Рішення № 137804224, 22.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17704/25

Провадження № 2/752/2141/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

22 червня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря - Касаткіної А.В.

представника позивача- Вертеби Д.С.

представника відповідача- Ковриженка С.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства « Юнекс Банк» про визнання недійсним одностороннього правочину, визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач, від імені якого діє представник - адвокат Вертеба Д.С., в липні 2025 року звернувся до суду з позовом і, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить:

1) визнати недійсним односторонній правочин, вчинений АТ «Юнекс Банк», оформлений у вигляді повідомлення щодо розірвання ділових відносин № 14.3-3443 від 18 квітня 2025 року та Розпорядження № 13 від 17 квітня 2025 року «Про розірвання ділових відносин з Клієнтами»;

2) зобов`язати АТ «Юнекс Банк» відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом поновлення ділових відносин з позивачем;

3) визнати незаконним та скасувати рішення АТ «Юнекс Банк» відносно позивача, як клієнта, про розірвання ділових відносин, оформлене Розпорядженням № 13 від 17 квітня 2025 року «Про розірвання ділових відносин з Клієнтами».

Посилається в позові на те, що позивачем відкриті банківські рахунки в АТ «Юнекс Банк» шляхом акцептування в мобільному застосунку «UnexBank» публічної пропозиції на укладання Договору про комплексне обслуговування фізичних осіб.

04 лютого 2025 року позивачем отримано від банку в мобільному застосунку повідомлення про необхідність протягом 5 днів надати інформацію щодо суті здійснених операцій, а також документи, що підтверджують фінансовий стан/джерела походження коштів.

11 лютого 2025 року позивачем надані документи та пояснення щодо походження коштів.

17 лютого 2025 року позивач отримав додатковий запит про надання підтверджуючих документів щодо здійснених наступних фінансових операцій:

1) 100 000, 00 грн 16 січня 2025 року - повернення помилково перерахованих коштів згідно листа від 07 січня 2025 року без ПДВ;

2) 150 000, 00 грн 20 січня 2025 року - повернення помилково перерахованих коштів згідно листа від 07 січня 2025 року без ПДВ;

3) 60 000, 00 грн 07 січня 2025 року - повернення помилково перерахованих коштів згідно листа від 07 січня 2025 року без ПДВ;

4) 140 000, 00 грн 03 лютого 2025 року - повернення помилково перерахованих коштів згідно листа від 03 лютого 2025 року без ПДВ;

5) 41 975, 10 грн - 03 лютого 2025 року - обладнання згідно Договору №24-01/2025-1 від 24 січня 2025 року без ПДВ.

18 лютого 2025 року ним були подані письмові пояснення з цього приводу, однак банком протягом березня-квітня неодноразово уточнювалася надана позивачем інформація.

18 квітня 2025 року позивача повідомлено про те, що всі його банківські рахунки закриті в односторонньому порядку через одностороннє рішення банку про розірвання ділових відносин на підставі внутрішнього рішення банку.

Підставою для такого рішення було встановлення неприйнятно високого рівня ризику/ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації/подання інформації з метою введення в оману банк.

Зазначає, що 04 лютого 2025 року позивач успішно проходив фінансовий моніторинг.

Щодо платежів про повернення помилково перерахованих коштів згідно листів зазначив, що позивач є єдиним засновником ТОВ ІОНІТІ», на рахунок якого з відкритого в банку рахунку були здійснені помилкові платежі як внесок до статутного капіталу.

В своїх поясненнях ним було зазначено, що дані кошти призначалися для придбання шин для легкових автомобілів, однак договори на їх поставку не були укладені в зв`язку з відмовою постачальника.

Кошти були повернуті на той же рахунок у банку, з якого і перераховувалися.

Платіж на 41 975, 10 грн був сплачений за придбання товару і вказана сума могла бути прослідкована банком та причини повернення коштів, однак банк не здійснив належного аналізу та документів, не надав обґрунтованого висновку про те, яких саме документів не вистачило на підтвердження фінансових операцій.

Розпорядженням банку № 13 від 17 квітня 2025 року «Про розірвання ділових відносин з Клієнтами» було зобов`язано закрити рахунки позивача в зв`язку з відмовою у підтриманні ділових відносин на підставі частини 1 абзацу 3 статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження масового знищення».

З урахуванням приведеного позові обґрунтування, вважає дії відповідача щодо нього незаконними і просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 21 липня 2025 року та відповідно до статті 33 ЦПК України визначено склад суду.

Ухвалою суду від 25 липня в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до статті 178 ЦПК відповідачу був наданий строк для подання відзиву.

Ухвалою суду від 12 лютого 2026 року суд перейшов до розгляду справи в судовому засіданні з повідомлення сторін.

13 серпня 2025 року відповідач подав відзив, яким проти позову заперечує.

Зазначає, що на підставі Анкет - Заяв протягом 2023-2024 років між банком та позивачем було укладено ряд Договорів про відкриття поточних рахунків з випуском платіжної картки від 07 серпня 2023 року, від 15 серпня 2023 року, від 16 серпня 2023 року, від 21 серпня 2023 року; від 27 травня 2024 року, від 18 грудня 2024 року.

Анкета-Заява разом з Публічною пропозицією АТ «Юнекс Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб затверджено рішенням Правління № 34 від 23 квітня 2021 року.

На час розірвання ділових відносин з позивачем діяла Публічна пропозиція АТ «Юнекс Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, затверджена рішенням Правління № 163 від 08 жовтня 2024 року.

Відповідно до зазначених умов Договорів, сторони взяли на себе певні зобов`язання, зокрема: банк зобов`язався відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмовитися від проведення фінансової операції у разі:

1) якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта є неможливим або якщо у банка виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;

2) встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей (пункт 6.4.19. в редакції Договору, що діяла на час спірних правовідносин).

Крім того, Умовами Договору передбачено право банку в односторонньому порядку розірвати Договір за своєю ініціативою на підставі статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (п. 10.3.2.1 в редакції Договору, що діяла на час спірних правовідносин).

В свою чергу, Клієнт зобов`язався, зокрема, дотримуватися вимог чинного законодавства України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та виконувати інші обов`язки, визначені Договором та чинним законодавством України ( пункти 3.1.13.1 та 3.1.13.9. в редакції Договору, що діяла на час його укладення).

На виконання вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» банк здійснив перевірку позивача, як Клієнта.

В результаті проведеного аналізу встановлено, що з травня 2024 року по рахунках позивача почали надходити різними сумами кошти з призначенням «Повернення помилково перерахованих коштів згідно листа без ПДВ».

Загальна сума надходжень становила 4 000 000, 00 грн від ТОВ «ІОНІТІ», де позивач є засновником, і які раніше перераховані ним у це товариство, як внесок в статутний капітал в січні - лютому 2024 року.

Кошти були отримані в тому ж періоді від ТОВ «ГАРАЖ.ЮА» як оплата по договору позики в сумі 10 673 000, 00 грн.

Клієнт також платив в 2024 році за розробку сторінки в мережі Інтернет та за установку обладнання з рахунку ПК загальною сумою 70 000. 00 грн.

У зв`язку з такими операціями у банку виникли підстави вважати, що Клієнт використовує карткові рахунки для проведення операцій, не типових для режиму роботи карткового рахунку та пов`язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.

Крім того, виявлено також наступні індикатори підозрілості, що стосуються фінансових операцій Клієнта та його поведінки згідно Додатку 20 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України №65 від 19 травня 2020 року, а саме:

1) проведення фінансових операцій на значні суми за особистим рахунком фізичної особи, якщо їх характер є притаманним комерційній діяльності;

2) проведення «циклічних» фінансових операцій із неодноразового поступового перерахування певної суми коштів з рахунку на рахунок юридичних осіб з призначенням платежу «поповнення статутного капіталу», наслідком чого є «штучне» створення статутного капіталу клієнта;

3) проведення за рахунком клієнта «циклічних» фінансових операцій з використанням однієї (або наближеної) суми коштів, за результатами яких відбулася купівля/продаж активу, надання/повернення фінансової допомоги,формування/погашення заборгованості за будь-яким правочином.

Враховуючи результат розгляду отриманих від позивача документів банк прийшов до висновку, що характер проведених операцій клієнтом дає підстави вважати, що вони можуть бути пов`язані з відмиванням та легалізацією коштів, із штучним поповненням статутного капіталу, що призводить до виникнення неправомірного доходу в учасника ТОВ - фізичної особи.

В зв`язку з цим, за результатами здійсненого аналізу банком прийнято рішення про встановлення позивачу, як клієнту, «Неприйнятно високого ризику» та відмови від підтримання з ним ділових відносин.

Після виявлення вказаних порушень банк наполягав на припиненні проведення платежів, повернення помилково перерахованих коштів через рахунки в банку і позивач був попереджений про це.

Незважаючи на попередження, в січні 2025 року знову почали надходити кошти з рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Креді Агріколь Банк», від ТОВ «ІОНІТІ» з призначенням: Повернення помилково перерахованих коштів згідно листа від 07 січня 2025 року без ПДВ.

Позивачем були надані пояснення та документи в їх обгрунтування, однак у банку виникли підстави вважати, що він використовує поточний рахунок для проведення операцій, не типових для режиму роботи поточного рахунку та пов`язаних із штучним поповненням статутного капіталу, що призводить до виникнення неправомірного доходу в учасника ТОВ - фізичної особи.

Позивачем були надані на запити банку документи та інформація, які не спростували підозри щодо його фінансових операцій.

З пояснень позивача вбачається, що внески до Статутного капіталу багаторазово здійснювались постійно «передчасно та помилково».

Крім того, були виявлені наступні індикатори підозрілості, що стосуються фінансових операцій позивача та його поведінки згідно Додатку 20 Положення №65:

63) проведення фінансових операцій на значні суми за особистим рахунком фізичної особи, якщо їх характер є притаманним комерційній діяльності;

66) проведення «циклічних» фінансових операцій із неодноразового поступового перерахування певної суми коштів з рахунку на рахунок юридичних осіб з призначенням платежу «поповнення статутного капіталу» наслідком чого є «штучне» створення статутного капіталу клієнта;

67) проведення за рахунком клієнта «циклічних» фінансових операцій з використанням однієї (або наближеної) суми коштів, за результатами яких відбулася купівля/продаж активу, надання/повернення фінансової допомоги, формування/погашення заборгованості за будь-яким правочином.

Враховуючи результат розгляду отриманих від позивача документів банк прийшов до висновку, що характер проведених операцій дає підстави вважати, що вони можуть бути пов`язані з відмиванням та легалізацією коштів, із штучним поповненням статутного капіталу, що призводить до виникнення неправомірного доходу в учасника ТОВ - фізичної особи.

В зв`язку з цим за результатами здійсненого аналізу банком прийнято рішення щодо встановлення клієнту «Неприйнятно високого ризику» та відмови від підтримання ділових відносин.

Зазначив також, що відповідно до умов Анкет -Заяв невід`ємною частиною яких є Договір комплексного банківського обслуговування, сторони взяли на себе певні

Пунктом 6.3 Договору сторони погодилися, що банк має право відмовити у встановленні (підтриманні) ділових відносин/наданні послуг/проведенні операцій у випадку якщо:

1) банком за результатами моніторингу ділових відносин з Клієнтом буде визначено, що операція, проведення якої ініціює Клієнт, та/ або діяльність Клієнта є підозрілими у відповідності із Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»;

2) зупиняти платіжні операції по рахунку Клієнта, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та/або розповсюдженням зброї масового знищення відповідно до вимог законодавства України.

3) відмовитись від Договору/ініціювати розірвання Договору в порядку, передбаченому Публічною пропозицією.

Таким чином вважає, що при укладенні Договору сторони дійшли згоди, що банк зобов`язаний розірвати Договір (ділові відносини) у разі встановлення Клієнту неприйнятно високого ризику, а отже припинення ділових відносин за цією підставою не є одностороннім правочином, незважаючи на те, що рішення про встановлення клієнту неприйнятно високого ризику встановлюється банку самостійно.

Таким чином, банк виконав взяті на себе зобов`язання щодо припинення ділових відносин у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику.

Звернув також увагу на те, що пунктами 11, 12 додатку № 1 Положення підпункту 13 пункту 4 розділу I Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України №65 від 19 травня 2020 року, передбачено, що банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов`язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 Положення.

Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає посилені заходи належної перевірки у разі присвоєння високого рівня ризику.

Відповідно до п. 2 Додатку 6 до Положення такі заходи здійснюються банком до встановлення ділових відносин із клієнтом (проведення фінансової операції без встановлення ділових відносин) під час проведення моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, та актуалізації банком даних щодо клієнта.

У пункті 6 Додатку 6 до Положення визначено, що банк повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин із клієнтом з метою визначення, чи є фінансові операції або дії клієнта підозрілими, у разі виявлення фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: 1) є складними фінансовими операціями; 2) є незвично великими фінансовими операціями; 3) проведені в незвичний спосіб; 4) не мають очевидної економічної чи законної мети; 5) не відповідають інформації щодо запланованої клієнтом діяльності з використанням послуг банку, отриманої банком від клієнта під час установлення мети та характеру ділових відносин із ним.

У пункті 12 Додатку 20 до Положення серед індикаторів підозрілості фінансових операцій визначений такий індикатор як фінансові операції за рахунком фізичної особи не відповідають ризик-профілю клієнта (зокрема віку, професії, доходам).

За приписами пункту 1 Додатку 12 до Положення банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/ відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Враховуючи вищенаведене, розриваючи ділові/договірні відносини, банк діяв відповідно вимог законодавства та укладених договорів.

З урахуванням цього просить у позові відмовити.

18 серпня 2025 року представник позивача подав відповідь на відзив, в якому обгрунтував заперечення щодо неправильного пособу захисту, викладені в відзиві та додатково обгрунтував незаконність дій банку при розірванні ділових відносин з позивачем.

28 серпня 2025 року представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, у яких додатково обгрунтував підстави для прийняття оспорюваного позивачем рішення про розірвання ділових відносин.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1067 ЦК України договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

За змістом частини 1 статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Статтею 1074 ЦК України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 2, частини 4 статті 1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка:

1) у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

2) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Судом встановлено, що протягом 2023-2024 років між сторонами шляхом акцептування позивачем у мобільному застосунку «UnexBank» публічної пропозиції на укладання Договору про комплексне обслуговування фізичних осіб, було укладено ряд Договорів про відкриття поточних рахунків з випуском платіжної картки, а саме: 07 серпня 2023 року, 15 серпня 2023 року, 16 серпня 2023 року, 21 серпня 2023 року, 27 травня 2024 року та 18 грудня 2024 року.

Розпорядженням № 13 від 17 квітня 2025 року «Про розірвання ділових відносин з Клієнтами» ділові відносини з позивачем, як клієнтом, були розірвані за ініціативою банку.

18 квітня 2025 року на адресу позивача було направлено Повідомлення про розірвання ділових відносин № 14.3- 3443.

Відносини сторін на момент виникнення спору регулювалися Публічною пропозицією АТ «Юнекс Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, затвердженою рішенням Правління АТ «Юнекс Банк» № 163 від 08 жовтня 2024 року.

Пунктом 10.3.2.1 Договору передбачено право банку в односторонньому порядку розірвати Договір на підставах, передбачених статтею 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний, наскільки це можливо, проводити аналіз та вивчення підстав і цілей усіх фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак:

1) є складними фінансовими операціями;

2) є незвично великими фінансовими операціями;

3) проведені у незвичний спосіб;

4) не мають очевидної економічної чи законної мети.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин з метою визначення, чи є такі фінансові операції або дії клієнта підозрілими.

Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі: встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

Перелік таких ризиків встановлено Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою Правління Національного банку України №65 від 19 травня 2020 року.

Пунктами 11, 12 Додатку № 1 до Положення передбачено, що банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов`язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в Додатку 1 до Положення.

Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає посилені заходи належної перевірки у разі присвоєння високого рівня ризику.

З переписки сторін в застосунку «UnexBank» вбачається, що 04 лютого 2025 року позивачу було направлено повідомлення про встановлення обмеження по картці та необхідність надати інформацію щодо суті здійснених операцій, а також документи, що підтверджують фінансовий стан/джерела походження коштів.

11 лютого 2025 року позивачем надано пояснення на ім`я Голови правління банку та надано відповідні документи.

17 лютого 2025 року у застосунку «UnexBank» у позивача були запрошені пояснення та документи щодо здійснення фінансових операцій, а саме надходження на рахунки наступних коштів з призначенням платежів:

1) 100 000, 00 грн 16 січня 2025 року - повернення помилково перерахованих коштів згідно листа від 07 січня 2025 року без ПДВ;

2) 150 000, 00 грн 20 січня 2025 року - повернення помилково перерахованих коштів згідно листа від 07 січня 2025 року без ПДВ;

3) 60 000, 00 грн 07 січня 2025 року - повернення помилково перерахованих коштів згідно листа від 07 січня 2025 року без ПДВ;

4) 140 000, 00 грн 03 лютого 2025 року - повернення помилково перерахованих коштів згідно листа від 03 лютого 2025 року без ПДВ;

5) 41 975, 10 грн - 03 лютого 2025 року - обладнання згідно Договору №24-01/2025-1 від 24 січня 2025 року без ПДВ.

18 лютого 2025 року в застосунку «UnexBank» позивачем надана додаткова відповідь на запит з документами.

( том 1 )

Відповідач у відзиві зазначив, долучивши до відзиву виписки по особових рахунках позивача з 27 травня 2024 року, що банком було здійснено перевірку та в результаті проведеного аналізу встановлено, що з травня 2024 року по рахунках позивача почали надходити різними сумами кошти з призначенням «Повернення помилково перерахованих коштів згідно листа без ПДВ», а саме: 4 000 000. 00 грн від ТОВ «ІОНІТІ», засновником якого є позивач, які раніше перераховані ним як внесок у статутний капітал у сумі 10 214 000, 00 грн в січні- лютому 2024 року.

Крім того, 10 673 000, 00 грн надійшло від ТОВ «ГАРАЖ.ЮА» як оплата по договору позики, а також 70 000, 00 грн за розробку сторінки в мережі Інтернет та установку обладнання з рахунку ПК.

В січні 2025 року з таким же призначенням платежу надійшли кошти від ТОВ «ІОНІТІ» з рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ « Креді Агріколь Банк».

( том 3 )

Представник відповідача в відзиві та судовому засіданні зазначив, що у банку виникли підстави вважати, що позивач, як клієнт банку, використовує карткові рахунки фізичної особи для проведення операцій, не типових для режиму роботи карткового рахунку та пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

Саме ці підстави стали підставою для проведення перевірки.

Надані позивачем пояснення та документи не спростували сумнівів банку.

За змістом частини 1 статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» банк є суб`єктом первинного фінансового моніторингу.

Відповідно до пунктів 19, 34, 45, 65-67 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» первинний фінансовий моніторинг - сукупність заходів, які вживаються суб`єктами первинного фінансового моніторингу і спрямовані на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.

Ділові відносини - відносини між клієнтом та суб`єктом первинного фінансового моніторингу, пов`язані з діловою, професійною чи комерційною діяльністю суб`єкта первинного фінансового моніторингу, що виникли на підставі договору, в тому числі публічного, про надання (використання) фінансових або інших послуг, здійснення суб`єктом первинного фінансового моніторингу іншої діяльності та передбачають тривалість існування після їх встановлення.

Фінансова операція - будь-які дії щодо активів клієнта, вчинені за допомогою суб`єкта первинного фінансового моніторингу або про які стало відомо суб`єктам первинного фінансового моніторингу, зазначеним у підпунктах "а"-"д" пункту 7 частини другої статті 6 цього Закону, у рамках ділових відносин з клієнтом, суб`єктам державного фінансового моніторингу, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, державним органам, що провадять діяльність у сфері запобігання та протидії, правоохоронним та розвідувальним органам України в рамках виконання цього Закону;

Фінансовий моніторинг - сукупність заходів, що вживаються суб`єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу;

Фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, - порогові фінансові операції, підозрілі фінансові операції (діяльність).

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки, яка здійснюється в разі, зокрема, проведення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами, якщо сума фінансової операції дорівнює або перевищує суму, визначену частиною першою статті 20 цього Закону.

Залежно від рівня ризику проведення фінансової операції належна перевірка клієнта здійснюється також у разі проведення ним кількох фінансових операцій, що можуть бути пов`язані між собою, на загальну суму, що дорівнює або перевищує суму, визначену частиною 1 статті 20 цього Закону, тобто фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 000,00 грн.

Застосування ризик - орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб`єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу (абзац 1 частини другої статті 7 Закону).

Стаття 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» надає банкам право відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, зокрема, шляхом розірвання договорів.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 20 грудня 2023 року в справі № 757/34905/22-ц, від 30 жовтня 2023 року у справі № 522/14008/21, від 28 грудня 2022 року у справі № 757/57487/20, від 24 вересня 2024 року у справі № 405/6265/23 зазначено, що за відсутності обставин, які б свідчили про те, що банком під час встановленя позивачу неприйнятно високого рівня ризику було дотримано процедури, встановлені законодавством та/або внутрішніми документами банку, що підтверджується відповідними доказами, розірвання договорів є неправомірним.

Право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договорів з вказаних підстав не може бути необмеженим, у зв`язку із чим необхідним є дослідження підстав та обґрунтованості встановлення клієнту відповідної категорії ризику, виходячи з обставин кожної конкретної справи.

З матеріалів справи вбачається і підтверджується сторонами, а також наданою випискою по особових рахунках позивача,протягом тривалого часу на рахунки позивача надходили кошти різними сумами від різних юридичних осіб з призначенням платежу «Повернення помилково перерахованих коштів», а також як оплата по договору позики та інші послуги.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив та привів у відзиві, позивач попереджався про необхідність припинення такої практики, однак у січні 2025 року надійшов такий черговий переказ від ТОВ «ІОНІТІ», засновником якого є сам позивачє, і від якого неодноразово надходили такі перекази з таким призначенням платежу .

З урахуванням цього, суд погоджується з позицією банку про те, що позивач використовував свої рахунки, як фізичної особи, для ведення господарської діяльності.

Відповідно до пункту 24 Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління Національного банку України №162 від 29 липня 2022 року, за поточними рахунками, що відкриваються банками клієнтам-резидентам у національній валюті, здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Забороняється використовувати поточні, платіжні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.

За поточними, платіжними рахунками в національній валюті фізичних осіб-резидентів здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов`язані зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 12 лютого 2025 року в справі № 645/5124/23, такі дії є порушенням банківського законодавства, а саме режиму використання рахунків фізичної особи для ведення підприємницької діяльності.

Верховний Суд погодився з діями банку про те, що це є підставою для встановлення клієнту неприйнятного високого ризику й, відповідно, відмови від підтримання ділових відносин.

Відмова від підтримання ділових відносин є підставою для обмеження в користуванні рахунками, як фізичної особи, що спонукало банк до направлення листа з повідомленням про розірвання відносин.

З урахуванням цього суд вважає, що саме такі дії позивача привели до прийняття АТ «Юнекс Банк» рішення про встановлення неприйнятного високого ризику, а в подальшому до розірвання ділових відносин.

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням цього та приведеного вище, наданих сторонами доказів та заперечень, суд приходить до висновку, що права позивача діями відповідача порушені не були, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 3, 6, 15, 16, 525-526, 629, 651, 1066, 1067, 1068, 1074, 1075 ЦК України, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», статтями 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства « Юнекс Банк» про визнання недійсним одностороннього правочину, визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Машкевич