцять тисяч шістсот сімдесят грн. 70 коп. (а.с.7).

З Довідки виданої заявниці ОСОБА_1 від 29.04.2025 УПСЗН виконкому Тернівської районної у місті ради встановлено, що ОСОБА_1 отримала щомісячну одноразову допомогу при народженні 1-єї дитини за період з серпня 2024 по квітень 2025 - 6880 грн. (а.с.7 зв.).

В нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_1 повідомляє, що як на території України, так і за кордоном у зареєстрованому шлюбі, станом на 07 травня 2025 року не перебуває, фактичних шлюбних відносин ні з ким не підтримує (а.с.13).

Свідоцтво про народження дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , заявницею ОСОБА_1 до суду не надано. Інформація про батька дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 у суду відсутня.

В заяві від 17.06.2026 ОСОБА_1 зазначає, що вона отримувала від свого брата ОСОБА_1 перекази коштів та надала переписку з братом. З долучених до заяви довідок вбачається, що заявниця ОСОБА_1 отримала від загиблого брата ОСОБА_1 : 22.11.2022 500 грн., 15.02.2023 1000 грн., 22.06.2023 50 000 грн.; 30.04.2023 -2500 грн.; 22.04.2023 1000 грн., 08.03.2023 -500 грн., 25.01.2023 10000 грн., 02.01.2023 500 грн.

В судовому засіданні встановлено, що загиблий брат здійснив 8 переказів коштів за період з 22.11.2022 по 30.04.2023, розмір шести переказів є незначним і є меншим ніж прожитковий мінімум встановлений статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет на 2023 рік». Також заявниця ОСОБА_1 не конкретизує період, який вона вважає, що перебувала на утриманні, відсутня інформація про доходи загиблого брата та його видатки.

Як пояснила заявниця ОСОБА_1 в судовому засіданні, переказ у 50 000 грн. здійснив її брат ОСОБА_11 для її виїзду у липні 2023 року за кордон.

Суд критично ставиться до наданих доказів щодо переказів на картку заявниці ОСОБА_1 та пояснень свідка, враховуючи розмір переказів, їх не систематичність та відсутність інформації про призначення цих переказів, тим більше з наданих заявницею довідок, вбачається, що вона отримувала періодично перекази і від інших громадян, що, на думку суду, свідчить про відсутність повного утримання ОСОБА_1 її братом і що перекази, які він здійснював заявниці були основним джерелом її доходу.

З скріншотів листування заявниці ОСОБА_1 із її загиблим братом, судом встановлено, що брат погоджувався періодично переказувати їй гроші, але суми і призначення цих переказів із наданих доказів в листуванні та довідках не підтверджують факт утримання ОСОБА_1 її братом та те, що його допомога була основним джерелом її існування. Жоден доказ наданий заявницею не підтверджує, що її загиблий брат взяв на себе обов`язок по її утриманню.

Суд також відхиляє твердження заявниці ОСОБА_1 , що вона вагітна перебувала на утриманні загиблого брата ОСОБА_7 , адже жодного доказу на підтвердження цієї обставини суду не надано, більш того, в своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що народила сина ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто через 12 місяців після загибелі брата, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також заявник ОСОБА_1 не надає інформації щодо даних дитини та його батька. СК України чітко встановлює обов`язок батька утримувати своїх дітей та дружину, яка непрацездатна.

Таким чином суд не бере до уваги посилання заявниці на те, що вона не могла утримувати себе і перебувала на утриманні брата. Адже заявниця є працездатною особою, працювала, була працездатною на час загибелі брата.

Суд погоджується з доводами заявниці, що загиблий брат ОСОБА_1 , дійсно допомагав фінансово своїй сестрі ОСОБА_1 , переказав 50 000 грн, для її виїзду за кордон, однак така допомога не мала систематичного, постійного характеру протягом певного періоду часу.

Суд зауважує, що добровільне надання матеріальної допомоги періодично в невеликих розмірах, призначення яких не відоме та разове надання допомоги для виїзду за кордон не є тотожним поняттю «перебування на утриманні» та самі по собі не можуть бути беззаперечно визнані судом доказами перебування на утриманні загиблого брата.

Постановою Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18 встановлено, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18.

У відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч вимогам частини 1 статті 81 ЦПК України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, заявник в підтвердження своїх вимог щодо встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_1 належних доказів не надала і судом їх не здобуто.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, а саме: що вона перебувала на утриманні брата ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та був військовослужбовцем Збройних Сил України, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 263-265, 273, 293-294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення складено 30.06.2026 року.

Учасники справи:

заявник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 .

заінтересовані особи:

- ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_1 ;

- ІНФОРМАЦІЯ_9 , ЄДРПОУ НОМЕР_10 , юридична адреса: АДРЕСА_2 .

- Міністерство оборони України, ЄДРПОУ 00034022, юридична адреса: м.Київ-168, проспект Повітряних сил України, 6.

СУДДЯ: