Рішення № 137801882, 29.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1226/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Управління освіти Ізюмської міської ради (64300, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Васильківського, 4) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Виконавчий комітет Ізюмської міської ради (64309, Харківська обл., м. Ізюм, Площа Центральна, 1) до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (61024, м. Харків, вул. Г. Сковороди, 61) про стягнення 238273,74 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління освіти Ізюмської міської ради звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь в рахунок компенсації витрат Балансоутримувача на комунальну послугу з постачання електричної енергії та послуги з розподілу та перетину електричної енергії кошти в сумі 238273,74 грн. в тому числі 233311, 28 грн. основного боргу, 3044,83 грн. інфляційних витрат та 1917.63 грн. 3% річних, що разом складає 238273,74 грн.

Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2859,29 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.04.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі та залучено Виконавчий комітет Ізюмської міської ради (64309, Харківська обл., м. Ізюм, Площа Центральна, 1) до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - для подання відповіді на відзив, а третій особі - для подання письмових пояснень.

16.04.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №9225), в якому просить відмовити у позові та вказує на те, що спірні правовідносини виникли з багатостороннього договору №851 від 03.11.2025 та похідного договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію №113/25 від 01.12.2025. Такі договори не містять умов щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а відтак заявлені позовні вимоги у цій частині є безпідставними. Наголошує на тому, що в додатках до позовної заяви відсутні докази звернення позивача до відповідача із пакетом документів, необхідних для здійснення відшкодування спожитої електроенергії. Окремо зазначає, що Позивач не звертався за відшкодуванням у встановлені розумні строки, коли Відповідач мав можливість оплатити за взятими на себе зобов`язаннями по Договору інакше як за рішенням суду, оскільки Відповідач є бюджетною установою, яка здійснює видатки виключно в межах затверджених бюджетних асигнувань.

Відзив на позовну заяву досліджено та приєднано до матеріалів справи.

21.04.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №9556), в якій вказує на те, що відповідно до умов договору №851 від 03.11.2025 на Відповідача покладено обов`язок здійснювати оплату витрат за спожиту електричну енергію. Позивач зазначає, що на виконання вказаного договору Користувачем фактично споживалась електрична енергія, що підтверджується актами фіксації показників лічильників та актами виконаних робіт, які підписані уповноваженими особами, а також розрахунками обсягів споживання та тарифів постачальника. Таким чином, на думку Позивача, факт надання послуг та їх вартість є належно доведеними. Наголошує на дотриманні договірного порядку документального оформлення витрат, оскільки всі необхідні документи (акти, рахунки, підтвердження від постачальника електроенергії) були своєчасно надані Користувачу, який, у свою чергу, їх підписував та передавав Відповідачу. Також позивач заперечує доводи Відповідача щодо відсутності вини, зазначаючи, що прострочення виконання грошового зобов`язання саме по собі є підставою для застосування відповідальності, незалежно від причин, у тому числі бюджетного фінансування.

Відповідь на відзив досліджено та приєднано до матеріалів справи.

09.06.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі (вх. №13958), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.

25.06.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі (вх. №15485), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.

Позивач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 13.04.2026 до електронного кабінету позивача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Відповідач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 13.04.2026 до електронного кабінету відповідача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Третя особа про розгляд справи повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 13.04.2026 до електронного кабінету третьої особи підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.04.2026, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя статті 13 ГПК України).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Отже, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 03.11.2025 було укладено тристоронній Договір № 851 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном (надалі Договір) між Управлінням освіти Ізюмської міської ради (Позивач) в особі начальника управління, що діє на підставі Положення про Управління освіти Ізюмської міської ради, затвердженого рішенням 11 сесії Ізюмської міської ради 8 скликання від 25.05.2021 року № 0312, розпорядження Ізюмського міського голови від 28.08.2018 року №167-к про призначення на посаду начальника Управління освіти Ізюмської міської ради та розпорядження начальника Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області від 29.01.2024 року №0190-ВС про надання дозволу на укладання Договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном, що належить до комунальної власності Ізюмської міської територіальної громади, Військовою частиною НОМЕР_1 в особі командира , що діє на підставі Положення (Користувач) та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків (Платник) в особі ТВО начальника.

Відповідно до акту приймання передачі нерухомого майна, що належить до комунальної власності Ізюмської міської територіальної громади від 03.11.2025 року Управлінням освіти Ізюмської міської ради передало а Військова частина НОМЕР_1 прийняла відповідно до Договору № 851 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном нерухоме майно - нежитлові приміщення:, загальною площею 2126,3 кв. м., які розташоване за адресою: вул. Педагогічна,3 місто Ізюм. Показники лічильника електроенергії на момент укладання договору №46256 - 331861; №47729 - 391086.

Із обставин справи убачається, що Договір № 851 підписаний між сторонами 03.11.2025 року, але за згодою Сторін умови договору, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, розповсюджується на відносини, що виникли між сторонами з 17.10.2025 року та діє з урахуванням пролонгації до 31.12.2026, а предметом його регулювання є відшкодування відповідачем витрат понесених позивачем з оплати електричної енергії, що була спожита стороною-2 по договору у зв`язку з розміщенням у нежитлових приміщеннях, які передані у найм позивачем на безоплатній основі на підставі договору № 851.

Договір Про спільне тимчасове безоплатне користування нерухомим майном № 851 підписаний між сторонами 03.11.2025 року та поширює свою дію на відносини, які фактично склались до моменту його укладення, а саме з 17.10.2025 на умовах безоплатного користування майном. На підстава пункту 10.4 Договору строк дії даного договору продовжено до 31.12.2026 року.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що договір № 851 про спільне тимчасове безоплатне користування нерухомим майном підписаний між сторонами 03.11.2025 року містить чітко узгоджену позицію щодо відшкодування вартості комунальних послуг, таке зобов`язання чітко передбачено у п. 3.2 договору.

Договір №113/25 від 01.12.2025 року на відшкодування витрат за спожиту електричну енергію Користувачем та за послуги з розподілу електричної енергії укладено між Балансоутримувачем та Користувачем скріплений підписом та печаткою що свідчить про дійсність даного правочину.

Позивачем у позові наголошено про те, що в порушення порядку укладення Договорів саме Відповідач (Платник за Договором спільного користування комунальним майном) як сторона та ініціатор цього Договору не скріпив даний правочин підписом та печаткою.

Позивачем у позові зазначено, що Відповідач станом до жовтня 2025 року належним чином виконував свої обов`язки щодо оплати комунальних послуг використаної електроенергії послуг з розподілу та перетікання електричної енергії Користувачем, але станом на 01.03.2026 року за використані у жовтні 2025 року 3364 кВт на суму 38593,30 грн., листопаді 2025 року 6676 кВт на суму 80073,23 та грудні 2025 року 8245 кВт на суму 114644,25грн. використаної електроенергії та розподілу електричної енергії, не оплатив, чим грубо порушив умови п. п. 3.2,3.3 Договору.

Загальна кількість використаної електричної енергії та послуг з розподілу та перетікання електричної енергії 18285 кВт, а сума боргу за жовтень, листопад та грудень 2025 року складає 233311,38 грн.

Позивачем у зв`язку з зазначеним був направлений Відповідачу претензійний лист №262ВС від 17.02.2026 року з пропозицією погасити суму заборгованості за спожиті комунальні послуги, а саме за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу відповідно до Договору від 03.11.2025 № 851 про спільне тимчасове безоплатне користування нерухомим майном у добровільному порядку.

До претензійного листа було додано весь пакет документів з доказами отриманих комунальних послуг додані всі копії виставлених рахунків постачальними організаціями які надають комунальні послуги, акти виконаних робіт.

Відповідач станом на 08.04.2026 року на претензію щодо погашення боргу на суму 233311,38 грн. не відповів та направлений на його адресу акт виконаних робіт станом на 01.01.2026 року з боку відповідача також проігноровано.

Оскільки умовами договору від 03.11.2025 № 851 сторонами не погоджений строк протягом якого відповідач зобов`язаний виконати своє грошове зобов`язання, тому до таких відносин слід застосувати ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, Позивач вважає, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань у відповідача настав.

Отже, загальна сума боргу Відповідача перед Позивачем становить 233311,38 грн., яка залишилася відповідачем несплаченою.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 6,7 ч. 1 ст. 2 БК України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Відповідно до ст. 3 БК України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Відповідно до Конституції України, бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною 1 цієї статті. Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший, ніж передбачено частиною 1 цієї статті, бюджетний період, є: 1) введення воєнного стану; 2) оголошення надзвичайного стану в Україні. У разі затвердження Державного бюджету України на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період місцеві бюджети мають бути затверджені на такий самий період. Для середньострокового бюджетного планування середньостроковий період включає плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди.

За приписами ч. 1 ст. 48 БК України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років; довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов`язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я; середньострокових зобов`язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Довгострокове зобов`язання за енергосервісом на підставі документального підтвердження в установленому порядку скорочення обсягів споживання комунальних послуг та енергоносіїв і видатків на їх оплату за звітний період (порівняно з такими обсягами (видатками), які були б спожиті (здійснені) за відсутності енергосервісу) набуває статусу бюджетного зобов`язання у сумі, визначеній згідно з умовами договору енергосервісу виходячи з цін (тарифів), діючих у періоді, за який здійснюється розрахунок, у межах фактичного скорочення таких видатків.

Відповідно до ст. 49 БК України, розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов`язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно зі ст. 51 БК України, розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.

Судом встановлено, що зміст договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії передбачає відшкодування відповідачем всіх витрат на комунальні послуги, які були отримані орендарем за договором № 851 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 03.11.2025.

Таким чином, оскільки плата за саму діяльність позивача умовами договору не передбачена, то за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин має ознаки договору про безоплатне надання послуг (див. постанову Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/770/19).

Згідно зі ст. 904 ЦК України за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Обов`язок відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору про безоплатне надання послуг, ґрунтується на презумпції відплатності договорів про надання послуг.

Обсяг споживання електричної енергії та обсяг послуг з розподілу електричної енергії, що були отримані третьою особою у період з жовтня по грудень 2025 року у розмірі 233311,28 грн. підтверджуються підписаними уповноваженими представниками сторін актами фіксації показників лічильника електричної енергії до договору №113/25 від 01.12.2025 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії та актом виконаних робіт (наданих послуг) до договору № 113/25 від 01.12.2025 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії, що містяться у матеріалах справи.

Матеріали справи також містять докази направлення позивачем відповідачу разом з листом №262ВС від 17.02.2026 пакету документів з доказами отриманих комунальних послуг.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань для фінансування оплати за надані послуги критично оцінюється судом, оскільки Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Наведений висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18 (п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16).

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. За приписами ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України.

Крім того, відповідно до ст. 1 ЦК України, однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, а тому самі лише обставини, пов`язані з відсутністю у відповідача коштів, не виправдовують його як споживача (платника) за договором та не заперечують обов`язку такого учасника, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

З огляду на викладене, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від сплати заборгованості.

Враховуючи викладене, з урахуванням зазначених правових норм, суд висновує, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії, які були отримані третьою особою у період з жовтня по грудень 2025 року у розмірі 233311,28 грн (сума основного боргу) є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, у зв`язку із простроченням оплати комунальних послуг відповідачем, позивач нарахував та заявив до стягнення 3044,83 грн. інфляційних втрат та 1917,63 грн. 3% річних.

За змістом ст. 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача вказаних сум 3% річних та інфляційних витрат дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3044,83 грн. інфляційних витрат та 1917,63 грн. 3% річних є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору в розмірі 2859,29 грн. на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (61024, Харківська обл., місто Харків, вул. Григорія Сковороди, будинок 61; код ЄДРПОУ 07923280) на користь Управління освіти Ізюмської міської ради (64300, Харківська область, Ізюмський район, місто Ізюм, вул. Васильківського, 4; код ЄДРПОУ 02146245) - 233311, 28 грн. основного боргу, 3044,83 грн. інфляційних витрат та 1917.63 грн. 3% річних та 2859,29 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "29" червня 2026 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв