Ухвала суду № 137800780, 29.06.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

29 червня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/763/26

Господарський суд Житомирської області у складі судді Соловей Л.А.,

розглянувши заяву керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бердичівської міської ради від 23.06.2026 про забезпечення позову у справі

за позовом: керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бердичівської міської ради Житомирської області (м.Бердичів Житомирської області)

до Приватного підприємства "Елітбуд-1" (м.Житомир)

про стягнення 1 365 723,48грн,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бердичівської міської ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Елітбуд-1" 1 365 723,48грн безпідставно збережених грошових коштів за користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що ПП "Елітбуд-1" є власником нерухомого майна - нежитлової будівлі площею 2265кв.м, що розташоване за адресою: вул.Залізнична, 2, м.Бердичів, Житомирська область. Зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1810400000:01:016:0083, площею 1,0974га. Відповідач як власник нерухомого майна площею 2265кв.м, протягом тривалого часу користується земельною ділянкою комунальної форми власності, однак речове право користування нею не оформлює, орендної плати не вносить. Враховуючи наведене, прокурор пред`явив позов про стягнення з відповідача на користь позивача 1 365 723,48грн безпідставно збережених грошових коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України за період з 01.01.2024 по 30.04.2026.

Разом з позовною заявою, керівником Бердичівської окружної прокуратури подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно ПП "Елітбуд-1", а саме нежитлову будівлю площею 2265кв.м, що розташована за адресою: вул.Залізнична, 2, м.Бердичів, Житомирська область. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2271973218104.

Обґрунтовуючи вищевказану заяву, прокурор вказує, що вчинення відповідачем правочинів щодо належного йому майна може унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів держави на стягнення коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1810400000:01:016:0083, площею 1,0974га в сумі 1 365 723,48грн. На думку прокурора, такий захід забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно ПП "Елітбуд-1", забезпечить реальний захист інтересів держави і буде ефективним механізмом захисту прав учасників процесу.

Дослідивши зміст заяви Бердичівської окружної прокуратури від 23.06.2026 про забезпечення позову, суд враховує наступне.

За положеннями ст.136, 137 ГПК України заходи забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Згідно з ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (схожий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. (аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21, від 20.06.2025 у справі №911/2073/24).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

З огляду на те, що у даній справі керівник Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бердичівської міської ради звернувся до суду з майновою вимогою про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати у розмірі 1 365 723,48грн, судове рішення при задоволенні якої вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Згідно з ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Оцінивши викладені у заяві прокурора доводи, суд зазначає, що обраний спосіб забезпечення позову - накладення арешту на нерухоме майно ПП "Елітбуд-1": нежитлову будівлю площею 2265кв.м, що розташована за адресою: вул.Залізнична, 2, м.Бердичів, Житомирська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2271973218104) , не є співмірним з розміром заборгованості, яку останній просить стягнути з відповідача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з положеннями ст.48 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, а лише потім, у випадку відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається на належне боржнику майно.

Водночас, прокурором не надано доказів відсутності у відповідача грошових коштів, які знаходяться на рахунках, відкритих в будь-яких банківських або інших фінансово - кредитних установах, на які можна накласти арешт в межах ціни позову.

Судом встановлено, що Бердичівською окружною прокуратурою не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не подано доказів на підтвердження оцінки вартості об`єктів нерухомого майна, щодо якого просить вжити заходи забезпечення, а також не надано доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду та обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що жодна з викладених прокурором обставин у заяві про забезпечення позову не підтверджена належними доказами та має характер необґрунтованого припущення.

Самі лише припущення про можливість ухилення від виконання судового рішення у разі задоволення позову без приєднання відповідних доказів, як вірно зазначив суд першої інстанції, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно з ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Отже, зазначені в заяві про забезпечення позову доводи не знайшли свого підтвердження, прокурор не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про недоведеність прокурором, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні заяви керівника Бердичівської окружної прокуратури від 23.06.2026 про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви керівника Бердичівської окружної прокуратури від 23.06.2026 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набрала законної сили 29.06.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 ГПК України.

Суддя Соловей Л.А.

Друк:

1 - у справу;

2-4 Бердичівська окружна прокуратура, Житомирська обласна прокуратура, Бердичівська міська рада через "Електронний суд";

5- відповідачу через "Електронний суд".