Рішення № 137801097, 29.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2026Справа № 910/3813/26Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАККАР ТРЕЙДІНГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС»

про стягнення 71 483,22 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАККАР ТРЕЙДІНГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС» про стягнення 71 483,22 грн, з яких: 67 512,04 грн боргу за договором-заявкою №D2094 про організацію перевезення вантажу від 02.02.2026, 675,12 грн інфляційних втрат, 2996,42 грн пені та 299,64 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг згідно з рахунком на оплату від 09.02.2026 № 156.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

14.04.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3813/26, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.04.2026 була направлена судом через систему Електронний суд та отримана відповідачем 16.04.2026, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

02.02.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДРАККАР ТРЕЙДІНГ» (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕНIШ ДЖI ПI ЕС» (надалі - відповідач) було укладено договiр-заявка №D2094 про органiзацiю перевезення вантажу (надалі -договір).

Договір є акцептом (прийняттям) публічного договору про надання транспортно експедиторських послуг розміщеного на інтернет сайті https://koleso-logistics.com/dogovir-publichnoi-oferti.pdf.

Згідно п. 2.1. публічного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач зобов`язується за завданням відповідача, із залученням субпідрядників aбo без такого, протягом визначеного в договорі строку надавати транспортно-експедиторські послуги щодо вантажу, що переміщується через митний кордон України, у тому числі послуги з митного оформлення, декларування вантажу, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до п. 2.2. публічного договору відповідач зобов`язується оплачувати надані позивачем послуги.

Пунктом 4.1. публічного договору визначено, що відповідач зобов`язаний оплатити послуги позивача впродовж 7 календарних днів з моменту отримання від позивача повідомлення про прибуття вантажу на територію України.

Вартість послуг, а також необхідних митних платежів та зборів визначається в рахунках виконавця та/або повідомленні, надісланому замовнику згідно п. 3.1.2. цього договору (п. 4.2. публічного договору).

Протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання рахунку позивача та/або повідомлення надісланого відповідачу згідно з п. 3.1.2. цього договору, відповідач має право заявляти свої зауваження та пропозиції щодо обсягу та остаточної вартості послуг, митних платежів та зборів, тощо, вказаних в рахунку та/або повідомленні. Якщо відповідач не скористався цим правом, вважається, що сторонами узгоджено такий рахунок (повідомлення) та викладені в ньому умови, які приймаються позивачем до виконання, а відповідачем до сплати (п. 4.3. публічного договору).

У п. 4.7. публічного договору визначено, що замовник (відповідач), підписавши даний договір, підтверджує, що він ознайомлений та погоджується із вартістю послуг за цим договором, а також з орієнтовною вартістю необхідних митних платежів та зборів, яка може бути змінена при митному оформленні вантажу.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання відповідачем договору-заявки про організацію перевезення вантажу (п. 10.1. публічного договору).

Так, заявкою №D2094 було погоджено умови перевезення, місця завантаження та доставки вантажу, найменування вантажу, його вагу, об`єм та кількість, а також визначено вартість перевезення та вартість митного брокера.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги, що підтверджуються актом №156 від 03.02.2026 здачі-приймання наданих послуг на суму 198 106,02 грн, який підписаний представниками сторін шляхом проставлення електронних цифрових підписів.

За результатами наданих послуг позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату №156 від 09.02.2026 на суму 198 106,02 грн.

Відповідач в порушення умов договору вартість наданих позивачем послуг оплатив частково в сумі 130 593,98 грн, що підтверджується: платіжною інструкцією № 14815 від 13.02.2026 на суму 101 095,58 грн (призначення платежу оплата за транспортнi послуги зг. рах. № 156 вiд 09.02.2026); платіжною інструкцією № 14929 від 25.02.2026 на суму 13 536,00 грн (призначення платежу оплата за митно-термiнальнi послуги зг. рах. № 156 вiд 09.02.2026); платіжною інструкцією № 14923 від 24.02.2026 на суму 15 962,40 грн (призначення платежу оплата за наданi послуги зг. рах. № 156 вiд 09.02.2026).

Оскільки відповідачем не у повному обсязі розрахувався за надані позивачем послуги, останній звернувся із даним позовом до суду, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 67 512,04 грн, а також нараховані за порушення грошових зобов`язань пеню у розмірі 2996,42 грн, інфляційні втрати у розмірі 675,12 грн та 3% річних у розмірі 299,64 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 908 Цивільного кодексу України визначено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст. 929 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст. 931 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором, яка складає 67 512,04 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАККАР ТРЕЙДІНГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС» про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг за договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 996,42 грн пені, 675,12 грн інфляційних втрат та 299,64 грн 3% річних.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, Законом №4196-IX від 09.01.2025 частину третю статті 549 ЦК України доповнено абзацом другим, згідно якого боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Отже, враховуючи, що договiр-заявку №D2094 про органiзацiю перевезення вантажу укладено вже після втрати чинності Господарського кодексу України, нарахування пені на підставі ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України здійснено позивачем правомірно.

В той же час, суд встановив, що позивачем визначено період прострочення відповідача з 09.02.2026 по 03.04.2026, що не може бути визнаний судом обґрунтованим, оскільки за умовами п. 4.1. публічного договору обов`язок відповідача із здійснення оплати пов`язаний із моментом отримання від позивача повідомлення про прибуття вантажу на територію України, який в матеріалах справи відсутній. Враховуючи дату підписання сторонами акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) (03.02.2026), суд доходить висновку, що строк на оплату послуг слід рахувати не раніше вказаної дати, у зв`язку з чим прострочення настає з 11.02.2026.

Здійснивши перерахунок пені за період прострочення з 11.02.2026 по 03.04.2026, суд визначив, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 2885,45 грн, що зумовлює часткове задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Суд, з урахуванням вищевикладених висновків щодо правильного періоду прострочення, здійснив перерахунок заявлених позивачем 3% річних та інфляційних втрат, встановивши, що обґрунтованим розміром 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача, є 288,54 грн, тоді як сума інфляційних втрат за розрахунком суду є більшою, у зв`язку з чим із урахуванням приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі - 675,12 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему Електронний суд до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (3328,00 грн. х 0,8).

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом позивач сплатив 3328,00 грн судового збору.

Таким чином, суд звертає увагу позивача, що з відповідача на його користь підлягатиме стягненню судовий збір у розмірі, визначеному законом, та з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, а саме - 2 657,60 грн, тоді як позивач не позбавлений права на звернення до суду із відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору (665,60 грн.) при зверненні із даним позовом до суду.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 56А, код ЄДРПОУ 40926020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАККАР ТРЕЙДІНГ» (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, офіс 102, код ЄДРПОУ 41265780) 67 512,04 грн основного боргу, 2885,45 грн пені, 288,54 грн 3% річних, 675,12 грн інфляційних втрат та 2 657,60 грн судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 29.06.2026.

Суддя Т. Ю. Трофименко