Ухвала суду № 137803156, 23.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/21625/26

Провадження №1-кс/127/8331/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку застосування запобіжного заходу в рамках кримінального провадження №12025020030000513 від 06.10.2025, у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 186, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 353 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Клопотання мотивовано тим, що слідчими слідчого управління ГУНП у Вінницькій області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020030000513 від 06.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 186, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 353 КК України та ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 186, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 353 КК України.

За результатами досудового розслідування обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні 19.06.2026 передано для розгляду по суті до Вінницького міського суду Вінницької області.

Досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше 05.10.2025, за невстановлених обставин, ОСОБА_4 , переслідуючи корисливий мотив, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та невстановленою досудовим розслідуванням особою, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж) та усвідомлюючи, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України, та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони Президент України підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, дію якого продовжено до 05.02.2026 включно, невстановленим шляхом одержали інформацію про наявність великої суми грошових коштів та інших цінностей у приватному домоволодінні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в якому проживали особи похилого віку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Використовуючи отриману інформацію з метою досягнення спільного корисливого мотиву та мети заволодіння чужим майном, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_6 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, спланували вчинення грабежу з проникненням у вищезазначений будинок під вигаданим приводом проведення обшуку, представившись співробітниками Управління Служби безпеки України в Харківській області, якими вони насправді не були.

Так, реалізуючи свій злочинний план, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_6 та невстановленою досудовим розслідуванням особою 05.10.2025 близько 20:30 години, одягнувшись у камуфльований тактичний одяг зеленого кольору із шевронами та наліпками Служби безпеки України та використовуючи автомобіль марки «Deawoo Lanos» у кузові сірого кольору, на якому були встановлені державні номерні знаки НОМЕР_1 , прибули до приватного домоволодіння, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Академічна, 15.

Продовжуючи свої спільні протиправні дії, спрямовані на заволодіння чужим майном, перебуваючи на подвір`ї біля вказаного будинку, вони представились потерпілій ОСОБА_8 співробітниками УСБУ в Харківській області та пред`явили їй документ, зовні схожий на службове посвідчення, повідомивши неправдиві відомості про необхідність проведення санкціонованого постановою прокурора обшуку домоволодіння.

У подальшому, в період часу з 20:30 годин до 23:15 години 05.10.2025 ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_6 та невстановленою досудовим розслідуванням особою, реалізуючи спільний умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), проникли у домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , під вигаданим приводом проведення обшуку будинку, та перебуваючи у ньому, відкрито заволоділи майном потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а саме: грошовими коштами в сумі 280000 Євро, що згідно з офіційним курсом Національного банку України становило 13546904 гривні та 100000 гривень, ювелірними виробами загальною вартістю 3462496 гривень, мисливською рушницею марки «АDLER ARMS CORPORATION моделі НТ-109» калібру 12 мм. № 17 V0011 вартістю 15099,90 гривень, мобільним телефоном марки «Apple» моделі «Ірhone X» вартістю 8749,85 гривень, мобільним телефоном марки «Apple» моделі «Ірhone 12» вартістю 16176,69 гривень, мобільним телефоном марки «Apple» моделі «Ірhone 14» вартістю 25855,50 гривень.

Після цього ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 та невстановленою досудовим розслідуванням особою із викраденим майном залишили будинок потерпілих та в подальшому розпорядились ним на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_6 у невстановлені органом досудового розслідування дату та час, але не пізніше 23.12.2025, діючи умисно, всупереч вимогам Постанови Верховної Ради України № 2471XII від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622 з наступними змінами та доповненнями, маючи умисел, спрямований на незаконне зберігання бойових припасів, за невстановлених обставин придбав 152 (сто п`ятдесят два) патрони калібру 5,45х39 мм, зразку 1974 року, призначеними для стрільби з автоматів та кулеметів конструкції Калашникова (АК-74, РПК-74), 1 (один) патрон до нарізної вогнепальної зброї калібру 9х18мм, призначений для стрільби з пістолетів «Беркут», «Сокіл», «Кобра», оборонну осколкову ручну гранату «М/50», оборонну осколкову ручну гранату «Ф-1» та наступальну осколкову ручну гранату «М67».

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на незаконне зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_6 помістив вищезазначені бойові припаси 152 патрони калібру 5,45х39 мм, 1 патрон калібру 9х18мм, оборонну осколкову ручну гранату «М/50», оборонну осколкову ручну гранату «Ф-1» та наступальну осколкову ручну гранату «М67» до паперових коробок та зберігав їх у квартирі за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Надалі 23.12.2025 працівниками поліції проведено обшук вказаної квартири, у якій проживав ОСОБА_6 , під час якого вищезазначені бойові припаси виявлено та вилучено.

Крім того, ОСОБА_6 у невстановлені органом досудового розслідування дату та час, але не пізніше 23.12.2025, діючи умисно, всупереч вимогам Постанови Верховної Ради України 17.06.1992 № 2471XII «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622 з наступними змінами та доповненнями, маючи умисел, спрямований на незаконне носіння холодної зброї, за невстановлених обставин придбав холодну зброю ударно-дробильної дії телескопічну дубинку загального призначення.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на незаконне носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_6 помістив зазначену телескопічну дубинку до кишені водійський дверцят автомобіля марки «HONDA» моделі «FR-V», з номерним знаком НОМЕР_2 та VIN-номером НОМЕР_3 та без передбаченого законом дозволу здійснював її переміщення цим транспортним засобом.

Надалі 23.12.2025 працівниками поліції проведено обшук вищезазначеного автомобіля, який знаходився біля будинку АДРЕСА_4 , під час якого у кишені водійських дверцят належну ОСОБА_6 телескопічну дубинку загального призначення, яка є холодною зброєю ударно-дробильної дії, виявлено та вилучено.

Крім того, ОСОБА_6 , діючи умисно, порушуючи вимоги Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними», постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, маючи умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, у невстановлені органом досудового розслідування дату та час, але не пізніше 23.12.2025, діючи умисно, придбав наркотичний засіб канабіс, обіг якого обмежено.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на незаконне зберігання наркотичних засобів без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_6 придбаний ним наркотичний засіб канабіс у паперовий згорток, а також два поліетиленові пакетики, які зберігав без мети збуту у квартирі за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Надалі 23.12.2025 працівниками поліції проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_3 , в ході якого виявлено та вилучено паперовий згорток білого кольору, у якому містився наркотичний засіб канабіс масою 1,55 г (у перерахунку на висушену речовину), прозорий поліетиленовий пакет, у якому містився наркотични1 засіб канабіс масою 2,73 г (у перерахунку на висушену речовину) та прозорий полімерний зіп-пакет, у якому містився наркотичний засіб канабіс масою 9,45 г (у перерахунку на висушену речовину).

У ході досудового розслідування 23.12.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , затримано у порядку ст. 615 КПК України та 23.12.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викрадені чужого майна (грабежі), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, вчиненому в особливо великих розмірах.

У подальшому 13.04.2026 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України, та про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 353 КК України.

Слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області до підозрюваного ОСОБА_4 25.12.2025 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 13 000 000 (тринадцять мільйонів) гривень, який надалі неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19.05.2026. Строк дії запобіжного заходу закінчується 28.06.2026.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на даний час залишаються та не зменшились.

В обґрунтування продовження дії застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу покладається забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також необхідність запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

ОСОБА_4 серед іншого обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та йому загрожує можливе покарання, у виді позбавлення волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна, а тому усвідомлюючи можливу відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, може спробувати переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, на думку сторони обвинувачення ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, зможе незаконно впливати на потерпілих, які є особами похилого віку, та свідків у кримінальному провадженні, ураховуючи те, що після ознайомлення з матеріалами досудового розслідування йому відомі адреси їх місця проживання та засоби зв`язку. Стан здоров`я та вік ОСОБА_4 дозволяють утримувати його під вартою.

Таким чином, сторона обвинувачення вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не забезпечать належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігання вищезазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, прокурор просив слідчого суддю, продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на 60 (шістдесят) діб.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого підтримав та просив задовольнити, вказував на те, що заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, що унеможливлює застосування більш м`якого запобіжного заходу. Окремо зазначив, що існує ризик впливу на свідків, потерпілих, іншого підозрюваного та ризик втечі.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення вимог клопотання, оскільки обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, прямих доказів причетності обвинуваченого до даного кримінального правопорушення не має, разом з тим, наголошував, що обвинувачений раніше не судимий, а тому просив визначити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби або визначити заставу в сумі 266 240,00 грн.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, оскільки, досудове розслідування завершено, а тому вважає, що ризики зменшились, вказує, що є батьком трьох дітей, має мати 1969 року народження, яка має ІІ групу інвалідності, проживає в Україні, разом з тим, вказує, що перераховуватись не буде оскільки, буде доводити свою невинуватість, крім того, звертав увагу суду на його медичні діагнози та на те, що потребує лікування в умовах стаціонару.

Слідчий суддя, дослідивши вказане клопотання та додані матеріали, заслухавши думку прокурора, пояснення обвинуваченого та його захисника, дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що слідчими відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Вінницькій області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025020030000513 від 06.10.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 186, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 353 КК України.

В межах даного кримінального провадження, 23 грудня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викрадені чужого майна (грабежі), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, вчиненому в особливо великих розмірах.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.12.2025 по справі №127/40468/25 застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто з 23.12.2025 по 20.02.2026 включно з одночасним визначенням застави у розмірі 13 000 000 (тринадцять мільйонів) гривень.

Цією ж ухвалою, у разі внесення застави покладено на ОСОБА_4 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, або в суд за першою їх вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватись від спілкування з особами, які являються потерпілими, свідками, підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

За наслідками апеляційного перегляду вказаної ухвали слідчого судді, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20.01.2026 ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25 грудня 2025 року залишено без змін.

В подальшому, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.02.2026 по справі №127/5277/26 продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 19.04.2025.

За наслідками апеляційного перегляду вказаної ухвали слідчого судді, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24.03.2026 ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 від 19 лютого 2026 року залишено без змін.

13.04.2026 ОСОБА_4 повідомлено про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 186, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 353 КК України, тобто у відкритому викрадені чужого майна (грабіж), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, вчиненому в особливо великих розмірах; у самовільному присвоєнні владних повноважень, поєднаному із вчиненням суспільно небезпечного діяння, пов`язане з використанням форменого одягу та службового посвідчення працівника правоохоронного органу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.04.2026 по справі №127/12431/26 продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 38 (тридцять вісім) днів, тобто до 12 години 37 хвилини 23 травня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.

За наслідками апеляційного перегляду вказаної ухвали слідчого судді, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08.05.2026 ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 16 квітня 2026 року залишено без змін.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.05.2026 по справі №127/16776/26 продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 41 (сорок один) день, тобто до 28 червня 2026 року (включно), в межах строку досудового розслідування.

За наслідками досудового розслідування слідчим складено та начальником відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_9 затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020030000513 від 06.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 186, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 353 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 186, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 353, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України.

Вказаний обвинувальний акт спрямовано до Вінницького міського суду Вінницької області 19.06.2026 для розгляду по суті.

При цьому, підготовче судове засідання по даній справі не призначено, у зв`язку з чим, виникла необхідність у зверненні з клопотанням до слідчого судді про продовження застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Надаючи оцінку обґрунтованості клопотання прокурора слідчим суддею враховується наступне.

Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини" від 18 жовтня 2022 року №2690-IX, який набув чинності 06.11.2022, внесено ряд змін до Кримінального процесуального кодексу України, щодо порядку розгляду клопотань про застосування та продовження дії запобіжних заходів.

Так, відповідно до частини четвертої статті 176 КПК України (в редакції Закону №2690-IX) запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Частиною шостою статті 199 КПК України (в редакції Закону №2690-IX) передбачено у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Отже, наведеними положеннями Закону надано право слідчому, за погодженням з прокурором, та прокурору до початку підготовчого судового засідання (до проведення підготовчого судового засідання) звертатися до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу або його продовження, та, відповідно, надано повноваження слідчому судді на розгляд таких клопотань за межами досудового розслідування.

У наведених нормах Закону законодавцем застосовано формулювання "до початку підготовчого судового засідання" (ч. 1 ст. 176 КПК) та "до проведення підготовчого судового засідання" (ч. 6 ст. 199 КПК).

В свою чергу, порядок проведення підготовчого судового засідання закріплено у статті 314 КПК України.

Відповідно до частини першої та другої статті 314 КПК України після отримання обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п`яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження. Підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з`ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь. (ч. 3 ст. 314 КПК).

Таким чином, аналіз положень статей 176, 199 КПК України (в редакції Закону №2690-IX), у взаємозв`язку з положеннями статті 314 КПК України, дає підстави для висновку про те, що слідчий суддя наділений повноваженнями на розгляд клопотань слідчого та/або прокурора про застосування запобіжного заходу або його продовження лише у випадках коли обвинувальний акт надіслано (подано) до суду, однак підготовче судове засідання судом ще не призначено, або ж призначено, проте термін дії запобіжного заходу закінчується до дати проведення такого засідання.

Оскільки підготовче засідання у даному кримінальному провадженні Вінницьким міським судом Вінницької області не призначено, а строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 спливає 28 червня 2026 року, а відтак розгляд і вирішення клопотання прокурора, на даному етапі, віднесено до повноважень слідчого судді за місцем здійснення досудового розслідування.

Проаналізувавши зміст поданого клопотання та доданих до нього документів слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 186, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 353 КК України.

Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті п`ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з того, що «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин (справа «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Разом з тим, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і мають бути наведені інші підстави для продовження тримання під вартою, також недостатнім є посилання лише на тяжкість вчиненого злочину та покарання (справи «Елоева проти України», «Свершов проти Україні», «Харченко проти України»).

Згідно зі статтею 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів .

Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).

Ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 та суворість можливого покарання. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення (ч. 5 ст. 186 КК України), за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна, та у вчиненні не тяжкого кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 353 КК України) за яке передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до чотирьох років або позбавлення волі на строк до трьох років.

Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.

Оцінюючи можливість впливу на свідків суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч.1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (ч.4 ст. 95 КПК України).

Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, існує реальна можливість безпосереднього впливу обвинуваченого на свідків з метою схилити їх до зміни показань чи відмови від дачі показань.

Крім того, є підстави вважати, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що є ризиком передбаченим п. 4 ч. 1 ст. 177 КК України.

З огляду на викладене є підстави вважати, що ризики, які існували на час застосування запобіжного заходу та його продовження, на сьогоднішній день продовжують існувати.

Надаючи оцінку твердженням обвинуваченого про те, що він потребує лікування в стаціонарі та неможливість отримання лікування в умовах СІЗО, слідчий суддя констатує наступне.

Судом встановлено, що сторона захисту, неодноразово зверталась до слідчих суддів у порядку статті 206 КПК України щодо необхідності організації та забезпечення медичного обстеження стану здоров`я підозрюваного ОСОБА_4 , та надання останньому належної медичної допомоги та забезпечення лікарськими засобами.

Зазначенні звернення (скарги) сторони захисту, внесені в порядку статті 206 КПК України, слідчими суддями у своїй переважній більшості задоволено.

Слідчий суддя констатує, що в межах установи, де утримується ОСОБА_4 , останньому надається необхідна медична допомога та відповідне лікування, а тому відомостей, які б вказували про категоричну неможливість перебування ОСОБА_4 в місцях затримання, судом не встановлено, а тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.

На підставі викладеного, слідчий суддя при вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання враховує у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, наявність таких ризиків як можливість обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати повному та всебічному розгляду по суті кримінального провадження іншим шляхом, а також особу обвинуваченого, який на час розгляду клопотання обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення (ч. 5 ст. 186 КК України), за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна, та у вчиненні не тяжкого кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 353 КК України) за яке передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до чотирьох років або позбавлення волі на строк до трьох років.

Таким чином, на час розгляду клопотання вищевказані ризики, що встановлені ухвалою суду про застосування запобіжного заходу та його продовження, продовжують існувати. Відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_4 в місцях попереднього утримання, зокрема, за станом здоров`я, попри представлені його захисниками певних медичних документів, під час розгляду клопотання встановлено не було, а тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.

Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Наявність обставин, які можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу на більш м`який на даному етапі досудового розслідування відсутні.

З огляду на викладене слідчий суддя вважає за доцільне клопотання задовольнити, продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів.

Що стосується розміру застави, слідчий суддя констатує наступне.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.12.2025 по справі №127/40468/25 застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто з 23.12.2025 по 20.02.2026 включно з одночасним визначенням застави у розмірі 13 000 000 (тринадцять мільйонів) гривень.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судове засідання. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого (за даних обставин підозрюваного). Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та виначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Стороною обвинувачення встановлено, що під час вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 , у потерпілих викрадено грошові кошти в іноземній та національній валютах, загальна сума яких еквівалентна 13 657 000 гривень.

Слідчий суддя констатує, що розмір застави у сумі 13 000 000 (тринадцять мільйонів) гривень, який просить продовжити прокурор та пов`язується ним з розміром завданої кримінальним правопорушенням шкоди, жодним чином не пов`язується з майновим станом обвинуваченого, не співвідноситься за розміром з встановленими слідчим суддею ризиками, тобто є невиправдано високим та завідомо непомірним.

Про наведене зокрема свідчить юридичний факт тривалого терміну невнесення підозрюваним (а нині уже обвинуваченим) визначеного судом розміру застави (майже 6 місяців), що переконує суд у тому, що обвинувачений, з огляду на його матеріальний стан, позбавлений можливості внести визначений судом розмір застави, що в свою чергу вказує на відсутність у нього процесуальної можливості отримати будь яку альтернативу такому найсуворішому запобіжному заходу як тримання під вартою.

У рішенні від 13 січня 2022 року у справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15) ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі тощо.

Щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, неможливість внесення встановленого судом розміру застави на протязі тривалого часу, інші, наведені вище обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя вважає, що застава в сумі 8 000 000 (вісім мільйонів) гривень, здатна забезпечити виконання обвинуваченим обов`язків, вказаних у ст. 194 КПК України.

До вказаного висновку суд прийшов також з огляду на те, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні завершено, справа надійшла до суду для розгляду по суті, а тому суд переконаний, що встановлені ризики (про що наведено вище) хоч і продовжують існувати, проте в певній мірі зменшились, оскільки обвинувачений уже не може спотворити речі та документи (всі докази по справі зібрані), чи впливати на хід досудового розслідування.

Окрім цього, в якості підстави для зменшення розміру застави, слідчий суддя бере до уваги також обставину того, що згідно копії первинного прийому ендокринолога від 12.06.2026, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановлено діагноз: «Нецукровий діабет, важка форма, в стадії декомпенсації, Підозра на медулярний рак. Підозра на вторинну артеріальну гіпертензію. Злоякісна? резистентна гіпертензія. Феохромоцитома? Вторинний гіперальдостеронізм.».

Згідно копії первинного прийому онкохірурга вищої категорії від 12.06.2026, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановлено діагноз: «Підозра на медулярний рак щитоподібної залози ІІ кл. гр.».

Таким чином, слідчий суддя переконаний в доцільності задоволення клопотання та продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , на 60 днів з визначенням застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме в сумі 8 000 000 (вісім мільйонів) гривень.

На підставі наведеного, керуючись ст. 176 - 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 199, 309, 372, 400 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 21.08.2026 включно.

Встановити строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 21.08.2026 включно.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави в сумі 8 000 000 (вісім мільйонів) гривень.

В разі внесення застави обвинуваченим чи іншим заставодавцем відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, або в суд за першою їх вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватись від спілкування з особами, які являються потерпілими, свідками, підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя