Рішення № 137801903, 30.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1347/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНФРУТ УКРАЇНА", 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 14-Г, кв. 38 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", 61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 10 простягнення 267 680,00 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

20.04.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАНФРУТ УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" про стягнення суми боргу за договором поставки № ПУ-200625 від 20.06.2025 року у розмірі 267 680,00 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № ПУ-200625 від 20.06.2025 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою суду від 27.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1347/26. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено відповідачу 5 строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень (Докази такого надіслання надати суду, із описом вкладеного у цінний лист, або використання електронних кабінетів у ЄСІТС). Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

11.05.2026 року від відповідача через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 11286/26), у якому просить суд, приєднати даний відзив до матеріалів справи. Прийняти пояснення позивача щодо суті спору та врахувати їх при прийнятті рішення. Задовольнити клопотання про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду на загальну суму 267 680,00 грн. (основний борг) та суму судового збору на 3 (три) місяці за наступним графіком: до 31 серпня 2026 року з сплата 90 000,00 грн. основного боргу; до 30 вересня 2026 року - сплата 90 000,00 грн. основного боргу; до 31 жовтня 2026 року - сплата 87 680,00 грн. основного боргу та повної суми судового збору.

12.05.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 11383/26) у якій останній, просить суд, відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду. Стягнути з заборгованість у повному обсязі у сумі - 267680,00 грн. та суму відшкодування судових витрат у розмірі 4 015,20 грн. без розстрочення виконання рішення суду.

19.05.2026 року від відповідача через канцелярію суду надійшли документи про долучення до матеріалів справи (вх. № 11995/26)

20.05.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 12129/26) про заперечення на клопотання (заяву).

25.05.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вх. № 12604/26) щодо заперечень на клопотання про долучення доказів.

Ухвалою суду від 29.06.2026 року виправлено описку допущену судом при виготовленні ухвали від 27.04.2026 року у вступній частині, а саме вважати вірним "про стягнення 267 680,00 грн.".

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, обізнаність сторін про розгляд справи у суді, про що свідчать наявні у матеріалах справи відзив відповідача, відповідь на відзив позивача, та заперечення відповідача на відповідь позивача, з чого слідує, що сторони подали усі заяви по суті справи та з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 20.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАНФРУТ УКРАЇНА" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки № ПУ-200625.

Згідно пункту 9.3. договору, сторони визначили, що строк дії договору: договір діє з моменту його укладення та до «31» грудня 2025 року включно, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору письмово не попередить іншу сторону про розірвання договору, дія договору автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік.

Пунктом 1.1. договору, сторони погодили, що постачальник поставляє, а покупець приймає і оплачує товар, повний перелік якого буде міститись в видаткових накладних, або в специфікаціях (додатках до договору), що будуть невід`ємними частинами цього договору, на умовах та у порядку визначених цим договором.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент) за видами, марками, типами, вартість, порядок розрахунків та строк поставки встановлюється сторонами в специфікаціях (додатках до цього договору) *пункт 1.2. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору, товар за цим договором постачається окремими партіями відповідно до видаткових накладних або специфікацій (додатків до цього договору), письмово затверджених сторонами. Строк поставки товару погоджується сторонами у відповідній специфікації.

Протягом 3 (трьох) робочих днів після підписання кожної окремої специфікації, у випадку необхідності, сторони письмово погоджують та затверджують зразки або макет товару. Поставка продукції здійснюється на умовах EXW (відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010 року). Разом з товаром постачальник повинен передати покупцю видаткову накладну, рахунок фактуру на оплату товару, а покупець має підписати видаткову накладну та передати довіреність (пункти 2.2. 2.4. договору).

Пунктами 3.1.-3.3. договору, сторони визначили, що ціну договору становить загальна вартість товару, що постачається за цим договором протягом всього строку його дії. Вартість товару погоджується сторонами у кожній окремій специфікації (додатку до цього договору). 3.3. Сторони погодились, що загальна вартість товару включає вартість маркування та упаковки.

Оплата партії товару здійснюється на умовах прописаних в інвойсах (пункт 4.1. договору).

За твердженнями позивача, останній за період дії договору позивачем систематично та належним чином здійснювалась поставка товару відповідачу, що підтверджується підписаними видатковими накладними, на загальну суму 997 294,20 грн., а саме:

- № 538 від 12.08.2025 року на суму 79 653,00 грн.;

- № 563 від 19.08.2025 року на суму 105 900,00 грн.;

- № 639 від 04.09.2025 року на суму 57 600,00 грн.;

- № 656 від 09.09.2025 року на суму 6 901,20 грн.;

- № 684 від 12.09.2025 року на суму 52 800,00 грн.;

- № 733 від 24.09.2025 року на суму 96 000,00 грн.;

- № 861 від 24.10.2025 року на суму 200 760,00 грн.;

- № 1028 від 05.12.2025 року на суму 198 120,00 грн.;

- № 135 від 03.02.2026 року на суму 199 560,00 грн.

Проте відповідач в порушення умов договору, вартість поставленого позивачем товару здійснив частково у розмірі 729 614,20 грн. про що свідчать наявні у матеріалах справи платіжні інструкції

За розрахунком позивача, за відповідачем наявна заборгованість за видатковими накладними, а саме: № 1028 від 05.12.2025 року; № 135 від 03.02.2026 року у загальному розмірі 267 680,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію вих. №133/03-Л від 06.03.2026 року щодо сплати заборгованості, та акт звірки взаємних розрахунків, проте остання залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало причиною звернення із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, та на чому наполягає позивач, останнім на виконання умов договору поставки № ПУ-200625 від 20.06.2025 року було здійснено поставку товару відповідачу, що підтверджується підписаними видатковими накладними, на загальну суму 997 294,20 грн., а саме: № 538 від 12.08.2025 року на суму 79 653,00 грн.; № 563 від 19.08.2025 року на суму 105 900,00 грн.; № 639 від 04.09.2025 року на суму 57 600,00 грн.; № 656 від 09.09.2025 року на суму 6 901,20 грн.; № 684 від 12.09.2025 року на суму 52 800,00 грн.; № 733 від 24.09.2025 року на суму 96 000,00 грн.; № 861 від 24.10.2025 року на суму 200 760,00 грн.; № 1028 від 05.12.2025 року на суму 198 120,00 грн.; № 135 від 03.02.2026 року на суму 199 560,00 грн.

Проте відповідач в порушення умов договору, вартість поставленого позивачем товару здійснив частково у розмірі 729 614,20 грн. про що свідчать наявні у матеріалах справи платіжні інструкції, у зв`язку із чим, за розрахунком позивача, за відповідачем наявна заборгованість за видатковими накладними, а саме: № 1028 від 05.12.2025 року; № 135 від 03.02.2026 року у загальному розмірі 267 680,00 грн.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно зі статтею 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З аналізу вищевикладеного слідує, що обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов`язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21.10.2019 року у справі № 908/2258/18, від 28.02.2018 року у справі №910/9075/17).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відзиві на позову заяву (від 11.05.2026 року вх. № 11286/26) до початку розгляду справи по суті, відповідачем зокрема зазначено, останній, безумовно та в повному обсязі визнає заявлені позовні вимоги щодо наявності основного боргу у розмірі 267 680,00 грн., оскільки за твердженнями останнього, позивач є надійним партнером, та відповідач надзвичайно цінує співпрацю та ту лояльність, яку позивач виявив у складний час. Також зазначає, що відповідач не має наміру ухилятися від виконання своїх зобов`язань, адже ділова репутація та партнерські відносини є для нас найвищою цінністю.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем у відзиві на позовну заяву, позовні вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 267 680,00 грн. визнано у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, визнання позову відповідачем (відзив на позовну заяву від 11.05.2026 року вх. № 11286/26), суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог та про стягнення із відповідача на користь позивача суми боргу за договором поставки № ПУ-200625 від 20.06.2025 року у розмірі 267 680,00 грн.

Щодо клопотання відповідача викладеного у відзиві на позовну заяву (від 11.05.2026 року вх. № 11286/26) про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду на загальну суму 267 680,00 грн. (основний борг) та суму судового збору на 3 (три) місяці за наступним графіком:

- до 31 серпня 2026 року - сплата 90 000,00 грн. основного боргу;

- до 30 вересня 2026 року - сплата 90 000,00 грн. основного боргу;

- до 31 жовтня 2026 року - сплата 87 680,00 грн. основного боргу та повної суми судового збору, суд зазначає наступне.

В обґрунтування наданого до суду клопотання, відповідач зазначає, що 31 грудня 2025 року підприємство відповідача зазнало нищівного удару. Внаслідок атаки ворожого безпілотника (БПЛА типу «Герань-2») відбулося пряме влучання в наші виробничі та складські об`єкти. Були знищені активи у вигляді зіпсованої сільгосппродукції, зазнав значних пошкоджень елеваторний комплекс тощо. Ця трагедія призвела до наступного ланцюга подій: 1. Фінансовий колапс: Зупинка елеватора через пряме влучання зробила вчасне постачання товару технічно неможливим, що призвело до різкого падіння доходів. 2. Дефіцит ліквідності: Відсутність реалізації та витрати на першочергові аварійні роботи вичерпали обігові кошти, призначені, зокрема, для виплати заборгованості перед ТОВ "ПАНФРУТ УКРАЇНА". 3. Екстрені витрати на виживання: Усі доступні залишки коштів у перші місяці 2026 року були критично необхідні для ліквідації наслідків руйнувань, щоб підприємство взагалі могло продовжити існування. Сукупність обставин, незалежних від волі відповідача, робить фізично неможливим одномоментне погашення боргу перед позивачем. Це є безпосереднім доказом нашої фінансової неспроможності на даний момент і прямою підставою для застосування Судом розстрочення і відстрочення виконання рішення.

Також зазначає, що згідно Наказу №1985 Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 6 лютого 2026 року відповідача визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. 100% працівників підприємства перебувають на військовому бронюванні.

За твердженнями відповідача, негайне та одноразове стягнення присудженої суми в умовах, коли підприємство втратило великий виробничий актив, з високою ймовірністю призведе до порушення справи про банкрутство відповідача. Разом з тим, відкриття провадження у справі про банкрутство поставить позивача у значно гірше становище: задоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства здійснюється у порядку черговості, в межах ліквідаційної маси, і реально може зайняти роки без гарантії повного погашення. Натомість запропоноване розстрочення гарантує позивачу систематичне погашення боргу з реального відновленого доходу підприємства. Таким чином, надання розстрочення відповідає інтересам обох сторін та принципу балансу інтересів, на якому наголошує Верховний Суд і є єдиним реальним механізмом, що забезпечить позивачу фактичне отримання присуджених коштів.

Вказані обставинами, на думку відповідач є підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, та враховуючи винятковий характер обставин, щире каяття, визнання боргу та бажання зберегти партнерські відносини з позивачем, відповідач просимо розстрочити виплату боргу на 3 (три) місяці.

У якості доказів, відповідачем було надано до суду, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.12.2025 року, номер кримінального провадження: 22025220000001291, витяги з реєстру пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 16.01.2026 року, акт комісійного обстеження, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 14.01.2026 року, копія договору найму (оренди) споруди № 010623 від 01.06.2023 року, наказ про підтвердження статусу критичності від 06.02.2026 року № 1985, лист - підтримка Златопільської міської ради Харківської області від 20.03.2026 року, фото знищення активів відповідача, поточна інформація по рахунку АТ «СКАЙ БАНК» на 11.05.2026 року, заключна виписка АТ КБ «ПриватБанк» за період з 11.05.2026 року по 11.05.2026 року, виписка АТ «Банк Кредит Дніпро» за рахунками за 11.05.2026 року.

Також, відповідачем у клопотанні від 19.05.2026 року (вх. № 11995/26) було долучено наступні докази: баланс (звіт про фінансовий стан) ТОВ «ТЕРРА» станом на 31.03.2026 року, прийнятий органами статистики 06.05.2026 року (квитанція № 2); звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2026 року, прийнятий ДПС України 06.05.2026 року (квитанція № 1); податкова декларація з податку на прибуток за І квартал 2026 року (уточнена, подана 08.05.2026 року), та зазначає, що згідно зі звітом про фінансові результати за І квартал 2026 року чистий збиток ТОВ «ТЕРРА» становить 26 534 тис. грн. при чистому доході від реалізації лише 30 384 тис. грн. - тобто підприємство працює глибоко у збиток. Для порівняння: за аналогічний період 2025 року дохід складав 63 258 тис. грн., тобто виручка скоротилась більш ніж вдвічі. Власний капітал товариства скоротився з 81 668 тис. грн. до 55 134 тис. грн. лише за один квартал. Нерозподілений прибуток минулих років зменшився з 59 661 до 33 127 тис. грн., що свідчить про споживання накопичених резервів для покриття поточних збитків. Грошові кошти на рахунках становлять лише 207 тис. грн. (на початок кварталу 850 тис. грн.), що фактично означає відсутність ліквідності для поточних розрахунків.

Також зазначає, що довгострокові кредити банків становлять 112 973 тис. грн. Виробничі запаси (зерно та інше), які обліковуються на балансі, є предметом застави за кредитним договором з АТ «Скай Банк». Відповідач позбавлений права розпоряджатися цим майном без згоди заставодержателя - відчужувати, передавати або спрямовувати його на погашення зобов`язань перед третіми особами. Таким чином, наявність активів на балансі не відображає реальну платоспроможність товариства.

Заперечуючи проти клопотання відповідача про розстрочення, позивач у відповіді на відзив (вх. № 11383/26 від 12.05.2026 року) зокрема зазначив, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів фактичної неможливості виконання рішення суду, зокрема: фінансової звітності; доказів збитковості підприємства; підтвердження відсутності господарської діяльності; доказів повної відсутності обігових коштів; доказів неможливості залучення фінансування чи реалізації активів. При цьому сам відповідач у відзиві зазначає, що підприємство продовжує господарську діяльність, є критично важливим для економіки та здійснює свою роботу. Позивач також зазнає негативних наслідків внаслідок тривалого невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, що порушує баланс інтересів сторін, призводить до втрат обігових коштів та негативно впливає на господарську діяльність позивача.

У заперечення на клопотання (заяву) (вх. № 12604/26 від 25.05.2026 року) щодо заперечень на клопотання про долучення доказів, позивач зокрема зазначив, що фінансовий стан відповідача не звільняє його від виконання грошових зобов`язань, а подані відповідачем документи підтверджують здійснення відповідачем господарської діяльності. Також зазначає, що відповідач не довів наявності форс-мажорних обставин, а фінансова звітність відповідача не містить жодних обставин, які б спростовували наявність боргу або підтверджували належне виконання умов договору, а сам факт наявності у відповідача зазначеного статусу свідчить про продовження здійснення ним господарської діяльності та не підтверджує обставин повної неможливості виконання грошових зобов`язань перед позивачем

Відповідно до вимог частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно частин 2, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу.

Відповідно до частин 4, 5, 7 статті 331 господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, вирішуючи питання про відстрочку та розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 року зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочки.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, пункт 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 року у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 року у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

Положеннями пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковим на всій території України.

Відповідно до частини 2 статті 326 Господарського процесуального кодексу України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Суд зазначає, що згідно з частиною 1статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Особа, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву визнає позовні вимоги, та визнає факт наявності заборгованості договором поставки № ПУ-200625 від 20.06.2025 року, та посилається на фінансову неспроможность на даний момент і прямою підставою для застосування судом розстрочення і відстрочення виконання рішення, оскільки 31 грудня 2025 року підприємство відповідача зазнало нищівного удару. Внаслідок атаки ворожого безпілотника (БПЛА типу «Герань-2») відбулося пряме влучання в наші виробничі та складські об`єкти. Були знищені активи у вигляді зіпсованої сільгосппродукції, зазнав значних пошкоджень елеваторний комплекс тощо.

Суд вважає за необхідне зазначити, 28 листопада 2025 року Постановою №1541 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок надання часткової компенсації вартості майна суб`єктів господарювання, знищеного чи пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, а також часткової компенсації страхових премій за договорами страхування від воєнних ризиків ("Порядок"). Порядок набрав чинності 29 листопада 2025 року і застосовується з 1 січня 2026 року.

Згідно з Порядком бізнес зможе отримати компенсації двох видів, однією з яких є компенсація вартості майна суб`єктів господарювання, знищеного чи пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації

Компенсація передбачена за пошкодження/знищення майна внаслідок влучання ракет, безпілотних літальних апаратів, артилерійських снарядів та/або їх уламків, засобів протиповітряної оборони, засобів протиракетної оборони, пожежі, вибуху або ударної хвилі.

Компенсація надається лише за майно, що розташоване на територіях підвищеного ризику Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Сумської, Харківської, Херсонської та Чернігівської областей, крім територій тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Для одного суб`єкта господарювання (разом із пов`язаними особами) граничний розмір компенсації за пошкодження/знищення майна становить 10000000,00 грн (але не більше за розмір фактичних збитків). Якщо суб`єкт господарювання вже отримував компенсацію або допомогу з державного чи місцевого бюджету, можлива сума компенсації відповідно зменшується.

Отримання компенсації за пошкоджене/знищене майно є добровільною процедурою та здійснюється на платній основі (внесок у розмірі 0,5 відсотка загальної суми ймовірного збитку за пошкоджене/знищене майно).

Таким чином, вищезазначене спростовує неможливість виконання відповідачем зобов`язань за договорами поставки із посилання на атаки ворожого безпілотника (БПЛА типу «Герань-2»).

Суд зазначає звертає увагу відповідача, що позивач і відповідач є самостійними суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та одинакові ризики; відтак, подальше фактичне ухилення відповідача від сплати належних сум може завдати істотної шкоди позивачу та подальше зволікання з виконання рішення суду суперечить як законним правам та інтересам позивача так і вимогам Господарського процесуального кодексу України, оскільки не враховує матеріальні інтереси позивача.

Крім того, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву (від 11.05.2026 року вх. № 11286/26) про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а надані відповідачем на підтвердження викладених обставин до суду документи, а саме: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.12.2025 року, номер кримінального провадження: 22025220000001291, витяги з реєстру пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 16.01.2026 року, акт комісійного обстеження, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 14.01.2026 року, копія договору найму (оренди) споруди № 010623 від 01.06.2023 року, наказ про підтвердження статусу критичності від 06.02.2026 року № 1985, лист - підтримка Златопільської міської ради Харківської області від 20.03.2026 року, фото знищення активів відповідача, поточна інформація по рахунку АТ «СКАЙ БАНК» на 11.05.2026 року, заключна виписка АТ КБ «ПриватБанк» за період з 11.05.2026 року по 11.05.2026 року, виписка АТ «Банк Кредит Дніпро» за рахунками за 11.05.2026 року, баланс (звіт про фінансовий стан) ТОВ «ТЕРРА» станом на 31.03.2026 року, прийнятий органами статистики 06.05.2026 року (квитанція № 2); звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2026 року, прийнятий ДПС України 06.05.2026 року (квитанція № 1); податкова декларація з податку на прибуток за І квартал 2026 року (уточнена, подана 08.05.2026 року) не підтверджують у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України належними та допустимими доказами скрутне фінансове становище заявника відповідача.

При цьому, заявником не надано до суду жодного належного доказу (звітів за 2025 рік,2026 рік, відомості про рахунки у інших банківських установах та про рух коштів по цих рахунках, про наявність або відсутність майна, яке може бути реалізовано з метою погашення боргу тощо) з якого суду можливо встановити викладені у відзиві обставини, а самі лише посилання відповідача на те, що останній має скрутне матеріальне становище, атаки ворожого безпілотника (БПЛА типу «Герань-2») підприємства відповідача, та на те, що наявність активів на балансі не відображає реальну платоспроможність товариства, без надання належних та допустимих доказів, не можуть бути підставою для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Суд зазначає, що самі лише посилання відповідача без надання до суду належних та допустимих доказів які підтверджують такі обставини, не можуть бути підставою для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Крім того, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р.). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" від 28.07.1999 року (заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

З вищевикладеного слідує, що тяжке фінансове становище підприємства відповідача не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер, як для відповідача так і для позивача.

Враховуючи вищевикладені обставини, та не доведеність відповідачем суду у відповідності до вимог статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України належними та допустимими доказами виняткових обставин, що можуть бути підставами для розстрочення виконання рішення суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання викладеного у відзиві на позовну заяву (від 11.05.2026 року вх. № 11286/26) про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем відповідно до платіжної інструкції № 6BKP-4EHE-EP0P-6X4T від 17.04.2026 року було сплачено судовий збір у розмірі 4 015,20 грн.

За розрахунком суду, судовий збір за вимогу майнового характеру 267 680,00 грн. складає 4 015,20 грн., та оскільки позивачем позовну заяву було подано через електронний суд, підлягає до застосування коефіцієнт 0,8, у зв`язку із чим, за розрахунком суду, судовий збір складає суму у розмірі 3 212,16 грн. (4 015,20 грн. * 0,8).

Враховуючи вищевикладене, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті (відзив на позовну заяву (від 11.05.2026 року вх. № 11286/26) із відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 50 % розміру судового збору, що становить суму у розмірі 1 606,08 грн., та повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 1 606,08 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 130, 185, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 10, ЄДРПОУ 30150670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНФРУТ УКРАЇНА" (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 14-Г, кв. 38, ЄДРПОУ 44615038) суму боргу за договором поставки № ПУ-200625 від 20.06.2025 року у розмірі 267 680,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 606,08 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У клопотанні відповідача викладеному у відзиві на позовну заяву (від 11.05.2026 року вх. № 11286/26) про розстрочення виконання рішення суду відмовити.

Постановити ухвалу про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНФРУТ УКРАЇНА" (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 14-Г, кв. 38, ЄДРПОУ 44615038);

відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 10, ЄДРПОУ 30150670).

Повне рішення складено "30" червня 2026 р.

СуддяО.О. Ємельянова