Рішення № 137803750, 30.06.2026, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/247/26

Провадження № 2/483/375/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 червня 2026 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря Шилінскас О.В.,

прокурора Ніконової К.А.,

представника відповідача Качана Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в режимі відео конференції з використанням представником відповідача власних технічних засобів цивільну справу за позовом Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа - Чорноморська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, -

В С Т А Н О В И В :

09 березня 2026 року прокурор Миколаївської окружної прокуратури звернулася до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївській області, предметом якої є: стягнення з відповідача 21 896 грн 00 коп. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

В обґрунтування позову зазначила, що постановою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП. Так, судом встановлено, що 16 липня 2024 року ОСОБА_1 , перебуваючи на березі Березанського лиману в районі с. Осетрівка Миколаївського району Миколаївської області, здійснював вилов риби із застосуванням забороненого знаряддя лову - сітки. Під час затримання у нього було вилучено рибу виду тарань у кількості 14 одиниць. Разом із тим, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення питання про відшкодування шкоди, завданої водним біоресурсам, не вирішувалося, і шкода у розмірі 21 896 грн ОСОБА_1 не відшкодована. Оскільки відповідач у добровільному порядку шкоду не відшкодував, а Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм не вживає заходів для звернення до суду з відповідним позовом, прокурор змушена звернутися до суду в інтересах держави.

01 червня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 84-85).

05 червня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій прокурор просить залишити відзив без розгляду як такий, що поданий з пропуском встановленого судом строку.

Вирішуючи питання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, суд виходить з такого.

Ухвалою судді від 12 березня 2026 року у зазначеній справі відкрито провадження та відповідачу встановлено строк для надання відзиву на позовну заяву - 15 днів з дня отримання копії ухвали (а.с. 39-40).

04 травня 2026 року за заявою представника відповідача Качана Р.Ю., останнього приєднано до облікової статистичної картки відповідної справи та надано доступу до всіх матеріалів справи через підсистему «Електронний суд», в якій адвокат має зареєстрований кабінет (а.с. 70).

Отже, граничний строк для подання відзиву на позовну заяву сплинув 19 травня 2025 року, тоді як відзив подано до суду 01 червня 2026 року, тобто з пропуском більш ніж на 10 днів.

В обґрунтування поважності причин попуску строку представник відповідача послався на той факт, що відповідач є мало мобільною особою внаслідок інвалідності, що ускладнювало узгодження правової позиції.

Згідно з ч. 7 ст. 178 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Під процесуальним строком розуміють строк, в межах якого вчиняються певні процесуальні дії.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ст. 127 ЦПК України).

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Посилання представника відповідача на наявність у відповідача інвалідності та його маломобільність як на поважні причини пропуску строку для подання відзиву суд відхиляє. Суд враховує, що строк пропуску, допущений представником відповідача для подання відзиву на позовну заяву, є значним. Крім того, з огляду на сучасні засоби зв`язку та інформаційно-комунікаційні технології, відповідач і його представник мали реальну можливість узгодити правову позицію та забезпечити підготовку і подання відзиву у строк, встановлений судом, без необхідності особистого прибуття відповідача до м. Миколаєва.

При цьому жодних належних і допустимих доказів того, що стан здоров`я відповідача або інші обставини об`єктивно унеможливлювали підготовку та подання відзиву у встановлений строк, суду не надано.

З урахуванням викладеного, а також того, що відповідачем не доведено поважності причин пропуску процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його поновлення, у зв`язку із чим відзив на позовну заяву підлягає залишенню без розгляду.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївській області, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, заяв по суті справи не надав.

Представник Чорноморської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, заяв по суті справи не надав.

Відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, заяв по суті справи не надав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Постановою судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 серпня 2024 року у справі № 483/984/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. Водночас, питання стягнення шкоди з ОСОБА_1 у розмірі 21 896 грн під час розгляду справи не вирішувалося (а.с. 14).

Так, судом встановлено, що 16 липня 2024 року ОСОБА_1 , перебуваючи на березі Березанського лиману в районі с. Осетрівка Миколаївського району Миколаївської області, здійснював вилов риби за допомогою забороненого знаряддя лову - сітки довжиною 40 м, вічком 30мм, висотою 2м, в брід, чим порушив п. 1 підпункту 1 розділу IV Правил любительського рибальства. Під час затримання у ОСОБА_1 вилучено зазначене знаряддя лову, яке здано на зберігання на склад управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївській області, про що складено квитанцію № 286 від 22 липня 2024 року, а також рибу - тарань в кількості 14 одиниць, яку передано приватному підприємству «Риболовне підприємство «Вирішальний», про що складено акт прийому-передачі незаконно виловлених (добутих) водних біоресурсів № 2 від 16 липня 2024 року (а.с. 14).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки судом відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, вказана обставина в силу вимог частини 6 статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Згідно з розрахунком матеріальної шкоди (описом об`єктів лову) від 16 липня 2024 року, складеним посадовими особами Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Миколаївській області до протоколу №00016, громадянин ОСОБА_1 своїми неправомірними діями заподіяв шкоду в розмірі 21 896 грн. Розмір шкоди визначено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1042 від 29.09.2023 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів, а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів» (а.с. 17).

З матеріалів справи слідує, що 02 жовтня 2024 року Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Миколаївській області на адресу ОСОБА_1 скеровано претензію №38.7-10/43 про сплату суми завданих збитків. 04 липня 2025 року претензію скеровано повторно, а 23 січня 2026 року втретє (а.с. 17, 18,20).

Відповідно до інформації Миколаївського рибоохоронного патруля від 29 січня 2026 року № 1-6-9/111-26 останнім не подано цивільний позов про відшкодування збитків через відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового збору (а.с. 29).

Статтею 66 Конституції України закріплено обов`язок кожного не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані збитки.

Відповідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про тваринний світ», громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу передбачена адміністративна, цивільно-правова чи кримінальна відповідальність. Громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, в порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Згідно з ч.ч. 2, 4, 5 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів адміністративної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної та юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи наявність протиправної поведінки ОСОБА_1 , завданих ним збитків, причинного зв`язку між його поведінкою та завданими збитками, доведеності позивачем розміру завданої шкоди, суд, відповідно до ст. 22 ЦК України, дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Задовольняючи позов, суд також враховує приписи частини 2 статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», роз`яснення Міністерства юстиції України від 30.05.2003 року №21-14-1297 та лист Верховної Ради України від 17.06.2003 року №06/10-576 від 17.06.2003 року про те, що грошові стягнення за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховуються у повному обсязі до місцевого бюджету за місцем заподіяння шкоди.

Отже, завдані природним ресурсам збитки сплачуються на єдиний розподільчий казначейський рахунок, з якого органом Державної казначейської служби у подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.

Оскільки правопорушення виявлено на території Чорноморської сільської територіальної громади, то шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, перераховуються на спеціальний казначейський рахунок Чорноморської сільської ради відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що при поданні до суду цивільного позову прокурором сплачено 2 662 грн 40 коп..

При цьому судом враховано, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується відповідною довідкою, долученою до матеріалів справи, а тому відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. За таких обставин, сплачений прокурором судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Цивільний позов Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа - Чорноморська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Миколаївській області, шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу незаконним заняттям рибним та водним добувним промислом у сумі 21 896 (двадцять одна тисяча вісімсот дев`яносто шість) грн, до бюджету за реквізитами: розрахунковий рахунок: UА368999980333179331000014400, ЄДРПОУ - 37992030, отримувач - Миколаїв.ГУК/тгс. Чорноморка, код доходів - 24062100 «грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності».

Повернути Миколаївській обласній прокуратурі з державного бюджету судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп., сплачений при поданні позовної заяви відповідно до платіжної інструкції №158 від 10 лютого 2026 року.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 30 червня 2026 року.

Головуюча: