Рішення № 137801275, 30.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2026Справа № 910/4735/26Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/4735/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОКУ» (35809, Рівненська область, Рівненський район, с. Вельбівно, вул. Польова, буд. 4; код ЄДРПОУ: 43100849)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФМ-СХІД» (04052, місто Київ, вул. Глибочицька, буд 72, офіс 337; код ЄДРПОУ: 42544285)

про стягнення 50 000, 00 грн

без виклику представників сторін,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Стислий виклад позовних вимог.

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «НОКУ» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФМ-СХІД» про стягнення 50 000, 00 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «НОКУ» (далі - Продавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТФМ-СХІД» (далі - Покупець, Відповідач) був укладений договір купівлі-продажу №2025/04-05 від 16.05.2025 року, згідно умов якого Продавець зобов`язується передавати у власність Покупцю продукцію відповідно до замовлень Покупця, а Покупець приймати та своєчасно здійснювати її оплату. Згідно п.3.1. Договору передбачено: «Оплата партії товару здійснюється Покупцем протягом трьох банківських днів з дня виставлення рахунку-фактури, що надається Продавцем на кожну окрему партію товару, шляхом перерахування грошових коштів в якості попередньої оплати в розмірі 100 % суми, зазначеної в рахунку-фактурі, на поточний рахунок Продавця. 01.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НОКУ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТФМ-СХІД» укладено додаткову угоду №1 до Договору поставки №2025/04-05 від 16.05.2025 року про наступне: «З метою належного виконання зобов`язань Сторони дійшли згоди доповнити договір пунктом 4.3 викласти у наступній редакції: «п.4.3. У випадку прострочення оплати за поставлений товар Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати або штраф у розмірі 50 000,00 грн. Сплата фінансових санкцій не звільняє Покупця від виконання зобов`язань по оплаті». Свої зобов`язання щодо надання послуг Позивачем було виконано належним що підтверджується актом звірки за період з 16.06.2025 по 04.03.2025. Однак, незважаючи на вище викладене, Відповідач прийняті на себе зобов`язання за Договором щодо повного розрахунку, у строки не виконав. Відтак, станом на день подачі даного позову, заборгованість за вказаним договором складає 50 000,00 грн.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідачем подано до суду 13.05.2026 Відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що між ТОВ «НОКУ» та ТОВ «ТФМ-СХІД» було укладено Договір поставки №2025/04-05 від 16.05.2025, а також Специфікацію №1 до нього, яка є невід`ємною частиною договору. Відповідно до умов Специфікації позивач зобов`язувався здійснити виготовлення та поставку металоконструкцій і просторових каркасів загальною вартістю 3 946 600,36 грн з ПДВ, зокрема: каркасів просторових СМ-1; каркасів просторових РПм-1; каркасів просторових РПм-2; інших конструктивних елементів. Специфікацією сторони погодили: здійснення 100% попередньої оплати; строк поставки товару протягом 10 календарних днів з моменту здійснення передплати; поставку товару на склад покупця на умовах DDP (Delivered Duty Paid). При цьому поставка металоконструкцій за вказаним договором здійснювалася відповідачу для подальшого виконання робіт у межах договору, який фінансувався за рахунок державних коштів. Отримані від позивача металоконструкції використовувалися відповідачем під час реалізації відповідного будівельного/інфраструктурного проєкту, а фінансування виконання таких робіт безпосередньо залежало від: прийняття виконаних робіт замовником; підписання актів виконаних робіт; погодження виконавчої документації; надходження бюджетного фінансування. Таким чином, між сторонами виникли складні та тривалі господарські правовідносини, пов`язані не лише із поставкою товару, а із забезпеченням виконання масштабного проєкту, що фінансувався за рахунок державних коштів та залежав від своєчасності проведення бюджетних розрахунків. У зв`язку з цим виконання сторонами своїх договірних зобов`язань об`єктивно залежало від належного та своєчасного фінансування виконаних робіт за державним контрактом. Також Відповідач зазначає, що не ухилявся від виконання договірних зобов`язань, не заперечував наявності господарських відносин між сторонами та не мав на меті порушення прав чи законних інтересів позивача. Під час виконання договору відповідач підтримував комунікацію з позивачем та вживав заходів для належного врегулювання взаєморозрахунків. Разом з тим можливе несвоєчасне виконання фінансових зобов`язань було спричинене об`єктивними обставинами, що не залежали від волі відповідача.

Також Відповідач звертає увагу, що Позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 50 000,00 грн. Разом з тим позовна заява не містить жодних доказів того, що внаслідок затримки оплати позивач фактично зазнав будь-яких реальних збитків або істотних негативних наслідків. Зокрема, позивачем не надано доказів: понесення додаткових витрат; погіршення фінансового стану підприємства; неможливості виконання власних зобов`язань перед іншими контрагентами; зупинення господарської діяльності; виникнення будь-яких інших негативних наслідків у зв`язку із простроченням оплати. Фактично позивач лише формально посилається на умови договору щодо штрафу, однак не пояснює, чому саме сума 50 000,00 грн є справедливою та співмірною наслідкам порушення. При цьому відповідач не відмовлявся від виконання своїх зобов`язань, підтримував комунікацію з позивачем та не ухилявся від проведення розрахунків. Прострочення виникло через об`єктивні обставини, пов`язані із затримкою прийняття та оплати виконаних робіт за державним контрактом, у межах якого використовувалися поставлені металоконструкції. Крім того, спір виник у межах виконання масштабного проєкту загальною вартістю майже 4 млн грн, а тому сам по собі факт затримки оплати не може автоматично свідчити про необхідність стягнення штрафу у повному обсязі без оцінки реальних наслідків такого порушення. На думку відповідача, заявлений штраф має надмірний та фактично каральний характер, оскільки не пов`язаний із реальними збитками позивача та не враховує обставини, за яких виникла затримка оплати. За таких обставин стягнення штрафу у повному розмірі не відповідатиме принципам справедливості, розумності та співмірності цивільно-правової відповідальності. Відповідач вважає, що заявлений ТОВ «НОКУ» штраф у розмірі 50 000,00 грн є явно неспівмірним наслідкам допущеного порушення та підлягає зменшенню відповідно до положень ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Підсумовуючи, у прохальній частині Відзиву на позовну заяву, Відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій, заявлених ТОВ «НОКУ», до мінімального справедливого та співмірного розміру.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визнано справу №910/4735/26 малозначною. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13.05.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФМ-СХІД» надійшов відзив на позовну заяву.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

16.05.2025 між ТОВ «НОКУ» та ТОВ «ТФМ-СХІД» було укладено Договір поставки №2025/04-05, за умовами якого «Продавець» зобов`язується передавати у власність "Покупцю" продукцію відповідно до замовлень «Покупця», а «Покупець» приймати та своєчасно здійснювати її оплату.

Відповідно до п. 1.2 Договору Предметом продажу є товари, визначені у специфікаціях та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору (далі - Товар).

Згідно п. 1.3 Договору Ціна (з ПДВ) товару визначається в специфікаціях, рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.4 Договору Кількість, асортимент та вартість партії товару визначається у специфікації та видатковій накладній та поставку товару.

Загальна сума Договору складається з сумарної вартості усіх видаткових, що оформляються Сторонами під час дії цього Договору (п. 1.5 Договору).

Відповідно до розділу 3 Договору Оплата партії товару здійснюється „Покупцем" протягом трьох банківських днів з дня виставлення рахунку-фактури, що надається "Продавцем" на кожну окрему партію товару, шляхом перерахування грошових коштів в якості попередньої оплати в розмірі 100 % суми, зазначеної в рахунку-фактурі, на поточний рахунок "Продавця". „Покупець" обов`язково зазначає, у своєму платіжному доручені, номер та дату цього Договору. Підставою для отримання товару „Покупцем" є довіреність на отримання товару, встановленого чинним законодавством зразка. По факту отримання продукції "Продавець" складає видаткову накладну (товарно- транспортну накладну), де вказується номер та дата довіреності, а також номер та дата виставленого рахунку-фактури. Всі кошти, отримані від "Покупця" в період дії цього Договору, "Продавець" зараховує в рахунок оплати вартості товару, що постачається за цим Договором, у хронологічному порядку, починаючи з самого давнього рахунку. Сторони домовилися, що усі рахунки-фактури на оплату "Покупцем" будівельних матеріалів, які оформлено "Продавцем" після укладання даного Договору, стосуються тільки цього Договору і дійсні в межах цього Договору.

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання с його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору (п. 4.1 Договору)

Сторона, яка порушила своє зобов`язання, має відшкодувати іншій Стороні завдані цим порушенням збитки у повному обсязі (п. 4.2 Договору).

Відповідно до умов Специфікації позивач зобов`язувався здійснити виготовлення та поставку металоконструкцій і просторових каркасів загальною вартістю 3 946 600,36 грн з ПДВ, зокрема: каркасів просторових СМ-1; каркасів просторових РПм-1; каркасів просторових РПм-2; інших конструктивних елементів.

Згідно Специфікації № 1 загальна вартість Товару з урахуванням ПДВ по Специфікації складає 3 946 600,36 грн.

Також згідно Специфікації № 1 Розрахунок між Сторонами проводиться в безготівковій формі в національній валюті України в розмірі 100 % від загальної суми Товару, що визначена рахунком-фактурою, в якості попередньої оплати за товар. Строк здійснення поставки: Термін поставки Товару становить 10 календарних днів з моменту здійснення Постачальником повної передплати. Поставка здійснюється відповідно до Інкотермс-2010 на умовах на умовах DDP (Delivered Duty Paid) - поставка постачальником товару на склад покупця. Специфікація є невід`ємною частиною Договору поставки № 2025/04-05 від « 16» травня 2025 року року та набуває чинності з моменту її підписання сторонами.

01.06.2025 між сторонами підписано Додаткову угоду до Договору поставки №2025/04-05 від 16.05.2025, відповідно до умов укладеного договору, уклали додаткову угоду про таке:

З метою належного виконання зобов`язань Сторони дійшли згоди доповнити договір пунктом 4.3 та викласти у наступній редакції:

«п.4.3. У випадку прострочення оплати за поставлений Товар Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати або штраф у розмірі 50 000,00 грн. Сплата фінансових санкцій не звільняє Покупця від виконання зобов`язань по оплаті.» У всьому іншому, що не передбачено додатковою угодою умови Договору залишаються чинними і Сторони підтверджують виконання по ним свої зобов`язання.

Позивач у позовній заяві зазначає, що ним зобовязання за Договором №2025/04-05 від 16.05.2025 було виконано належним що підтверджується актом звірки за період з 16.06.2025 по 04.03.2025. Однак, незважаючи на вище викладене, Відповідач прийняті на себе зобов`язання за Договором щодо повного розрахунку, у строки не виконав. Відтак, станом на день подачі даного позову, заборгованість за вказаним договором складає 50 000,00 грн.

Таким чином, оскільки, Відповідачем не сплачено кошти за виконані роботи у строк зазначений у договорі, то Відповідач зобов`язаний сплатити на користь Позивача штраф у розмірі 50 000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що виконання сторонами своїх договірних зобов`язань об`єктивно залежало від належного та своєчасного фінансування виконаних робіт за державним контрактом та просить зменшити розмір штрафних санкцій, заявлених ТОВ «НОКУ», до мінімального справедливого та співмірного розміру.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач обґрунтовував свої доводи, а саме копії: витягу з ЄДРПОУ щодо ТОВ «ТФМ-СХІД»; витягу з ЄДРПОУ щодо ТОВ «НОКУ»; Договору купівлі-продажу №2025/04-05 від 16.05.2025 року з документами, що підтверджують його виконання; специфікації до договору; додаткової угоди №1 від 01.06.2025; акту звірки за період 16.05.2025-04.03.2026 року.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1. С т. 662 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст. 610 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи встановлено, що 16.05.2025 між ТОВ «НОКУ» та ТОВ «ТФМ-СХІД» було укладено Договір купівлі-продажу №2025/04-05, за умовами якого «Продавець» зобов`язується передавати у власність "Покупцю" продукцію відповідно до замовлень «Покупця», а «Покупець» приймати та своєчасно здійснювати її оплату.

Також сторонами підписано Специфікацію № 1 до поставки №2025/04-05, відповідно до умов якої позивач зобов`язувався здійснити виготовлення та поставку металоконструкцій і просторових каркасів загальною вартістю 3 946 600,36 грн з ПДВ, зокрема: каркасів просторових СМ-1; каркасів просторових РПм-1; каркасів просторових РПм-2; інших конструктивних елементів.

Згідно Специфікації № 1 загальна вартість Товару з урахуванням ПДВ по Специфікації складає 3 946 600,36 грн.

Також згідно Специфікації № 1 Розрахунок між Сторонами проводиться в безготівковій формі в національній валюті України в розмірі 100 % від загальної суми Товару, що визначена рахунком-фактурою, в якості попередньої оплати за товар. Строк здійснення поставки: Термін поставки Товару становить 10 календарних днів з моменту здійснення Постачальником повної передплати. Поставка здійснюється відповідно до Інкотермс-2010 на умовах на умовах DDP (Delivered Duty Paid) - поставка постачальником товару на склад покупця. Специфікація є невід`ємною частиною Договору поставки № 2025/04-05 від « 16» травня 2025 року року та набуває чинності з моменту її підписання сторонами.

Позивач у позовній заяві зазначає, що ним було виконано належним що підтверджується актом звірки за період з 16.06.2025 по 04.03.2025. Однак, незважаючи на вище викладене, Відповідач прийняті на себе зобов`язання за Договором щодо повного розрахунку, у строки не виконав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що поставка металоконструкцій за вказаним договором здійснювалася відповідачу для подальшого виконання робіт у межах договору, який фінансувався за рахунок державних коштів. Отримані від позивача металоконструкції використовувалися відповідачем під час реалізації відповідного будівельного/інфраструктурного проєкту, а фінансування виконання таких робіт безпосередньо залежало від: прийняття виконаних робіт замовником; підписання актів виконаних робіт; погодження виконавчої документації; надходження бюджетного фінансування. Таким чином, між сторонами виникли складні та тривалі господарські правовідносини, пов`язані не лише із поставкою товару, а із забезпеченням виконання масштабного проєкту, що фінансувався за рахунок державних коштів та залежав від своєчасності проведення бюджетних розрахунків. У зв`язку з цим виконання сторонами своїх договірних зобов`язань об`єктивно залежало від належного та своєчасного фінансування виконаних робіт за державним контрактом.

Суд зазначає, що предметом укладеного між сторонами договору є купівля-продаж (поставка) товару, а саме металоконструкцій, а предметом даного спору є належне виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, зокрема щодо здійснення відповідачем повної та своєчасної оплати поставленого товару. Водночас доводи відповідача про використання поставленого товару під час реалізації будівельного (інфраструктурного) проєкту, залежність виконання ним своїх зобов`язань від бюджетного фінансування, підписання актів виконаних робіт, погодження виконавчої документації та інших обставин, пов`язаних із реалізацією такого проєкту, не стосуються предмета доказування у цій справі. Зазначені обставини регулюють правовідносини відповідача з третіми особами та не змінюють характеру його договірного обов`язку перед позивачем щодо оплати поставленого товару. Отже, наведені відповідачем доводи не мають правового значення для вирішення цього спору та не спростовують факту виникнення і невиконання ним грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу.

Отже, Відповідачем не заперечується факт не виконання взятих на себе зобов`язань за Договором купівлі-продажу №2025/04-05 від 15.05.2025.

Також згідно наявного в матеріалах справи копії Акту звірки взаємних розрахунків Договором купівлі-продажу №2025/04-05 від 15.05.2025 по стану за період з 16.05.2025 по 04.03.2026 за Відповідачем рахується заборгованість у розмірі 3 946 600, 37 грн.

Відзив не містить заперечень щодо даної суми заборгованості.

Відповідно до п. 4.1 Договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання с його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору

01.06.2025 між сторонами підписано Додаткову угоду до Договору поставки №2025/04-05 від 16.05.2025, відповідно до умов укладеного договору, уклали додаткову угоду про таке: з метою належного виконання зобов`язань Сторони дійшли згоди доповнити договір пунктом 4.3 та викласти у наступній редакції: «п.4.3. У випадку прострочення оплати за поставлений Товар Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати або штраф у розмірі 50 000,00 грн. Сплата фінансових санкцій не звільняє Покупця від виконання зобов`язань по оплаті.».

Позивач у позовній заяві просить стягнути з Відповідача 50 000, 00 грн штрафу.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 551 ЦК України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойка є способом забезпечення виконання зобов`язання; завданням неустойки є сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником, після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках колегія суддів апеляційної інстанції враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 ЦК України є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Відповідач у поданому до суду Відзиві на позовну заяву просив зменшити розмір штрафних санкцій, заявлених ТОВ «НОКУ», до мінімального справедливого та співмірного розміру. Відповідач зазначає, що відповідач вважає, що заявлений ТОВ «НОКУ» штраф у розмірі 50 000,00 грн є явно неспівмірним наслідкам допущеного порушення та підлягає зменшенню відповідно до положень ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України. Під час розгляду справи судом має бути враховано, що: відповідач не заперечує факт існування договірних правовідносин; відповідач не ухилявся від виконання своїх зобов`язань; прострочення виникло внаслідок об`єктивних обставин, пов`язаних із затримкою прийняття та оплати виконаних робіт за державним контрактом; відповідач не мав умислу щодо порушення прав позивача; позивачем не доведено наявності реальних збитків або істотних негативних наслідків; матеріали справи не містять доказів співмірності заявленого штрафу наслідкам порушення. Крім того, спірні правовідносини виникли у межах виконання масштабного проєкту, фінансування якого залежало від бюджетних коштів та своєчасності проведення державних розрахунків, що об`єктивно впливало на можливість належного та своєчасного виконання відповідачем фінансових зобов`язань. Водночас позивач фактично просить суд застосувати до відповідача фіксовану штрафну санкцію без доведення реальних негативних наслідків порушення, що у даному випадку надає неустойці не компенсаційного, а виключно карального характеру. Однак цивільно-правова відповідальність не може бути спрямована на безпідставне збагачення кредитора або створення для однієї зі сторін необґрунтованої майнової переваги. За таких обставин стягнення штрафу у повному розмірі не відповідатиме ані характеру допущеного порушення, ані реальним наслідкам спірних правовідносин, а тому заявлений розмір штрафу підлягає зменшенню судом до справедливого та співмірного розміру.

Згідно Правової позиці Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Отже, враховуючи положення чинного законодавства, з огляду на фактичні обставини справи, беручи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення Відповідачем умов договору, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, суд доходить висновку про необхідність зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, а саме штрафу на 50 % до 25 000, 00 грн. Таким чином. позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача штрафних санкцій у розмірі 25 000, 00 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 242, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НОКУ» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФМ-СХІД» (04052, місто Київ, вул. Глибочицька, буд 72, офіс 337; код ЄДРПОУ: 42544285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОКУ» (35809, Рівненська область, Рівненський район, с. Вельбівно, вул. Польова, буд. 4; код ЄДРПОУ: 43100849) 25 000, 00 грн. (Двадцять пять тисяч гривень 00 копійок) штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФМ-СХІД» (04052, місто Київ, вул. Глибочицька, буд 72, офіс 337; код ЄДРПОУ: 42544285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОКУ» (35809, Рівненська область, Рівненський район, с. Вельбівно, вул. Польова, буд. 4; код ЄДРПОУ: 43100849) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 664, 00 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят чотири гривні 00 копійок).

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки відповідно до приписів ст. ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА