Рішення № 137803516, 21.05.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/117/26

Провадження № 2/488/1376/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

21.05.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд міста Миколаєва

у складі головуючого судді Щеглової Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Скочко О.О.,

за участі: представника позивача Таворської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

14.01.2026 до Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, у якій позивач просив позбавити відповідачів батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягнути з відповідачів на користь законних представників дітей аліменти на їх утримання у розмірі 1/2 частки від заробітку (доходу) кожного з відповідачів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття.

В обґрунтування позову зазначав, що на території Корабельного району міста Миколаєва зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які перебувають у шлюбі та є батьками трьох малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Батьки дітей ведуть асоціальний спосіб життя, зловживають алкогольними та наркотичними засобами, самоусунулися від виховання та утримання дітей.

27.11.2025 діти були виявлені поліцією за адресою: АДРЕСА_1 без нагляду дорослих. Малолітні стояли на балконі, роздягнені, брудні та голодні, виглядаючи матір, ОСОБА_1 , яка зі слів дітей, вийшла зранку за пігулками.

У зв`язку із загрозою здоров`ю та життю дітей, представник поліції та спеціаліст служби у справах дітей зайшли до квартири, в якій знаходились діти. Помешкання перебувало в аварійному та антисанітарному стані, переповнене сміттям, по підлозі бігали таргани, домашні меблі були непридатними до використання, ванна та туалет забруднені та ними неможливо користуватись, була небезпека виникнення пожежі.

Спеціалістом служби викликана карета швидкої допомоги та складено акти проведення оцінки рівня безпеки. Діти, з метою обстеження, були поміщені до КНП ММР «Міська дитяча лікарня № 2».

10.12.2025 прийнято рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про негайне відібрання дітей.

19.12.2025 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 влаштовано до КЗ «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради, де діти перебувають до сьогодні. ОСОБА_5 наразі залишається перебувати в КНП ММР «Міська дитяча лікарня № 2», у зв`язку з віком.

З моменту вилучення дітей мати жодного разу до служби у справах дітей не прийшла, не телефонувала та не поцікавилась долею своїх дітей, що можна розцінювати як байдужість та безвідповідальність з її боку.

Батько декілька разів телефонував з приводу дітей, а саме 29.11.2025, 30.11.2025, 08.12.2025, 09.12.2025, 15.12.2025, 01.01.2026, йому було роз`яснено графік роботи служби, призначено час для консультацій, однак жодних документів він не надав та сам до служби не з`явився.

21.11.2025 відносно матері дітей, ОСОБА_1 Корабельним районним судом м. Миколаєва постановлено вирок та визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України. Призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 79 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки. 23.12.2025 вирок набрав законної сили.

Батько дітей, ОСОБА_2 , притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Крім того, 02.05.2024 Корабельним районним судом м. Миколаєва винесено постанову, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративний штраф.

Органом опіки та піклування 13.01.2026 складено виснововк про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав відносно малолітніх дітей.

Посилаючись на викладене, орган опіки та піклування просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19.01.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено її розгляд у підготовчому засіданні.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 05.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

У судовому засіданні 14.05.2026 представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися. Про розгляд справи повідомлялися своєчасно і належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви та доданих до неї документів.

Направлена судом на адресу відповідачів кореспонденція повернута до суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про розгляд справи.

Правом на подання відзиву відповідачі не скористалися, причини неявки суду не повідомили.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

За таких обставин, з огляду на відсутність заперечень з боку представника позивача, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення.

На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 16.00 год 21.05.2026.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

12.04.2018 Центральним районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , про що складений актовий запис № 135 та підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.04.2018.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаєві народилася ОСОБА_3 , про що Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області складено актовий запис № 313 від 07.03.2019, а Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повторно видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 02.12.2025. Батьками дитини зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Викладене підтверджується і витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження.

27.11.2025 представниками служби у справах дітей Миколаївської міської ради та поліції складено акт проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_3 , за яким встановлено наступне. Зі слів дитини, мати пішла зранку і не повернулася до вечора. Дитина їла вранці. Зі слів сусідів, діти стояли на балконі, виглядали матір, ледве не впали. Дитина вкрай занедбана, що проявляється у низькому рівні гігієни, відчувається неприємний запах, одяг не відповідає віку та сезону, брудний. Дитина голодна. Батьки, інші законні представники тощо відсутні.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_4 , про що Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис № 247 від 13.08.2020 та повторно видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 02.12.2025. Батьками дитини зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Викладене підтверджується і витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження.

27.11.2025 представниками служби у справах дітей Миколаївської міської ради та поліції складено акт проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_4 , за яким встановлено наступне. Зі слів дитини, мати пішла зранку і не повернулася до вечора. Дитина їла вранці, пив воду з-під крану. Зі слів сусідів, діти стояли на балконі, виглядали матір, ледве не впали. Дитина вкрай занедбана, що проявляється у низькому рівні гігієни, відчувається неприємний запах, одяг не відповідає віку та сезону, брудний, дитина не розчесана. Батьки, інші законні представники тощо відсутні.

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_5 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис № 478 від 10.10.2025, а Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повторно видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 03.12.2025. Батьками дитини зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Викладене підтверджується і витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження.

27.11.2025 представниками служби у справах дітей Миколаївської міської ради та поліції складено акт проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_5 , за яким встановлено, що дитина вкрай голодна і брудна тривалий час без нагляду дорослих, в небезпечних для життя умовах, відсутня їжа та її запаси, житло не придатне для проживання. Батьки, інші законні представники тощо відсутні.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 10.12.2025 № 1789 вирішено негайно відібрати дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у батьків та улаштувати дітей до КНП ММР «Міська дитяча лікарня № 2» для проведення медичного обстеження.

Згідно з висновком органу опіки та піклування - виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.01.2026, вказаний орган вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 батьківських відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до вимог ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, що є найважливішими обов`язками матері та батька.

Частиною 2 ст. 152 СК України передбачено, що дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї.

У статті 155 СК України закріплено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності; батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини; відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з положеннями п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 16 зазначеної Постанови, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років і тільки з підстав передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і дитини (ст. 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини в діях батьків.

Дослідивши матеріали справи, фото- та відеоматеріали надані позивачем, вислухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що відповідачі як батьки малолітніх дітей протягом тривалого часу належним чином не піклуються про їх фізичний і духовний розвиток, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування, безпеки дітей, систематично та протягом тривалого часу нехтують своїми батьківськими обов`язками та на сьогодні не можуть створити належні умови для проживання, виховання та утримання трьох малолітніх дітей.

Після з`ясування всіх обставин справи суд вважає, що поведінка батьків малолітніх дітей суперечить вимогам ст. ст. 150, 152 СК України, та порушує їх право на належне батьківське виховання, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Суд під час судового розгляду встановив, що за наказами служби у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, у період з 26.02.2021 до 04.08.2023 діти ОСОБА_3 та ОСОБА_7 перебували на профілактичному обліку служби у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, як такі, що опинилися у складних життєвих обставинах. Були зняті з обліку, оскільки родина виїхала за межі України.

За повідомленням КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 7» № 775 від 30.10.2025, адресованому службі у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, у вказаному лікувальному закладі ОСОБА_1 укладена декларація з сімейним лікарем та лікарем-педіатром стосовно дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . 26.06.2025 ОСОБА_1 народила дитину, хлопчика у пологовому будинку № 1, однак виписка дитини до лікувального закладу не надходила, і за відомим місцем проживання відсутня, телефони не відповідають. Встановити місце перебування матері та дитини неможливо. Просили звернути увагу на сім`ю з метою профілактики малюкової та дитячої смертності.

Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 09.08.2021 у справі № 488/2327/21 ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02.05.2024 у справі № 488/1373/24 ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу.

Вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21.11.2025 у справі № 488/2434/24 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України. Призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 79 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки. 23.12.2025 вирок набрав законної сили.

27.11.2025 службою у справах дітей Миколаївської міської ради за адресою м. Миколаїв проспект Центральний, буд. 185-Б були вилучені і поміщені до КНП ММР «Міська дитяча лікарня № 2» троє малолітніх дітей відповідачів, які виявлені на балконі квартири та тривалий час перебували без нагляду дорослих.

На сьогодні у суду відсутні відомості про те, що відповідачі будь-яким чином змінили своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, покращили умови для проживання дітей.

За таких обставин суд вважає, що на сьогодні відсутні докази того, що відповідачі здатні належним чином виконувати свої батьківські обов`язки стосовно малолітніх дітей та здатні усвідомлено змінити свою поведінку в кращу сторону.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини».

На підставі наявних у матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що відповідачі не здатні забезпечити потреби своїх дітей, порушують права дитини на належне батьківське виховання та належним чином не виконують батьківських обов`язків.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов про позбавлення батьківських прав підлягає задоволенню, оскільки позивачем доведено наявність дій відповідачів щодо неналежного виконання ними батьківських обов`язків по відношенню до дітей.

На переконання суду, позбавлення відповідачів батьківських прав насамперед слугує захисту прав та інтересів дітей.

До того ж, з огляду на положення ст. 169 Сімейного кодексу України, позбавлення батьківських прав не є остаточним. Вказана норма надає матері, батькові, позбавленим батьківських прав можливість звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо дитина не була усиновлена.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно зі ст. 180, ч. ч. 1-2 ст. 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Якщо згідно з положеннями частин 3 і 4 ст. 60 ЦК України судом над дитиною встановлюється опіка чи піклування і опікуном призначається особа інша, ніж державний дитячий заклад, то аліменти необхідно стягувати на користь особи, що призначається опікуном або піклувальником.

Якщо за рішенням суду дитина передається до відповідного дитячого закладу, то поширеною є думка про те, що аліменти не можуть стягуватися на користь такого закладу. Адже відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону від 13.01.2005 № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» держава здійснює повне забезпечення дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Відповідно передбачено порядок фінансування такого забезпечення за рахунок державного та місцевого бюджетів. Крім того, практично не існує механізму контролю за цільовим використанням коштів, перерахованих як аліменти, зокрема на конкретну дитину.

Згідно з ч. 3 ст. 193 СК України за рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. Такий механізм є оптимальним з точки зору забезпечення інтересів дитини та належного використання стягнутих аліментів, але не існує визначеного механізму створення таких рахунків та перерахування коштів на них, і тому, ухвалюючи рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, переданої до органу опіки та піклування для влаштування в державний дитячий заклад, суди переважно зобов`язують батьків перераховувати аліменти на користь органів опіки та піклування або інших державних установ. За відсутності передбаченого законом механізму перерахування аліментів на особистий рахунок дитини така практика вбачається правильною.

Відповідно до ч. 1 ст. 186 СК України, на органи опіки та піклування, покладаються обов`язки за заявою платника аліментів або за власною ініціативною перевіряти цільове витрачання аліментів.

Згідно з ч. 2 ст. 243 СК України опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом.

В силу ч. 2 ст. 244 СК України саме орган опіки та піклування вирішує питання про призначення дитині опікуна або піклувальника, також нормою ст. 246 СК України, на орган опіки та піклування покладається контроль за умовами утримання, навчання та виховання дитини, над якою встановлено опіку або піклування.

Відповідно до ст. 245 СК України, якщо дитина постійно проживає у закладах охорони здоров`я, навчальному, або іншому дитячому закладі, функцію опікуна або піклування щодо неї покладається на адміністрацію цього закладу.

Зважаючи на вищевикладені норми СК України, та системний аналіз глави 15, глав 16 та 19 СК України, суд дійшов висновку, що аліменти можуть стягуватися з батьків, або інших осіб, на утриманні яких перебувала дитина, у встановленому законом порядку на користь іншої особи, або закладу, відповідно до ст. 245 СК України, яка має права опікуна або піклувальника відносно неповнолітньої особи.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини, а також враховуючи положення ст. 183 СК України, суд вважає за необхідне позов в цій частині задовольнити, та стягувати з кожного відповідача на користь законних представників малолітніх дітей аліменти на їх утримання у розмірі 1/2 частки від вісіх видів заробітку (доходу) відповідачів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.01.2026 і до досягнення дітьми повноліття.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Суд роз`яснює сторонам, що відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір по 1664 грн. з кожного.

На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України проголошення рішення суду відкладене до 21.05.2026.

Керуючись Законом України «Про охорону дитинства», ст. ст. 150, 155, 164-166, 170 Сімейного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 5, 12, 13, 14, 259, 263-265, 268, 273, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягувати з ОСОБА_1 на користь законного представника, до якого будуть влаштовані малолітні діти аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.01.2026 й до досягнення ними повноліття.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягувати з ОСОБА_2 на користь законного представника, до якого будуть влаштовані малолітні діти аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.01.2026 й до досягнення ними повноліття.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1664 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1664 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне найменування учасників справи:

Позивач орган опіки та піклування - виконавчий комітет Миколаївської міської ради, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 04056612.

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа служба у справах дітей Адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, адреса: м. Миколаїв, проспект Богоявленський, буд. 314, код ЄДРПОУ 23086665.

Повне рішення суду складено 21 травня 2026 року.

Суддя Я.В. Щеглова