Рішення № 137801667, 17.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5737/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,

розглянувши справу

за позовом керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси (65091, Одеська обл., м. Одеса, вул. Головківська, буд. 1)

в інтересах держави в особі:

1) Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Біржова, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691),

2) Південного офісу Держаудитслужби (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; код ЄДРПОУ 40477150)

до відповідачів:

1) Комунального підприємства «Міські дороги» (65010, Одеська обл., м. Одеса, вул. Промислова, буд. 38; код ЄДРПОУ 32642110),

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88; код ЄДРПОУ 42114410)

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 212 659,10 грн;

представники учасників справи:

від прокуратури - Шунькіна Н. О.,

від позивача-1 - не з`явився,

від позивача-2 - не з`явився,

від відповідача-1 - Айрапетян Д. Є.,

від відповідача-2 - Оляш К. І.,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Малиновської (в подальшому перейменовано на Хаджибейську) окружної прокуратури міста Одеси (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі - позивач-1, Міськрада) та Південного офісу Держаудитслужби (далі - позивач-2) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства «Міські дороги» (далі - відповідач-1, Комунальне підприємство) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (далі - відповідач-2, ТОВ «ООЕК»), в якому просить суд:

- визнати недійсними додаткові угоди № 1, № 2 та № 3 від 18.02.2021, № 4 від 10.03.2021, № 5 та № 6 від 03.09.2021, № 7 від 14.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії № Ел-1802/Т від 18.02.2021, укладені між Комунальним підприємством та ТОВ «ООЕК»;

- стягнути з ТОВ «ООЕК» на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 212 659,10 грн шляхом перерахування грошових коштів на рахунок UA878201720344320004000032005, ДКСУ, м. Київ, МФО 820172 та їх перерахуванням одержувачем бюджетних коштів у дохід загального фонду бюджету міста Одеси, а саме: рахунок - UA27899990314080544000015744, отримувач - ГУК ДКСУ в Одеській області/м. Одеса/24060300, за код ЄДРПОУ отримувача - 37607526, код банку (МФО) - 899998.

Також Прокурор просить стягнути солідарно з відповідачів витрати зі сплати судового збору у розмірі 24 385,89 грн.

В обґрунтування позову Прокурор покликається на встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у бюджетній сфері у зв`язку із укладенням між відповідачами спірних додаткових угод з порушенням вимог ст. 5, ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 180 Господарського кодексу України та ст. 653 Цивільного кодексу України. При цьому звертає увагу на неналежний захист з боку уповноважених органів інтересів держави у спірних правовідносинах.

Ухвалою від 03.01.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено Прокурору строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали шляхом чіткого та зрозумілого викладення змісту позовних вимог, з дотриманням пункту 4 частини 3 статті 162 ГПК України.

09.01.2025 до суду надійшла заява Прокурора про усунення недоліків.

Ухвалою від 14.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/5737/24, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.02.2025, запропоновано відповідачу-1 та відповідачу-2 у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзиви на позовну заяву.

30.01.2025 до суду надійшла заява представника відповідача-2 про продовження процесуального строку на подання відзиву.

03.02.2025 суд отримав відзив відповідача-2 на позовну заяву, згідно якого він заперечує проти задоволення позовних вимог та наводить при цьому наступні аргументи:

- позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку суми, що стягується;

- у Прокурора відсутні правові підстави для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі Міськради та Південного офісу Держаудитслужби;

- Прокурором не було доведено, що спірні додаткові угоди вчинені з порушенням ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»;

- Прокурором не було доведено наявності підстав для визнання недійсними інших умов оспорюваних додаткових угод, які не стосуються збільшення ціни за одиницю товару і якими сторони дійшли згоди змінити інші умови договору про постачання електричної енергії;

- у даному випадку відсутні підстави для застосування приписів ст. 1212 ЦК України, на які посилається Прокурор при обґрунтуванні вимоги про стягнення грошових коштів, оскільки договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 ЦК України.

12.02.2025 від прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якій зазначається про наявність у позовній заяві обґрунтованого розрахунку ціни позову, достатність підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, доведеність обставин порушення ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» при укладанні оспорюваних додаткових угод та достатність підстав для застосування положень ст. 1212 ЦК України.

12.02.2025 представник позивача-2 подав до суду письмові пояснення по справі та заяву про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою від 12.02.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 05.03.2025.

Ухвалою від 05.03.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.04.2025.

28.03.2025 представник відповідача-1 подав до суду клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі № 916/5737/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та оприлюднення повного тексту постанови.

02.04.2025 аналогічне клопотання про зупинення провадження у справі надійшло від представника відповідача-2.

02.04.2025 представник відповідача-2 також подав до суду заперечення на відповідь на відзив, де знову виклав позицію щодо недоведеності Прокурором правових підстав для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі Міської ради та Південного офісу Держаудитслужби, необґрунтованості посилань Прокурора на укладення оспорюваних додаткових угод з порушенням ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», безпідставності вимог щодо визнання недійсними додаткових угод в цілому, неможливості застосування приписів ст. 1212 ЦК України. Крім того, представник відповідача-2 наголошує на відсутності правових підстав для стягнення судових витрат з відповідачів у солідарному порядку, а вважає, що вказані витрати, у разі задоволення позову, мають бути покладені на відповідачів у рівних частинах.

Ухвалою від 02.04.2025 суд задовольнив клопотання відповідачів, які надійшли до суду 28.03.2025 та 02.04.2025, повернувся до стадії підготовчого провадження та зупинив провадження у справі № 916/5737/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та оприлюднення повного тексту постанови.

14.01.2026 Прокурор подав до суду заяву про поновлення провадження у справі, яку задоволено ухвалою суду від 23.01.2026. Цією ж ухвалою суд призначив підготовче засідання на 23.02.2026.

18.02.2026 від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог. У своєму відзиві відповідач-1 процитував окрему думку суддів М. В. Мазура, О. А. Губської, О. В. Кривенди, К. М. Пількова, Н. В. Шевцової до постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.

23.02.2026 представник відповідача-2 подав до суду додаткові письмові пояснення по справі. Вважає, що висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, не можуть бути застосовані у справі, що розглядається.

23.02.2026 суд за усним клопотанням представника прокуратури відклав підготовче засідання на 11.03.2026.

03.03.2026 суд отримав відповідь Прокурора на відзив відповідача-1.

05.03.2026 Прокурор подав до суду письмові заперечення проти пояснень представника відповідача-2 від 23.02.2026.

11.03.2026 від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд задовольнив ухвалою від 11.03.2026, яку занесено до протоколу судового засідання. Підготовче засідання суд відклав на 01.04.2026.

01.04.2026 представник відповідача-2 подав до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання. Ухвалою від 01.04.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, суд задовольнив клопотання представника відповідача-2 про відкладення підготовчого засідання. Підготовче засідання суд призначив на 15.04.2026.

Ухвалою від 15.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.05.2026.

06.05.2026 суд отримав заяву представника відповідача-2 про розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення 212 659,10 грн рівними щомісячними платежами на 1 рік. В цій заяві представник відповідача-2 наголосив, що проти задоволення позову заперечує, проте, у разі задоволення судом позовним вимог Прокурора, просить надати відповідну розстрочку. Заяву мотивовано наступними обставинами, які, на думку відповідача-2, ускладнюють виконання судового рішення:

- у ТОВ «ООЕК» наразі існує величезний дефіцит обігових коштів, який обумовлений суттєвим зниженням рівня оплат споживачами вартості спожитої електричної енергіїв умовах воєнного стану;

- військові дії стали безпосередньою причиною руйнівних подій на ринку електричної енергії, що в свою чергу негативно вплинуло на господарську діяльність ТОВ «ООЕК» з постачання електричної енергії споживачам;

- рівень оплат споживачами вартості отриманої електричної енергії катастрофічно знизився, що змусило ТОВ «ООЕК» здійснювати закупівлю електричної енергію, в тому числі за кредитні кошти. На підтвердження цього ТОВ «ООЕК» надає довідку від 01.02.2026 про укладення з ПАТ «МТБ БАНК» кредитного договору № K16797/2025 від 26.03.2025, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику грошові кошти у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 160 000 000,00 грн під 15% річних;

- суттєвий негативний вплив на діяльність ТОВ «ООЕК» мають обставини щодо несвоєчасного виконання своїх грошових зобов`язань перед відповідачем з боку інших учасників ринку електричної енергії; станом на 01.04.2026 загальна дебіторська заборгованість учасників ринку електричної енергії перед ТОВ «ООЕК» складає 2 110 539 379,93 грн, з яких: заборгованість споживачів за отриману електричну енергію - 2 058 423 254,87 грн; заборгованість інших учасників ринку електричної енергії - 52 116 125,06 грн;

- наразі діяльність ТОВ «ООЕК», як електропостачальника на ринку електричної енергії, здійснюється в надзвичайно складних умовах, зумовлених триваючими збройними обстрілами об`єктів енергетичної інфраструктури та постійними аварійними станами в енергетичній системі України;

- регулярні пошкодження електромереж, генеруючих потужностей та об`єктів розподілу призводять до вимушених перерв у постачанні електричної енергії, що в свою чергу призводить до додаткових витрат, в тому числі задля забезпечення стабільності електропостачання споживачам;

- фінансове навантаження на ТОВ «ООЕК» істотно зросло, тоді як можливості для стабільного планування господарської діяльності є суттєво обмеженими;

- положеннями Постанови Кабінету Міністрів України № 483 від 05.06.2019 р. (із змінами та доповненнями) на ТОВ «ООЕК» покладено виконання спеціальних обов`язків із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії;

- ТОВ «ООЕК» є єдиним постачальником універсальних послуг на території Одеської області, від якого залежить надійне та якісне забезпечення електричною енергію населення всього регіону;

- виконуючи функції постачальника електричної енергії, ТОВ «ООЕК» забезпечує стабільне постачання електричної енергії не лише населенню, а й органам державної влади та місцевого самоврядування, комунальним установам, закладам освіти, дитячим будинкам, лікарням, пологовим будинкам, військовим формуванням, правоохоронним органам, судам та іншим підприємствам, установам та організаціями, які мають стратегічне значення для всього регіону;

- розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації № 109/од-2021 від 09.02.2021 ТОВ «ООЕК» було включено до Переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки області та які формують економічний потенціал області; поряд із цим, ТОВ «ООЕК» визнано критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період на території Одеської області;

- ТОВ «ООЕК» визнано критично важливим підприємством паливно-енергетичного комплексу для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період , що підтверджується витягами з наказів Міністерства енергетики України № 84 від 09.03.2023, № 69 від 16.02.2024, № 8 від 07.01.2025 та № 478 від 29.11.2025;

- має бути враховано також відсутність вини ТОВ «ООЕК» у виникненні даного спору; усі оспорювані додаткові угоди були підписані з боку Комунального підприємства без будь-яких заперечень, тож якби останнім було висловлено незгоду щодо внесення змін до договору та підписання оспорюваних додаткових угод, такі угоди не були б укладені.

06.05.2026 від представника відповідача-2 надійшло клопотання про покладення витрат зі сплати судового збору на обох відповідачів у рівних частинах, із застосуванням положень ч. 9 ст. 129 ГПК України.

Того ж дня представник відповідача-2 подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд задовольнив ухвалою від 06.05.2026, яку занесено до протоколу судового засідання. Наступне судове засідання суд призначив на 19.05.2026.

07.05.2026 представник відповідача-1 подав до суду письмові заперечення проти клопотання відповідача-2 щодо покладення витрат зі сплати судового збору на обох відповідачів. Вважає, що спір виник в результаті неправильних дій лише з боку ТОВ «ООЕК».

19.05.2026 від Прокурора надійшли письмові заперечення проти заяви відповідача-2 про розстрочення виконання судового рішення.

19.05.2026 судом отримано клопотання представника відповідача-2 про зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (вх. № 16/178 від 06.04.2026).

19.05.2026 суд за усним клопотанням представника відповідача-1 оголосив перерву у судовому засіданні до 01.06.2026.

21.05.2026 до суду надійшло уточнене клопотання представника відповаідача-2 про зупинення провадження у справі (із доповненням мотивувальної частини клопотання).

Того ж дня від представника відповідача-2 надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження у справі з підстав необхідності вирішення питання щодо зупинення провадження у справі.

28.05.2026 представник відповідача-2 подав до суду клопотання про залучення до матеріалів справи копії ухвали Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України від 06.05.2026 у справі № 3 78/2026(178/26).

29.05.2026 суд отримав від Прокурора заяву із письмовими запереченнями проти клопотань представника відповідача-2 про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 01.06.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, суд відмовив у задоволенні клопотань представника відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі. При цьому суд керувався наступними мотивами.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За змістом пункту 4 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунуті.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 виснував, що:

по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього;

по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо;

по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Вказаний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду узгоджується із постановою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 357/10397/19.

Водночас Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 вказав, що за приписами пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що господарський суд не має право самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин (пункт 8.56.2 постанови Верховного Суду від 28.04.2026 у справі № 910/8362/24).

Втім, усупереч вимогам пункту 5 частини першої статті 227 ГПК, відповідач-2 не наводить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як у частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за вказаною конституційною скаргою, так і в частині того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому суд враховує, що у поданому клопотанні відповідач-2 сам наголошує на тому, що у цій ситуації йдеться про наявність невирішеного питання конституційності норми права, яка підлягає застосуванню судом при вирішенні спору по суті. Водночас, про необхідність додаткового збирання доказів чи про неможливість встановити фактичні обставини справи у клопотанні не йдеться, що, з огляду на наведене, не можна вважати об`єктивною неможливістю розгляду цієї справи.

Вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», із застосуванням якої, як вказує відповідач-2, безпосередньо пов`язані позовні вимоги та/або заперечення у цій справі, не є підставою для зупинення провадження у розумінні пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, з огляду на що суд відмовляє в задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі (з урахуванням додаткових обґрунтувань) до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону про публічні закупівлі, як про це просить заявник.

Клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження у справі суд також залишив без задоволення, оскільки відсутні підстави для зупинення провадження, якими фактично вказане клопотання і було мотивовано.

Судове засідання, яке було призначене на 01.06.2026, було перервано через оголошення повітряної тривоги.

Ухвалою від 01.06.2026 суд повідомив учасників справи про те, що судове засідання призначено на 17.06.2026.

01.06.2026, після закінчення судового засідання, до суду надійшли клопотання представника відповідача-1 про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі № 916/5737/24 до вирішення Конституційним Судом України справи № 3-78/2026(178/26) та оприлюднення повного тексту рішення. Аргументи клопотання є аналогічними тим, що були наведені відповідачем-2.

Ухвалою від 17.06.2026 суд відхилив клопотання відповідача-1 про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі. Мотиви відхилення є аналогічними тим, з яких було відмовлено відповідачу-2 у задоволенні тих же клопотань.

У судовому засіданні представник прокуратури підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів -1 та -2 заперечували проти задоволення позову.

Представник відповідача-2 додатково просила задовольнити її клопотання про розстрочення виконання судового рішення та про застосування положень ч. 9 ст. 129 ГПК України при розподілі судових витрат.

17.06.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури та представників відповідачів, суд встановив наступне.

12.01.2021 Комунальне підприємство оголосило про проведення відкритих торгів «Електрична енергія, код 09310000-5 - Електрична енергія за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» з очікуваною вартістю 1 680 215,02 грн (ідентифікатор закупівлі - UA-2021-01-12-004151-а).

Запланований обсяг електричної енергії складав 683 740 кВт*год.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися: ТОВ «ООЕК» з ціновою пропозицією 1 414 463,88 грн з ПДВ, ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» з ціновою пропозицією 1 511 065,40 грн з ПДВ, ТОВ «Енергоносії України» з ціновою пропозицією 1 546 389,54 грн з ПДВ, ТОВ «Енергозбут-транс» з ціновою пропозицією 1 675 163,00 грн з ПДВ.

За результатом розгляду тендерних пропозицій, згідно з протоколом розкриття тендерних пропозиції/пропозицій UA-2021-01-12-004151-a від 29.01.2021, переможцем визначено ТОВ «ООЕК» з найменшою остаточною ціновою пропозицією 1 414 463,88 грн з ПДВ.

18.02.2021 між Комунальним підприємством (споживач) та ТОВ «ООЕК» (постачальник) укладено Договір про закупівлю електричної енергії у постачальника № Ел-1802/Т (далі - Договір), згідно з п. 2.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а останній оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Кількість електричної енергії на 2021 рік визначено в обсязі 683 740 кВт*год.

Строк постачання електричної енергії - до 31.12.2021 (п. 2.3. Договору).

Ціна цього Договору на 2021 рік становить 1 414 463,88 грн з ПДВ (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 13.1 Договору останній набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Пунктом 13.2. Договору передбачено, що згідно з вимогами Закону України «Про публічні закупівлі», умови Договору не повинні відрізнятись від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Підпунктом 2 пункту 13.2. Договору передбачено, що істотні умови договору про закупівлі не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товарів до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлі. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ми) (листом(ми) (завіреними копіями цих довідки(ок) або лист(ів)) відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, або за інформацією вебсайту ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua) для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Зміна ціни за одиницю товару застосовується з початку розрахункового періоду, в якому відбулися такі зміни.

Згідно з п. 13.4 Договору постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

Невід`ємною частиною Договору є наступні додатки:

- № 1 «Заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії»;

- № 2 «Індивідуальна комерційна пропозиція»;

- № 3 «Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії споживачу(чем)»;

- № 4 «Порядок розрахунків».

Додатком №2 (комерційна пропозиція ПВЦ - індивідуальна комерційна пропозиція) до Договору визначено, що ціна на електричну енергію на дату проведення аукціону становить 1,72393 грн за 1 кВт*год. без ПДВ, ціна на електричну енергію визначається за формулою, зазначеною у зазначеному додатку. При цьому, у п. 1 вказаного додатку передбачено, що орієнтовна ціна закупівлі електричної енергії в наступних розрахункових періодах здійснюється відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України „Про публічні закупівлі". Зміна ціни за спожиту електричну енергію внаслідок збільшення орієнтовної ціни закупівлі електричної енергії узгоджується сторонами шляхом укладення додаткової угоди до договору та застосовується з початку розрахункового періоду, у якому відбулась така зміна.

Відповідно до «Порядку розрахунків», який є невід`ємним додатком № 4 до Договору, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електроенергії для кожного об`єкту споживача приймається місяць з відповідного числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період» та «календарний місяць» вважати прирівняними.

У подальшому Комунальне підприємство та ТОВ «ООЕК» підписали низку додаткових угод до Договору, якими зменшено обсяги електричної енергії з урахуванням збільшення її ціни, а саме:

- Додаткова угода № 1 від 18.02.2021, на підставі якої з 18.02.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 2,069 грн за 1 кВт*год. до 2,23 грн за 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за Договором установлено в розмірі 633 744 кВт*год. загальною вартістю 1 414 463,37 грн. Отже, ціну на товар за додатковою угодою № 1 збільшено на 7,8 %. В обґрунтування необхідності підняття ціни за одиницю товару ТОВ «ООЕК» надало цінову довідку №421/21 від 18.02.2021 Харківської торгово-промислової палати, відповідно до якої коливання ціни за електроенергію в бік зростання за 20 днів січня з 01.01.2021 по 20.01.2021 становить 12,9%.

- Додаткова угода № 2 від 18.02.2021, на підставі якої з 18.02.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 2,23 грн за 1 кВт*год. до 2,41 грн за 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за Договором установлено в розмірі 586 564 кВт*год. загальною вартістю 1 414 461,55 грн. Отже, ціну на товар за додатковою угодою № 2 збільшено на 16,5 % від первісної ціни та на 8,1 % від ціни, встановленої додатковою угодою № 1. В обґрунтування необхідності підняття ціни за одиницю товару ТОВ «ООЕК» надало цінову довідку № 422/21 від 18.02.2021 Харківської торгово-промислової палати, відповідно до якої коливання ціни за електроенергію в бік зростання за період з 29.01.2021 по 07.02.2021 становить 11,11%.

- Додаткова угода № 3 від 18.02.2021, на підставі якої з 18.02.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 2,41 грн за 1 кВт*год до 2,50 грн за 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за Договором установлено в розмірі 564 691 кВт*год. загальною вартістю 1 414 460,75 грн. Отже, ціну на товар за додатковою угодою № 3 збільшено на 20,8 % від первісної ціни та на 3,7 % від ціни, встановленої додатковою угодою № 2. Для обґрунтування необхідності підняття ціни за одиницю товару ТОВ «ООЕК» надало цінову довідку № 423/21 від 18.02.2021 Харківської торгово-промислової палати, відповідно до якої коливання ціни за електроенергію в бік зростання за період з 07.02.2021 по 15.02.2021 становить 4,73%.

- Додаткова угода № 4 від 10.03.2021, згідно якої сторонами було змінено вартість Договору, а саме: зменшено вартість з 1 414 460,75 грн до 1 414 456,09 грн;

- Додаткова угода № 5 від 03.09.2021, на підставі якої з 03.09.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 2,50 грн за 1 кВт*год до 2,62 грн за 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за Договором установлено в розмірі 539 153 кВт*год, загальною вартістю 1 414 456,05 грн. Отже, ціну на товар за додатковою угодою № 5 збільшено на 26,6 % від первісної ціни та на 4,8 % від ціни, встановленої додатковою угодою № 3. В додатковій угоді є посилання на довідку Харківської торгівельно-промислової палати №1946/21 від 19.08.2021, згідно з якою коливання ціни за електроенергію в бік зростання за період з 30.07.2021 по 01.08.2021 становить 22,68%.

- Додаткова угода № 6 від 03.09.2021, на підставі якої з 03.09.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 2,62 грн за 1 кВт*год до 2,75 грн за 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за Договором установлено в розмірі 515 211 кВт*год, загальною вартістю 1 414 454,73 грн. Отже, ціну на товар за додатковою угодою № 6 збільшено на 32,9 % від первісної ціни та на 5 % від ціни, встановленої додатковою угодою № 5. У додатковій угоді є посилання на довідку Харківської торгівельно-промислової палати №1946-1/21 від 19.08.2021, згідно з якою коливання ціни за електроенергію в бік зростання за період з 01.08.2021 по 10.08.2021 становить 14,90%.

- Додаткова угода № 7 від 14.12.2021, на підставі якої з 14.12.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 2,75 грн за 1 кВт*год до 2,83 грн за 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за Договором установлено в розмірі 500 065 кВт*год, загальною вартістю 1 414 452,09 грн. Отже, ціну на товар за додатковою угодою № 7 збільшено на 36,8% від первісної ціни та на 3 % від ціни, встановленої додатковою угодою № 6. У додатковій угоді є посилання на довідку Харківської торгівельно-промислової палати №2862/21 від 11.11.2021, згідно з якою коливання ціни за електроенергію в бік зростання за період з 01.10.2021 по 10.11.2021 становить 20,82%.

Відповідно до Звіту про виконання Договору Комунальне підприємство сплатило ТОВ «ООЕК» грошові кошти в розмірі 938 234,94 грн за 350 740 кВт*год спожитої електроенергії.

Предметом позову є вимоги про визнання недійсними додаткових угод № 1, № 2 та № 3 від 18.02.2021, № 4 від 10.03.2021, № 5 та № 6 від 03.09.2021, № 7 від 14.12.2021 до Договору, укладених між Комунальним підприємством та ТОВ «ООЕК», а також стягнення з ТОВ «ООЕК» на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 212 659,10 грн.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості заявлених Прокурором позовних вимог, господарський суд виходить з такого.

Щодо підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі позивачів -1, -2.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 та від 06.02.2019 у справі № 927/246/18), що надмірна формалізація «інтересів держави» може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Одеська міська рада виступає в якості суб`єкта владних повноважень, яка приймає участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання, а також зобов`язана забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, приймає рішення про використання виділених коштів, контролює належне і своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної державі.

Відповідно до п.1.3 Статуту КП «Міські дороги», затвердженого рішенням Одеської міської ради від 16.09.2020 №6484-VII, засновником Комунального підприємства є Міськрада.

Пунктом 5.3.1 Статуту передбачено, що одним із джерел формування майна Підприємства є грошові і матеріальні внески Засновника.

Прокурор наголошує, що зазначені у позові порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» завдають шкоди державним інтересам у вигляді незаконних витрат коштів, унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів бюджету і здатне спричинити істотної шкоди інтересам держави.

У п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України закріплено принцип ефективності при складанні та виконанні бюджетів, який передбачає, що учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів

Отже, правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) проведення скорочених закупівель та витрачання за їх результатами бюджетних коштів, такому суспільному інтересу не відповідає.

Так, Міськрада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальних громад у спірних правовідносинах. Втім, як стверджує Прокурор, Міськрадою не вживалися належні та ефективні заходи, спрямовані на захист інтересів держави у судовому порядку шляхом пред`явлення позовної заяви.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо наявності в органів місцевого самоврядування повноважень на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю. Такої позиції Верховний Суд дотримується в постановах від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 25.08.2020 у справі № 913/153/19, від 19.05.2022 у справі № 904/5558/20 тощо.

В порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» окружна прокуратура звернулася з листом №51-3510вих-24 від 25.04.2024 до Міськради для того, щоб остання, як уповноважений орган, вжила заходів, спрямованих на відновлення порушених інтересів держави в бюджетній сфері.

Згідно з відповіддю Департаменту міського господарства Одеської міської ради № 01- 058/696 від 10.05.2024 Департаментом, який є органом управління Комунального підприємства, останньому надано доручення щодо направлення відповідного пакету документів до Юридичного департаменту Одеської міської ради для розгляду питання можливості звернення до суду з позовом стосовно усунення порушень вимог законодавства при проведенні процедури закупівлі UA-2021-01-12-004151-а.

У подальшому, окружною прокуратурою на адресу Міськради повторно направлено лист № 51-5789вих-24 від 09.07.2024, оскільки відповідно до відомостей, розміщених на офіційному сайті «Судова влада України» https://court.gov.ua/fair/, станом на 09.07.2024 позовні заяви Міськрадою до ТОВ «ООЕК» не пред`являлись.

Департамент міського господарства Одеської міської ради в листі №01-58/1021 від 17.07.2024 не надав жодної інформації щодо вжиття Міськрадою заходів, спрямованих на усунення порушень вимог законодавства при проведенні процедури закупівлі UA-2021-01-12-004151-а.

05.12.2024 окружна прокуратура звернулась з листом №51-9730вих-24 до Юридичного департаменту Одеської міської ради щодо заходів, вжитих з метою усунення порушень вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» при укладанні між Комунальним підприємством та ТОВ «ООЕК» додаткових угод до Договору (процедура закупівлі UA-2021-01-12-004151-a), в тому числі в судовому порядку.

Станом на 27.12.2024, як зазначає Прокурор, відповідь не надходила.

Тобто, не дивлячись на наявність повноважень щодо захисту інтересів держави, обізнаність про виявлені порушення законодавства та безпідставне витрачання бюджетних коштів, Міськрада не вживала заходів для усунення порушень законодавства та інтересів держави у спірних правовідносинах.

Вказане свідчить про нездійснення Міськрадою захисту інтересів держави.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Моніторинг закупівель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (ч. 1 ст. 8 указаного Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 Закону).

При цьому, на підставі п. п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (п. п. 1, 3 п. 3 Положення).

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (абз. 1, 3 пп. 9 п. 4 Положення).

Згідно з пп. 20 п. 6 Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Таким чином, саме Держаудитслужба наділена повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби. Відповідно до п. 1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно з додатком 1 утворюються як юридичні особи публічного права.

На території Одеської області повноваження здійснює Південний офіс Держаудитслужби, який і є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у цих спірних правовідносинах.

Щодо визначення другим позивачем у справі Південного офісу Держаудитслужби суд ураховує висновки Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17, де відзначено, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. З урахуванням наведеного, Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 20.07.2021 у справі № 904/5598/18 тощо).

Листом від 25.04.2024 за №51-3511вих-24 Прокурор просив Південний офіс Держаудитслужби надати інформацію щодо вжитих заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних правовідносинах (в межах процедури закупівлі UA-2021-01-12-004151-а).

Листом №11525-14/2235-24 від 17.05.2024 Південний офіс Держаудитслужби повідомив окружну прокуратуру, що не направляв вимог щодо усунення порушень.

Враховуючи викладене, нездійснення вказаними органами належних заходів протягом розумного строку після того як їм стало відомо про можливе порушення інтересів держави, свідчить про їх бездіяльність. За наведених обставин Прокурор правомірно звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі позивачів -1 та -2.

Прокурором дотримано вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та на виконання зазначених норм попередньо, до пред`явлення позову, листом № 51-10178вих-24 від 20.12.2024 повідомлено позивачів -1, -2 про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду даного позову.

З огляду на встановлені судом обставини та наведені Прокурором у позові мотиви щодо підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, зокрема із посиланням на допущене нездійснення належного захисту інтересів держави уповноваженими органами, суд зазначає, що звернення Прокурора до суду відповідає вимогам законодавства та узгоджується з актуальними правовими підходами Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача-2 щодо відсутності підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі позивачів -1, -2 не знайшли свого підтвердження.

Щодо суті спору.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом № 922-VIII.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону № 922-VIII відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону № 922-VIII, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Як свідчать матеріали справи, за результатами проведеної процедури закупівлі UA-2021-01-12-004151-а, 18.02.2021 між Комунальним підприємством (споживач) та ТОВ «ООЕК» (постачальник) укладено Договір про закупівлю електричної енергії у постачальника № Ел-1802/Т, згідно з п. 2.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а останній оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Кількість електричної енергії на 2021 рік визначено в обсязі 683 740 кВт*год.

Строк постачання електричної енергії - до 31.12.2021 (п. 2.3. Договору).

Ціна цього Договору на 2021 рік становить 1414463,88 грн з ПДВ (п. 5.1. Договору).

Додатком №2 (комерційна пропозиція ПВЦ - індивідуальна комерційна пропозиція) до Договору визначено, що ціна на електричну енергію на дату проведення аукціону становить 1,72393 грн за 1 кВт*год. без ПДВ, ціна на електричну енергію визначається за формулою, зазначеною у зазначеному додатку.

За частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною четвертою статті 41 Закону № 922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону № 922-VIII). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

У спірних правовідносинах Договір та частина оспорюваних додаткових угод до нього (№№ 1-4) були укладені у період дії положень п. 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у попередній редакції (станом на 23.01.2021), відповідно до якої істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Решта оспорюваний додаткових угод (№№ 5-7) були укладені у період дії положень п. 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ІХ, відповідно до якої істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.

Так, на відміну від норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.

Зміни та доповнення до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Проте пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII як у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Водночас положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі.

Тлумачення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10 %.

До того ж, визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.

Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесенням змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.

Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VIII.

Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.

До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, указала, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові відзначила, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-ІХ до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як вже було зазначено судом, положення п.2 ч.5 ст. 41 Закону №922-VIII прямо передбачають, що обов`язковою умовою для збільшення ціни договору є наявність підтверджених обставин коливання цін на ринку щодо відповідного товару, зокрема і електричної енергії.

При цьому, суд також зазначає про те, що чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п`ята статті 41 Закону №922-VIII дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Отже, виходячи з наведеного, суд зауважує, що предметом доведення та дослідження є обґрунтованість підстав для внесення змін до договору у зв`язку з істотною зміною обставин, а також дотримання визначеного Законом граничного розміру можливого відсоткового збільшення ціни договору.

Суд проаналізував обґрунтування необхідності зміни ціни, як підставу для підписання спірних додаткових угод.

При цьому суд враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Законом № 922-VIII не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі № 916/747/24).

Параграфом 1 глави 5 розділу І ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому суд виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.

Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 926/3244/22).

Оскільки договір укладається за наслідком проведення тендеру та обрання переможця, який фактично запропонував найнижчу ціну, що відповідно є вигідним для покупця електричної енергії, за висновком суду істотність зміни ціни має розглядатися та оцінюватися не у порівнянні з найменшою ціною у період дії договору, а принаймні з ціною, що мала місце станом на момент подачі тендерної пропозиції.

Як вбачається з матеріалів справи, на час підписання Договору ТОВ «ООЕК» засвідчило, що має можливість та погоджується виконати домовленість, вказану у Договорі та додатках до нього, тобто добровільно взяло на себе зобов`язання поставити споживачу електричну енергію обсягом 683 740 кВт*год загальною вартістю 1 414 463,88 грн.

Разом з тим, в подальшому Комунальне підприємство та ТОВ «ООЕК» підписали низку додаткових угод до Договору, а саме: № 1, № 2 та № 3 від 18.02.2021, № 4 від 10.03.2021, № 5 та № 6 від 03.09.2021, № 7 від 14.12.2021.

Додатковою угодою № 1 від 18.02.2021 з 18.02.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 2,069 грн за 1 кВт*год. до 2,23 грн за 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за Договором установлено в розмірі 633 744 кВт*год. загальною вартістю 1 414 463,37 грн. Отже, ціну на товар за додатковою угодою № 1 збільшено на 7,8 %.

В обґрунтування необхідності підняття ціни за одиницю товару ТОВ «ООЕК» надало цінову довідку № 421/21 від 18.02.2021 Харківської торгово-промислової палати, відповідно до якої коливання ціни за електроенергію в бік зростання за 20 днів січня з 01.01.2021 по 20.01.2021 становить 12,9%.

З вказаної вище довідки Харківської торгово-промислової палати слідує те, що дослідження ринку цін на електричну енергію проводилось до укладання основного договору, тобто до виникнення між відповідачами будь-яких договірних зобов`язань. Відповідно довідка Харківської торгово-промислової палати № 421/21 від 18.02.2021 не є належним підтвердженням того, що з моменту укладання Договору про постачання електроенергії і до укладання додаткової угоди № 1 на ринку такого товару відбулось коливання ціни у бік збільшення.

Крім того, згідно за аналізом роботи ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку за лютий 2021 року, який проведено АТ «Оператор ринку» та є у вільному доступі за посиланням https://www.oree.com.ua/, середньозважена ціна на РДН (ОЕС) за першу декаду лютого 2021 року складала 1698,1 грн/МВ*год, у другій декаді лютого 2021 середньозважена ціна на РДН (ОЕС) складала 1625,30 грн/МВ*год, тобто відбулось коливання цін на електроенергію у бік зменшення на 4,33%. У подальшому, порівнюючи середньозважені ціни на РДН (ОЕС) у другій декаді 2021 року, тобто на момент укладання Договору, з третьою декадою лютого 2021 року, де середньозважена ціна на РДН (ОЕС) складала 1565,391 грн/МВ*год, АТ «Оператор ринку» констатовано факт коливання ціни на електроенергію у бік зменшення на 3,69 %.

Крім того, за офіційними даними АТ «Оператор ринку», викладеними у Аналізі роботи ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку за березень 2021 року середньозважена ціна на РДН (ОЕС) у березні 2021 року зменшилась на 15,82 % у порівнянні з лютим 2021 року та складала 1374,25 грн/МВ*год.

Отже, з вказаного вбачається, що з моменту укладання основного Договору до квітня 2021 року мало місце коливання ціни на електроенергію у бік зменшення, відповідно у відповідачів обґрунтовані підстави для укладання додаткових угод, якими відбувалось підвищення ціни за електроенергію, були відсутні.

Додатковою угодою № 2 від 18.02.2021 з 18.02.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 2,23 грн за 1 кВт*год. до 2,41 грн за 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за Договором установлено в розмірі 586 564 кВт*год. загальною вартістю 1 414 461,55 грн. Отже, ціну на товар за додатковою угодою № 2 збільшено на 16,5 % від первісної ціни та на 8,1 % від ціни, встановленої додатковою угодою № 1.

В обґрунтування необхідності підняття ціни за одиницю товару ТОВ «ООЕК» надало цінову довідку № 422/21 від 18.02.2021 Харківської торгово-промислової палати, відповідно до якої коливання ціни за електроенергію в бік зростання за період з 29.01.2021 по 07.02.2021 становить 11,11%.

Разом з тим, цінова довідка Харківської торгово-промислової палати №422/21 від 18.02.2021, не є належним обґрунтуванням необхідності внесення змін до основного Договору, оскільки коливання цін на ринку електроенергії відбулось до виникнення між Комунальним підприємством та ТОВ «ООЕК» договірних зобов`язань. Крім того, вказана цінова довідка не відображає факту коливання цін на ринку електроенергії з моменту укладання додаткової угоди №1 (18.02.2021) до моменту звернення ТОВ «ООЕК» з листом про необхідність внесення змін до Договору та укладання додаткової угоди №2 (18.02.2021), оскільки між укладанням додаткової угоди №1 та додаткової угоди №2 відсутній будь який період.

Додатковою угодою № 3 від 18.02.2021 з 18.02.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 2,41 грн за 1 кВт*год до 2,50 грн за 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за Договором установлено в розмірі 564 691 кВт*год. загальною вартістю 1 414 460,75 грн. Отже, ціну на товар за додатковою угодою № 3 збільшено на 20,8 % від первісної ціни та на 3,7 % від ціни, встановленої додатковою угодою № 2.

Для обґрунтування необхідності підняття ціни за одиницю товару ТОВ «ООЕК» надало цінову довідку № 423/21 від 18.02.2021 Харківської торгово-промислової палати, відповідно до якої коливання ціни за електроенергію в бік зростання за період з 07.02.2021 по 15.02.2021 становить 4,73%.

Разом з тим, цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 423/21 від 18.02.2021, не є належним обґрунтуванням необхідності внесення змін до Договору, оскільки коливання цін на ринку електроенергії відбулось до виникнення між Комунальним підприємством та ТОВ «ООЕК» договірних зобов`язань за Договором. Крім того, вказана цінова довідка не відображає факту коливання цін на ринку електроенергії з моменту укладання додаткової угоди № 2 до моменту звернення ТОВ «ООЕК» з листом про необхідність внесення змін до Договору та укладання додаткової угоди № 3.

Таким чином, з вказаного вище вбачається, що сторонами в день укладання Договору (18.02.2021) підвищено ціну на електричну енергію з 2,069 грн за 1 кВт*год до 2,50 грн за 1 кВт*год, тобто на 20,8 %. При цьому, сторонами для укладання трьох додаткових угод взято до уваги період з 01.01.2021 до 15.02.2021, тобто період до укладання Договору та виникнення між відповідачами договірних зобов`язань.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами Прокурора щодо наявності підстав для визнання недійсними додаткових угод №№ 1-3 від 18.02.2021 до Договору.

Додатковою угодою № 4 від 10.03.2021 змінено вартість Договору та зменшено її з 1 414 460,75 грн до 1 414 456,09 грн.

Разом з тим, комерційна пропозиція ПВЦ-індивідуальна комерційна пропозиція, що є невід`ємним додатком до Додаткової угоди № 4 від 10.03.2021, містила розрахунок ціни на електричну енергію з 18.02.2021, яка складає 2,08736 грн за 1 кВт*год без ПДВ, а разом з ПДВ ціна становила 2,5 грн за 1 кВт*год.

Вказана додаткова угода № 4 також підлягає визнанню недійсною, оскільки ціна на електричну енергію за додатковою угодою № 4 встановлювалась на підставі раніше укладених додаткових угод №№ 1-3 від 18.02.2021, які підлягають визнанню недійсними.

Також, відповідно до Аналізу роботи ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку за 1 півріччя 2021 року, який проведено АТ «Оператор ринку» та є у вільному доступі за посиланням https://www.oree.com.ua/index.php/web/128, середньозважена ціна на РДН (ОЕС) у першому півріччі 2021 року складала 1 409,82 грн/МВ*год. При цьому, середньозважені ціни на РДН (ОЕС) у січні - червні 2021 року дорівнювали: січень 2021 року - 1462,52 грн/МВ*год; лютий 2021 року - 1 632,56 грн/МВ*год; березень 2021 року - 1374,25 грн/МВ*год; квітень 2021 року - 1450,22 грн/МВ*год; травень 2021 року - 1 018,74 грн/МВ*год; червень 2021 року - 1 425,14 грн/МВ*год.

Отже, з вказаного вбачається, що з моменту укладання Договору до червня 2021 року мало місце коливання ціни на електроенергію у бік зменшення та збільшення в межах ціни на електричну енергію, але в межах ціни на електричну енергію, яка діяла на момент укладання Договору, а отже додаткові угоди №1 від 18.02.2021, №2 від 18.02.2021, №3 від 18.02.2021 та №4 від 10.03.2021, якими підвищено ціну за електроенергію з 2,069 грн за 1 кВт*год до 2,50 грн за 1 кВт*год, тобто на 20,8 %, укладені за відсутності обґрунтованих підстав та, як вже було зазначено, підлягають визнанню недійсними.

Додатковою угодою № 5 від 03.09.2021 з 03.09.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 2,50 грн за 1 кВт*год до 2,62 грн за 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за Договором установлено в розмірі 539 153 кВт*год, загальною вартістю 1 414 456,05 грн. Отже, ціну на товар за додатковою угодою № 5 збільшено на 26,6 % від первісної ціни та на 4,8 % від ціни, встановленої додатковою угодою № 3. В додатковій угоді є посилання на довідку Харківської торгівельно-промислової палати №1946/21 від 19.08.2021, згідно з якою коливання ціни за електроенергію в бік зростання за період з 30.07.2021 по 01.08.2021 становить 22,68%.

Вказана додаткова угода підлягає визнанню недійсною, оскільки, хоча й період, за який середньозважена ціна на майданчику ринку «на добу наперед (РДН)»у торговій зоні ОЕС (об`єднана енергетична система) України досліджувався вже після укладання Договору., втім ціну на електричну енергію за додатковою угодою № 5 змінено з 2,50 грн за кВт*год до 2,62 грн за кВт*год, виходячи з ціни на електричну енергію, встановленої попередніми додатковими угодами №№ 1-3 від 18.02.2021, які підлягають визнанню недійсними.

Додатковою угодою № 6 від 03.09.2021 з 03.09.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 2,62 грн за 1 кВт*год до 2,75 грн за 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за Договором установлено в розмірі 515 211 кВт*год, загальною вартістю 1 414 454,73 грн. Отже, ціну на товар за додатковою угодою № 6 збільшено на 32,9 % від первісної ціни та на 5 % від ціни, встановленої додатковою угодою № 5. У додатковій угоді є посилання на довідку Харківської торгівельно-промислової палати №1946-1/21 від 19.08.2021, згідно з якою коливання ціни за електроенергію в бік зростання за період з 01.08.2021 по 10.08.2021 становить 14,90%.

Вказана додаткова угода підлягає визнанню недійсною, оскільки, хоча й період, за який середньозважена ціна на майданчику ринку «на добу наперед (РДН)»у торговій зоні ОЕС (об`єднана енергетична система) України досліджувався вже після укладання Договору, втім ціну на електричну енергію за додатковою угодою № 6 змінено з 2,62 грн за кВт*год до 2,75 грн за кВт*год, виходячи з ціни на електричну енергію, встановленої додатковими угодами № 1-3 від 18.02.2021, № 5 від 03.09.2021, які підлягають визнанню недійсними.

Додатковою угодою № 7 від 14.12.2021 з 14.12.2021 підвищено ціну на електричну енергію з 2,75 грн за 1 кВт*год до 2,83 грн за 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за Договором установлено в розмірі 500 065 кВт*год, загальною вартістю 1 414 452,09 грн. Отже, ціну на товар за додатковою угодою № 7 збільшено на 36,8% від первісної ціни та на 3 % від ціни, встановленої додатковою угодою № 6. У додатковій угоді є посилання на довідку Харківської торгівельно-промислової палати №2862/21 від 11.11.2021, згідно з якою коливання ціни за електроенергію в бік зростання за період з 01.10.2021 по 10.11.2021 становить 20,82%.

Вказана додаткова угода також підлягає визнанню недійсною, оскільки, хоча й період, за який середньозважена ціна на майданчику ринку «на добу наперед (РДН)» у торговій зоні ОЕС (об`єднана енергетична система) України досліджувався вже після укладання Договору та після укладання додаткової угоди № 6 від 03.09.2021, втім ціну на електричну енергію за додатковою угодою № 7 змінено з 2,75 грн за кВт*год до 2,83 грн за кВт*год, виходячи з ціни на електричну енергію, встановленої додатковими угодами № 1-3 від 18.02.2021, №№ 5-6 від 03.09.2021, які підлягають визнанню недійсними.

Так, укладаючи додаткові угоди №№ 5-6 від 03.09.2021 та № 7 від 14.12.2021, відповідачі керувалися попередніми додатковими угодами, які є недійсними, оскільки істотна умова угоди (ціна) ґрунтується на попередніх недійсних угодах.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд зазначає, що доводи Прокурора про те, що додаткові угоди до Договору були укладені всупереч положень п. 2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними з підстав, визначених ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Крім того, суд також вважає за необхідне відмітити, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення Договору з однією ціною та її подальше підвищення на 36,8% шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця та свідчить про свідоме заниження ним цінової пропозиції у тендері з метою перемоги.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу на відсутність підстав для зміни Договору на підставі ст. 652 ЦК України, оскільки визначена спірними додатковими угодами до Договору вартість електричної енергії в повному обсязі могла бути закладена в підприємницький ризик при поданні відповідачем-2 тендерної документації.

Оскільки зазначені додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, то підстава для оплати електричної енергії за встановленою у них ціною відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України, у заявленому розмірі ТОВ "ООЕК" має повернути (аналогічні висновки наведено у пунктах 71, 72, 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22).

Так, згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ООЕК» на виконання умов Договору в редакції наведених додаткових угод протягом 2021 року поставило Комунальному підприємству 350 740 кВт*год електричної енергії, за які останнє сплатило 938 234,94 грн.

Між тим, розрахунок вартості поставленого товару необхідно здійснювати, виходячи з ціни за одиницю товару в розмірі 2,0687 грн за 1 кВт*год з ПДВ, з огляду на що Комунальне підприємство за поставлений обсяг електроенергії мало сплатити на користь ТОВ «ООЕК» 725 575,84 грн.

Таким чином, внаслідок укладення додаткових угод, що підлягають визнанню недійсними, ТОВ «ООЕК» безпідставно одержало грошові кошти на загальну суму 212 659,10 грн, які має повернути Міськраді як розпоряднику коштів місцевого бюджету, що відповідає приписам ст.ст. 216, 1212 ЦК України. Відтак, позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Висновок суду щодо кваліфікації вказаних коштів як таких, що підлягають поверненню згідно зі ст.1212 ЦК України, цілком відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2321/22.

За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі №915/646/18.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Доводи відповідача щодо відсутності обґрунтованого розрахунку стягуваної суми судом відхиляються, оскільки відповідний розрахунок наявний на с. 12 позовної заяви.

Доводи щодо недоведеності Прокурором підстав для визнання недійсними інших умов оспорюваних додаткових угод, які не стосуються збільшення ціни за одиницю товару, суд також відхиляє, оскільки, проаналізувавши умови спірних додаткових угод, суд констатує, що всі вони фактично спрямовані саме на збільшення ціни предмета закупівлі.

Вирішуючи питання щодо можливості розстрочення виконання судового рішення з підстав наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду, на які посилається відповідач-2, господарський суд враховує, що:

- розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 09.02.2021 №109/од-2021 «Про забезпечення стабільної діяльності бюджетоутворюючих підприємств області» ТОВ «ООЕК» включено до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки області та які формують економічний потенціал області;

- розпорядженням Одеської обласної військової адміністрації від 05.02.2024 №91/А-2024 підтверджено статус ТОВ «ООЕК» як підприємства, критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період на території Одеської області.

Господарський суд також враховує, що відповідач-2 є підприємством, основним видом діяльності якого є постачання електричної енергії споживачам всього регіону, що є нагальним та першочерговим для населення в умовах постійних обстрілів та блекаутів.

При цьому відповідно до наказів Міністерства енергетики України від 07.01.2025 №8 від 16.02.2024 № 69, від 09.03.2023 № 84, від 29.11.2025 № 478 ТОВ «ООЕК» визнано критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Водночас згідно з наданими відповідачем-1 довідками:

- станом на 01.02.2026 між ТОВ «ООЕК» та ПАТ «МТБ БАНК» укладено кредитний договір № К16797/2025 від 26.03.2025 року у відповідності до умов якого Банк надає Позичальнику грошові кошти у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 160 000 000,00 гривень під 15% річних;

- станом на 01.04.2026 загальна дебіторська заборгованість учасників ринку електричної енергії перед ТОВ «ООЕК» складає 2 110 539 379,93 грн, з якої: заборгованість споживачів за отриману електричну енергію складає 2 058 423 254,87 грн; заборгованість інших учасників ринку електричної енергії складає 52 116 125,06 грн.

За таких обставин, враховуючи майновий стан відповідача-2, а також те, що останній є критично важливим підприємством паливно-енергетичного комплексу для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, враховуючи взаємні інтереси, рівновагу сторін та баланс їх інтересів, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення у даній справі в частині стягнення грошових коштів у розмірі 212 659,10 грн рівними щомісячними платежами на 6 місяців.

На думку суду, надання розстрочки виконання судового рішення надасть відповідачу-2 можливість поступового погашення присудженої до стягнення суми без значного одноразового фінансового навантаження, а територіальній громаді міста Одеси в особі Міськради - можливість реального отримання грошових коштів частками із певним інтервалом у часі.

При цьому господарський суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє відповідача-2 від виконання взятих на себе зобов`язань, проте надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, а саме: для відповідача-2 - загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов`язань, а для територіальної громади - загроза можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача-2 про розстрочення виконання рішення суду шляхом надання останньому шестимісячної розстрочки згідно такого графіка: 35 443,18 грн - до 17.07.2026; 35 443,18 грн - до 17.08.2026; 35 443,18 грн - до 17.09.2026; 35 443,18 грн - до 17.10.2026; 35 443,18 грн - до 17.11.2026; 35 443,20 грн - до 17.12.2026.

При розподілі судових витрат за сплати судового збору суд вважає за можливе застосувати положення частини першої статті 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, суд зазначає, що 8 478,40 грн витрат зі сплати судового збору підлягають покладенню на відповідача-1, а решта 11 030,31 грн - на відповідача-2.

Керуючись ст. 53, 73-80, 86, 123, 124, 129, 145, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними додаткові угоди № 1, № 2 та № 3 від 18.02.2021, № 4 від 10.03.2021, № 5 та № 6 від 03.09.2021, № 7 від 14.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії № Ел-1802/Т від 18.02.2021, укладені між Комунальним підприємством «Міські дороги» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88; код ЄДРПОУ 42114410) на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Біржова, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691) безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 212 659,10 грн шляхом перерахування грошових коштів на рахунок UA878201720344320004000032005, ДКСУ, м. Київ, МФО 820172 та їх перерахуванням одержувачем бюджетних коштів у дохід загального фонду бюджету міста Одеси, а саме: рахунок UA27899990314080544000015744, отримувач - ГУК ДКСУ в Одеській області/м. Одеса/24060300, за код ЄДРПОУ отримувача - 37607526, код банку (МФО) - 899998.

4. Задовольнити частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» про розстрочення виконання рішення та встановити наступний графік стягнення заборгованості:

- 35 443,18 грн - до 17.07.2026;

- 35 443,18 грн - до 17.08.2026;

- 35 443,18 грн - до 17.09.2026;

- 35 443,18 грн - до 17.10.2026;

- 35 443,18 грн - до 17.11.2026;

- 35 443,20 грн - до 17.12.2026.

5. Стягнути з Комунального підприємства «Міські дороги» (65010, Одеська обл., м. Одеса, вул. Промислова, буд. 38; код ЄДРПОУ 32642110) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Італійська, буд. 3; код ЄДРПОУ 03528552) 8 478,40 грн витрат зі сплати судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88; код ЄДРПОУ 42114410) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Італійська, буд. 3; код ЄДРПОУ 03528552) 11 030,31 грн витрат зі сплати судового збору.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 17 червня 2026 р. Повне рішення складено та підписано 29 червня 2026 р.

Суддя Р.В. Волков