Рішення № 137801698, 18.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4007/25

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Комарова 10/1 (65101, м. Одеса, вул. Михайла Комарова (стара назва Космонавта Комарова), буд. 10/1, корпус 1, ЄДРПОУ 40946749) до відповідача - Одеська міська рада ( 65026, м. Одеса, площа Біржова (стара назва пл. Думська), буд. 1, ЄДРПОУ 26597691) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 21136,68грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Каланжова А.О.

від третіх осіб: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова 10/1» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради, в якому просить: стягнути на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова 10/1» заборгованість у загальному розмірі 21 136,68 грн., з яких: 16 395,26 грн. - заборгованість зі сплати внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком, додаткового внеску до резервного фонду та внесків на вивезення ТПВ (твердих побутових відходів); 3 793,90 грн. - інфляційні витрати; 947,52 грн. - 3% річних, шляхом стягнення заборгованості з відкритих у Казначействі рахунків Виконавчого комітету Одеської міської ради.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань, як співвласником багатоквартирного будинку, щодо сплати внесків на витрати з управління багатоквартирним будинком, додаткового внеску до резервного фонду та внесків на вивезення твердих побутових відходів, з огляду на що, у останнього виникла заборгованість у розмірі 21 136,68 грн.

Позивач зазначає, що 08.11.2016 року було створено та зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова 10/1» за адресою: 65101, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, буд. 10/1, корпус 1. Основним видом економічної діяльності об`єднання є КВЕД: 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів.

Як вказує позивач, 18.02.2018 року рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Комарова 10/1», оформленим протоколом, затверджено додаткові внески співвласників багатоквартирного будинку до резервного фонду у розмірі 50,00 грн. з однієї квартири. Порядок оплати додаткових внесків затверджений до 20 числа поточного місяця на банківський рахунок ОСББ «Комарова 10/1».

У подальшому, як стверджує позивач, 23.01.2019 року рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Комарова 10/1», оформленим протоколом, затверджено щомісячний внесок на витрати на управління багатоквартирним будинком у розмірі: 5,00 грн. за 1 кв.м. Порядок оплати внеску затверджений до 20 числа поточного місяця на банківський рахунок ОСББ «Комарова 10/1».

У подальшому, як стверджує позивач, 06.10.2021 року рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Комарова 10/1», оформленим протоколом, затверджено щомісячний внесок на витрати на управління багатоквартирним будинком у розмірі: 6,50 грн. за 1 кв.м. з 01.11.2022 року. Порядок оплати внеску затверджений до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, на банківський рахунок ОСББ «Комарова 10/1».

Наразі позивач повідомляє, що згідно з даними КП Міське агентство з приватизації житла, наданими листом від 25.03.2025 № 171/01-06, квартира АДРЕСА_2 , не приватизована, тобто належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, яка відповідно є співвласником даного багатоквартирного будинку.

Однак, за твердженням позивача, відповідач обов`язкові для усіх співвласників будинку платежі не сплачує, у зв`язку з чим в 2023 році об`єднання зверталося до Одеської міської ради з листом від 07.06.2023 № 128-0623 щодо необхідності сплатити заборгованість по внесках на витрати на управління багатоквартирним будинком, внеску до резервного фонду та нарахувань за вивезення ТПВ. Однак, відповіді не послідувало, заборгованість продовжувала зростати. Тоді, 21.04.2025 року об`єднання вдруге звернулося до Одеської міської ради з листом № 195-0425 з метою досудового врегулювання спору щодо погашення заборгованості по внесках на витрати на управління багатоквартирним будинком та нарахувань за вивезення ТПВ. У відповідь Київська районна адміністрація листом від 12.05.2025 року № 293/01-10 з посиланням на норми ЖК України повідомила, що у разі наявності несплаченої заборгованості по квартирі АДРЕСА_2 , об`єднанню слід звернутися до суду з позовом щодо стягнення вказаної заборгованості з наймачів квартири.

Таким чином, як вказує позивач, станом на сьогоднішній день, у ОМР, як власника нерухомого майна, виникла заборгованість зі сплати внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком, додаткового внеску до резервного фонду та вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) щодо квартири АДРЕСА_3 , яка становить 16 395,26 грн.

Також, посилаючись на норми статей Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, позивач зауважує, що рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Комарова 10/1», якими зокрема затверджений розмір внеску на витрати на управління багатоквартирним будинком та розмір внеску до резервного фонду, є обов`язковими для ОМР, яка є власником квартири АДРЕСА_4 та співвласником даного багатоквартирного будинку.

Крім того, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано ОМР інфляційні збитки за прострочення сплати внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком, вивезення ТПВ та внеску до резервного фонду у розмірі 3 793,90 грн., а також 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 947,52 грн., що заявлені до стягнення.

30.09.2026 року від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова 10/1» через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про розподіл судових витрат, в якому позивач зазначає, що докази на підтвердження понесення судових витрат будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення по справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.10.2025 року позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова 10/1» залишено без руху, оскільки позивачем до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

09.10.2025 року від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова 10/1» через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про усунення недоліків, в якому позивачем на виконання вимог ухвали суду від 06.10.2025 року надано докази сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн. із урахуванням коефіцієнту 0,8.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2025 року позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова 10/1» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4007/25 за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

31.10.2025 року від Одеської міської ради через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, зокрема: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ).

31.10.2025 року від Одеської міської ради через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає про те, що Одеська міська рада є неналежним відповідачем у даній справі. Так, посилаючись на лист Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 15.10.2025 року № 795/01-10, відповідач вказує, що станом на 13.10.2025 року за вищевказаною адресою зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , дата реєстрації у вищевказаній квартирі з 16.02.2001; ОСОБА_2 , дата реєстрації 05.12.2005; ОСОБА_3 , дата реєстрації з 05.12.2005.

Разом з тим, відповідач посилається на ч. 4 ст. 12 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, якою встановлено, що зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

При цьому, відповідач наголошує, що всупереч вимогам чинного законодавства, позивачем не надано доказів належного повідомлення відповідача Одеської міської ради, як власника квартири АДРЕСА_4 про проведення установчих зборів, загальних зборів «Комарова 10/1», на яких вирішувалися питання, зокрема, встановлення переліку, розміру та порядку сплати внесків співвласників зазначеного будинку на обслуговування/утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, через що відповідач був протиправно позбавлений права на участь в них.

Крім того, Одеська міська рада наголошує, що позивачем не надано доказів направлення відповідних рішень загальних зборів ОСББ про визначення розміру щомісячних внесків співвласників на утримання будинку та доказів оприлюднення рішень загальних зборів ОСББ «Комарова 10/1» із вищевказаного питання, прийнятих на загальних зборах.

Відтак, відповідач наголошує, що відсутні підстави вважати, що Одеську міську раду було належним чином повідомлено про дату, час, місце проведення загальних зборів ОСББ «Комарова 10/1», а також про питання порядку денного цих зборів та про прийняті рішення.

Між тим, відповідач посилається на висновок Верховного Суду України, який викладений у постанові від 01.04.2015 року у справі № 916/2197/13 (№ 3-28гс15), відповідно до якого ОСББ, які самостійно (власними силами та/або з залученням на договірній основі інших юридичних та фізичних осіб) забезпечують утримання будинку і прибудинкової території, при визначенні розміру внесків (платежів) на таке утримання повинні виходити з розміру витрат, передбачених кошторисом об`єднання, який відповідно до статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку затверджується загальними зборами членів об`єднання. Однак, відповідач зауважує, що будь-яких підтверджуючих документів щодо надання/отримання послуг, витрати на які обов`язково включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку, позивачем не надані.

Таким чином, відповідач наголошує, що надані до позову документи не є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які підтверджують розмір внесків на відшкодування витрат на управління багатоквартирним будинком та витрат за вивезення твердих побутових відходів, а тому взагалі неможливо з`ясувати наявність такої заборгованості та надати відповідну правову оцінку позовним вимогам ОСББ «Комарова 10/1», встановити обґрунтованість заявленої до стягнення суми коштів.

Крім того, на думку Одеської міської ради, у ОСББ «Комарова 10/1» відсутні правові підстави вимагати сплати 3% річних та інфляційних збитків за прострочення сплати внесків на управління багатоквартирним будинком.

Також, посилаючись на Указ Президента України, яким було введено воєнний стан на всій території України Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-ІХ, лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України, а також постанову Кабінету міністрів України від 05.03.2022 № 206 про Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану, міська рада зазначає, що на правовідносини співвласника багатоквартирного будинку з ОСББ розповсюджується поняття форс-мажорних обставин, оскільки зобов`язання виникають не лише на підставі договорів, але й на підставі рішень та закону, а саме на підставі рішення загальних зборів, статуту та Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Крім того, Одеська міська рада зазначає, що позовна вимога про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Одеської міської ради суперечить приписам бюджетного законодавства, а тому підлягає відхиленню.

06.11.2025 року від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова 10/1» через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшли заперечення на заяву про залучення до участі у справі третіх осіб, відповідно до яких позивач заперечує проти залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та просить суд відмовити відповідачу у задоволенні відповідної заяви, з огляду на наступне.

Так, позивач зазначає, що наявність фактично зареєстрованих осіб у спірній квартирі немає ніякого доказового значення для встановлення фактичних обставин справи та правильного вирішення спору, оскільки стягнення заборгованості у судовому порядку можливе лише з власників квартир/нежитлових приміщень, яким у даному випадку є Одеська міська рада. Фактичні відносини ОМР із їх наймачами, в тому числі, щодо розмежування зобов`язань із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, не стосуються діяльності ОСББ та його права на вчасне отримання від співвласників внесків та платежів, встановлених загальними зборами об`єднання та законом, для подальшого забезпечення і захисту прав співвласників будинку.

Позивач посилається на висновки Верховного Суду у постанові від 02.09.2020 по справі № 906/884/19, в якій суд зауважив, що ч. 4 ст. 12 Закону № 417-VIII дійсно передбачено, що зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень. У той же час, Верховний Суд констатував, що визначаючи зобов`язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов`язання, у тому числі механізму захисту прав об`єднання співвласників, зокрема, не встановлює для ОСББ права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (ч. 6 ст. 13 Закону № 2866-III). Так, прийняті відповідно до статуту ОСББ рішення є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна.

Таким чином, позивач вказує, що стягнення заборгованості зі сплати внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком повинно відбуватися саме з Одеської міської ради, яка є власником спірної квартири.

06.11.2025 року від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова 10/1» через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що територіальна громада м. Одеси є власником спірної квартири АДРЕСА_3 ще з 1991 року в силу закону. Згідно з вимогами п. 5 Постанови Верховної ради УРСР Про введення в дію Закону УРСР Про власність від 26.03.1991 року, Раді Міністрів України було доручено забезпечити за участю Кримської АРСР, а також виконавчих комітетів обласних рад народних депутатів розмежування майна між власністю Української РСР та власністю відповідно Кримської АРСР, міста Києва та інших областей. На підставі Постанови КМУ від 05.11.1991 № 311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 № 266-ХХІ затверджений Перелік державного майна, шо передано у власність Одеської обласної ради та Перелік державного майна, шо передається у власність міст обласного підпорядкування. Згідно з п. 1 розділу Житлово-комунальне господарство Додатку 2 до вказаного рішення, у комунальну власність адміністративно-територіальної одиниці м. Одеси передано весь житловий та нежитловий фонд місцевих Рад народних депутатів.

Таким чином, як стверджує позивач, Одеська міська рада є власником усього житлового фонду, в тому числі спірної квартири, ще з 1991 року.

При цьому позивач наголошує, що об`єднання здійснювало повідомлення про проведення загальних зборів ОСББ усіх співвласників багатоквартирного будинку. За результатами проведення зборів прийняті рішення оприлюднювалися у спеціально відведених місцях загального доступу. Крім того, ОМР, як власник спірної квартири та співвласник багатоквартирного будинку, має право у будь-який час звернутися до голови ОСББ «Комарова 10/1» та отримати безперешкодний доступ до усіх протоколів загальних зборів для ознайомлення з ними та копіювання, у разі необхідності.

Крім того, позивач вказує, що в 2023 та 2025 р.р. надсилав повідомлення Одеській міській раді про функціонування ОСББ «Комарова 10/1» за адресою: АДРЕСА_5 , прийняті рішення про затвердження внесків та необхідність погашення заборгованості за несплачені платежі. Однак, як вказує позивач, з боку Відповідача жодних заходів вжито не було, борг продовжував зростати. За таких обставин, вбачається, що Одеська міська рада була обізнана про створення ОСББ «Комарова 10/1», затвердження обов`язкових внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком та необхідність їх сплати, однак свідомо ігнорує виконання своїх обов`язків, що призвело до звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Також позивач додає, що посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.04.2020 у справі № 917/971/19 щодо необхідності дотримання порядку повідомлення усіх співвласників будинку про проведення загальних зборів, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки є нерелевантною, адже у справі № 917/971/19 предметом позову було оскарження рішення установчих зборів, в свою чергу, у даній справі вирішується питання стягнення заборгованості зі співвласника багатоквартирного будинку за несплату обов`язкових платежів. Жодний із протоколів загальних зборів ОСББ «Комарова 10/1», якими були затверджені внески на витрати на управління багатоквартирним будинком, не є предметом спору та ОМР не оскаржуються.

Позивач наголошує, що задля сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово комунальних послуг, ОСББ «Комарова 10/1» були укладені наступні колективні договори: договір про розподіл та постачання електричної енергії за регульованим тарифом № 8145 від 18.09.2018 року та договір на вивіз твердих побутових відходів № 502ожк91 від 11.02.2018 року. Крім того, в 2020 році позивачем був укладений договір № 02/02/04 із ТОВ «ІНФОКС» на улаштування водомірного вузла Ду-50. Стосовно інших комунальних послуг (водопостачання та водовідведення, теплопостачання, газопостачання, тощо) мешканцями будинку самостійно укладалися індивідуальні договори.

Наразі позивач повідомляє, що рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Комарова 10/1», оформленим протоколом, в 2018, 2019 та 2021 р.р. був затверджений розмір щомісячного внеску на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком, який є обов`язковим для усіх співвласників будинку. Додатком № 1 до протоколу загальних зборів ОСББ «Комарова 10/1» від 06.10.2021 року затверджений розрахунок внеску на витрати на управління багатоквартирним будинком, який включає в себе статті витрат ОСББ з розмірами внеску, а саме: послуги «Комфортсервис»; технічне обслуговування димовентиляційних каналів; поточний ремонт конструктивних елементів, технічних пристроїв будинків та іншого спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення, теплопостачання, зливної каналізації, електропостачання, газопостачання; прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протиожеледними сумішами; дератизація; дезінсекція; освітлення місць загального користування, підвалів та підкачування води та ІТП; резервний фонд.

Рішення загальних зборів об`єднання стосуються кожного співвласника будинку, в тому числі ОМР, є чинними та ніким не оскаржуються, а тому є обов`язковими до виконання.

Водночас, як стверджує позивач, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не надає житлово-комунальні послуги мешканцям будинку, а тому до його діяльності не підлягає застосуванню ЗУ Про житлово-комунальні послуги та постанова КМУ № 206 від 05.03.2022 Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану.

Також позивач стверджує, що поняття форс-мажорних обставин не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки відповідачем не доведено жодними доказами неможливість сплати обов`язкових внесків через наявність обставин форс-мажорного характеру. Лише існування форс-мажорної обставини в країні недостатньо для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Крім того, позивач зауважує, що фінансові ресурси закріплено за Виконавчим комітетом Одеської міської ради, який є головним розпорядником коштів бюджету міської ради та саме до його повноважень віднесено виконання місцевого бюджету.

Додатково позивач наводить правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.05.2020 у справі № 916/1952/17, відповідно до якої касаційний суд вказав, що суди попередніх інстанцій, врахувавши те, що Одеська міська рада, не є розпорядником коштів місцевого бюджету м. Одеси та не має рахунків в органах державного казначейства, дійшли правильного висновку про те, що з метою захисту прав позивача та подальшого реального виконання рішення суду, стягнення присудженої заборгованості слід здійснювати з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2025 року було вирішено здійснювати розгляд справи № 916/4007/25 за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на "04" грудня 2025 р. о 10:40.

Протокольною ухвалою суду від 04.12.2025 року було вирішено здійснити перехід до загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на "12" січня 2026 р. о 10:40.

Судове засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області № 916/4007/25 на "12" січня 2026 р. о 10:40, не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.01.2026 року розгляд справи призначили на "29" січня 2026 р. о 10:40.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.01.2026 року було залучено до участі у справі № 916/4007/25 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) та відкладено підготовче засідання на "23" лютого 2026 р. о 11:20.

23.02.2026 року від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова 10/1» через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі, при цьому позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Протокольною ухвалою суду від 23.02.2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на "30" березня 2026 р. о 10:20.

30.03.2026 року в судовому засіданні представниками сторін були надані пояснення по справі, оголошено перерву до "07" травня 2026 р. о 10:30.

06.05.2026 року від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова 10/1» через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі, при цьому позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Судове засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області № 916/4007/25 на "07" травня 2026 р. о 10:30, не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.05.2026 року розгляд справи призначили на "04" червня 2026 р. о 11:50.

03.06.2026 року від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова 10/1» через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі, при цьому позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Судове засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області № 916/4007/25 на "04" червня 2026 р. о 11:50, не відбулося у зв`язку у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.06.2026 року розгляд справи призначили на "18" червня 2026 р. о 11:40.

18.06.2026 року від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова 10/1» через підсистему Електронний суд ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі, при цьому позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

18.06.2026 року проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

08.11.2016 року зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова 10/1» за адресою: 65101, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, буд. 10/1, корпус 1.

Згідно з рішенням державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № 1815514600222/869 від 19.07.2018 року, ОСББ «Комарова 10/1» включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій та присвоєно ознаку неприбутковості.

На підставі Акту про списання багатоквартирного будинку Комарова 10/1 з балансу КП «ЖКС «Вузівський» від 24.01.2018 року, багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_6 був списаний з балансу КП «ЖКС «Вузівський» та переданий в управління ОСББ «Комарова 10/1».

Згідно з п. 1 розділу 2 статуту, метою створення об`єднання є забезпечення i захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом.

Пунктом 2 розділу 2 статуту закріплено, що об`єднання є неприбутковою організацією i немає на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) a6o шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

У п. 1 розділу 3 статуту визначено, що органами управління об`єднання є загальні збори об`єднання, правління, ревізійна комісія (ревізор) об`єднання.

Положеннями п. 2 розділу 3 статуту передбачено, що вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з уcix питань діяльності об`єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік.

Відповідно до п. 3 розділу 3 статуту, до виключної компетенції загальних зборів належать, зокрема: затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об`єднання; питання про використання спільного майна; попереднє (до їх укладання) погодження умов договорів на суму, що перевищує 300000,00 грн., а також договорів предметом яких є цінні папери, майнові права aбo спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків i платежів співвласників; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Також абз. 6 п. 4 розділу 3 статуту закріплено, що рішення зборів представників оформляється у формі протоколу таких зборів із зазначенням кожним з представників від об`єднання результату свого голосування (за aбo проти), засвідченого власноручним підписом.

Відповідно до п. 12 розділу 3 статуту, виконавчим органом об`єднання є правління, яке обирається i підзвітне загальним зборам. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю об`єднання та має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених цим статутом.

Протоколом загальних зборів об`єднання від 18.02.2018 року було прийнято рішення про затвердження додаткових внесків співвласників ОСББ «Комарова 10/1» до резервного фонду у розмірі 50,00 грн. з однієї квартири. Порядок оплати додаткових внесків був затверджений до 20 числа поточного місяця на банківський рахунок ОСББ «Комарова 10/1».

Протоколом загальних зборів об`єднання від 23.01.2019 року було прийнято рішення про затвердження щомісячного внеску на витрати на управління багатоквартирним будинком у розмірі 5,00 грн. за 1 кв.м. Порядок оплати внеску був затверджений до 20 числа поточного місяця на банківський рахунок ОСББ «Комарова 10/1».

Протоколом загальних зборів об`єднання від 06.10.2021 року було прийнято рішення про затвердження щомісячного внеску на витрати на управління багатоквартирним будинком у розмірі 6,50 грн. за 1 кв.м. з 01.11.2022 року. Порядок оплати внеску був затверджений до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, на банківський рахунок ОСББ «Комарова 10/1».

Відповідно до листа Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради від 25.03.2025 № 171/01-06 квартира № 77 за адресою: м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, буд. 10/1, корпус 1 не приватизована.

15.04.1991 року введено в дію Закон УРСР Про власність, яким розмежовано державну та комунальну власність.

Статтею 31 цього Закону було встановлено, що до державної власності в Українській РСР належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

05.11.1991 Кабінетом Міністрів України на виконання постанови Верховної Ради УРСР від 26 березня 1991 року Про введення в дію Закону Української РСР Про власність прийнято постанову № 311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю), якою затверджено Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Відповідно до цього Переліку до комунальної власності передано, зокрема, житловий та нежитловий фонд рад.

Відповідно до статті 35 Закону Української РСР Про власність об`єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб`єктами права власності.

Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР з набранням чинності цим Законом (12.06.1997) майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.

Верховний Суд у постанові від 15.03.2023 по справі № 910/20600/21 наголосив також, що первинними правовими підставами набуття права комунальної власності у процесі розмежування державної власності на загальнодержавну та комунальну є саме приписи статей 34 та 35 Закону УРСР Про власність, а також постанова Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991, прийнята на підставі Постанови Верховної Ради УРСР від Про введення в дію Закону Української РСР Про власність від 26.03.1991. Зважаючи на вищевикладене, при вирішення спорів щодо набуття права комунальної власності в процесі трансформації державної власності та розмежування загальнодержавної та комунальної власності слід системно-історично враховувати зазначені приписи законодавства.

Частина 2 ст. 2 Цивільного кодексу України серед учасників цивільних відносин визначає, зокрема територіальні громади.

Частиною 1 ст. 169 Цивільного кодексу України передбачено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, а згідно зі ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обв`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції встановленої законом.

Статтею 327 Цивільного кодексу України встановлено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.1 Закону України Про місцеве самоврядування територіальна громада це жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр (абз. 2); право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (абз. 15). Статтею 2 вказаного Закону визначено, що: місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ч. 1); місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ч. 2).

Згідно з ч. 1 ст. 5 вказаного Закону, система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 вказаного Закону, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст. 60 вказаного Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження (ч. 1).

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5).

Таким чином, саме Одеській міській територіальній громаді належать на праві комунальної власності квартира № 77 за адресою: м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, буд. 10/1, корпус 1, а Одеська міська рада є представником Одеської міської територіальної громади та відповідно співвласником будинку № 10/1 по вул. Космонавта Комарова у м. Одесі в розумінні Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Таким чином, з встановлених обставин вбачається, що відповідач, як співвласник багатоквартирного будинку, повинен сплачувати цільові внески, проте не виконує своїх обов`язків, у зв`язку з чим, утворилася заборгованість за період з 01.01.2021 по 31.08.2025, яка становить 16 395,26 грн. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження існування у відповідача заборгованості та обґрунтування її розміру, ОСББ «Комарова 10/1» надано довідку про стан заборгованості за період: січень 2021 серпень 2025.

Для виконання завдань та мети діяльності ОСББ «Комарова 10/1», визначених статутом, Об`єднання уклало ряд договорів, а саме: договір про розподіл та постачання електричної енергії за регульованим тарифом № 8145 від 18.09.2018 року; договір на вивіз твердих побутових відходів № 502ожк91 від 11.02.2018 року; договір № 02/02/04 із ТОВ «ІНФОКС» на улаштування водомірного вузла Ду-50.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору.

За ч.ч. 1-4 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує.

У відповідності до ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

За ст. 385 Цивільного кодексу України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; представник співвласника - фізична або юридична особа, яка на підставі договору або закону має право представляти інтереси співвласника; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (ч.ч. 1, 2, 4 ст. 4 ст. 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку).

За умовами ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов`язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності (ст. 4 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку).

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (ч. 1 ст. 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку).

Відповідно до п.п 5, 6, 10 ч. 1 ст. 7 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, співвласники зобов`язані: виконувати рішення зборів співвласників; забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно з умовами ч. 1, п.п. 5, 7 ч. 2 Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт; визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

Частиною 1 статті 12 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку передбачено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. Зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень (ч.ч. 2-4 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку).

Частинами 1, 2, 5, 8, 9 статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку визначено, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд.

Згідно з ст. 15 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку співвласник зобов`язаний, зокрема: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

У відповідності до ст. 16 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема: приймати рішення про надходження та витрати коштів об`єднання; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право: робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати відшкодування збитків, заподіяних спільному майну об`єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів; виступати засновником (учасником) інших юридичних осіб. Реалізація прав об`єднання, визначених цією статтею, здійснюється його правлінням за дорученням загальних зборів та відповідно до статуту об`єднання.

За ч.ч. 1, 2 ст. 10 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт; визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

Згідно зі ст. 12 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. Зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 23 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України. Власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов`язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Таким чином, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 7 Закону.

У зв`язку з цим, рішення загальних зборів ОСББ «Комарова 10/1», у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком, є обов`язковими для Одеської міськради, як власника квартири. При цьому, відповідач в силу прямої норми Закону несе тягар утримання належного йому майна та зобов`язаний виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ.

Враховуючи вищевказане, приймаючи до уваги, що саме відповідач є власником спірної квартири та саме на відповідача покладено обов`язок з виконання рішень загальних зборів та сплати відповідних внесків, господарський суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від обов`язку відшкодувати витрати на управління багатоквартирним будинком.

При цьому, судом не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що позивачем не надано доказів належного повідомлення відповідача про проведення установчих зборів, загальних зборів ОСББ «Комарова 10/1», на яких вирішувалися питання встановлення переліку, розміру та порядку сплати внесків співвласників, оскільки рішення загальних зборів ОСББ «Комарова 10/1», якими затверджувалися розміри відповідних внесків, недійсними не визнавалися, докази протилежного матеріалах справи відсутні, тому є обов`язковими для всіх співвласників майна. Окрім того, у даній справі будь-яких вимог щодо оскарження рішень загальних зборів позивача не заявлено, про наявність судових рішень або існуючих судових спорів з приводу таких рішень сторони суд не повідомляли та відповідних доказів не надали, а тому надання правової оцінки факту повідомлення чи не повідомлення відповідача про загальні збори не входить до предмету розгляду даної справи.

Як встановлено судом, згідно даних листа Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 15.10.2025 року № 795/01-10, станом на 13.10.2025 року в спірній квартирі зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , дата реєстрації з 16.02.2001; ОСОБА_2 , дата реєстрації 05.12.2005; ОСОБА_3 , дата реєстрації з 05.12.2005.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач Одеська міська рада зазначає, посилаючись на ст. 12 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, вказує, що зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

У ч. 4 ст. 12 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку дійсно передбачено, що зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

При цьому, господарський суд приймає до уваги постанову Верховного Суду від 02.09.2020 року у справі № 906/884/19, в якій касаційний суд вказав, що, визначаючи зобов`язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов`язання, у тому числі механізму захисту прав об`єднання співвласників, зокрема, не встановлює для ОСББ права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (ч. 6 ст. 13 Закону).

Також, як зазначив Верховний Суд у згаданій постанові (п. 20), виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та ОСББ, або шляхом встановлення обов`язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна. Тобто, обов`язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням ОСББ, виникає тільки у разі передбачення такого обов`язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку. У зв`язку з чим, кожний відповідний орендар нежитлових приміщень зобов`язаний сплачувати внески на утримання орендованого ним приміщення тільки за умови, якщо такий обов`язок встановлений відповідним правочином (договором).

Натомість, у даній справі Одеською міською радою не доведено встановлення обов`язку орендарів з відшкодування орендодавцю (власнику майна) понесених останнім витрат на утримання об`єкта оренди у розмірі, встановленому рішенням ОСББ. Отже, за відсутності погодження порядку сплати (відшкодування) та розміру внесків у договорі оренди та не досягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо укладення окремого договору на оплату внесків, обов`язок зі сплати таких платежів несе власник приміщень - Одеська міська рада, для якого положення статуту та рішення загальних зборів ОСББ є обов`язковими в силу закону.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що, з урахуванням приписів ст. 511 ЦК України, прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ «Комарова 10/1» є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна.

З урахуванням викладеного, оскільки ні позивачем, ні відповідачем не подано доказів на підтвердження існування відповідних правочинів (договорів) між орендарем спірної квартири з власником майна щодо відшкодування йому внесків, або укладення договору орендарями з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку щодо порядку сплати внесків, обов`язок зі сплати таких платежів несе власник квартири - Одеська міська рада, для якої положення статуту та рішення загальних зборів ОСББ є обов`язковими в силу закону.

Позивачем здійснено розрахунок внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком та до резервного фонду відповідно до рішень загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку.

Розрахунок платежів за вивіз твердих побутових відходів позивачем здійснено відповідно до рішень Виконавчого комітету Одеської міської ради № 316 від 26.07.2018 року, № 23 від 27.01.2021 року, № 258 від 27.10.2022 року.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд дійшов висновку про відповідність вказаних розрахунків нормам чинного законодавства та відповідним рішенням загальних зборів ОСББ про затвердження розмірів внесків, в свою чергу, відповідач належними та допустимими доказами не довів наявності підстав для звільнення його від обов`язку оплати сум внесків та платежів, які заявлені до стягнення, а також не довів помилковості розрахунків позивача загальної суми заборгованості, з огляду на що, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСББ «Комарова 10/1» про стягнення з відповідача 16 395,26 грн. загальної суми заборгованості зі сплати внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком, додаткового внеску до резервного фонду та внесків на вивезення ТПВ є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, ч. 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У п. 29 постанови Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/639/18 вказано, що передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України інфляційні втрати і 3% річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому, визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Враховуючи вищенаведене, та прострочення відповідачем термінів виконання грошового зобов`язання, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних.

Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем зобов`язань, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні витрати.

Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснений належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення інфляційних витрат в розмірі 3 793,90 грн. та 3% річних в розмірі 947,52 грн., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надані будь-які підтверджуючі документи щодо надання/отримання послуг, витрати на які обов`язково включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку, не приймаються судом до уваги, оскільки у даній справі заявлені вимоги про стягнення заборгованості по внескам, а тому не входять до предмету доказування у цій справі обставини формування розміру і складової цих внесків, оскільки розміри внесків визначені відповідними рішеннями загальних зборів ОСББ. Також господарський суд звертає увагу, що внески, затверджені рішеннями загальних зборів ОСББ, та житлово-комунальні послуги є різними видами платежів за своєю правовою природою та нормативно-правовим регулюванням. Окрім того, доводи відповідача зводяться до його незгоди із самим фактом необхідності оплачувати відповідні внески та платежі в якості співвласника багатоквартирного будинку, правомірності чого відповідач суду не довів.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану та запровадження воєнного стану, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, не приймається судом до уваги, оскільки, як було вище вказано судом, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості по внескам, а не по житлово-комунальним послугам. Окрім того, із вказаної постанови вбачається, що забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги.

Крім того, відповідач, заперечуючи проти нарахування 3% річних та інфляційних збитків, посилається на те, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України було введено воєнний стан на всій території України Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року № 2102-ІХ та лист від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України, яким засвідчено форс-мажорною обставиною військову агресію росії проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 24.02.2022 року.

В свою чергу, господарський суд зауважує, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому, сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер, саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Факт, що дію обставин непереборної сили необхідно довести, не виключає того, що наявність таких обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 та від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21).

Зокрема, наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні шляхом видачі сертифіката.

На підтвердження обставини неможливості нарахування 3% річних та інфляційних збитків відповідач послався на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р.

При цьому, господарський суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Таким чином, у будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер, саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Сама по собі збройна агресія проти України та воєнний стан, не можуть автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22.

Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Господарський суд зазначає, що відповідачем також не надано доказів на підтвердження повідомлення позивача про обставин непереборної сили, а саме про обставини, на які відповідач посилається як форс-мажорні, саме відразу після їх виникнення (військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні; можливі та активні бойові дії, внаслідок чого відповідач не виконав грошове зобов`язання).

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем у даній справі не підтверджено належними та допустимими доказами об`єктивної неможливості виконання ним прийнятих на себе зобов`язань щодо сплати внесків на витрати з управління багатоквартирним будинком, а також нарахувань з вивезення ТПВ внаслідок існування обставин непереборної сили.

Що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості за рахунок місцевого бюджету з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради, господарський суд вказує наступне.

Частиною 6 ст. 238 ГПК України передбачено можливість, у разі необхідності, вказати у резолютивній частині рішення суду про порядок його виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Також частинами 1, 2 ст. 11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

За таких обставин, суд зазначає, що статтями 1, 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено здійснення місцевого самоврядування територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Виконавчі органи рад створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 51 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

За ч. 2 ст. 64 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Частиною 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Служба безпеки України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників; 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників; 3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Відповідно до п. 1.1 Положення про Виконавчий комітет Одеської міської ради (далі Положення), що затверджене рішенням Одеської міської ради від 15.09.2021 № 535-VІІ Про затвердження Положення про Виконавчий комітет Одеської міської ради у новій редакції, Виконавчий комітет Одеської міської ради (далі - Виконком) є виконавчим органом Одеської міської ради, який створюється Одеською міською радою (далі - рада) на період її повноважень відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, Статуту територіальної громади міста Одеси та Регламенту ради. Після закінчення повноважень ради Виконком здійснює свої повноваження до формування його нового складу.

Згідно з п.1.3 та п.1.4 Положення Виконком ОМР є юридичною особою, має гербову печатку, бланки та штампи, має рахунки в органах Державної казначейської служби України та в установах банків, набуває від свого імені майнові та особисті немайнові права, несе обов`язки, може бути позивачем і відповідачем в судах, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. Фінансування видатків Виконкому здійснюється за рахунок коштів бюджету Одеської міської територіальної громади.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернутися до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 14.05.2020 по справі № 916/1952/17, відповідно до якої: З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, врахувавши те, що Одеська міська рада не є розпорядником коштів місцевого бюджету м. Одеси та не має рахунків в органах державного казначейства, дійшли правильного висновку про те, що з метою захисту прав позивача та подальшого реального виконання рішення суду у цій справі стягнення присуджених грошових коштів слід здійснити з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради. Наведеним спростовуються доводи відповідача-1 в касаційній скарзі про те, що суди попередніх інстанцій не обґрунтували свій висновок про те, чому саме з рахунку Виконавчого комітету Одеської міської ради має бути здійснене стягнення у цій справі.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про здійснення стягнення грошових коштів з Одеської міської ради з рахунків розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету - Виконавчого комітету Одеської міської ради.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідіність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова 10/1» обґрунтовані належним чином та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 2 422,40 грн. (із урахуванням коефіцієнту 0,8 з огляду на подання позову через Електронний суд ЄСІТС).

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Біржова (Думська), буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комарова 10/1» (65101, м. Одеса, вул. Михайла Комарова, буд. 10/1, корпус 1, код ЄДРПОУ 40946749) заборгованість у загальному розмірі 21 136,68 грн. (двадцять одна тисяча сто тридцять шість гривень шістдесят вісім копійок), з яких: 16 395,26 грн. (шістнадцять тисяч триста дев`яносто п`ять гривень двадцять шість копійок) - заборгованість зі сплати внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком, додаткового внеску до резервного фонду та внесків на вивезення ТПВ (твердих побутових відходів); 3 793,90 грн. (три тисячі сімсот дев`яносто три гривні дев`яносто копійок) - інфляційні витрати; 947,52 грн. (дев`ятсот сорок сім гривень п`ятдесят дві копійки) - 3% річних та витрати по справі судового збору у розмірі 2422,40 гривень ( дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 копійок) за рахунок місцевого бюджету, з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 04056919).

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 29 червня 2026 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов