Рішення № 137801782, 29.06.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/545/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Фізичної особи підприємця Паніна Андрія Павловича про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Фізичної особи підприємця Паніна Андрія Павловича

до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРІНФОРМТРЕЙД

про стягнення 267 206,12 грн,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Фізична особа - підприємець Панін Андрій Павлович (позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРІНФОРМТРЕЙД (відповідач) про стягнення 267 206,12 грн, з яких: 119 750,00 грн основної заборгованості, 130 434,00 грн штрафу, 4 343,03 грн 3% річних та 12 679,09 грн інфляційних за договором про надання послуг № 9 від 01.12.2014.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.06.2026 у справі № 918/545/26 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРІНФОРМТРЕЙД на користь Фізичної особи підприємця Паніна Андрія Павловича 119 750,00 грн основної заборгованості, 10 603,62 грн пені, 1 053,14 грн 3% річних, 4 114,63 грн інфляційних та 1 261,86 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

03.06.2026 від Фізичної особи підприємця Паніна Андрія Павловича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій просить відшкодувати витрати на професійну правову допомогу.

Ухвалою суду від 03.06.2026 розгляд вказаної заяви призначено на 29.06.2026.

29.06.2026 від ТОВ УКРІНФОРМТРЕЙД надійшла заява про зменшення додаткових витрат, де зазначено, що у цій справі заявлений розмір витрат є завищеним та не відповідає критерію розумної необхідності. Значна частина процесуальних документів не потребувала проведення складного правового аналізу, дослідження значного обсягу судової практики або підготовки унікальної правової позиції. Спір розглядався в межах звичайних господарських правовідносин та не відзначався винятковою складністю. Звертає увагу, що у справі відповідач частково визнавав вимоги основну суму неоплачених послуг, при цьому заперечення стосувалися лише щодо нарахування штрафу за несвоєчасну оплату (на думку позивача) із чим, до речі, суд погодився, задовольняючи позов частково. Ураховуючи викладене, відповідач просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до співмірного та обґрунтованого розміру - 0,00 грн, який відповідає фактичній складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.

У судове засідання 29.06.2026 представники сторін не з`явилися.

Суд, розглянувши заяву представника Фізичної особи підприємця Паніна Андрія Павловича про ухвалення додаткового рішення у справі, вважає за необхідне зазначити таке.

Частинами першою, другою статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем заявлено про стягнення 30 000,00 грн судових витрат за надання правової допомоги.

На підтвердження витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, позивачем надано договір про надання правової допомоги від 16.12.2024 (договір), укладений між Феленком Сергієм Олександровичем (адвокат) та Фізичною особою підприємцем Паніним Андрієм Павловичем (клієнт), та додаткові угоди до договору № 1 від 12.03.2026 та № 2 від 13.03.2026, ордер серія ВВ №1058775 від 26.04.2026, рахунок - фактура № СФ-3 від 13.03.2026 на суму 15 000,00 грн, платіжна інструкція від 22.03.2026 № 945 на суму 15 000,00 грн, акт прийому - передачі наданих послуг № 3 від 03.06.2026 та звіт про надання професійної правничої допомоги від 03.06.2026.

Судом установлено, що правничу допомогу позивачу за цим договором надавав адвокат Сергій Феленко, який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1077 від 20.09.2012.

Адвокат зобов`язується за дорученням або заявою клієнта надавати останньому правничу допомогу в порядку та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та витрати, необхідні для виконання його доручень (пункт 1.1. договору).

За умовами пункту 1.2. договору надання клієнту професійної правничої допомоги в рамках вказаного договору полягає у здійсненні правового консультування ситуацій, які стосуються клієнта та його прав і інтересів; підготовці та складенні різного роду документів правового характеру (заяв, скарг, повідомлень, пояснень, позовних заяв, тощо), зокрема для процесуального представництва прав та інтересів клієнта в судових органах всіх інстанцій в справах, які стосуються клієнта; наданні інших видів правничої (правової) допомоги, необхідної для належного захисту прав та інтересів клієнта.

Умови розрахунків визначено розділом 4 договору. Розмір гонорару за надання правничої допомоги за договором, а також конкретний вид правничої допомоги визначається у рахунках. Гонорар сплачується клієнтом в гривнях безготівковим переказом протягом трьох днів з моменту виставлення рахунку за надання конкретного виду правничої допомоги за цим договором. Сума, вказана в рахунках до цього договору, є гонораром адвоката за надання правничої допомоги та поверненню не підлягає. На визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь складності справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правничої (правової) допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару. Розмір гонорару не включає фактичні витрати, пов`язані з виконанням доручень клієнта (відрядження, добові, транспортні витрати, витрати поштового, кур`єрського, телефонного та телекомунікаційного зв`язку тощо) та повністю покладаються на клієнта. Розмір фактичних витрат визначається Актом. За результатами надання правничої допомоги складається Акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В Акті вказується обсяг наданої адвокатом правничої допомоги і її вартість. Акт є документом, який засвідчує належне та своєчасне виконання сторонами умов договору. Моментом отримання Акту клієнтом є дата, зазначена в розписці уповноваженої особи клієнта, повідомленні про вручення рекомендованого або цінного листа з описом поштового відправлення. Сторони домовились, що якщо поштове повідомлення про надіслання Акту повернеться адвокату, то, незалежно від причин такого повернення (відсутність клієнта за його місцезнаходженням, клієнт відмовився від отримання листа тощо), клієнт вважається таким, що отримав Акт за цим договором належним чином. Акт повинен бути розглянутий, підписаний, завірений печаткою (за наявності) та повернутий клієнтом адвокату протягом трьох робочих днів з моменту отримання у спосіб, визначений пунктом 5.4. цього договору. У випадку неповернення клієнтом отриманого Акту у встановлений строк, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги вважається сторонами повністю погодженим з боку клієнта. Належним підтвердженням надання правничої допомоги у такому випадку є односторонній Акт адвоката з відміткою про отримання клієнтом та докази відповідно до пункту 5.4. цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2027. Зміни, доповнення до цього договору здійснюються сторонами у письмовій формі у вигляді укладення між сторонами додаткових угод, які є невід`ємними частинами договору (пункти 8.1.- 8.2. договору) (з врахуванням пункту 2 додаткової угоди № 1 від 12.03.2026).

13.06.2026 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до договору, де сторони дійшли згоди про визначення розміру і порядку оплати гонорару за договором на таких умовах: розмір гонорару за надання правничої допомоги в судовому порядку та представництво прав та інтересів клієнта в суді першої інстанції становить 30 000,00 грн без ПДВ. Розмір гонорару клієнт сплачує на користь адвоката в гривнях безготівковим переказом. Сума, вказана в пункті 1.1. Додаткової угоди, є гонораром адвоката за надання правничої допомоги та поверненню не підлягає. На визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь складності справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правничої (правової) допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару. Розмір гонорару, вказаний в п. 1.1. Додаткової угоди, сплачується клієнтом в такому порядку: 15 000,00 грн сплачуються клієнтом протягом трьох днів з моменту виставлення рахунку, а інші 15 000,00 грн - протягом 30 днів з моменту ухвалення рішення судом першої інстанції.

Із фактичних обставин справи судом установлено, що у звіті про надану правову допомогу у справі № 918/545/26 зазначено вид/опис правової допомоги, а саме: правовий аналіз документації клієнта щодо заборгованості за договором - 05:00 год. - 4 000,00 грн, підготовка претензії про сплату заборгованості за договором - 02:00 год. - 4 000,00 грн, підготовка та складення позовної заяви про стягнення заборгованості за договором - 05:00 год. - 10 000,00 грн, підготовка та складення розрахунків заборгованості (пеня, 3% річних та інфляційних втрат) за порушення грошового зобов`язання за договором - 05:00 год. - 3 000,00 грн, підготовка відповіді на відзив - 02:00 год. - 5 000,00 грн, процесуальне представництво прав та інтересів клієнта в рамках справи (участь в двох судових засіданнях) - 02:00 год. - 4 000,00 грн, всього загальний обсяг наданої допомоги в суді першої інстанції становить 21:00 год. вартістю 30 000,00 грн.

У пункті 3 звіту зазначено про те, що усі перераховані дії фактично виконані адвокатом та прийняті клієнтом без зауважень, що підтверджується Актом № 3 від 03.06.2026. Розмір гонорару у сумі 30 000,00 грн відповідає складності справи № 918/545/26 та об`єму наданих послуг і підготовлених документів. Вартість цих послуг фактично здійснена клієнтом на користь адвоката в розмірі 15 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.03.2026, а решта суми в розмірі 15 000,00 грн буде сплачено клієнтом протягом 30 днів з моменту винесення рішення суду.

Факт надання адвокатом професійної правничої (правової) допомоги клієнту підтверджується Актом прийому - передачі наданих послуг № 3 від 03.06.2026.

22.03.2026 за представництво, захист прав та інтересів Фізичної особи підприємця Паніна Андрія Павловича в якості позивача у Господарському суді Рівненської області у справі № 918/545/26 Фізична особа підприємець Панін Андрій Павлович сплатив на користь адвоката Сергія Феленка 15 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 23.03.2026 № 945.

Даючи правову оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд вважає за необхідне зазначити таке.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина третя стаття 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами першою, другою статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Проте слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частинами шостою, сьомою, дев`ятою статті 129 цього Кодексу.

Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 129 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15, від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статтей 3, 11, 15 ГПК України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, у цій справі проведено два судових засідання, у яких представник позивача взяв участь, підготовлено дві заяв по суті спору - позовну заяву (11 стор.) та відповідь на відзив (3 стор.), справа про стягнення основного боргу за договором про надання послуг є справою незначної складності, судова практика у такій категорії справ усталена.

При цьому такі послуги, як: правовий аналіз документації клієнта щодо заборгованості за договором, підготовка претензії про сплату заборгованості за договором, підготовка та складення позовної заяви про стягнення заборгованості за договором, підготовка та складення розрахунків заборгованості (пеня, 3% річних та інфляційних втрат) за порушення грошового зобов`язання за договором охоплюються поняттям підготовка позовної заяви.

Слід зазначити, що не існує єдиного арифметичного алгоритму для визначення (обчислення) витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд повинен у кожному конкретному випадку, керуючись положеннями статей 126, 129 ГПК України, визначати розмір таких витрат та їх розподіляти, наводячи відповідні мотиви прийнятих рішень стосовно цих витрат.

Також варто зазначити, що вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, суд реалізує свої дискреційні повноваження, які жодним чином не порушують принципу свободи договору, оскільки такий принцип стосується лише його сторін, у цьому випадку позивача та адвоката (АБ). Право позивача на вибір адвоката є безумовним та ніким не заперечується. Заразом відповідач не є стороною правочину та участі у досягненні домовленостей, у тому числі щодо розміру гонорару, не брав, а тому такий розмір підлягає оцінці та контролю з боку суду.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. При цьому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Ураховуючи наведене, оцінивши доводи заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на заперечення відповідача, складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів і судових засідань, тривалість розгляду справи, виходячи з наведених критеріїв їх оцінки, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції. В іншій частині заяви суд покладає такі витрати на позивача.

У статті 126 ГПК України установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У силу вимог п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак на відповідача покладаються витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 608,00 грн, а решта на позивача.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Фізичної особи підприємця Паніна Андрія Павловича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРІНФОРМТРЕЙД (вул. Соборна, 112, м. Рівне, 33028) на користь Фізичної особи підприємця Паніна Андрія Павловича ( АДРЕСА_1 ) 7 608,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Позивач: Фізична особа підприємець Панін Андрій Павлович ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю УКРІНФОРМТРЕЙД (вул. Соборна, 112, м. Рівне, 33028).

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частина перша, друга статті 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 ГПК України).

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 29.06.2026.

Суддя О.Андрійчук