Рішення № 137799157, 29.06.2026, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/575/26

Провадження № 2/396/854/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29.06.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Цесельська О. С.

за участю секретаря судового засідання: Кравченко І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження в м. Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу №396/575/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №548104-КС-001 від 19.07.2021 р. в розмірі 29 810,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.07.2021 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» укладено кредитний договір №548104-КС-001, на виконання якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 9 000,00 грн. шляхом зарахування коштів на банківську карту відповідача. Договір підписано шляхом обміну електронними повідомленнями, та одноразовим ідентифікатором, відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». 19.07.2025 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №548104-КС-001 про надання кредиту. Цього ж дня відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору, на умовах визначених пропозицією (офертою). Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-5098, на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений останнім у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий ним було введено/відправлено - було укладено договір про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 9 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку.

Відповідно до розрахунку заборгованості до договором №548104-КС-001 відповідач ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснив часткову оплату на загальну суму 700,00 грн.

Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, у нього станом на 15.02.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 29 810,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 14 510,00 грн., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 4 500,00 грн., суми заборгованості платежів за комісією - 1 800,00 грн.

Тому представник позивача просила стягнути з відповідача на користь позивача зазначену заборгованість та судові витрати.

Ухвалою суду від 02.04.2026 р. цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

18.05.2026 року від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній визнає позовні вимоги частково. Обгрунтовує свої вимоги тим, що після укладення кредитного договору він не був належно повідомлений щодо наявності простроченої заборгованості, її розміру, а також вимог щодо добровільного погашення заборгованості. Відповідач не згодний із розрахунком заборгованості, оскільки розмір заборгованості значно перевищує суму фактично отриманих коштів у кредит. Відповідач також зазначає, що здійснював спроби досудового врегулювання даного спору, проте сторони не досягли домовленостей.

27.05.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він вважає, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволенні позовних вимог є необгрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій, викладених в Постановах ВСУ, а тому є такими, що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги. Зазначає про те, що кредитодавець не обмежував час на ознайомлення позичальника з умовами крединого договору та правилами, позичальник добровільно погодився з умовами кредитного договору та погодився його виконувати. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідач здійснив часткову оплату на загальну суму 700,00 грн., що підтверджує вчинення відповідачем конклюдентних дій щодо визнання факту укладення кредитного договору і визнання правомірності вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач зазначає, якщо б позичальник здійснював платежі у відповідності до встановленого графіку платежів, йому дійсно потрібно було б сплатити суму орієнтовної загальної вартості кредиту. Однак порушення позичальником графіку платежів закономірно призвело до подорожчання загальної вартості кредиту, тому що процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування кредитних коштів та дня повернення кредиту. Відповідно до Закону України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту. Тому спеціальним законодавством України визначені можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої комісії від відповідача.

29.06.2026 року від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні позову ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" до відповідача, вважає, що позивач повинен довести не лише факт укладення кредитного договору та отримання ним коштів, а й обгрунтуваніть кожної складової зазначеної до стягнення суми.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, в заявленому позові просить розглянути справу без її участі, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву зазначяє, у разі задоволенні позову просить врахувати його матеріальне становище та надати можливість виконання рішення частинами, відповідач перебуває за межами України, тому немає змоги приймати участь у судових засіданнях.

Відповідно до положень ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд не фіксувався.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Суд встановив, що 19.07.2025 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика» укладено кредитний договір №548104-КС-001, відповідно до якого ТОВ «Бізнес Позика» надали відповідачу фінансовий кредит у розмірі 9 000 грн, на строк 24 тижні, стандартна процентна ставка - в день 1%, фіксована. 19.07.2025 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №548104-КС-001 про надання кредиту. Цього ж дня відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору, на умовах визначених пропозицією (офертою). Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-5098, на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений останнім у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий ним було введено/відправлено - було укладено договір про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». У реквізитах договору відповідачем зазначено карковий рахунок для здійснення переказу кредитних коштів № НОМЕР_2 .

Відповідно до розрахунку заборгованості до договором №548104-КС-001 відповідач ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснив часткову оплату на загальну суму 700,00 грн.

Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, у нього станом на 15.02.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 29 810,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 14 510,00 грн., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 4 500,00 грн., суми заборгованості платежів за комісією - 1 800,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідач ОСОБА_1 заперечує правомірність нарахування даного розміру заборгованості, оскільки він перевищує суму фактично отриманих кредитних коштів. Відповідач не позбавлений був можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких, відповідно до законодавства. Крім того, відповідач визнає правомірності укладення кредитного договору та суму отриманого кредиту в розмірі 9 000,00 грн.

Відтак, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання. Тому є підстави для стягнення з ОСОБА_1 основного боргу в розмірі 9 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.

Одним із видів договорів, є договір приєднання, яким відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У постанові від 05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі №910/4518/16 зробила висновок про те, що надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання».

Враховуючи, що кредит надавався строком на 24 тижні до 03.01.2026 р. (строк кредитування), то ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість нарахованих та несплачених процентів за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Отже, розмір процентів відповідно до умов договору, який підлягає стягненню з відповідача, складає 14 510,00 грн за період з 19.07.2025 р. по 03.01.2026 р., виходячи з розрахунку: 9000,00 грн (тіло кредиту) х 1 % (відсоткова ставка) х 24 тижня (строк кредиту) - 700 грн. (сума сплачених відсотків за користування кредитом).

Крім того, позивач прохав стягнути з відповідача 1 800,00 грн. комісії, пов`язаною з наданням кредиту за зазначеним кредитним договором.

Але суд приходить до висновку, що такі вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

При визначенні підстав та порядку нарахування комісії, потрібно керуватися положеннями абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону «Про захист прав споживачів», якими кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

У зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».

Згідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З огляду на зміст приписів частин 1 та 2 статті 228 ЦК України умова кредитного договору про додаткову сплату позичальником на користь кредитора під час надання кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною. В договорі встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія має сплачуватись позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій в якості послуг на користь позичальника, матеріали справи не містять, і тому ця умова є нікчемною умовою договору, внаслідок чого сума нарахованої комісії не може бути стягнута на вимогу кредитора з позичальника.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року по справі №6-2071цс16, та висновками Верховного Суду у постанові від 20 лютого 2019 року, зроблених під час розгляду справи 666/4957/15-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року при розгляді справи №363/1834/17, де визначено, що комісія, яка нараховується банком є послугою з обслуговування кредиту, а тому не підлягає стягненню на користь кредитора при наданні позичальнику коштів на придбання споживчої продукції.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

За наведених обставин вимога про стягнення 1 800,00 грн. комісії (пов`язаної з наданням кредиту), яка хоча і погоджена з позичальником, але за своєю нікчемністю не підлягає задоволенню.

Суд встановив, що в порушення умов кредитного договору, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту у розмірі та на умовах, визначених укладеним правочином, презумпція правомірності якого не спростована, на час розгляду справи відповідних доказів сплати боргу не подав, тому є підстави для часткового задоволення позову в розмірі 28 010,00 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2 501 грн. 60 коп. (28 010,00 х 100 : 29 810,00 = 93,96 %, 2662,40 х 93,96 % = 2 501 грн. 60 коп.).

Керуючись ст.ст. 525-527, 530, 625, 1048, 1054 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 26 оф. 411, 01133) заборгованість за кредитним договором №548104-КС-001 від 19.07.2025 року в розмірі 28 010,00грн., що складається із: заборгованості по тілу кредиту - 9 000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах - 14 510,00 грн., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 4 500,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 501,60 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.

Суддя: О. С. Цесельська