Рішення № 137801735, 16.06.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 Справа № 917/2292/25

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши у відкритому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Власна Енергія", вул.Заводська, 3, м. Полтава, Полтавська область, 36007

до відповідача Виконавчого комітету Полтавської міської ради, вул. Соборності, 36, м.Полтава, Полтавська область, 36000

про стягнення 1 337 357,51 грн,

Секретар судового засідання: Ісенко М.В.

Представники учасників процесу:

від позивача: Книш М.В.,

від відповідача: Дзюбло О.І.,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Власна Енергія" просить суд стягнути з відповідача Виконавчого комітету Полтавської міської ради шкоду у розмірі 1 337 357,51 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що як бездіяльність Виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо розгляду Заяви Позивача № 180 від 16.11.2021 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, так і відмова Виконавчого комітету Полтавської міської ради у задоволенні Заяви Позивача № 180 від 16.11.2021, котрі були визнані протиправними в судовому порядку у вищенаведених справах, призвели до спричинення шкоди ТОВ «Власна Енергія».

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (т.с. 1, а.с. 1-89): Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Книш М.В., Ордер, Виписка ТОВ Власна Енергія, ліцензії, заява ТОВ Власна Енергія від 30.08.2021, Рішення ВК ПМР № 205 від 16.09.2021, лист ВК ПМР №04-9722934 від 20.10.2021, заява ТОВ Власна Енергія від 28.10.2021, Рішення ВК ПМР № 237 від 04.11.2021, заява ТОВ Власна Енергія від 16.11.2021, лист Департаменту економіки і інвестицій ПМР від 29.11.2021, Рішення від 19.10.2022 №440/6419/22 Полтавський окружний адміністративний суд, Рішення ВК ПМР № 149 від 08.06.2023, Рішення від 14.03.2024 №440/7964/23 Полтавський окружний адміністративний суд, Висновок експерта № 3015 від 14.07.2023, заява ТОВ Власна Енергія від 28.12.2021, Рішення ВК ПМР № 304 від 30.12.2021, документи щодо господарських операцій з ПНПУ ім. В.Г. Короленка, адвокатський запит № 4-14 від 20.11.2025, відповідь ПНПУ ім. Короленка на адвокатський запит, довідка про розмір шкоди.

Крім того, Позивач повідомляє, що попередні (орієнтовні) витрати на професійну правничу допомогу становлять 40 000,00 грн, докази розміру витрат на професійну правничу допомогу будуть подані у порядку та строки, передбачені ч. 8 статті 129 ГПК України.

Відповідач надав суду за вх№110 від 06.01.2026 відзив, за мотивами якого проти позову заперечує, стверджуючи про таке:

- набрання законної сили рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/6419/22, яким було відмовлено у задоволенні позовної вимоги ТОВ «Власна Енергія» про стягнення з Виконавчого комітету Полтавської міської ради шкоди в сумі 1 142 690,84 грн, унеможливлює повторне пред`явлення ТОВ «Власна Енергія» в порядку господарського судочинства вимоги ідентичного змісту до того ж самого відповідача і з тих же самих підстав;

- законодавець передбачив захід забезпечення реалізації створеного окремого механізму встановлення тарифів на теплову енергію для визначених статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» суб`єктів і відповідно, надання таким суб`єктам господарювання можливості використовувати вказані тарифи у своїй господарській діяльності за відсутності прийнятого органом місцевого самоврядування рішення, що унеможливлює застосування до виниклих правовідносин приписів ст. 1173 Цивільного Кодексу України;

- Рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії не мають зворотньої дії в часі і регулюють виключно ті правовідносини, які виникли після їх прийняття, що унеможливлює застосування зазначених в заяві ТОВ «Власна Енергія» №180 від 16.11.2021 р. тарифів протягом листопада-грудня 2021 року;

- розмір шкоди визначений Позивачем на підставі планових тарифів замість фактичних втрат, що унеможливлює об`єктивне визначення реального розміру різниці в тарифах та не відповідає вимогам чинного законодавства;

- укладений між ТОВ «Власна Енергія» та ПНПУ ім. В.Г. Короленка договір від 05.04.2021 № 57/04 в частині зобов`язань сторін щодо лоту № 2, відповідно до категорії споживачів «населення» є нікчемним;

- загальна попередня (орієнтовна) сума вартості послуг з надання правничої допомоги 40 000,00 грн є неспівмірною зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для позивача.

На підтвердження обґрунтованості заперечення проти позовних вимог Відповідач надав наступні докази (т.с. 1, а.с. 104-136): Довіреність, Виписка з ЄДР, повноваження представника МВК, лист Департаменту економіки і інвестицій від 12.03.2020 № 01-10-03.1-11231вих, податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2021 рік (ТОВ Власна Енергія) податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2022 рік (ТОВ Власна Енергія), протокол позачергового засідання місцевої комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 27.10.2021 № 20202, річний план виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, надання послуг з постачання теплової енергії на 2021-2022 рік, фінансова звітність малого підприємства (ТОВ Власна Енергія) за 2021 рік, фінансова звітність малого підприємства (ТОВ Власна Енергія) за 2022 рік,

Позивач надав суду за вх№531 від 19.01.2026 відповідь на відзив, за мотивами якої спростовує доводи Відповідача, стверджуючи про таке:

- Полтавським окружним адміністративним судом у межах справи № 440/6419/22 наведене Відповідачем питання не розглядалось та по суті не вирішувалось, тому висновки та доводи Відповідача не відповідають фактичним обставинам справи;

- застосування до спірних правовідносин положень ст. 1173 ЦК України є логічним кроком за юридичними фактами встановлення судами обставин протиправності діянь ВК ПМР, що мало місце у Рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі №440/6419/22 та у Рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 у справі № 440/7964/23;

- приписи ч. 4, 5, 12 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» передбачають окремий, додатковий порядок встановлення тарифів на теплову енергію, що може бути застосований теплопостачальною організацією на рівні з загальним, та не покладені Позивачем в обґрунтування позовних вимог, оскільки не регулюють спірні правовідносини;

- відповідно до 1 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;

- розмір заподіяної Позивачеві шкоди є різницею між фактично діючим тарифом та економічно обґрунтованим тарифом, підтвердженим Висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи за заявою № 9 від 27.06.2025 директора ТОВ «Власна Енергія» в рамках адміністративної справи № 440/7964/23, № 3015 від 14.07.2023.

При цьому, розрахунок тарифу в розмірі 2826,30 грн/Гкал (з ПДВ) здійснено з врахуванням всіх фактичних витрат підприємства без врахування прибутку, тобто розрахунок тарифу є її собівартістю;

- Позивачем здійснюється одночасно декілька видів господарської діяльності, що і забезпечило отримання прибутку;

- до спірних правовідносин не застосовуються положення Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 977, що ухвалена на реалізацію Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», оскільки Позивач не має заборгованості ані за спожитий природний газ, ані за спожиту електричну енергію, ані за спожиту питну воду;

- вид діяльності, що здійснюється Позивачем як основний, має назву 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Відповідна теплова енергія у вигляді гарячої води була поставлена Позивачем його контрагенту Полтавському національному педагогічному університету імені В.Г. Короленка, та що будо передбачено умовами та додатками до Договору № 57/04 від 05.04.2021;

- Відповідач не посилається на жодну норму закону, котра передбачала б нікчемність Договору № 57/04 від 05.04.2021.

В додатки до відповіді на відзив Позивач надав наступні докази (т.с. 1, а.с. 143-249, т.с. 2, арк.с. 187): свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Книш М.В., ордер, розподілення між видами ліценз. діяльності, податкова декларація з податку на прибуток підприємств 2021, 2022, фінансова звітність малого підприємства 2021, 2022, Акти 87,102,6,8, Акти на виконання робіт будівельних, до тарифу, Акти по оренді Монастирська 25, Акти по оренді Остроградського 2, Висновок експерта, підтвердження тарифу, довідка про наявність власної мережі, Договір 10, 11 на транспортування, Договір 57/04, Договір на інтернет, Договір на перевезення пелети, Договір оренди Монастирська 25, Договір оренди Остроградського 2, Договір про відшкодування витрат, Договір сервітуту, затверджені норми електроенергії, Заява 2355,25 Структура Відповідь Департаменту, кількість теплової енергії для ПНПУ населення, Лист №181, ліцензії, Наказ від 16.09.2021 року №205, ОСВ 91 та 92 рах, ОСВ 91, ОСВ 92, паспорт котла, підтвердження ціни палива на момент затвердження тарифу, Податкові декларації екологічний податок, Положення про облікову політику, Посадова інструкція машиніст котлів, Пояснювальна записка до тарифу, Рішення від 22.09.2022, Рішення №237, Рішення від 04.11.2021, Розподілення відсотку для розрахунку собівартості, Розподілення між видами ліценз. діяльності, Розрахунок середньої кількості ходок, структура тарифу 2355,25 грн, тариф на транспортування витяг Полтавателоенерго, тариф на транспортування Полтаватеплоенерго, штатний розпис, Виписка Наказ на призначення директора, Договір про відшкодування щодо земельного податку.

Відповідач надав суду за вх№ 912 від 27.01.2026 заперечення на відповідь на відзив, за мотивами яких спростовує доводи Позивача, наведені у відповіді на відзив, частково відтворюючи доводи відзиву на позовну заяву та стверджуючи, зокрема, про неправомірність визначення Позивачем розміру заподіяної шкоди

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

15.12.2025 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Власна Енергія" до Виконавчого комітету Полтавської міської ради про відшкодування шкоди у розмірі 1 337 357,51 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2025 справу № 917/2292/25 розподілено судді Байдуж Ю.С.

Суд ухвалою від 22.12.2025 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 22.01.2026 на 11:30 год, встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Суд ухвалою від 22.01.2026 відклав підготовче засідання на 03.03.2026 на 09:30 год.

З огляду на звільнення з посади судді Байдуж Ю.С. розпорядженням керівника апарату суду 04.03.2026 року № 31 на підставі п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №917/2292/25.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2026 справу №917/2292/25 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 09.03.2026 постановив прийняти справу № 917/2292/25 до свого провадження, призначити підготовче засідання у справі на 07.04.2026 на 10:00.

Суд протокольною ухвалою від 07.04.2026 оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні до 21.04.2026 до 10:00.

Відповідач надав суду за вх№4769 від 09.04.2026 клопотання, відповідно до якого просить суд закрити провадження у справі №917/2292/25, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

В обґрунтування клопотання Відповідач посилається на приписи ч. 5 ст. 21 КАС України та набрання законної сили рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/6419/22, яким було відмовлено у задоволенні позовної вимоги ТОВ «Власна Енергія» про стягнення з Виконавчого комітету Полтавської міської ради шкоди в сумі 1 142 690,84 грн., що унеможливлює повторне пред`явлення ТОВ «Власна Енергія» в порядку господарського судочинства вимоги ідентичного змісту до того ж самого відповідача і з тих же самих підстав.

Позивач надав суду за вх№4952 від 14.04.2026 заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, у якому зазначає, зокрема, про таке: з огляду на склад учасників цієї справи та характер позовних вимог, ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, питання стягнення збитків з ВК ПМР на користь ТОВ «Власна Енергія» на підставі наведених у позовній заяві обставин раніше не розглядалось по суті та не вирішувалось судами, оскільки як слідує з рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі № 440/6419/22 у їх задоволенні було відмовлено через передчасність, відповідно до частини 6 статті 31 ГПК України, спори між судами щодо підсудності не допускаються.

Суд протокольною ухвалою від 21.04.2026 у задоволенні означеного клопотання Відповідача відмовив, задовольнив усне клопотання представника Відповідача про надання можливості подати до суду клопотання про залучення до участі у справі третьої особи та клопотання про призначення експертизи, оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні до 05.05.2026 до 11:00.

Мотиви відхилення значеного клопотання суд наводить у мотивувальній частині цього рішення.

Відповідач надав суду за вх№5280 від 21.04.2026 заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідач надав суду за вх№5721 від 28.04.2026 клопотання про залучення як третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління економічного розвитку Полтавської міської ради.

В обґрунтування клопотання Відповідач покликається на те, що заявлена Позивачем до стягнення сума збитків виникла внаслідок несвоєчасного розгляду заяви ТОВ "Власна енергія" № 180 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, тоді як у вказаний період часу зазначена заява розглядалась виключно Департаментом економіки і інвестицій виконавчим органом місцевого самоврядування, який після 22.11.2024 р. має назву Управління економічного розвитку Полтавської міської ради, тому рішення у цій справі може вплинути на права і обов`язки вказаного органу відносно щодо Виконавчого комітету Полтавської міської ради.

Відповідач надав суду за вх№5762 від 28.04.2026 клопотання про призначення у справі № 917/2292/25 судово-економічної експертизи для вирішення питань: Чи завдано ТОВ «Власна Енергія», протягом дії Договору № 57/04 від 05.04.2021 р., укладеного між ТОВ «Власна Енергія» та ПНПУ ім. В. Г.Короленка в частині постачання теплової енергії для категорії споживачів «населення» шкоди, яка спричинена бездіяльністю Виконавчого комітету Полтавської міської ради? Якщо така шкода завдана, то в якій сумі і протягом, якого періоду? Чи відповідає наведений у позовній заяві ТОВ «Власна Енергія» розрахунок шкоди завданої позивачу в період з 01.11.2021 по 31.01.2022 рр., розрахунку обсягів заборгованості з різниці в тарифах ТОВ «Власна Енергія» виконаному у відповідності до Методикою визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 977 за аналогічний період, та зупинення провадження у справі № 917/2292/25 на час проведення судово-економічної експертизи.

Позивач надав суду за вх№5951 від 04.05.2026 заперечення проти клопотання про призначення у справі експертизи.

Позивач надав суду за вх№6021 від 04.05.2025 заперечення проти заяви про застосування строків позовної давності.

Суд протокольною ухвалою від 05.05.2025 відмовив у задоволенні клопотання Відповідача про залучення до участі у справі третьої особи та про призначення судово-економічної експертизи, та з огляду на вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 статті 177 ГПК України, та закінчення встановленого строку підготовчого провадження, суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.05.2026 року на 11:30.

У судовому засіданні 28.05.2026 року під час розгляду справи по суті представник Позивача на задоволенні позовних вимог наполягав, представник Відповідача проти позову заперечував, суд дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи, оголосив протокольну ухвалу про призначення проведення судових дебатів у справі в засідання на 16.06.2026 на 11:30.

У судовому засіданні 16.06.2026 після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

ТОВ "Власна енергія" здійснює свою діяльність на підставі ліцензії з виробництва теплової енергії, виданої Полтавською обласною державною адміністрацією №818 від 19.03.2015, ліцензії на господарську діяльність з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, виданої розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації №700 від 10.08.2018, та ліцензії на постачання теплової енергії, виданої Полтавською обласною державною адміністрацією №205 від 06.05.2015.

16.11.2021 ТОВ "Власна енергія" звернулося до Виконавчого комітету Полтавської міської ради із заявою № 180 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, у якій просило розглянути заяву щодо встановлення тарифу на виробництво теплової енергії, тарифів на транспортування, постачання та послугу з постачання теплової енергії для всіх категорій споживачів, розрахованих відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" на рівні, зокрема: для потреб населення:

- на теплову енергію, у розмірі 2355,25 грн за Гкал без ПДВ (2826,30 грн за Гкал з ПДВ) у тому числі:

- на виробництво теплової енергії у розмірі 2181,32 грн за Гкал без ПДВ (2617,58 грн за Гкал з ПДВ);

- на транспортування теплової енергії у розмірі 170,39 грн за Гкал без ПДВ (204,47 грн з ПДВ);

- на постачання теплової енергії у розмірі 3,54 грн за Гкал без ПДВ (4,25 грн за Гкал з ПДВ).

29.11.2021 Департаментом економіки і інвестицій Полтавської міської ради направлено на адресу ТОВ "Власна енергія" лист № 01-10-01.1-11/1153вих "Щодо надання інформації", яким повідомив, що відділ тарифної політики та моніторингу цін Департаменту економіки і інвестицій опрацював лист № 180 від 16.11.2021 та зазначає, що із документів, наданих ТОВ "Власна енергія", вбачається, що підприємством змінено обсяг теплової енергії і кількісні показники за іншими статтями витрат, проте, документи та розрахунки необхідно доопрацювати.

Позивач не погодився з бездіяльністю виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо розгляду заяви № 180 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, і прийняття рішення, та звернувся з позовом до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі №440/6419/22, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2023, адміністративний позов ТОВ "Власна енергія" до Виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення збитків задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо розгляду та прийняття рішення за заявою ТОВ "Власна енергія" № 180 від 16.11.2021 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії. Зобов`язано виконавчий комітет Полтавської міської ради розглянути заяву ТОВ "Власна енергія" № 180 від 16.11.2021 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у позову в частині позовних вимог щодо стягнення збитків суд зауважив, що вище заява ТОВ "Власна енергія" № 180 від 16.11.2021 року відповідачем не розглядалась та ним не надавалась оцінка наведеним у ній розрахункам щодо встановлення тарифів на теплову енергію.

За таких обставин, надання судом оцінки заяві ТОВ "Власна енергія" № 180 від 16.11.2021 року і доданим до неї документам, які не були предметом розгляду уповноваженим на вчинення таких дій органом державної влади, виходить за межі повноважень адміністративного суду і не узгоджується з критеріями перевірки дій, рішень та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які закріплені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки у спосіб, встановлений законом, не розглянув відповідне питання та не надав оцінки поданим позивачем документам, дослідження судом наведених позивачем розрахунків щодо встановлення тарифів на теплову енергії та відповідно визначення понесених ним збитків під час надання послуг з теплопостачання виходить за межі завдань адміністративного судочинства та фактично спрямовані на правовідносини в майбутньому, у разі прийняття відповідачем рішення про відмову позивачу у встановленні тарифів на теплову енергію, а отже вони є передчасними та задоволенню не підлягають.

Указане рішення набрало законної сили 10.03.2023.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі № 440/6419/22, постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2023 у справі № 440/6419/22, постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.05.2023 № 71844353, відповідно до Закону України "Про теплопостачання", постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги", наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.09.2018 № 239 "Про затвердження Порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення", розглянувши заяву ТОВ "Власна енергія" від 16.11.2021 № 180 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, керуючись підпунктом 2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Виконавчий комітет Полтавської міської ради прийняв рішення від 08.06.2023 №149, відповідно до якого заяву ТОВ "Власна енергія" від 16.11.2021 №180 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, розглянуто та відмовлено у задоволенні даної заяви з огляду на Закон України "Про теплопостачання", постанову Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги", наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.09.2018 №239 "Про затвердження Порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення" .

Не погоджуючись з рішенням Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 08.06.2023 №149 "Про розгляд заяви ТОВ "Власна Енергія" від 16.11.2021 №180 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії" та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 14 березня 2024 року у справі № 440/7964/23 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Власна енергія" до Виконавчого комітету Полтавської міської ради задовольнив частково:

- визнав протиправним та скасував рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 08.06.2023 №149 "Про розгляд заяви ТОВ "Власна Енергія" від 16.11.2021 №180 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії";

- зобов`язав Виконавчий комітет Полтавської міської ради повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Власна Енергія" від 16.11.2021 №180 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії", та прийняти рішення за результатами такого розгляду з урахуванням висновку експерта №3015, складеного 14.07.2023, Полтавського відділення Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

На підтвердження своєї правової позиції позивачем наданий висновок експерта №3015, складений 14.07.2023, Полтавського відділення Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України за результатами проведення судової економічної експертизи за заявою № 9 від 27.06.2023 директора ТОВ "Власна енергія" в рамках адміністративної справи № 440/7964/23.

На вирішення експертизи було поставлене питання: "Чи документально підтверджується економічна обґрунтованість тарифу на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляються на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб населення з урахуванням вимог Закону України "Про теплопостачання" з 01.01.2022 сумі 2826,30 грн. за 1 (одну) (з ПДВ) Гкал, поданий ТОВ "Власна Енергія" 16.11.2021 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради заявою №180 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляються на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб населення з розрахунком тарифів".

Відповідно до цього висновку експерта, в обсязі наданих на дослідження документів та в межах компетенції судового експерта-економіста, економічна обґрунтованість тарифу на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляються на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб населення з урахуванням вимог Закону України "Про теплопостачання" з 01.01.2022 сумі 2826,30 грн за 1 (одну) (з ПДВ) Гкал, поданий ТОВ "Власна Енергія" 16.11.2021 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради заявою №180 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляються на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб населення з розрахунком тарифів, документально підтверджується.

Наведені вище фактичні обставини встановлені у означених рішеннях суду та приймаються при вирішенні цієї господарської справи відповідно до ст.75 ГПК України як преюдиційні.

28.12.2021 ТОВ «Власна Енергія» подав до Виконавчого комітету Полтавської міської ради Заяву про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії №197 (т.с. 1, арк.с. 64-65).

За результатами розгляду Заяви про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії №197 від 28.12.2021, Виконавчий комітет Полтавської міської ради виніс Рішення «Про встановлення тарифів на теплову енергію, послугу з постачання теплової енергії ТОВ «Власна Енергія» №304 від 30.12.2021 (т.с. 1, арк.с. 66-68), яким встановив Товариству з обмеженою відповідальністю «Власна Енергія» відповідні тарифи на теплову енергію, вироблену на установках з використанням альтернативних джерел енергії, послугу з постачання теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, які вводяться в дію з 01.01.2022 по 30.09.2022.

Згідно п. 1 Рішення № 304 від 30.12.2021 та додатків до нього встановлено тарифи на теплову енергію, вироблену на установках з використанням альтернативних джерел енергії, послугу з постачання теплової енергії ТОВ «Власна Енергія» лише для категорії споживачів «установи та організації, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету» в розмірі 2563,40 грн/Гкал (без ПДВ), 3076,09 грн/Гкал (з ПДВ), тарифи для категорій «населення» цим рішенням встановлено не було.

Позивач стверджує, що бездіяльність ВК ПМР щодо розгляду Заяви № 180 від 16.11.2021, так і відмова ВК ПМР у задоволенні Заяви № 180 від 16.11.2021, котрі були визнані протиправними в судовому порядку у вищенаведених справах, призвели до спричинення шкоди ТОВ «Власна Енергія».

05.04.2021 між ТОВ «Власна Енергія» як Теплопостачальною організацією та Полтавським національним педагогічним університетом імені В.Г. Короленка як Споживачем було укладено Договір № 57/04 від 05.04.2021 (т.с. 1, арк.с. 72 на звороті 79, далі Договір).

При цьому у Договорі його сторони узгодили, зокрема, таке:

- ТО бере на себе зобов`язання постачати теплову енергію (згідно коду ДК 021:2015 (СРУ 2008) - 09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов`язана продукція) з метою забезпечення опалення приміщень Споживача до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівель за адресою закладів, підпорядкованих Споживачу (Додаток№1), в кількості 3630 Гкал (п. 1.1 Договору);

- розрахунки за відпущену Т/Е проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом (абз. 1 п. 37 Договору);

- всі розрахунки по цьому Договору проводяться на підставі рахунка, виписаного ТО Споживачу з обов`язковим застосуванням діючих тарифів (п. 38 Договору)

Договір № 57/04 від 05.04.2021 укладено щодо двох лотів, один з яких передбачав поставку теплової енергії для потреб населення (до гуртожитків за адресами 36003, Полтавська область, м. Полтава, вул. Монастирська, 7, вул. Козака, 3а, вул. Козака, 5, вул. Козака, 10а) та для потреб установ та організації, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету (до адміністративно-навчального корпусу за адресою 36003, Полтавська область, м. Полтава, вул. Остроградського, 2).

З огляду на встановлення Позивачеві Відповідачем тарифу на теплову енергію, вироблену на установках з використанням альтернативних джерел енергії, послугу з постачання теплової енергії для категорії споживачів «населення» Рішенням № 205 від 16.09.2021 в розмірі 1373,57 грн/Гкал (без ПДВ), 1648,28 грн/Гкал (з ПДВ), та незатвердження тарифу для категорії споживачів «населення» за Заявою № 180 від 16.11.2021, в ході виконання Договору № 57/04 від 05.04.2021 сторони керувалися саме цим тарифом в частині розрахунків за теплову енергію, поставлену для населення.

За період з 01.11.2021 по 31.01.2022 ТОВ «Власна Енергія» поставлено, а Полтавським національним педагогічним університетом імені В.Г. Короленка прийнято:

- згідно Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 87 від 30.11.2021: теплова енергія (опалення) в кількості 221,5926 Гкал, ціна без ПДВ 1 373,57 грн, сума 304 372,95 грн; теплова енергія (гаряча вода) в кількості 88,2566 Гкал, ціна без ПДВ 1 373,57 грн, сума 121 226,61; всього 425 599,56 грн; сума ПДВ 85 119,91 грн; всього із ПДВ 510 719,47 грн;

- згідно Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 102 від 16.12.2021: теплова енергія (опалення) в кількості 173,3853 Гкал, ціна без ПДВ 1 373,57 грн, сума 238 156,85 грн; теплова енергія (гаряча вода) в кількості 80,4959 Гкал, ціна без ПДВ 1 373,57 грн, сума 110 566,73 грн; всього 348 723,58 грн; сума ПДВ 69 744,72 грн; всього із ПДВ 418 468,30 грн;

- згідно Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 6 від 28.01.2022: теплова енергія (опалення) в кількості 345,1262 Гкал, ціна без ПДВ 1 373,57 грн, сума 474 054,99 грн; теплова енергія (гаряча вода) в кількості 86,016 Гкал, ціна без ПДВ 1 373,57 грн, сума 118 149,00 грн; всього 592 203,99 грн; сума ПДВ 118 440,80 грн; всього із ПДВ 710 644,79 грн;

- згідно Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 8 від 31.01.2022: теплова енергія (опалення) в кількості 113,74 Гкал, ціна без ПДВ 1 373,57 грн, сума 156 229,86 грн; теплова енергія (гаряча вода) в кількості 26,65 Гкал, ціна без ПДВ 1 373,57 грн, сума 36 605,64 грн; всього 192 835,50 грн; сума ПДВ 38 567,10 грн; всього із ПДВ 231 402,60 грн (т.с. 1, арк.с. 69-70 на звороті).

Листом № 3 від 17.01.2022 ТОВ «Власна Енергія» повідомив Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, що з 01.02.2022 припиняє постачання теплової енергії до об`єктів згідно договору №57/04 від 05.04.2021 в частині лоту № 2, відповідно до категорії споживачів «населення», в зв`язку з економічно необґрунтованим тарифом, для відповідної категорії споживачів (т.с. 1, арк.с. 71-72).

Позивач стверджує, що внаслідок протиправних та незаконних рішення, дій та бездіяльності органу місцевого самоврядування (Виконавчого комітету Полтавської міської ради) при здійсненні ним своїх повноважень Товариству з обмеженою відповідальністю «Власна Енергія» завдано шкоду в сумі 1 337 357,51 гривень.

Вважаючи свої права порушеними, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Статтею 1 та частиною першою статті 2 ГПК України визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Ураховуючи ознаки підвідомчості спору господарському суду, узагальнені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №911/1834/18, від 23.10.2019 у справі №922/3537/17, та застосовуючи динамічне тлумачення наведених вище норм у контексті цієї справи, Велика Палата Верховного Суду у постанові 29.02.2024 у справі №580/4531/23 акцентувала на тому, що за загальним правилом спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за сукупності таких умов: а) участь у спорі суб`єкта господарювання; б) наявність між сторонами, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГПК України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, та/або спору про право (щодо інтересу, правочину, зобов`язання), що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Такий загальний підхід не унеможливлює винятків, що ґрунтуються на законі, пріоритеті права на судовий захист порушених прав чи інтересів осіб та аналізі природи правовідносин у спорі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію, що спори про відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень, вчиненими ними під час здійснення публічно-владних управлінських функцій, повинні вирішуватися за правилами господарського (або загального) судочинства, якщо позивачі не ставлять вимоги про вирішення публічно-правового спору (постанови від 15.03.2018 у справі №461/1930/16-ц, від 17.10.2018 у справі №464/1874/17, від 27.02.2019 у справі №405/4179/18).

З огляду на наведені критерії розмежування юрисдикції, суб`єктний склад спору та його предмет, суд дійшов висновку про те, що спір у даній справі підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Суд враховує, що відмовляючи у позову в частині позовних вимог щодо стягнення збитків Полтавський окружний адміністративний суд у рішення від 19.10.2022 у справі №440/6419/22 зауважив, що заява ТОВ "Власна енергія" № 180 від 16.11.2021 року відповідачем не розглядалась та ним не надавалась оцінка наведеним у ній розрахункам щодо встановлення тарифів на теплову енергію, у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки у спосіб, встановлений законом, не розглянув відповідне питання та не надав оцінки поданим позивачем документам, дослідження судом наведених позивачем розрахунків щодо встановлення тарифів на теплову енергії та відповідно визначення понесених ним збитків під час надання послуг з теплопостачання виходить за межі завдань адміністративного судочинства та фактично спрямовані на правовідносини в майбутньому, у разі прийняття відповідачем рішення про відмову позивачу у встановленні тарифів на теплову енергію, а отже вони є передчасними та задоволенню не підлягають.

Отже, підстави позову в означеній адміністративній справі та у справі №917/2292/25 не є тотожними, рішення між сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав відсутнє. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

За приписами ст. 231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

За наведеного, підстав для закриття провадження у цій справі суд не вбачає.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина 1 статті 1173 Цивільного кодексу України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків (подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21).

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 року у справі № 920/715/17.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Враховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (подібний висновок щодо самостійного встановлення судом складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 14.09.2021 у справі №923/719/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11).

Суд зазначає, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Як встановив суд, Позивач стверджує, що внаслідок протиправних та незаконних рішення, дій та бездіяльності органу місцевого самоврядування (Виконавчого комітету Полтавської міської ради) при здійсненні ним своїх повноважень Товариству з обмеженою відповідальністю «Власна Енергія» завдано шкоду в сумі 1 337 357,51 гривень.

Під час вирішення цього спору суд встановив, що :

- протиправність бездіяльності Виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо розгляду та прийняття рішення за заявою ТОВ "Власна енергія" № 180 від 16.11.2021 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, була встановлена рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі №440/6419/22, яке набрало законної сили 10.03.2023,

- протиправність рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 08.06.2023 №149 "Про розгляд заяви ТОВ "Власна Енергія" від 16.11.2021 №180 про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії", яким заяву Позивача розглянуто та у її задоволенні відмовлено, та зобов`язання Виконавчого комітету Полтавської міської ради повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Власна Енергія" від 16.11.2021 №180 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії", та прийняти рішення за результатами такого розгляду з урахуванням висновку експерта №3015, складеного 14.07.2023, Полтавського відділення Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України, була встановлена рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 у справі №440/7964/23, яке набрало законної сили 04.09.2024,

а тому вказані обставини в силу ст. 75 ГПК України не доказується при розгляді цієї господарської справи.

Розмір збитків визначений Позивачем як різниця між економічно обґрунтованим тарифом на послуги та встановленим тарифом, помножена на кількість теплової енергії, що була реалізована для категорії споживачів «населення» за період з 01.11.2021 по 31.01.2022 року.

При цьому розмір економічно обґрунтованого тарифу на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляються на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб населення з урахуванням вимог Закону України «Про теплопостачання» з 01 січня 2022 року в сумі 2 826,30 грн за одну Гкал з ПДВ визначений висновком експерта №3015, складеного 14.07.2023, Полтавського відділення Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України.

Встановленим тарифом на послуги відповідно до рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 16.09.2021 № 205 є 1 648,28 грн за одну Гкал з ПДВ, за яким Позивач надавав вказані послуги у період з 01.11.2021 по 31.01.2022 року.

Кількість спожитої теплової енергії визначена на підставі вказаних в описовій частині цього рішення актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та за період з 01.11.2021 по 31.01.2022 становить 1 135,2626 Гкал.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог, не виявив завищення їх розміру з боку Позивача.

Відповідно до п. 2 ч. «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до власних (самоврядних) повноважень, що входять до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 затверджений Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.

Відповідно до п. п. 1 та 2 Порядку він визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води. Цей Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

Згідно з п.11. Порядку з метою забезпечення відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, та відповідно наданням послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, перегляд тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та їх структури здійснюється уповноваженим органом кожного року (до початку опалювального періоду) за заявою ліцензіата (суб`єкта господарювання).

Відповідно до п. 99. Порядку розгляд розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, поданих ліцензіатом, здійснюється уповноваженим органом протягом одного календарного місяця з дня отримання відповідної заяви у порядку, встановленому Мінрегіоном.

Статтею 15 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено гарантії, що надаються суб`єктам господарювання під час державного регулювання цін. Так, відповідно до ч. 1 та 2 вказаної статті Закону Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов`язані відшкодувати суб`єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів. Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.

Згідно статті 6 Закону України «Про теплопостачання», державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах створення умов для функціонування сфери теплопостачання на принципах самоокупності.

Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Тарифи на теплову енергію, що виробляється та постачається суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, формуються та встановлюються з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається (ч. 1, 14, 15 статті 20 Закону України «Про теплопостачання»).

Отже, фактично в силу наведених норм Позивач у спірних правовідносинах був зобов`язаний надавати послуги за економічно необґрунтованим тарифом через бездіяльність Відповідача щодо встановлення йому відповідного економічно обґрунтованого тарифу.

Як зазначив суд вище, за змістом приписів статей 1166 та 1173 Цивільного кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, заподіяних органом державної влади, необхідною є наявність трьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками; наявність вини необхідним елементом не є, оскільки відповідальність у такому разі настає незалежно від вини особи, що заподіяла шкоду.

Отже, суд виходить з того, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Таким чином, з огляду на встановлені вище обставини, суд погоджується з доводами Позивача, що внаслідок протиправних та незаконних рішення, дій та бездіяльності органу місцевого самоврядування (Виконавчого комітету Полтавської міської ради) при здійсненні ним своїх повноважень Товариству з обмеженою відповідальністю «Власна Енергія» завдано шкоду в сумі 1 337 357,51 гривень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права Позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено Відповідачем, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Заперечення Відповідача проти позову з посиланням на неповноту дослідження судовим експертом суд оцінює критично, оскільки відповідно до ч. 3 резолютивної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 у справі №440/7964/23 зобов`язано Виконавчий комітет Полтавської міської ради повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Власна Енергія" від 16.11.2021 №180 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії", та прийняти рішення за результатами такого розгляду з урахуванням висновку експерта №3015, складеного 14.07.2023, Полтавського відділення Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України.

Під час розгляду означеної адміністративної справи суд дав оцінку висновку експерта № 3015, складеного 14.07.2023, як належному та допустимому доказу у справі.

Оскільки позовні вимоги у цій справі ґрунтуються на вказаному рішенні суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання в силу ст. 129 Конституції України, суд під час розгляду справи №917/2292/25 приймає вказаний висновок.

Заперечення Відповідача проти позову з посиланням на приписи ч. 4, 5, 12 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» та положення Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 977, суд оцінює критично, оскільки вказані норми права не регулюють спірні правовідносини.

Твердження Відповідача про нікчемність Договору є голослівними та бездоказовими, суд не вбачає правових підстав для оцінки Договору як нікчемного та при прийнятті рішення за відсутності доказів протилежного виходить з презумціїї правомірності правочину, встановленої ст. 204 ЦК України.

Заява Відповідача про застосування строків позовної давності ґрунтується на довільному на власний розсуд тлумаченні норм права.

У цій справі спір виник щодо відновлення порушеного права Позивача про стягнення збитків, розрахованих за період з 01.11.2021 по 31.01.2022.

За приписами ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст 261 ЦК України).

Позовну заяву до суду Позивач подав 15.12.2025 (вх. №2390/25).

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, зокрема, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначений Закон набрав чинності 02.04.2020.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19. Згідно з чинною редакцією вказаного пункту у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Пунктом 1 Закону України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025 року №4434-IX пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено.

Пунктом 2 того ж Закону визначено, що він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Публікація Закону відбулась 03.06.2025 у газеті "Голос України", тому набрання чинності відбулося 04.09.2025.

Враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину, частково військового стану, а також приписи ст. 263 ЦК України, суд дійшов до висновку, що звернення до суду з цим позовом відбулось в межах строку позовної давності.

Інші доводи, на які посилався Відповідач у відзиві, суд почув, але не прийняв до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи та почуто всі доводи сторін.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору Відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, Відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

За приписами ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначає ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначає, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, за подання цієї позовної заяви в електронній формі розмір судового збору становить 1 337 357,51 грн х 1,5% х 0,8 = 16 048,29 грн, який підлягає стягненню з Відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м.Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 05384689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Власна Енергія" (вул.Заводська, 3, м. Полтава, Полтавська область, 36007, код ЄДРПОУ 39170590) 1 337 351,51 грн заподіяної шкоди.

3. Стягнути з Виконавчого комітету Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м.Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 05384689) в Державний бюджет України 16 048,29 грн судового збору.

Видати накази з набранням рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписано 29.06.2026 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик