Рішення № 137801432, 29.06.2026, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м.Харків Справа № 910/16044/25

Провадження №13/913/22/26

Господарський суд Луганської області у складі судді Яресько Б.В., секретар судового засідання Макаров А.Д. розглянувши у судовому засіданні матеріали позовної заяви №б/н від 23.12.2025 р.

Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРО-98»

До Російської Федерації в особі міністерства юстиції та міністерства оборони Російської Федерації

про стягнення збитків

за участю представників учасників справи:

від позивача: Яцин С.В., ордер на надання правничої допомоги №2141482 Серія АІ від 02.03.2026 р.

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне сільськогосподарське підприємство «АГРО-98» з позовом до Російської Федерації про стягнення 44 740 208,05 грн завданих збитків.

24.12.2025 р. суд ухвалив позовну заяву Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРО-98» з доданими до неї документами передати за підсудністю до Господарського суду Луганської області.

16.02.2026 р. до Господарського суду Луганської області надійшли матеріали справи №910/16044/25 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРО-98» До Російської Федерації в особі міністерства юстиції та міністерства оборони Російської Федерації № б/н від 23.12.2025 р.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2026 справа передана на розгляд судді Яресько Б.В.

Ухвалою суду від 20.02.2026 р. позовну заяву Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРО-98» №б/н від 23.12.2025 залишено без руху.

02.03.2026 р. до Господарського суду Луганської області надійшло клопотання позивача про усунення недоліків від 02.03.2026 р., за яким надано докази направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу.

Ухвалою суду від 09.03.2026 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Повідомив учасників справи про призначення справи до судового розгляду у підготовчому засіданні на 06.04.2026 р.

31.03.2026 р. до Господарського суду Луганської області від позивача надійшло клопотання №б/н від 31.03.2026 про долучення доказів до матеріалів справи.

31.03.2026 р. до Господарського суду Луганської області від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, за якою просить суд збільшити розмір позовних вимог у справі №910/16044/25 до 3 634 399 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01.03.2026 р. (1 USD = 43,2081 грн.) складає 157 035 475 гривень.

Позивач просить суд викласти прохальну частину поданої позовної заяви у справі №910/16044/25 в наступній редакції:

« 1. Відкрити провадження у справі.

2. Стягнути з держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, російська федерація, м. москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1) та міністерства оборони російської федерації (119019, російська федерація, м. москва, вул. Знаменка, буд. 19) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства ««АГРО-98»» (код ЄДРПОУ 25362767) завдані збитки у розмірі 3 634 399 (Три мільйони шістсот тридцять чотири тисячі триста дев`яносто дев`ять) доларів США, що за курсом НБУ станом на 01.03.2026 р. (1 USD = 43,2081 грн.) складає 157 035 475 (Сто п`ятдесят сім мільйонів тридцять п`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять) гривень.

3. Стягнути з держави російська федерація в особі міністерства юстиціі російської федерації (119991, російська федерація, м. москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1) та міністерства оборони російської федерації (119019, російська федерація, м. москва, вул. Знаменка, буд. 19) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 164 800 грн.»

Заява про збільшення позовних вимог прийнята судом.

Ухвалою суду від 04.05.2026 р. закрито підготовче провадження у справі №910/16044/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.05.2026 р.

28.05.2026 р. в судове засідання представники сторін не прибули. Розгляд справи по суті було відкладено на 29.06.2026 р.

29.06.2026 р. в судовому засіданні в режимі відеоконференції прийняв участь представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач участі представника в судовому засіданні не забезпечив.

Відповідно до частини першої статті 79 Закону України Про міжнародне приватне право пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно, - можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Таким чином, Закон України Про міжнародне приватне право встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема в якості відповідача.

Водночас, у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24.02.2022 року, Україна розірвала дипломатичні відносини з РФ, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства РФ в Україні, з огляду на припинення його роботи на території України.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.04.22 у справі № 308/9708/19 щодо судового імунітету РФ у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, Верховний Суд дійшов висновку, що РФ, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі громадянину України. Верховний Суд виходив із того, що названа країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у такій категорії справ своїм судовим імунітетом.

Таким чином, починаючи з 2014, немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24.02.22 таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ.

Враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з РФ, що унеможливлює надсилання ухвал суду на адресу відповідача в особі посольства РФ в Україні повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі судом здійснено шляхом розміщення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідних оголошень-повідомлень. Жодних заяв чи клопотань від нього на адресу суду не надходило.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Крім того, позивачем були направлені належним чином оформлені переклади на російську мову ухвал суду на електронну пошту відповідача.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 29.06.2026 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що Приватне сільськогосподарське підприємство «АГРО-98» (код ЄДРПОУ 25362767) (далі Позивач) зареєстроване як підприємство, що здійснює свою діяльність в галузі сільського господарства, зокрема, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Місцезнаходженням юридичної особи є селище міського типу Красноріченське, вул. Привокзальна, б. 1, Красноріченська селищна територіальна громада, Кремінський район (наразі входить до Сватівського району Луганської області) Луганської області.

Відповідно до податкової декларації за 2022 рік та Додатку 1 до Податкової декларації «Відомості про наявність земельних ділянок», в користуванні Приватного сільськогосподарського підприємства «АГРО-98» на праві строкової оренди знаходяться земельні ділянки сільськогосподарського призначення для вирощування товарної сільськогосподарської продукції, зокрема на території Красноріченської селищної територіальної громади Луганської області.

Земельні ділянки загальною площею 2324,6381 га, які розташовані в межах територій Красноріченської селищної територіальної громади Луганської області, позивач використовував як поля для отримання сільгосппродукції (пшениці, ячменю, жита, кукурудзи, гороху та соняшнику).

Відповідно до Звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур у 2021 році Позивач засіяв всього 1977 га (1 329 га зернових та зернобобових культур - пшениця, ячмінь, жито, кукурудза, горох, 648 га соняшнику) та зібрав з них урожай зернових та зернобобових культур - 43 442,05 ц та 19 520 ц соняшнику.

Також, було посіяно озимих культур під урожай 2022 року, а саме 612 га пшениці, 40 га ячменя, 20 га жита та 500 га ріпака на зерно.

Крім того, на балансі підприємства «АГРО-98» перебуває майно, що є його власністю та знаходиться на території Красноріченської селищної територіальної громади Луганської області.

Згідно оборотно-сальдових відомостей за 2022 рік по рахунках підприємства «АГРО-98», на балансі підприємства перебуває рухоме та нерухоме майно загальною вартістю 44 740 208,05 грн.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, на території Красноріченської селищної територіальної громади з 24.02.2022 року і дотепер ведуться активні бойові дії, а з 01.03.2022 і дотепер більша частина території Красноріченської селищної територіальної громади є окупованою та постійно потерпає від артилерійських обстрілів з боку військ рф, що підтверджується численними публікаціями у засобах масової інформації.

У зв`язку із збройною агресією російської федерації та окупацією частини територій України, зокрема на яких Позивач здійснював господарську діяльність та де перебувало його майно, Приватне сільськогосподарське підприємство «АГРО-98» було вимушено зупинити здійснення господарської діяльності.

Відповідно до висновку оцінки, виконанної суб`єктом оціночної діяльності ФОП Шевко Сергієм Олександровичем на підставі договору про проведення незалежноі оцінки №17-12/2025/XP1 від 17.12.2025 року ринкова вартість реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати та (або) знищення єдиного майнового комплексу (ЄМК) Приватного сільськогосподарського підприємства «Агро-98» (ідентифікаційний код 25362767) станом на 01.03.2026 р. склала (без урахування ПДВ): 3 634 399 (Три мільйони шістсот тридцять чотири тисячі триста дев`яносто дев`ять) доларів США що за курсом НБУ станом на 01.03.2026 р. (1 USD = 43,2081 грн.) складає 157 035 475 (Сто п`ятдесят сім мільйонів тридцять п`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять) гривень.

Позивач звернувся до Господарського суду Луганської області та просить стягнути з Відповідача завдані збитки в розмірі 3 634 399 (Три мільйони шістсот тридцять чотири тисячі триста дев`яносто дев`ять) доларів США що за курсом НБУ станом на 01.03.2026 р. (1 USD = 43,2081 грн.) складає 157 035 475 (Сто п`ятдесят сім мільйонів тридцять п`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять) гривень.

Відповідач відзиву на позовну заяву, або доказів погашення завданих збитків не надав.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 1, 3 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі, що додається до цієї Конвенції. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч. 1-3 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1163, 1164, 1165 ЦК України фізична особа, життю, здоров`ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює. У разі неусунення загрози життю, здоров`ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати: 1) вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози; 2) відшкодування завданої шкоди; 3) заборони діяльності, яка створює загрозу. Шкода, завдана внаслідок неусунення загрози життю, здоров`ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, відшкодовується відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223 затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі Методика). Відповідно до цієї Методики об`єктом оцінки збитку є економічні втрати підприємств, установ та організацій, інших суб`єктів господарювання всіх форм власності, згідно з підпунктами 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 року № 951).

Відповідно до п. 1 Розділу І Методики остання застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання. Механізми оцінки (визначення розміру) реальних збитків, упущеної вигоди та оцінки потреб у відновленні, що наведені в цій Методиці, розроблено на підставі національних та міжнародних стандартів оцінки, а також керівних принципів Світового банку щодо оцінки збитків та інших матеріалів, що розроблені організаціями, визнаними у світовому співтоваристві.

Ця Методика є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов`язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта). Ця Методика передбачає механізми оцінки (визначення розміру) збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям та іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання станом на дату оцінки, яка є датою не раніше ніж 23 лютого 2022 року. Оцінка (визначення розміру) збитків (упущеної вигоди) станом на дату оцінки, яка передує 23 лютого 2022 року, здійснюється шляхом проведення оцінки згідно з вимогами Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» або судової експертизи (експертного дослідження) згідно із Законом України «Про судову експертизу» з дотриманням методичного регулювання оцінки майна, яке здійснюється національними стандартами оцінки та міжнародними стандартами оцінки, європейськими стандартами оцінки, нормами міжнародної оціночної практики, що склалася, за наявності вихідних даних та інформаційних джерел, необхідних для проведення оцінки (визначення розміру) збитків. Збитки в бухгалтерському обліку відображаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених Міністерством фінансів України, або Міжнародних стандартів фінансової звітності залежно від того, яку концептуальну основу використовує підприємство для звітування.

Згідно з п. 5, 6 Розділу І Методики оцінка шкоди та збитків, що проводиться відповідно до цієї Методики, здійснюється з такою метою: визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, у межах кримінальних проваджень відповідно до законодавства України; визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання постраждалими заяв на компенсацію; визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання позовів (у тому числі колективних) постраждалими до судових інстанцій, зокрема міжнародних, а також подання позову державою Україна до міжнародних судових інстанцій; інші цілі, визначені законодавством. Така мета згідно з цією Методикою досягається шляхом визначення у вартісному виразі: розміру реальних збитків; упущеної вигоди; потреб у витратах, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу внаслідок збройної агресії.

Відповідно до п. 7-9 Розділу І Методики оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження). Судова експертиза (експертне дослідження), що пов`язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов`язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії, визначених цією Методикою. При цьому в дослідницькій частині висновку експерта відображаються всі процедури, пов`язані з оцінкою збитків, що визначені цією Методикою. Об`єкт та мета оцінки повинні бути зазначені у звіті про оцінку збитків або висновку експерта. Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

За змістом п. 6 Розділу ІІІ Методики визначення розміру реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати та(або) знищення товарно-матеріальних запасів та біологічних активів здійснюється з такими особливостями: 6.1. Визначення розміру реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати та(або) знищення товарно-матеріальних запасів та біологічних активів передбачає визначення актуалізованих на дату оцінки витрат, необхідних для заміни такого майна; 6.2. Для цілей цієї Методики пошкоджені, знищені, втрачені товарно-матеріальні запаси та біологічні активи, щодо яких оцінюють реальні збитки, розглядають як майно, що внаслідок заподіяння шкоди втратило свої первинні функціональні та споживчі властивості продукції, надані їй у процесі проєктування та виробництва. Розмір реальних збитків внаслідок пошкодження вказаного майна приймається таким, що дорівнює розміру реальних збитків внаслідок знищення такого майна; 6.3. Розмір реальних збитків щодо такого майна оцінюють, виходячи з облікових даних фінансової звітності суб`єкта господарювання, установи, організації, облікових даних фінансової звітності власника або балансоутримувача такого майна, складеної станом на 31 грудня 2021 року, що відображає фактично понесені витрати на придбання майна. Оцінка проводиться за наявності одного з таких документів: копії протоколу огляду місця подій, що підтверджує факт пошкоджень, втрати або знищення майна, або акта/виписки з протоколу огляду місця подій, що підтверджує факт пошкоджень/знищення/втрату майна, або експертного висновку торгово-промислової палати щодо обстеження залишків готової продукції, напівфабрикатів або сировини по кількості і якості та втратах за підсумком пошкодження/знищення товарів, або інших доказах щодо наявності такого майна на дату заподіяння шкоди. Крім фінансової звітності станом на 31 грудня 2021 року використовується повна фінансова звітність підприємства, складена, підписана та погоджена в установленому законодавством порядку станом на дату, що більш наближена до дати заподіяння шкоди майну підприємства (за наявності такої звітності). При цьому значення облікових показників вартості майна станом на 31 грудня 2021 року для визначення розміру реальних збитків спочатку враховують в умовних грошових одиницях. Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Значення курсу для перерахунку облікових показників вартості засноване на офіційному курсі гривні до долара США станом на 31 грудня 2021 року та становить 27,28 гривні за умовну грошову одиницю. Після визначення розміру реальних збитків в еквіваленті умовної грошової одиниці її значення переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Згідно з ч. 9 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприяє відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, території Красноріченської селищної територіальної громади з 24.02.2022 року і дотепер є такою де ведуться активні бойові дії, а з 01.03.2022 і дотепер території Красноріченської селищної територіальної громади є окупованою.

За загальним правилом майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, наведеною, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення шкоди. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

Як встановлено судом при розгляді даної справи, в результаті триваючого неспровокованого та повномасштабного акту збройної агресії Російської Федерації проти України, а також тимчасової окупації збройними формуваннями Російської Федерації території Красноріченської селищної територіальної громади, було знищено, пошкоджено та викрадене майно позивача.

Так, з наявних у справі доказів судом було встановлено, що внаслідок знищення та пошкодження майна позивача останньому була спричинена шкода у загальному розмірі 3 634 399 (Три мільйони шістсот тридцять чотири тисячі триста дев`яносто дев`ять) доларів США що за курсом НБУ станом на 01.03.2026 р. (1 USD = 43,2081 грн.) складає 157 035 475 (Сто п`ятдесят сім мільйонів тридцять п`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять) гривень.

Отже, судом встановлено, що в цих діях Російської Федерації наявний склад правопорушення, оскільки саме держава-агресор відповідальна за всі дії, що вчинені особами, які входять до складу її збройних сил. При цьому факт збройної агресії Російської Федерації в розумінні ч. 3 ст. 75 ГПК України є загальновідомим, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнаний на міжнародному рівні.

За таких обставин господарський суд вважає, що позов позивача до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення збитків у розмірі 3 634 399 (Три мільйони шістсот тридцять чотири тисячі триста дев`яносто дев`ять) доларів США що за курсом НБУ станом на 01.03.2026 р. (1 USD = 43,2081 грн.) складає 157 035 475 (Сто п`ятдесят сім мільйонів тридцять п`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять) гривень є обґрунтованим, доведеним і таким, що ґрунтується на нормах українського і міжнародного права, а отже підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з п. 22 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

За цих підстав, здійснюючи розподіл судових витрат та приймаючи до уваги задоволення позову позивача повністю, судовий збір в розмірі 1 164 800 грн. підлягає покладенню на відповідача зі стягненням в дохід бюджету.

Керуючись ст. 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, російська федерація, м. москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1) та міністерства оборони російської федерації (119019, російська федерація, м. москва, вул. Знаменка, буд. 19) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства ««АГРО-98»» (код ЄДРПОУ 25362767) завдані збитки у розмірі 3 634 399 (Три мільйони шістсот тридцять чотири тисячі триста дев`яносто дев`ять) доларів США, що за курсом НБУ станом на 01.03.2026 р. (1 USD = 43,2081 грн.) складає 157 035 475 (Сто п`ятдесят сім мільйонів тридцять п`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять) гривень.

3. Стягнути з держави російська федерація в особі міністерства юстиціі російської федерації (119991, російська федерація, м. москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1) та міністерства оборони російської федерації (119019, російська федерація, м. москва, вул. Знаменка, буд. 19) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 164 800 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення підписано 30.06.2026.

СУДДЯ Богдан ЯРЕСЬКО