Рішення № 137800769, 29.06.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.06.2026 Справа № 905/848/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення (виклику) сторін

справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код 40121452)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Маляренко Владлени Сергіївни (ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 13599,96грн, у тому числі основний борг в сумі 7801,72грн, пеня у сумі 4672,96грн, 3 % річних у розмірі 320,84грн, інфляційні втрати у сумі 804,44грн

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

27.08.2025 шляхом застосування підсистеми Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ТОВ «ГК «Нафтогаз України») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Маляренко Владлени Сергіївни (далі ФОП Маляренко В.С.) про стягнення 13599,96грн, що складається з основного боргу у розмірі 7801,72грн, пені у сумі 4672,96грн, 3 % річних у розмірі 320,84грн, інфляційних втрат у сумі 804,44грн.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №101/ПГ-1060-К постачання природного газу від 23.11.2020 в частині оплати товару за грудень 2024, що стало підставою для стягнення в судовому порядку суми основного боргу та нарахування згідно п.6.2. договору пені, а також 3% річних, інфляційних втрат.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2025 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/848/25. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Сторони отримали ухвалу суду про відкриття провадження у справі в електронному кабінеті 03.09.2025, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, що сформована у підсистемі «Діловодство спеціалізованого суду».

За змістом ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін до суду не надходило.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України»,«Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України №342/2026 від 27.04.2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №4857-IX від 28.04.2026, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 4 травня 2026 року строком на 90 діб.

Приймаючи до уваги введення в Україні воєнного стану, наслідком чого стала дистанційна робота суду у віддаленому режимі, суд розглядає спір в межах розумних строків в контексті положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поза межами строків, що визначені процесуальним законом.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція учасників процесу

В обґрунтування своєї правової позиції ТОВ «ГК «Нафтогаз України»» зазначило, що на виконання умов укладеного сторонами договору постачання природного газу № 101/ПГ-1060-К від 23.11.2020 за грудень 2024 передало у власність відповідача природний газ в обсягах, вказаних у акті приймання-передачі №21156 від 31.12.2024 за грудень 2024. Акт направлено відповідачу органами поштового зв`язку, на підтвердження чого до матеріалів справи доданий список згрупованих відправлень від 11.01.2025, однак відповідач його не підписав та не повернув, оплату за спожитий природний газ в сумі 7801,72грн у порушення 3.9 договору не здійснив, що є підставою для застосування ст. 625 ЦК України та нарахування пені за пунктом 6.2 Договору. Крім того, 3% річних та інфляційні втрати нараховані також за попередні періоди, в яких у зв?язку із неналежним виконанням відповідачем грошових зобов?язань з оплати поставленого природного газу у період січень травень, серпень 2023 оплата здійснена, однак з порушенням строку виконання грошового зобов`язання.

Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на положення статей ст. ст. 11 -16, 509, 525 - 526, 530, 610 - 612, 625, 629, 655, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 4, 20, 42, 46, 162-164, 171, 172 ГПК України.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 02.09.2025 відповідачу встановлений строк на подання відзиву на позовну заяву - п`ятнадцять днів з дня вручення вказаної ухвали. Останній попереджений судом, що у разі відсутності відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішить справу за наявними матеріалами. Повідомлено, що учасники справи мають право подати до суду: позивач - відповідь на відзив, якщо такий буде подано, - протягом 5 днів з дня його отримання; а відповідач - заперечення на відповідь позивача на відзив, якщо такі будуть подані, - протягом 5 днів з дня їх отримання.

12.09.2025 шляхом застосування підсистеми Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи відповідач надіслав відзив на позовну заяву, у якому, визнаючи позов, просить суд стягнути основний борг у розмірі 7 801,72 грн та відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 4 672,96грн, 3% річних у сумі 320,84грн, інфляційних втрат у сумі 804,44 грн, зменшивши розмір санкцій.

Зокрема, відповідач зазначив, що акт приймання-передачі природного газу не отримував, про виникнення існуючої заборгованості відповідачу стало відомо після подання позовної заяви позивачем - 27.08.2025року. Вказує, що у жовтні 2024 року відповідачу стало відомо, що військовослужбовці Збройних Сил України здійснили самозахват комерційного приміщення, яке належить відповідачу та за місцем розташування якого виникла заборгованість перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», у телефонній розмові військовослужбовці ЗСУ запевнили відповідача, про те, що вони сплатять усі комунальні платежі згідно даних лічильників у передбачений строк,у відповідача фактично була відсутня можливість перевірити кількість спожитого природного газу.

Відповідач зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Також вказує на наявність форс-мажорних обставин: військової агресії Російської Федерації проти України що підтверджено листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, внаслідок чого на підставі п.7.1 договору не несе відповідальності.

Крім того, внаслідок повномасштабного вторгнення та ведення бойових дій відповідач з метою збереження свого життя та здоров`я у квітні 2023 вимушений виїхати з території Покровської територіальної громади та на теперішній час є внутрішньо переміщеною особо, у зв`язку з чим, в повній мірі не може здійснювати свою підприємницьку діяльність. ФОП Маляренко В.С зазначає, що знаходиться у скрутному фінансовому становищі, яке виникло у зв`язку з втратою нерухомості та житла на території Покровської територіальної громади і на даний час не володіє джерелами оплати штрафних санкцій, стягнення додаткової та надмірно великої суми коштів, позбавить її власних коштів, вкрай необхідних для проведення підприємницької діяльності, сплати податків, зборів та внесків, тому просить з посиланням на приписи ст.551 ЦК України задовольнити клопотання про зменшення санкцій.

17.09.2025 шляхом застосування підсистеми Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи позивач надіслав відповідь на відзив, у якій не погодився з доводами відповідача та просив позовні вимоги задовольнити повністю, зазначив, що відповідно до умов договору №101/ПГ-1060-К постачання природного газу від 23.11.2020 здійснювалось постачання за період грудень 2020 травень 2022, грудень 2022- вересень 2024, грудень 2024. Позивач вказує, що відповідачем не повідомлено позивача, щодо виїзду з м.Покровськ у квітні 2023, відповідно мало місце зміна даних як передбачено пунктом 4.2.3 Договору або не звернувся до позивача з вимогою розірвати договір, припинити газопостачання внаслідок зміни обставин як передбачено п.10 договору, що свідчить про те, що споживання природного газу було продовжено, що, зокрема, підтверджується тим фактом, що за попередні періоди заборгованість є повністю сплаченою. Факт направлення акту органами поштового зв`язку підтверджено належними доказами у справі, обсяг спожитого у грудні 2024 природного газу підтверджено листом оператора ГТС від 05.08.2025 №ТОВВИХ-24-12107 з алокацією. Посилання відповідача на приписи Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» є безпідставним, оскільки житлово-комунальні послуги позивач відповідачу не надавав, природний газ поставлявся фізичній особі-підприємцю для здійснення власної господарської діяльності.

Відповідач, на переконання позивача, не довів факту настання форс-мажорних обставин, що є підставою для звільнення від відповідальності, оскільки відповідач не надав доказів в підтвердження наявності причино-наслідкового зв`язку неможливості виконання зобов`язань за договором із фактом військової агресії, не надав сертифікату Торгово-промислової палати України, який би підтверджував, що початок військових дій Російською Федерацією унеможливив виконання постачальником його зобов`язань, лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, у зв`язку з чим не може вважатися сертифікатом відповідно до вимог Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Сам факт військової агресії російської федерації проти України не може бути беззаперечним доказом наявності форс-мажору. Відповідачем не було вчинено жодних дій направлених на повідомлення позивача щодо будь-яких обставин, що унеможливили виконання зобов`язання за договором.

Позивач вказує, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3%річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання, відповідно зменшенню не підлягають.

Позивач вважає, що підстави для зменшення пені відповідачем не доведено, оскільки відсутні докази на підтвердження винятковості обставин,а також дій, направлених на погашення заборгованості, наявність штрафних санкцій, встановлених договором, відповідач усвідомлював, мав можливість згідно з пунктом 4.2.7 контролювати обсяги використаного газу і у разі необхідно обмежити (припинити) споживання природного газу, однак означених дій не здійснив.

Виклад обставин справи, встановлених судом

23.11.2020 між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (надалі - Постачальник) та ФОП Маляренко В.С. ЕІС-код 56XO0007SGOH200B (надалі - Споживач), укладено договір постачання природного газу № 101/ПГ-1060-К (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

У пункті 1.2 договору Сторонами узгоджено, що обсяг споживання газу Споживачем в кожному окремому розрахунковому періоді за ціною відповідно до п.4.4.6 не може перевищувати 10 тис куб.м. Загальний замовлений обсяг постачання газу за цим Договором становить 1,665тис.куб.м, у тому числі по розрахункових періодах, тис.куб.м, з розмежуванням по місяцям в наведеній таблиці.

Згідно п 1.4 договору фактичний загальний обсяг постачання природного газу за цим договором складається з обсягів постачання природного газу по розрахункових періодах, фактично поставлених Постачальником Споживачу протягом строку дії цього Договору.

Відповідно до п.2.6 приймання-передача газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у розрахунковому періоді, оформляється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.

За умовами п.2.7 договору для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду Постачальник використовує дані з Інформаційної платформи оператора ГТС, не раніше 9-го числа наступного за розрахунковим періодом.

Пунктом 2.8 договору передбачено, що Постачальник направляє Споживачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця наступного за розрахунковим періодом.

Відповідно до п. 2.9 договору Споживач протягом 2-х банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

За правилами п.2.10 договору у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту, не надання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови Споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов Договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС. Дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих Споживачем, вважаються обов`язковими для Сторін, якщо судом не буде встановлено інше.

Згідно п.3.5 договору Споживач зобов`язується сплатити за цим Договором за 1000 куб.м газу вартість, яка складається з ціни, визначеної у п.3.1 цього Договору та тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, визначеного у п.3.4 цього Договору.

Як узгоджено сторонами у п.3.3 договору ціна газу за цим Договором може змінюватись шляхом опублікування/оприлюднення Постачальником зміненої/оновленої ціни за 1 тис.куб.м. газу на офіційному сайті Постачальника без оформлення Додаткової угоди до цього Договору.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що до ціни газу, визначеної у п.3.1 цього Договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений постановою НКРЕП від 24.12.2019р №3013-136,576грн за 1 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89грн за 1000 куб.м.на добу.

За приписами п.3.1 договору ціна за 1 тис. куб.м. газу протягом дії цього Договору, публікується/оприлюднюється Постачальником на офіційному сайті Постачальника відповідно до п.4.4.6 цього Договору.

У п.4.4.6 договору Сторони домовилися, що на власному офіційному сайті www.gas.ua в розділі «Для бізнесу» не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу Споживачу публікувати/оприлюднювати ціну за 1000 куб.м.газу, яка є обов`язковою для застосування Сторонами при розрахунках вартості спожитого Споживачем природного газу в місяці постачання за цим Договором.

Відповідно до п.4.2.1 договору Споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу та інших платежів згідно з умовами цього Договору.

Зокрема, у п.3.9 договору Сторонами визначено, що остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу. У випадку, якщо протягом розрахункового періоду обсяг постачання газу перевищив 10 тис. куб. м, остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється з урахуванням п.3.1.1 Договору.

Як зазначено у п.3.10 договору за наявності у Споживача заборгованості, грошові кошти, що перераховуються Споживачем, зараховуються Сторонами в рахунок погашення існуючої заборгованості в порядку черговості її виникнення.

За приписами підпункту 4.2.7 договору Споживач зобов`язаний самостійно контролювати обсяги використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати належним чином оформлену заявку на коригування замовлених обсягів за цим договором.

Згідно п.6.2 договору в разі порушення Споживачем порядку та строків оплати поставленого Постачальником газу/інших платежів Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Як визначено сторонами у розділі 7, що регулює настання форс-мажорних обставин, при настанні обставин неможливості повного або часткового виконання будь-якою із Сторін зобов`язань по цьому Договору, як-то: пожежа, повінь, землетрус та інші стихійні лиха, аварія на газопроводі, війна та військові дії, блокада, страйки, зміна законодавства України, видання органами виконавчої влади України нормативних актів, що роблять неможливим виконання зобов`язань по цьому Договору, чи інших, що не залежать від Сторін, обставин, Сторона яка зазнала впливу таких обставин не несе відповідальності. Дані обставини повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України чи іншим компетентним органом. (п7.1 договору).

Згідно п. 7.2 про настання форс-мажорних обставин, термін їхньої дії та припинення Сторона, для якої вони наступили, сповіщає іншу сторону протягом трьох днів, моменту настання таких обставин. Неповідомлення або невчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє Сторону права посилатися на такі обставини.

Настання форс-мажорних обставин не звільняє Споживача від обов`язку оплати за обсяг фактично поставленого газу (п.7.3 договору).

У випадках, передбачених у п.7.1. Договору, термін виконання Стороною своїх зобов`язань за даним Договором переноситься відповідно до часу, протягом якого діють такі обставини і їхні наслідки (п.7.5).

У випадку зміни поштових та/або платіжних реквізитів, статистичних кодів, юридичної адреси, найменування або інших даних, що необхідні для правильного оформлення Рахунку, податкових та видаткових накладних, Сторона сповіщає іншу Сторону про такі зміни протягом 5 (п`яти) днів з моменту настання таких змін (п.10.9 договору).

За змістом пункту 10.1. даний Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 31.12.2021, а в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Доказів того, що будь-яка сторона договору ініціювала припинення його дії або перегляд умов договору у порядку, що визначений п. 10.1 останнього матеріали справи не містять.

В матеріалах справи наявні акти приймання-передачі природного газу за період грудень 2020 травень 2022, грудень 2022 вересень 2024, грудень 2024, відповідно до яких відповідач спожив природний газ на загальну суму 168 297,56 грн.

Обсяг здійсненої оплати підтверджується інформацією щодо обсягу коштів, що надійшли на рахунок ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» по контрагенту ФОП Маляренко В.С. за період з 01.01.2020р. по 06.08.2025 та довідкою позивача щодо обсягу здійснених розрахунків за договором. Сукупна сума здійсненої відповідачем оплати складає 160495,84грн.

Спір щодо обсягу здійсненої поставки природного газу за договором за період з грудня 2020 по травень 2022, з грудня 2022 по вересень 2024 та його оплати між сторонами відсутній. Предмет спору - стягнення заборгованості за грудень 2024 в сумі 7801,72грн.

Зокрема, за актом приймання-передачі природного газу №21156 від 31.12.2024 позивачем визначено, що відповідач спожив у грудні 2024 обсяг переданого газу у розмірі 0,040290тис.куб.м, вартістю 7801,72грн. Вказаний акт підписано тільки з боку позивача, підпис уповноваженої особи скріплено відтиском печатки підприємства.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» у відповіді на запит позивача, надав дані про обсяг природного газу, використаного споживачем з ЕІС-кодом 56XO0007SGOH200B (ФОП Маляренко В.С.), які співпадають з такими відомостями, вказаними в акті приймання-передачі природного газу №21156 від 31.12.2024 за грудень 2024.

На підставі означеного акту позивачем виставлено рахунок №1054 від 09.01.2025 за грудень 2024 на суму 7801,72грн, копія якого міститься в матеріалах справи.

Акт приймання-передачі природного газу №21156 від 31.12.2024 за грудень 2024 разом із рахунком на оплату (природний газ) №1054 від 09.01.2025 на суму 7801,72грн згідно договору № 101/ПГ-1060-К від 23.11.2020 направлялись органами поштового зв`язку на адресу реєстрації відповідача, на підтвердження чого до матеріалів справи доданий список згрупованих відправлень від 11.01.2025 та фіскальний чек АТ «Укрпошта».

Акт відповідачем не підписано, мотивована відмова від підписання акту відповідачем на адресу позивача не спрямовувалась.

За наслідками здійснення господарської операції (факту поставки природного газу) в період грудень 2024 року позивач надав суду податкову накладну №2855 від 31.12.2024, що зареєстрована належним чином.

Доказів оплати заборгованості матеріали справи не містять. Факт наявності заборгованості у вказаній сумі відповідач підтверджує.

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 7726-5002718797 від 18.04.2023 фактичне місце проживання/перебувания Маляренко В.С. зареєстроване у м.Чернівці.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Дослідивши обставини справи та надані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, надавши оцінку доводам сторін, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків у відповідності до частини другої статті 11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, забовтується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).

Частиною першою статті 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи з встановлених обставин у справі, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд визнає, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на підставі укладеного Договору постачання природного газу № 101/ПГ-1060-К від 23.11.2020, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Зазначений договір укладений у письмовій формі, його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений, не розірваний та у судовому порядку недійсним не визнаний. Сторонами договору не надано доказів на підтвердження того, що мало місце його припинення, тому суд дійшов висновку, що у спірний період договір діяв.

Оскільки як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін стосуються сфери постачання природного газу, суд застосовує Закон України «Про ринок природного газу», яким регламентовані правові засади функціонування ринку природного газу України.

За умовами частин першої, третьої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізично-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Господарський суд також бере до уваги, що відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС), регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Пунктом 3 розділу ІІ Правил встановлено, що реєстрація споживача у реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється постачальником на період дії укладеного договору постачання природного газу в частині його обов`язку постачати природний газ споживачу.

Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача (абзац 2 пункту 11 розділу ІІ Правил).

Згідно до пункту 12 розділу II Правил постачання природного газу за підсумками розрахункового періоду, споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС, постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору, або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника (абзац 5 пункту 12 розділу II Правил).

За змістом принципу диспозитивності господарського судочинства, визначеного у статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Господарський суд зауважує, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати справу в межах позовних вимог і підстав позову, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду.

Враховуючи закріплені Господарським процесуальним кодексом України принципи рівності, змагальності та обов`язковості встановлення судами обставин, що входять до предмета доказування, у відповідності до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зобов`язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 11.01.2025 за допомогою органів поштового зв`язку направлено на адресу відповідача Акт приймання-передачі природного газу №21156 від 31.12.2024 за грудень 2024, що підтверджується списком згрупованих відправлень АТ «Укрпошта», зі змісту якого достеменно встановлено, що направлялись саме означені документи.

Відповідач у відзиві заявляє, що акт приймання-передачі не отримувала і про виникнення існуючої заборгованості дізналася після подачі позовної заяви позивачем.

Дійсно, згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 7726-5002718797 з 18.04.2023 фактичне місце проживання/перебувания Маляренко В.С. зареєстроване у м.Чернівці, однак у порушення п.10.9 договору в матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчили про те, що відповідачем повідомлено позивача про факт зміни поштових реквізитів.

Крім того, діючи добросовісно Споживач мав можливість звернення до поштового оператора АТ «Укрпошта» з заявою про переадресацію отриманої на його ім`я кореспонденції, що факт чого останнім суд не повідомлялось.

Тобто, неотримання поштової кореспонденції за адресою реєстрації є наслідком свідомої бездіяльності відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.

Положення пункту 2.9. Договору щодо надання у письмовій формі мотивованої відмови від підписання акту у випадку незгоди з ним відповідачем не було виконане.

У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання- передачі природного газу, не надання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови Споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов Договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС. Дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих Споживачем, вважаються обов`язковими для Сторін, якщо судом не буде встановлено інше (п.2.10 договору).

З огляду на такий порядок, що узгоджений сторонами під час укладання договору, суд вважає, що відповідач при наявності факту постачання газу, однак своєчасно не отримавши акт приймання-передачі за відповідний місяць повинен був використати для оплати дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягу поставленого природного газу, розрахувавши його вартість за цінами, що передбачені умовами договору та здійснити оплату за алгоритмом, що визначений п.3.7 договору.

Господарський суд наголошує, що як Споживач ФОП Маляренко В.С. ЕІС-кодом 56XO0007SGOH200B є суб`єктом ринку природного газу та має доступ до відомостей щодо споживання природного газу у відповідний період, відображених на Інформаційної платформи (електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет). Об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та може відстежуватися Споживачем і використовуватися для розрахунку вартості природного газу.

Відповідно отримання та підписання актів приймання-передачі природного газу відповідачем не є предумовою, за наявності наведеного вище алгоритму, виникнення зобов`язання з оплати вартості отриманого природного газу.

Факт постачання природного газу у спірний період відповідачем не оспорюється, однак зазначається, що його фактично споживали військовослужбовці Збройних Сил України, які здійснили самозахват комерційного приміщення, яке належить відповідачу, про що останньому стало відомо у жовтні 2024 року, та які гарантували оплату спожитих комунальних послуг.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантій прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені в Законі України «Про правовий режим воєнного стану», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державної незалежності України, її територіальної цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень ( статті 1 цього Закону).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в державі введено воєнний стан з 24.02.2022, який триває дотепер.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачені заходи правового режиму воєнного стану: 4) примусового відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучити майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

У рішенні від 12.10.2022 №8-р(І)/2022 Конституційний Суд України дійшов висновку, що держава встановлює як потрібні ті заходи втручання у право власності, які дають змогу досягти легітимної мети з дотримання принципів правомірного втручання.

Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначається Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Вилучення майна позбавлення державних підприємств, державних господарських об`єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану (підпункт 2 частини першої статті 1 цього Закону).

Про примусове відчуження або вилучення майна, у відповідності до статті 7 вказаного Закону, складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. В акті зазначаються, зокрема: 1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення; 2) відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код; 3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності); 3) опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна відомості про місцезнаходження (адреса).

Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.

У розумінні наведених норм закону примусове вилучення майна можливе тільки у його власника шляхом юридично значимих дій і складанням відповідних документів.

В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження факту примусового вилучення майна, що належить відповідачу, та його використання військовослужбовцями Збройних Сил України.

Оплата спожитих комунальних послуг та енергоносіїв за військові частини, які розміщуються (у тому числі тимчасово) на фондах, що орендовані МО України, здійснюється за договорами про постачання (відшкодування вартості спожитих) комунальних послуг та енергоносіїв квартирно-експлуатаційними органами, у зоні відповідальності яких знаходяться займані об`єкти, на підставі укладених договорів оренди згідно із пунктом 5.12. розділу V Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 № 448 (з відповідними змінами та доповненнями).

Докази укладання відповідного договору відсутні.

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Споживач взяв на себе обов`язок у підпункті 4.2.1 та у п.3.5 Договору своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Алгоритм оплати за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) визначено п.3.7 та 3.9 договору оплата за цим Договором здійснюється Споживачем на рахунок Постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 20-го газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю). Остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу.

Строк остаточного виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого природного газу за грудень 2024 встановлений судом до 20.01.2025 включно.

Доказів оплати заборгованості матеріали справи не містять.

Ствердження відповідача, викладене у відзиві стосовно наявності форс-мажорних обставин спричинених збройною агресією РФ та введенням воєнного стану в Україні не підтверджено належними доказами у справі.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме, зокрема: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи:

-вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

-форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловими палатами в Україні та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видачі сертифіката.

Відповідач не надав суду Сертифікату, який був би виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами на підтвердження наявності форс-мажорних обставин щодо виконання договору. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що відповідач направив позивачу відповідний Сертифікат Торгово-промислової палати України про настання для нього форс-мажорних обставин, тоді як у п.7.1,п.7.2 договору визначено, що дані обставини повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України чи іншим компетентним органом та Сторона, для якої вони наступили, сповіщає іншу сторону протягом трьох днів, моменту настання таких обставин. Неповідомлення або невчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє Сторону права посилатися на такі обставини.

Посилання відповідача, щодо звільнення від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором, виконання яких стало неможливим внаслідок форс-мажорних обставин, підтверджені Торгово-промислової палати України відповідно до листа №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, суд сприймає критично, оскільки загальний офіційний Лист Торгово-промислової палати України не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, не є сертифікатом та не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини, що підтверджують неможливість виконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати товару.

Досліджуючи питання відкладення на строк дії обставин форс-мажору строку виконання зобов`язань, право на що встановлено у п. 7.5 договору, господарський суд зауважує, що відповідно до статті 617 ЦК України форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/8741/22.

Як передбачено положеннями частин 1, 4 статті 191 ГПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відтак суд дійшов висновку про прийняття визнання відповідачем позову, про що останнім зазначено у відзиві.

Суд вважає, що сукупністю наявних в матеріалах справи доказів документально підтверджено факт неналежного виконання зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого природного газу відповідно до умов зазначеного договору з боку відповідача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7801,72грн підлягають задоволенню.

Предметом спору в даній справі також є матеріально-правова вимога позивача про стягнення нарахованих ним 3% річних та інфляційних втрат у зв?язку із неналежним виконанням відповідачем грошових зобов?язань з оплати поставленого природного газу у період січень травень, серпень 2023 (оплата за ці періоди здійснена, однак з порушенням строку виконання грошового зобов`язання), грудень 2024.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов?язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов?язання (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 з посиланням на подібну правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

У випадку відсутності зазначення в договорі розміру процентів цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов?язання настає на підставі вимог закону, а саме, норми статті 625 ЦК України.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

У постанові від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

При цьому, сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18.

Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285);

Отже, суд зазначає, що норми Постанови не розповсюджуються на ФОП, які споживають комунальні послуги для здійснення своєї комерційної (підприємницької) діяльності. Дія цієї постанови поширюється виключно на населення (побутових споживачів). У даному випадку ФОП має окремий договір на постачання природного газу до нежитлового об`єкта, тому вважаєтеся непобутовим (комерційним) споживачем.

У постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 Верховний Суд зазначив про те, що правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов?язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов?язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку, який наданий в якості додатку до позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сукупному розмірі 320,84грн, що нараховані на за період наявної прострочки виконання грошового зобов`язання за січень 2023 з 21.02.2023 по 16.07.2023, за лютий 2023 з 21.03.2023 по 16.07.2023, за березень 2023 з 21.04.2023 по 16.07.2023, за квітень 2023 з 23.05.2023 по 16.07.2023, за травень 2023 з 21.06.2023 по 16.07.2023, серпень 2023 з 21.09.2023 по 26.09.2023, за грудень 2024 з 21.01.2025 по 30.06.2025. Контрозрахунок відсутній.

Відповідачем заперечень стосовно порядку зарахування сум здійсненої оплати, визначених позивачем періодів нарахування або порядку здійснених розрахунків не висловлено.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних на заборгованість за визначений період, за допомогою програми Калькулятор підрахунку штрафів Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН судом встановлено, що він здійснений методологічно правильно, але арифметично невірно. Згідно здійсненого судом розрахунку за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН загальна сума 3% річних становить 320,85 грн. Одночасно, згідно ч.2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в цій частині підлягають задоволенню в сумі 320,84грн.

Щодо стягнення інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику дефляція, то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. В розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов?язань).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

При цьому, як визначено в п. 38.2 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно розрахунку, доданого до позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 804,44грн розраховані на заборгованість за січень 2023 за період з березня по липень 2023, за лютий 2023 з квітня по липень 2023, за березень 2023 з травня по липень 2023, за квітень 2023 червня по липень 2023, за грудень 2024 з лютого по червень 2025. Контррозрахунок відсутній, будь які застереження з боку відповідача щодо порядку здійснення розрахунку не висловлювались.

Сукупний розмір інфляційних втрат, що розрахований судом за допомогою програми Калькулятор підрахунку штрафів Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН становить 804,44грн, тому позовні вимоги задовольняються в цій частині у повному обсязі.

Нарахування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов?язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22.

Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), це законодавчо встановлений і мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, який не підлягає зменшенню судом (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 року у справі № 903/602/24).

Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат. Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч. 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

У пункті 6.2. договору сторони погодили, що у разі порушення Споживачем порядку та строків оплати поставленого Постачальником газу/інших платежів Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Згідно розрахунку, який наданий в якості додатку до позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення пені у сукупному розмірі 4672,96грн, що нараховані на за період наявної прострочки виконання грошового зобов`язання за січень 2023 з 21.02.2023 по 16.07.2023, за лютий 2023 з 21.03.2023 по 16.07.2023, за березень 2023 з 21.04.2023 по 16.07.2023, за квітень 2023 з 23.05.2023 по 16.07.2023, за травень 2023 з 21.06.2023 по 16.07.2023, серпень 2023 з 21.09.2023 по 26.09.2023, за грудень 2024 з 21.01.2025 по 30.06.2025. Контрозрахунок відсутній, будь які застереження з боку відповідача щодо порядку здійснення розрахунку не висловлювались.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що він здійснений методологічно вірно, але арифметично неправильно, загальна сума пені за згадувані періоди згідно здійсненого судом розрахунку за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН сукупно становить 4672,97грн, тому суд виходить з суми заявлених позовних вимог в цій частині.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 0, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18 вказано, що суд з власної ініціативи може зменшити розмір неустойки (пені) до розумного розміру, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості й пропорційності.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язані; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі №922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з?ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов?язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов?язань.

Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов?язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов?язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов?язання, що, своєю чергою, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Об?єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 визначила, що конкретний відсоток зменшення (90%, 70%, 50% тощо) визначається судом у межах його дискреції. При цьому, законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно із вимогами ст. 86 ГПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Фізична особа-підприємець Маляренко Владлена Сергіївна згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786, м.Покровськ з 24.02.2022 по 22.08.2024 відносилось до території можливих бойових дій, з 23.08.2024 по цей час до території активних бойових дій.

Як свідчать матеріали справи, Маляренко Владлена Сергіївна є внутрішньо переміщеною особою та на даний час фактично перебуває у м.Чернівці, у м.Покровськ господарська діяльність неможлива.

Приймаючи до уваги відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов`язання, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, враховуючи, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов`язання і не лише майновий стан боржника може бути підставою для зменшення штрафних санкцій, беручи до уваги кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України та не могла не вплинути негативно на стан господарської діяльності відповідача, що здійснювалась на території Донецької області, де ведуться бойові дії та яка постійно зазнає ворожих обстрілів, руйнувань, приймаючи до уваги, що Фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення, як то визначено у ч.1 ст. 52 ЦК України, суд, користуючись правом, наданим положеннями чинного законодавства, дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення належної до сплати суми пені до 50% від заявленої суми, що складає 2336,48грн, що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Суд наголошує на тому, що стягнення з відповідача суми пені, зменшеної до 50% від заявленої суми, компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням останнім своїх зобов`язань, а також відповідає принципу пропорційності, у той час як стягнення з відповідача штрафних санкцій у повному обсязі, на переконання суду, було б неспівмірним з негативними наслідками від порушення відповідачем відповідного зобов`язання.

Проаналізувавши встановлені обставини, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного законодавства та визначені процесуальним законом стандарти доказування, дійшов висновку про часткове задоволення заявленого позову та стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 7801,72грн, 3% річних в сумі 320,84грн, інфляційних втрат в сумі 804,44грн, пені в сумі 2336,48грн, у задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити внаслідок її зменшення судом.

Розподіл судових витрат

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства у відповідності до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

Положення статті 123 ГПК України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (витрат на професійну правничу допомогу, витрат, пов`язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду).

За п.1 ч.1ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладаються - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що також відповідає приписам ч.3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовною заявою позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40грн.

Судовий збір, який сплачений за позовними вимогами, що є задоволеними, та сплачений за позовними вимогами, у яких відмовлено внаслідок зменшення розміру пені, відшкодовується з відповідача на користь позивача.

Враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про повернення позивачеві з державного бюджету 50% судового збору, що становить 1211,20грн, а решта 50% покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Фізичної особи-підприємця Маляренко Владлени Сергіївни про стягнення 13599,96грн, у тому числі основний борг в сумі 7801,72грн, пеня у сумі 4672,96грн, 3 % річних у розмірі 320,84грн, інфляційні втрати у сумі 804,44грн задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Маляренко Владлени Сергіївни (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (адреса місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, буд.1, ідентифікаційний код 40121452) основну заборгованість в сумі 7801,72грн, 3% річних в сумі 320,84грн, інфляційні втрати в сумі 804,44грн, пеню в сумі 2336,48грн, судовий збір в сумі 1211,20грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (адреса місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, буд.1, ідентифікаційний код 40121452) судовий збір в розмірі 1211,20грн, сплачений згідно з платіжною інструкцію від 25.08.2025.

Рішення підписано 29.06.2026.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова