Ухвала суду № 137801382, 30.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про передачу справи на рогляд іншому суду

"30" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1204/26

за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця Дядіченко Ганни Петрівни, м. Ірпінь Київської області

про стягнення 100 261,03 грн.,

суддя О.В. Конюх,

без виклику учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

позивач Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 24.04.2026 звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою №076-1058 від 24.04.2026 до відповідача Фізичної особи-підприємця Дядіченко Ганни Петрівни, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 100 261,03 грн., з яких:

73 523,07 грн. основного боргу за Договором №1022/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу від 04.10.2019,

10 976,21 грн. 15% штрафу, нарахованого за період з 21.09.2025 по 01.04.2026 відповідно до п.7.3 Договору №1022/19 від 04.10.2019,

11 011,27 грн. пені, нарахованої за період з 21.09.2025 по 01.04.2026,

1144,21 грн. 3% річних, нарахованих за період з 21.09.2025 по 01.04.2026,

3606,27 грн. інфляційного збільшення, нарахованого за період з жовтня 2025 року по березень 2026 року.

Позов обґрунтований тим, що всупереч умов Договору тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу №1022/19 від 04.10.2019 відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість.

12.05.2026 позивач подав письмові пояснення №076-1163 на виконання ухвали суду.

21.05.2026 через систему «Електронний суд» представниця відповідача подала відзив на позовну заяву.

26.05.2026 позивач подав відповідь на відзив №076-1302.

03.06.2026 через систему «Електронний суд» представниця відповідача подала заперечення на відповідь на відзив.

09.06.2026 позивач подав додаткові пояснення від 08.06.2026 №076-1413.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши подані до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що ця справа не підсудна Господарському суду Київської області і підлягає передачі на розгляд іншого суду із таких підстав.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст. 1 ГПК України).

Згідно зі ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду якщо:

1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду;

2) після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

3) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду який розглядав справу.

Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду (ч. 2 ст. 31 ГПК України).

При цьому ч. 6, 7 ст. 31 ГПК України унормовано, що спори між судами щодо підсудності не допускаються; справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Разом з тим ст. 30 ГПК України визначено порядок розгляду справ за виключною підсудністю.

Виключна підсудність правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.

Відповідно до ч.3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення з приводу нерухомого майна у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Суд встановив, що джерелом спірних правовідносин між позивачем і відповідачем є господарський договір №1022/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу.

На виконання вказаного договору рекламорозповсюджувач, тобто ФОП Дядіченко Г.П., отримала у тимчасове платне користування місце для розміщення та експлуатації рекламного засобу, а саме спеціальної рекламної конструкції на фасаді будинку та спеціальної рекламної конструкції, що розміщується під кутом до фасаду будинку. Місце розміщення рекламних засобів м. Київ, Печерський район, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), 45.

Плата за користування наданим місцем зараховується до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва (п.6.14 Договору).

Викладені у позовній заяві обставини свідчать про те, що спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання із здійснення оплати за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу.

Оскільки заявлені позовні вимоги випливають із правовідносин щодо користування місцем, розташованим на об`єкті нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, та безпосередньо пов`язані з правами й обов`язками сторін щодо такого майна, суд дійшов висновку, що цей спір є спором, який виник з приводу нерухомого майна, а відтак підлягає розгляду за правилами виключної підсудності.

З огляду на вищевикладене, справа №911/1204/26 за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) може бути розглянута лише певним господарським судом за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна, у зв`язку з чим справу належить передати на розгляд до Господарського суду міста Києва на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України

Згідно з ч. 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись статтями 27, 29-31, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Справу №911/1204/26 за позовом Управління з питань реклами виконавчого органі Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Фізичної особи-підприємця Дядіченко Ганни Петрівни про стягнення 100 261,03 грн. передати за виключною підсудністю на розгляд до Господарського суду міста Києва (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 44-Б).

2. Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала підписана 30.06.2026, набирає законної сили відповідно до приписів ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України з моменту її підписання суддею та згідно з п. 8 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку в строк, передбачений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх