Рішення № 137801826, 30.06.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.06.2026м. СумиСправа № 920/590/26

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №920/590/26

за позовом Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради

«Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни»

(вул. Сумської тероборони, буд. 24, м. Суми, Сумська область, 40031,

код ЄДРПОУ 02000375)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гречаниченко Марини Євгенівни

(

АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )

про стягнення 4 564 грн 00 коп.,

Суть спору. 01.05.2026 позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до вимог якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 4 564 грн 00 коп., а також стягнути судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2026, справу призначено до розгляду судді Заєць С.В.

Ухвалою суду від 05.05.2026 відкрито провадження у справі № 920/590/26 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторонам встановлені строки для надання суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

15.05.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем надано до суду відзив (вх.№2574) на позовну заяву, відповідно до якого просить суд:

- Відмовити в задоволенні позовних вимог КНП СОР «Сумський обласний

клінічний госпіталь ветеранів війни» до Фізичної особи-підприємця Гречаниченко Марини Євгенівні про стягнення грошових коштів в сумі 4 564 грн. 00 коп. в повному обсязі, вказуючи на їх необґрунтованість.

- Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» (40031, м. Суми, вул. Сумської тероборони, буд. 24, код ЄДРПОУ 02000375) на користь Фізичної особи-підприємця Гречаниченко Марини Євгенівні ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати правничої допомоги в сумі 8 000,00 грн (вісім тисяч) гривень.

18.05.2026 через систему «Електронний суд» позивачем надано до суду клопотання (вх.№2321), згідно з яким просить суд зменшити розмір стягнення з Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» на користь Фізичної особи підприємця Гречаниченко Марини Євгенівни понесених витрат на правову допомогу.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частин першої четвертої статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.

14.02.2024 між Комунальним некомерційним підприємством Сумської обласної ради «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» (далі КНП СОР «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни», Замовник, Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Гречаниченко Мариною Євгенівною (далі ФОП Гречаниченко Марина Євгенівна, Виконавець, Відповідач) було укладено Договір №24/01/09-М на виготовлення проєктної документації (Звіт про договір про закупівлю) (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов`язується виконати роботи по виготовленню проєктної документації: «Капітальний ремонт системи теплопостачання із встановленням резервної блочно-модульної твердопаливної котельні в КНП СОР «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» за адресою: вул. Ковпака, б. 24, м. Суми» (Код за ДК 021:2015 71320000-7 послуги з інженерного проєктування), у подальшому «Роботи», а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити вартість Робіт на умовах, в порядку і в терміни, встановлені цим Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору загальна вартість Договору становить: 75 000,00 грн (Сімдесят п`ять тисяч грн 00 коп.) без ПДВ.

Загальна вартість Робіт за Договором може бути змінена за угодою сторін (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.2. Договору датою виконання Робіт вважається дата підписання Сторонами акту здачі-приймання проєктної документації з урахуванням вимог розділу 5 Договору.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що право власності на результати Роботи переходять від Виконавця до Замовника з моменту підписання акту здачі-приймання проєктної документації.

Відповідно до п. 4.1. Договору Замовник здійснює оплату за виконані роботи на банківський рахунок Виконавця, шляхом безготівкового перерахунку вартості робіт у строк протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання акту прийому - передачі проєктної документації. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 10 банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного призначення на фінансування робіт на свій рахунок.

У пункті 4.2. Договору Сторони дійшли згоди, що загальна вартість (договірна ціна) враховує усі податки, збори та інші витрати, що пов`язані з виконанням робіт за цим Договором.

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині оплати за поставлений товар до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань (п. 9.1.).

Відповідно до змісту Кошторису №1 на виконання проєктних робіт (Додаток №1 до Договору) всього вартість робіт за кошторисом складає 75 000,00 грн, з яких:

1. Всього за кошторисом 64 028,00 грн.

2. Вартість будівельної експертизи проєктної документації 6 408,00 грн.

3. Транспортні витрати 814,00 грн.

4. Спрощена система оподаткування зі сплатою єдиного податку за ставкою 5% доходу 3 750,00 грн.

02.04.2024 між Сторонами підписано Акт №1 здачі-приймання на виготовлення проєктної документації за Договором, згідно з яким Замовник та Виконавець склали цей Акт про те, що на підставі приведених нижче документів була виготовлена проєктна документація: «Капітальний ремонт системи теплопостачання із встановленням резервної блочно-модульної твердопаливної котельні в КНП СОР «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» за адресою: вул. Ковпака, б. 24, м. Суми» (Код за ДК 021:2015 71320000-7 послуги з інженерного проєктування). Вартість виконаних послуг складає 75 000,00 грн (Сімдесят п`ять тисяч грн 00 коп.), без ПДВ. Замовник претензій за об`ємом, якістю і терміном надання інжинірингових послуг не має.

02.04.2026 Замовником на виконання умов Договору на рахунок Виконавця було перераховано 75 000,00 грн з призначенням платежу: «За виготовлення проєктної документації (Кап. Ремонт системи теплопостач. Із встановленням резервної блочно-модульн. Твердопаливної котельні в КНП СОР СОКГВВ), акт №1 від 02.04.24 р., дог. №24/01/09-М від 14.02.24 р. без ПДВ».

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що ціна Договору від 14.02.2024 № 24/01/09-М на виконання робіт по виготовленню проєктної документації, що раніше був укладений та виконаний між КНП СОР «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» та ФОП Гречаниченко Мариною Євгенівною, була сформована з порушенням вимог Настанови з визначення вартості проєктних, науково-проєктних, вишукувальних робіт та експертизи проєктної документації на будівництво, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01 листопада 2021 р. № 281 (далі - Настанова з визначення вартості ПВР). На думку Позивача, Відповідачем в порушення пункту 4.5. Настанови з визначення вартості ПВР, при визначенні вартості проєктних робіт по об`єкту «Капітальний ремонт системи теплопостачання із встановленням резервної блочно-модульної твердопаливної котельні в КНП СОР «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» за адресою: вул. Ковпака, б.24, м. Суми» зайво включено до загальної вартості проєктних робіт транспортні витрати в розмірі 814,00 грн та єдиний податок за ставкою 5% доходу в розмірі 3750,00 грн, що в свою чергу, призвело до завищення вартості проєктних робіт за спірним Договором на загальну суму 4564,00 грн внаслідок чого Позивачу було завдано відповідних збитків.

Листом-претензією від 22.01.2026 №05-09/12/131 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про повернення на його користь грошових коштів у сумі 4564,00 грн впродовж встановленого претензією строку.

Поряд з цим, матеріали справи не містять відповіді Відповідача на вищевказану претензію та/або виконання її вимог.

Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, оскільки факт укладення договору за загальним правилом пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов, важливим є визначення, які умови належать до числа істотних.

Істотними слід вважати умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.

Істотними умовами також є умови, що прямо визначені в якості істотних нормами чинного законодавства, або хоча й не визначені прямо, однак є необхідними для договорів певного виду.

Крім того, істотними умовами є будь-які інші умови, відносно яких має бути досягнута згода на вимогу будь-якої сторони, тобто такі умови, за відсутності яких сторона, яка на них наполягає, не бажає укладати відповідний договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проєктних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проєктну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Статтею 844 Цивільного кодексу України унормовано, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником (ч. 1). Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч. 2). Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом (ч. 3).

Так, судом встановлено, що в п. 2.1. Договору Сторони дійшли взаємної згоди щодо ціни Договору, вказавши, що загальна вартість Договору становить 75 000,00 грн.

Відповідно до змісту Кошторису №1 на виконання проєктних робіт (Додаток №1 до Договору) всього вартість робіт за кошторисом складає 75 000,00 грн, з яких:

1. Всього за кошторисом 64 028,00 грн.

2. Вартість будівельної експертизи проєктної документації 6 408,00 грн.

3. Транспортні витрати 814,00 грн.

4. Спрощена система оподаткування зі сплатою єдиного податку за ставкою 5% доходу 3 750,00 грн.

Окрім цього, Сторони погодили, що загальна вартість (договірна ціна) враховує усі податки, збори та інші витрати, що пов`язані з виконанням робіт за цим Договором (п. 4.2. Договору).

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Дана правова позиція відповідає висновкам, наведеним у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 203/2612/13-ц, від 19.06.2018 у справі № 5023/3905/12.

При цьому, суд звертає увагу Позивача, що Кошторис №1 на виконання проєктних робіт (Додаток №1 до Договору) на загальну суму 75 000,00 грн (до якої, зокрема, належать транспортні витрати в розмірі 814,00 грн та витрати пов`язані зі сплатою єдиного податку за ставкою 5% доходу в розмірі 3 750,00 грн) був погоджений директором КНП СОР «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» шляхом його підписання, підпис скріплений печаткою.

Таким чином, при укладенні спірного Договору Сторони були вільні у визначенні його умов, на свій розсуд укладали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши Договір, зокрема й щодо вартості проведення проєктних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Статтею 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно з п. 3.2. Договору датою виконання Робіт вважається дата підписання Сторонами акту здачі-приймання проєктної документації з урахуванням вимог розділу 5 Договору.

02.04.2024 між Сторонами підписано Акт №1 здачі-приймання на виготовлення проєктної документації за Договором, згідно з яким Замовник та Виконавець склали цей Акт про те, що на підставі приведених нижче документів була виготовлена проєктна документація: «Капітальний ремонт системи теплопостачання із встановленням резервної блочно-модульної твердопаливної котельні в КНП СОР «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» за адресою: вул. Ковпака, б. 24, м. Суми» (Код за ДК 021:2015 71320000-7 послуги з інженерного проєктування). Вартість виконаних послуг складає 75 000,00 грн (Сімдесят п`ять тисяч грн 00 коп.), без ПДВ.

Водночас, суд наголошує, що відповідно до вказаного вище Акту Замовник підтвердив відсутність претензій до Виконавця за об`ємом, якістю і терміном надання інжинірингових послуг, а також суму вартості виконаних робіт.

Акт від 02.04.2024 №1 здачі-приймання на виготовлення проєктної документації за Договором підписаний уповноваженими представниками Сторін, підписи скріплені печатками.

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як наслідок, на виконання умов Договору 02.04.2026 Замовником на рахунок Виконавця було перераховано 75 000,00 грн з призначенням платежу: «За виготовлення проєктної документації (Кап. Ремонт системи теплопостач. Із встановленням резервної блочно-модульн. Твердопаливної котельні в КНП СОР СОКГВВ), акт №1 від 02.04.24 р., дог. №24/01/09-М від 14.02.24 р. без ПДВ».

Таким чином, суд погоджується з доводами Відповідача, що грошові кошти в сумі 4 564,00 грн, які є частиною ціни Договору в розмірі 75 000,00 грн, отримані ним як оплата за виконані роботи за Договором, та є такими, що набуті за наявності правової підстави Договору від 14.02.2024 №24/01/09-М на виготовлення проєктної документації, а тому не можуть вважатися збитками Позивача.

Доказів у розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження протилежного Позивачем суду не надано.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову в частині стягнення з Відповідача грошових коштів у сумі 4 564 грн 00 коп., а тому, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Щодо клопотання ФОП Гречаниченко Марини Євгенівни (вх.№3099) про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

11.05.2026 між Адвокатським об`єднанням «СІАЛ» (Об`єднання за Договором), в особі керівника Турченка Сергія Петровича, та Фізичною особою-підприємцем Гречаниченко Мариною Євгенівною (Клієнт за Договором) було укладено Договір №48 про надання правничої допомоги (далі Договір про надання правничої допомоги).

Згідно з п. 1. Договору про надання правничої допомоги відповідно до умов цього Договору Об`єднання надає Клієнту правову допомогу з представництва інтересів та захисту прав Клієнта у справі №920/590/26 за позовом КНП СОР «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» до ФОП Гречаниченко Марини Євгенівни про стягнення коштів.

Відповідно до п. 2. Договору про надання правничої допомоги правова допомога за Договором включає в себе:

- ознайомлення з матеріалами позову у справі №920/590/26 та наявними у Клієнта документами з вказаного вказаного в п. 1 цього Договору питання;

- правовий аналіз матеріалів позову у справі №920/590/26 та наявних у Клієнта документів з вказаного вказаного в п. 1 цього Договору питання, в т.ч. судової практики вирішення подібних спорів;

- консультування №920/590/26 за результатами аналізу матеріалів позову у справі №920/590/26 та наявних у Клієнта документів з вказаного вказаного в п. 1 цього Договору питання;

- підготовка та подання до Господарського суду Сумської області заяв по суті у справі №920/590/26;

- консультування Клієнта протягом розгляду справи №920/590/26 Господарського суду Сумської області до моменту прийняття рішення у справі.

Розмір гонорару Об`єднання за надання правової допомоги відповідно до п. 2 цього Договору становить 8 000,00 (вісім тисяч) гривень, які Клієнт сплачує протягом п`яти робочих днів з дати ухвалення судового рішення №920/590/26, яким завершується розгляд справи (п. 3 Договору про надання правничої допомоги).

На підтвердження повноважень адвоката до матеріалів справи надано ордер серії АІ №2204368 про надання правничої допомоги ФОП Гречаниченко Марині Євгенівні адвокатом Турченко Сергієм Петровичем, а також свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 20.09.2007 №3432/10 Турченком Сергієм Петровичем.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Окрім цього, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази на підтвердження понесення Позивачем означених витрат, беручи до уваги заперечення Відповідача щодо вартості наданої Позивачу правової допомоги, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не в повній мірі відповідає наведеним вище критеріям.

Суд, врахувавши рівень складності цієї справи (у контексті поставленого на вирішення суду питання щодо стягнення з Відповідача суми збитків), а також ціну позову, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення Відповідачем розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Фізичною особою-підприємцем Гречаниченко Мариною Євгенівною на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених частиною 5 статті 129 ГПК України, дослідивши докази, надані Відповідачем на підтвердження судових витрат, зважаючи на незначну складність справи, ціни позову, заперечень Позивача, наведених у клопотанні (вх.№2321), з урахуванням положень вказаних вище норм, критерію розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання ФОП Гречаниченко Марини Євгенівни (вх.№3099), а саме шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 1 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, в решті вимог - відмовити.

Щодо судового збору, то відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на Позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» до Фізичної особи-підприємця Гречаниченко Марини Євгенівни про стягнення 4 564 грн 00 коп. відмовити.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» на користь Фізичної особи-підприємця Гречаниченко Марини Євгенівни ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.06.2026.

СуддяС.В. Заєць