Ухвала суду № 137803324, 24.06.2026, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/941/26

Провадження №1-кс/477/550/26

УХВАЛА

про відмову в задоволенні клопотання

24 червня 2026 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про накладення арешту ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026150000000277 від 27 квітня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2026 року адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12026150000000277 від 27 квітня 2026 року із клопотанням про скасування арешту майна, який накладено ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 26 травня 2026 року в частині що стосується арешту мобільного телефону, належного останньому.

Клопотання мотивовано тим, що 27 квітня 2026 року під час обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено речі, належні останньому, на які ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 26 травня 2026 року накладено арешт, у подальшому застосуванні якого на даний час відпала потреба.

ОСОБА_4 , як володілець вилученого майна та його представник адвокат ОСОБА_3 в судове засідання по розгляду клопотання не з`явилися, зазначивши під час звернення до слідчого судді про розгляд клопотання без їх участі.

Прокурор групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд клопотання за його відсутності та просив у задоволенні клопотання відмовити, вказуючи, що вилучений телефон є речовим доказом та містить відомості про спілкування ОСОБА_4 , який перевіряється органом досудового розслідування на предмет причетності до вчинення цього кримінального правопорушення з іншим особами, та є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, що потребує його збереження .

Згідно з положенням частини четвертої статті 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Ухвалою слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 26 травня 2026 року накладено арешт на майно, а саме на мобільний телефон, марки «IPhone 14 ProMax», імеі: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який було вилучено 27 квітня 2026 року під час обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , із встановленням заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися цим майном.

Арешт накладено в межах кримінального провадження №12026150000000277 від 27 квітня 2026 року за правовою кваліфікацією, кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204 КК України, за фактом незаконного придбання з метою збуту, зберігання з цією метою, збут та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів групою осіб, одним з яких є ОСОБА_6 , яке перебуває у провадженні СУ ГУНП в Миколаївській області.

За змістом частини першої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Обґрунтованість арешту визначається: наявністю підстав для накладення арешту; дотриманням законодавчих приписів при вирішенні питання про арешт; відповідністю майна, на яке накладено арешт, його меті; зв`язком майна з обставинами, що розслідуються (крім конфіскації та відшкодування шкоди) - обґрунтованістю належності майна певній особі (особливо після обшуку); належним мотивуванням застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в ухвалі слідчого судді про накладенні арешту; розумністю і співмірністю арешту.

Зазначеним вище обставинам, що визначають обґрунтованість арешту надана оцінка при його накладенні, що вбачається з ухвали слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 26 травня 2026 року, та накладено арешт на вилучене майно з метою збереження речових доказів, зокрема, на мобільний телефон, ОСОБА_4 , марки «IPhone 14 ProMax», імеі: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який було вилучено під час обшуку житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_4 .

При цьому як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді від 26 травня 2026 року, ОСОБА_4 , як володілець вилученого майна був обізнаний про дату час та місце розгляду клопотання прокурора, а його захисником подано слідчому судді заперечення, якими остання обґрунтовувала відсутність підстав для накладення арешту на вилучене під час обшуку майно.

Слідчий суддя, накладаючи арешт на вилучене під час обшуку майно, надав оцінку запереченням адвоката ОСОБА_3 та дійшовши висновку про наявність правових підстав для арешту майна, задовольнив відповідне клопотання.

Обставини належності у вилученого майна ознак речових доказів та необхідності його збереження були також і предметом оцінки Миколаївського апеляційного суду, який своєю ухвалою від 16 червня 2026 року апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт адвоката ОСОБА_3 , залишив без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області від 26 травня 2026 року без змін.

При цьому за аналізом ухвали слідчого судді від 26 травня 2026 року вбачається, що слідчим суддею під час накладення арешту на майно ОСОБА_4 досліджувалися обставини, що зазначені заявником у цьому клопотанні, зокрема щодо наявності у вилученого майна ознак речового доказу; надавалася оцінка доводам ОСОБА_3 , щодо пропорційності втручання у право власності ОСОБА_4 , тощо.

Внаслідок визнання цих доводів непереконливими, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність накладення арешту на вилучене 27 квітня2026 року у ОСОБА_4 майно.

Звертаючись до слідчого судді з цим клопотанням, заявник не наводить нових обставин, які дозволяли б по іншому оцінити доводи сторони обвинувачення про необхідність накладення арешту на вилучене під час обушку майно.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

При накладенні арешту слідчий суддя вказував на достатність підстав вважати, що майно, відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, та з метою збереження речових доказів, наявні підстави для накладення арешту на майно.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку статей 170-174 КПК України, та згідно частини другої, третьої статті 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в частині першій статті 98 КПК України.

З огляду на положення частини другої, третьої статті 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Зі змісту ухвали слідчого судді від 26 травня 2026 року вбачається, що вирішуючи питання з приводу необхідності накладення арешту, слідчий суддя виходив серед іншого і з того, що інформація, яка міститься у мобільному телефоні ОСОБА_4 , який був вилучений під час обшуку, може мати суттєве значення для встановлення обставин кримінального провадження, що розслідується (встановлення кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину, дані про номери мобільних телефонів, використані під час вчинення злочину, зв`язки між особами, причетними до вчинення злочину, тощо).

Як вбачається з пояснень прокурора, що викладені ним у поданій слідчому судді заяві, на даний час триває досудове розслідування та встановлюються особи, що причетні до вчинення дій, пов`язаних із незаконним придбанням з метою збуту, зберіганням з цією метою, збутом та транспортуванням з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів групою осіб, тому і необхідність арешту вилученого майна підтверджується тим, що вилучений телефон містить контакти осіб, причетність яких до вчинення цього правопорушення встановлюється органом досудового розслідування, щодо організації та вчинення кримінального правопорушення.

За вказаного доводи заявника щодо відсутності у вилученого майна ознак речового доказу не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання та на даному етапі досудового розслідування існує потреба у збереженні цього майна.

Слідчий суддя звертає увагу також на той факт, що слідчим суддею при накладенні арешту на майно ОСОБА_4 надавалася оцінка запереченням представника власника вилученого майна - адвоката ОСОБА_3 , які наведені у цьому клопотанні та вказані заперечення були відхилені в результаті дослідження наданих сторонами кримінального провадженні усіх доказів у сукупності.

З урахуванням наведеного слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту, оскільки він накладений обґрунтовано з метою забезпечення збереження речових доказів, а відомостей, що в органу досудового розслідування відпала потреба у накладеному арешті, слідчим суддею не встановлено.

На думку слідчого судді, у даному випадку, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та такий відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.

За такого, слідчий суддя приходить до переконання, що існує необхідність арешту майна на даний час з метою забезпечення збереження речових доказів, а тому клопотання про скасування арешту майна є передчасним та в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 98, 170, 174, 372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про накладення арешту ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026150000000277 від 27 квітня 2026 року - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_7