Рішення № 137801239, 30.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2026Справа № 910/16233/25

За заявами Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" та ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/16233/25

за позовом ОСОБА_1

до Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2"

про визнання нелегітимним та скасування рішення

Суддя Удалова О.Г.

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" (далі - відповідач), в якому просить: визнати нелегітимним та скасувати протокол та рішення загальних зборів ЖБК "Дарниця-2", що були проведені 24.12.2022, та скасувати рішення загальних зборів, що проводились на дитячому майданчику біля медичного центру (біля фонтану).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у справі № 910/16233/25 позов було задоволено частково, а саме визнано недійсним рішення загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" (02055, м. Київ, вул. Ахматової, 17, код 22885588), що були проведені 24.12.2022, в частині виключення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) зі складу членів кооперативу; в іншій частині позову відмовлено.

26.05.2026 від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 17 770,00 грн.

Ухвалою суду від 27.05.2026 прийнято до розгляду заяву Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/16233/25, а також встановлено позивачу строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно клопотання про ухвалення додаткового рішення до 12.06.2026 включно.

05.06.2026 позивач звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14 000,00 грн, а також інших судових витрат у розмірі 5 411,00 грн (посвідчення заяв свідків, забезпечення подання доказів, надіслання іншим учасникам справи заяв по суті та доказів).

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання вказаної заяви з доказами на підтвердження викладених обставин позивач посилається на те, що рішення суду у даній справі отримано лише 03.06.2026 у приміщенні суду, станом на момент подання заяви строк для подання доказів не пропущено.

Ухвалою суду від 08.06.2026: поновлено ОСОБА_1 строк для подання даної заяви про ухвалення додаткового рішення та доказів на підтвердження викладених обставин; прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/16233/25; встановлено відповідачу строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно клопотання про ухвалення додаткового рішення до 22.06.2026 включно.

11.06.2026 від ОСОБА_1 надійшли заперечення на заяву Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" про ухвалення додаткового рішення, в яких сторона просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 9 000,00 грн.

17.06.2026 від Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" надійшла відповідь на заперечення позивача від 10.06.2026.

22.06.2026 від Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" надійшло клопотання про долучення доказів направлення відповіді на заперечення позивача.

23.06.2026 від Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" надійшли заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат.

23.06.2026 від Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" надійшло клопотання про долучення доказів направлення заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.

Інших заяв та клопотань від учасників даної справи не надходило.

Розглянувши заяви Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" та ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, а також заперечення на такі заяви, оцінивши надані суду докази суд вказує наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу, а також пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).

Як визначено в ч.ч. 1, 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 вказаної норми, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до приписів ч. 3 вказаної норми для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як визначено ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 вказаної норми у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 128 Господарського процесуального кодексу України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

У випадках, коли сума витрат пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, позивач у позові у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат вказував, що сума судових витрат становить 0,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов вказав, що докази витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, при цьому орієнтовний розмір таких витрат становить 10 000,00 грн.

При цьому наведені розцінки з надання окремих послуг з правничої допомоги, а саме: ознайомлення з матеріалами справи - від 500,00 грн: підготовка та подання процесуальних та всіх інших документів у справі та пов`язаних зі справою - від 500,00 грн до 2 000,00 грн; участь у судовому засіданні - від 2 000,00 грн; участь у судовому засіданні, яке було відмінено/скасовано/перенесено, у т.ч. у зв`язку з повітряною тривогою або іншими обставинами, що не залежать від адвоката - 750,00 грн; підготовка та подання документів у виконавчому провадженні - від 1 000,00 грн.

Звертаючись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, позивач вказав, що після подання відповідачем відзиву Супрун Н.А. зрозуміла, що не має достатньої кваліфікації та правових знань для повноцінної підтримки позовних вимог у суді, у зв`язку з чим було залучено адвоката для надання послуг правничої допомоги. У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 000,00 грн, а також інші судові витрати у розмірі 5 411,00 грн (посвідчення заяв свідків, забезпечення подання доказів, надіслання іншим учасникам справи заяв по суті та доказів).

Відповідач у заяві про ухвалення додаткового рішення просить стягнути з відповідача 17 770,00 грн, з яких 16 800,00 грн - витрати на правничу допомогу та 970,00 грн - фактичні витрати (направлення заяв по суті).

Заперечуючи проти задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, позивач просить зменшити розмір витрат відповідача на правничу допомогу до 9 000,00 грн.

Відповідач, заперечуючи проти доводів позивача, просить залишити без задоволення клопотання останнього про зменшення розміру судових витрат та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у повному розмірі, а саме 17 770,00 грн

На підтвердження понесення витрат позивач надав наступні докази:

- копію договору № 0992 від 04.09.2024, укладеного між адвокатом Моргуном Дмитром Миколайовичем (адвокат/захисник) та позивачем (замовник);

- додаток № 2 від 12.01.2026 до вищевказаного договору;

- розрахунок послуг правової допомоги на суму 14 000,00 грн;

- довідку № 90 від 17.03.2026 на суму 1 500,00 грн за вчинення нотаріальних дій (засвідчення справжності підпису на заяві свідка);

- довідку від 18.03.2026 на суму 1 000,00 грн, видану приватним нотаріусом Гончар Г.В. Вільній профспілці підприємців України, за засвідчення справжності підпису на заяві свідка;

- довідку від 18.03.2026 на суму 1 000,00 грн, видану приватним нотаріусом Гончар Г.В. ОСОБА_2 , за засвідчення справжності підпису на заяві свідка;

- поштові квитанції про надіслання поштової кореспонденції.

На підтвердження понесених відповідачем витрат надано суду:

- копію ордеру серії АІ № 2096427 від 12.01.2026;

- копію договору про надання правової допомоги № 02/01/26 від 02.01.2026, укладеного між адвокатом Буній Г.Я. (адвокат) та відповідачем (клієнт);

- додаток № 1 від 02.01.2026 до вищевказаного договору;

- рахунок № 28 від 19.05.2026 на суму 16 800,00 грн;

- рахунок № 29 від 19.05.2026 на суму 970,00 грн;

- платіжну інструкцію № 1130 від 20.05.2026 на суму 16 800,00 грн;

- платіжну інструкцію № 1131 від 20.05.2026 на суму 970,00 грн;

- акт № 16/05 від 19.05.2026, підписаний між Буній Г.Я. (адвокат) та відповідачем (клієнт).

Розглянувши заяви позивача та відповідача про прийняття додаткового рішення та приймаючи додаткове рішення у даній справі, суд виходив з наступного.

Стосовно доводів відповідача про безпідставність поновлення строку на подання повивачем заяви про ухвалення додаткового рішення, суд вказує про наступне.

Як вказано вище, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Крім того, згідно зі ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

При цьому відповідно до приписів ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як відображено в протоколі судового засідання від 18.05.2026, представник позивача вказував про понесення позивачем судових витрат.

Водночас, статтями 129, 244 Господарського процесуального кодексу України не встановлено неможливість поновлення строку на подання доказів понесення витрат на правничу допомогу та подання заяви про ухвалення додаткового рішення, за виключенням закінчення строку на виконання рішенням.

При цьому рішення суду у даній справі від 18.05.2026 станом на момент подання позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення не набрало законної сили, а відповідно строк його виконання ще не настав.

Так, ухвалою суду від 08.06.2026 визнано поважними причини неподання позивачем доказів понесення судових витрат.

Крім того, судом враховано практику Європейського суду з прав людини згідно з якою поновлення процесуального строку на оскарження судового рішення допускається як виняток із принципу правової визначеності за умови наявності вагомих і належно обґрунтованих підстав, при цьому таке поновлення є дискреційними повноваження та правом суду.

Відтак, судом відхиляються заперечення відповідача щодо безпідставності поновлення позивачу строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення. Також судом враховано, що позивач у даній справі не є адвокатом, крім того, в матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача юридичної освіти.

Щодо наданих суду доказів суд вказує наступне.

Відповідно до укладеного між позивачем та адвокатом Моргуном Д.М. договору № 0992 від 04.09.2024 останнім взято на себе зобов`язання надавати позивачу послуги правового характеру, а саме супроводження матеріалів замовника в усіх судах України.

Порядок розрахунків між замовником і захисником та вартість наданих послуг регулюється додатком, який є невід`ємною та конфіденційною частиною даного договору, підписується в двох примірниках, діє протягом дії даного договору та не може розголошуватись без дозволу жодної зі сторін (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору строк дії договору з 14.09.2024 до вирішення по суті у найвищих судових інстанціях, але не пізніше 31.12.2026.

12.01.2026 було підписано додаток № 2 до договору.

Відповідно до п. 1 додатку загальна вартість надання послуг не встановлюється сторонами на момент укладення цього додатку до договору та розраховується виходячи із вартості повного обслуговування, враховуючи результат розгляду справи.

Згідно з п. 2 додатку сторони домовились, що оплати за договором сплачується після винесення судового рішення з повним текстом та складає суму в розмірі 14 000,00 грн.

Вказаний у п. 2 цього додатку платіж здійснюється протягом 10 банківських днів з дня отримання стороною повного тексту рішення суду.

Також позивачем надано розрахунок послуг правової допомоги на суму 14 000,00 грн.

26.05.2026 між адвокатом та позивачем підписано акт про надання правової допомоги на суму 14 000,00 грн.

Позивачем також надано: довідку № 90 від 17.03.2026, видану Зайцевій Н.А. про засвідчення справжності підпису на заяві свідка на суму 1 500,00 грн; довідку від 18.03.2026, видану приватним нотаріусом Гончар Г.В. Вільній профспілці підприємців України, за засвідчення справжності підпису на заяві свідка на суму 1 000,00 грн; довідку від 18.03.2026 видану приватним нотаріусом Гончар Г.В. ОСОБА_2 , за засвідчення справжності підпису на заяві свідка на суму 1 000,00 грн.

Крім того, позивачем надані фіскальні чеки поштових операторів «Укрпошта» та «Нова Пошта» на загальну суму 1 698,00 грн, а також придбано флеш-накопичувачі на суму 213,00 грн для надання суду відеозаписів як доказів у справі.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача 14 000,00 грн витрат на правничу допомогу, а також 5 411,00 грн інших судових витрат (3500,00 за посвідчення заяв свідків, 1 698,00 грн поштових витрат та 213,00 грн за придбання флеш-накопичувачів).

Відповідачем надано суду договір про надання правової допомоги № 02-01/26 від 02.01.2026, укладений між адвокатом Буній Г.Я. та відповідачем (клієнт), за умовами якого клієнт доручає, а адвокат бере не себе зобов`язання надати клієнту за винагороду правову допомогу з питань здійснення захисту прав та інтересів клієнта у судових справах за позовом Супрун Н.А. щодо визнання недійсними та/або скасування дій та/або рішень ЖБК «Дарниця-2».

За умовами п. 3.1.1 вказаного договору клієнт зобов`язується: своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги та гонорар, попередньо погоджені та зазначені у рахунках; підписати акт здачі-прийняття наданих послуг.

Перелік та вартість правової допомоги погоджується сторонами у додатку № 1 до даного договору, який є невід`ємною частиною (п. 4.1.1 договору).

Витрати адвоката, понесені останнім або його представником у зв`язку з виконанням доручень клієнта (поїздки, відрядження, оплати судового збору, замовлення документів, відправлення документів тощо) оплачуються клієнтом на пізніше наступного дня згідно з виставленим адвокатом рахунком.

Додатком № 1 до вказаного договору сторонами погоджені вартість окремих видів правової допомоги.

19.05.2026 між сторонами підписано акт № 16/05, що за період з 02.01.2026 по 18.05.2026 адвокатом надано послуги правової допомоги на суму 16 800,00 грн, а також адвокатом понесені поштові витрати на загальну суму 970,00 грн, зокрема, на надіслання позивачу: відзиву на позов, клопотання № 20-01/26, адвокатського запиту № 23-02/26, заперечення на відповідь на відзив, адвокатського запиту № 39-03/26, заперечень № 44-03/26 та № 45-03/26, заперечення № 56-04/26 та клопотання № 61-04/26

Адвокат 19.05.2026 виставив відповідачу рахунок № 28 на суму 16 800,00 грн та № 29 від 19.05.2026 на суму 970,00 грн. Вказані рахунки були оплачені відповідачем, відповідно до платіжних інструкцій від 20.05.2026 № 1130 на суму 16 800,00 грн та № 1131 на суму 970,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить покласти на позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 17 770,00 грн (з яких 16 800,00 грн - витрати на правничу допомогу та 970,00 грн - компенсація поштових витрат).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Натомість положеннями пункту 2 частини другої статті 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Також частини четверта - шоста, сьома, дев`ята статті 129 ГПК України визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У пункті 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 зазначено таке: "Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи".

Таким чином, вирішуючи заяву/клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Суд зазначає, що надані учасниками справи докази на підтвердження понесених витрат в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75-79 ГПК України, є належними і допустимими.

Суд, у контексті оцінки доказів, поданих учасниками на обґрунтування заяв, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зокрема, такого змісту:

"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19)";

"133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку";

"135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18";

"145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права";

"147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

Слід зазначити, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не бере до уваги надані позивачем довідки про засвічення заяв свідків на загальну суму 3500,00 грн, оскільки такі докази як заяви свідків досліджувались судом, але не були покладені в основу судового рішення.

Крім того, суд вказує, що відповідно до ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, при зверненні до суду з позовом позивач заявив вимогу немайнового характеру, а саме про визнання нелегітимним та скасування рішення.

Рішенням суду від 18.05.2026 визнано недійсним рішення загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2", що були проведені 24.12.2022, в частині виключення ОСОБА_1 зі складу членів кооперативу.

Таким чином, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме витрати позивача на правову допомогу підлягають покладанню на відповідача в розмірі 7 000,00 грн (14000,00/2), у той час як на позивача підлягають покладенню витрати відповідача на правничу допомогу в розмірі 8 400,00 грн (16800,00/2).

Крім того, матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на надсилання відповідачу заяв по суті та подання до суду доказів на загальну суму 1 911,00 грн, а також витрати відповідача на суму 970,00 грн (поштові витрати).

Таким чином, на відповідача такі витрати підлягають покладанню на відповідача в розмірі 955,50 грн (1911,00/2), а на позивача 485,00 грн (970/2).

Отже, суд присуджує до стягнення з позивача на користь відповідача 8 885,00 грн та з відповідча на користь позивача 7 955,50 грн.

Решту витрат позивача та відповідача належить залишити за учасниками судового процесу.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" (02055, м. Київ, вул. Ахматової, 17, код 22885588) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 7 955,50 грн (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять грн 50 коп.), понесених під час розгляду справи витрат.

3. В іншій частині заяви про стягнення судових витрат відмовити.

4. Заяву Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" задовольнити частково.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2" (02055, м. Київ, вул. Ахматової, 17, код 22885588) 8 885,00 грн (вісім тисяч вісімсот вісімдесят п`ять грн 00 коп.).

6. В іншій частині заяви про стягнення судових витрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення (ухвала), якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 30.06.2026.

Суддя О.Г. Удалова