Ухвала суду № 137802039, 30.06.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

УХВАЛА

"30" червня 2026 р. Справа № 924/542/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом виконувача обов`язків керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Ізяславської міської ради

до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області

про стягнення шкоди в сумі 505820,76 грн, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища

за участю:

прокурора Гричанюка В. А.

представника позивача не з`явився

представника відповідача Муравського О. В.

представника третьої особи не з`явився.

Ухвала постановляється 30.06.2026, оскільки підготовче засідання 17.06.2026 відкладалось.

В засіданні оголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвали.

встановив: виконувач обов`язків керівника Шепетівської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Ізяславської міської ради з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 505820,76 грн шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Ухвалою суду від 01.06.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 17.06.2026, яке відкладалося на 30.06.2026.

Прокурор в обґрунтування позову повідомляє, що у період з 13.01.2023 по 16.01.2023 на станції "Білогородка" , за межами с. Білогородка Ізяславської міської територіальної громади Шепетіського району Хмельницької області в лісозахисній полосі 43-й км., пікет 8-9, квартал 78 на земельній ділянці з кадастровим номером 6822181900:03:002 площею 36,3618 га (територія Ізяславської міської ради), яка перебуває у постійному користуванні АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" невстановленою особою допущено самовільну порубку 17 дерев породи акація сироростуча, 34 дерева породи ясен сироростучий та 2 дерева породи клен сироростучий. Внаслідок цієї незаконної порубки дерев природному середовищу завдано шкоди у розмірі 505820,76 грн, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи від 24.09.2024 №949/23-22.

Посилаючись, зокрема на ст. ст. 1, 4, 16, 17, 63, 64, 90, 105 Лісового кодексу України, ст. ст. 5, 40, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", зазначає, що організація i забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, а у даному випадку саме на AT "Укрзалізниця" в oco6i Регіональної філії "Південно-західна залізниця" AT "Укрзалізниця".

Стверджує, що внаслідок бездіяльності відповідача як постійного землекористувача, що виразилася у незабезпеченні ефективного комплексу всіх заходів, спрямованих на збереження лісів, незадовільному здійсненні контролю за охороною та захистом лісів, невжитті заходів із боротьби з незаконними рубками та недотриманні лісового законодавства, що є порушенням ст. ст. 89, 90 Лісового кодексу України, допущено незаконну самовільну порубку дерев, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави. Вважає, що в даному випадку саме відповідач повинен нести відповідальність у вигляді відшкодування шкоди завданої навколишньому природному середовищу.

Правовою підставою позовних вимог зазначає, зокрема, положення ст. ст. 1, 4, 16, 17, 19, 63, 64, 69, 86, 89, 90, 105, 107 Лісового кодексу України, ст. ст. 11, 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (від 16.06.2026) просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Повідомляє, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6822181900:03:003:0002, площею 36,3618 га, що знаходиться на території Двірецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, наданій йому у постійне користування на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 11.10.2012 ЯЯ № 335655, знаходяться захисні лісонасадження залізниці. Вказує, що названа земельна ділянка увійшла до статутного капіталу АТ "Укрзалізниця".

Акцентує увагу, що працівники виробничого підрозділу Жмеринська дистанція захисних лісонасаджень регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" при огляді захисних лісових насаджень 16.01.2023, виявивши незаконну рубку, повідомили про злочин орган досудового розслідування, на підставі чого відкрито кримінальне провадження №12023244000000104 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України, тобто виконали свої функції покладені на них Положенням про підрозділ.

Посилаючись на ст. 23 Закону України "Про транспорт", ст. 6 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. ст. 68, 69 Земельного кодексу України, зазначає, що захисні лісонасадження, які ростуть у смузі відведення залізниць уздовж залізничних колій, не відповідають загальному поняттю ліс, не є природним лісом, вони створювалися самою залізницею за спеціальними схемами посадки для їх виконання насамперед як інженерної споруди, частини складного інженерного комплексу колійного господарства залізниць, яка захищає земляне полотно від ерозії ґрунтів, залізничні колії від занесення снігом і піском під час хуртовин і вітрових стихій, від наслідків можливих аварій, зменшують шумове навантаження, вбирають шкідливі гази, пил тощо.

Наголошує, що прокурор, заявляючи позов про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконної рубки лісу, повинен довести наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, у тому числі (але не виключно), і наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, оскільки шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже відшкодування шкоди за незаконну рубку лісу об`єктивно може бути наслідком лише активної фізичної поведінки особи, спрямованої на порубку дерев.

Разом із тим погоджується із твердженням прокурора, що забезпечення охорони лісу дійсно входить до обов`язків постійних лісокористувачів, при цьому зауважує, що неналежна охорона лісу, відповідно до норм чинного законодавства України, не є правопорушенням, яке тягне за собою матеріальну відповідальність за неналежне здійснення контролю за збереженням лісу. Вважає, що саме по собі заподіяння шкоди лісу внаслідок настання обставин, що передбачені ч. 1 ст. 86 Лісового кодексу України, саме по собі не є достатнім свідченням про протиправну бездіяльність лісокористувача, яка зумовлює підстави для стягнення з нього шкоди.

Щодо доводів прокурора про протиправну бездіяльність відповідача в організації охорони і захисту лісів, стверджує, що відповідач здійснює комплекс заходів з благоустрою захисних лісонасаджень уздовж шляхів та інших об`єктів залізничної інфраструктури, зокрема, працівники залізниці здійснюють обхід в захисних лісонасадженнях, виявляють незаконні порубки та повідомляють про них правоохоронні органи.

Зауважує, що саме у результаті дій відповідача була виявлена незаконна порубка дерев, про які повідомляє прокурор.

Також вважає, що прокурором не доведено підстав для представництва інтересів держави в особі позивача, тому наявні підстави для залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Прокурор у відповіді на відзив (від 22.06.2026) вважає доводи відповідача необґрунтованими. У спростування тверджень останнього, що захисні насадження лінійного типу не належать до лісового фонду, посилається на положення ст. ст. 1, 4 Лісового кодексу України, Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2007 №733, відповідного до яких лісові насадження лінійного типу, лісові ділянки (смуги лісів), розташовані у смугах відведення залізниць, відносяться до категорії захисних лісів, та Порядку здійснення лісовпорядкування, затвердженого постановою КМУ від 07.02.2023 №112, згідно з якими постійний лісокористувач - підприємства, установи, організації всіх форм власності, їх філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які мають у користуванні чи власності ліси на землях усіх категорій.

Вважає, доведеною наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування відшкодування шкоди, оскільки встановлено: протиправну поведінку відповідача, яка полягає у недотриманні вимог законодавства в частинні забезпечення охорони та захисту лісів, з огляду на допущення самовільної рубки на підконтрольній йому території; шкоду, яка полягає у знищенні лісових культур, що завдало збитків на загальну суму 505820,76 грн; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою зумовлений саме бездіяльністю відповідача, що призвела до знищення лісових культур, чим заподіяно шкоду в загальному розмірі 505820,76 грн; вина особи, яка заподіяла шкоду виражена у незабезпеченні належного використання, охорони та збереження лісових ресурсів, які перебувають у постійному користуванні товариства.

Крім цього, зазначає, що не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі шкоди внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Стверджує, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) (невстановленими) особами лісових насаджень.

Посилаючись на правові позиції Верховного Суду, висновує, що право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередньо винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Вважає, що у цьому випадку правомірним є застосування постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", якою затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами у тому числі й незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту.

Також акцентує увагу, що у спірних правовідносинах наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в собі позивача.

Позивач у заяві від 17.06.2026 повідомив про підтримання заявлених позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області, у заяві (від 14.06.2026) повідомила, що позов підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити.

Крім того відповідачем у відзиві на позов також було заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Державне агентство лісових ресурсів України (код 37507901, 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9а) та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (код 43672853, 03035, Київ, вул. Митрополита В. Липківського, буд. 35), оскільки останні зобов`язані розробити та затвердити перелік заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів, на базі яких власники лісів та постійні лісокористувачі розробляють і проводять власні комплекси заходів.

Прокурор висловив заперечення з приводу цього клопотання з огляду на його необґрунтованість, недоведеність яким чином рішення у цій справі вплине на права та обов`язки зазначених осіб.

Судом з огляду на предмет, підстави позову, невідповідністю поданого клопотання положенням ст. ст. 50, 51 ГПК України, зокрема необґрунтованістю на які права та обов`язки зазначених юридичних осіб може вплинути рішення у цій справі, постановлено ухвалу без створення окремого процесуального документа (занесеною до протоколу судового засідання), якою залишено клопотання відповідача про залучення третіх осіб без задоволення.

Прокурор повідомив про намір підтримувати позовні вимоги, з підстав наведених у позові, відповіді на відзив.

Позивач представника в засідання суду не направив, у заяві від 17.06.2026 просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника.

Представник відповідача підтримав свою позицію, викладену у відзиві.

Третя особа представника в засідання суду не направила, у заяві від 14.06.2026 просила здійснювати розгляд справи за відсутності представника.

Заслухавши думку представників сторін, з врахуванням наведеного, положень ст. 177 ГПК України, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Окрім того, судом враховується заява відповідача про участь представника у судовому засіданні у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка, з огляду на положення ст. 197 ГПК України, підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 177, 182, 185, 197, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Закрити підготовче провадження у справі №924/542/26.

Призначити справу №924/542/26 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 11:00 год 09.07.2026.

Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Хмельницької області за адресою: м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1.

Надати можливість представнику відповідача - акціонерного товариства "Українська залізниця" брати участь в засіданні суду у справі №924/542/26, яке відбудеться об 11:00 год 09.07.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Участь учасників справи у судовому засіданні не є обов`язковою.

Ухвала набирає законної сили 30.06.2026 та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 30.06.2026.

Суддя В.В. Виноградова