Рішення № 137798878, 29.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 345/737/26

Провадження № 2/344/4026/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у 17928,00 гривень.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20 липня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 181145240.

24 вересня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу МВ-ТП/1, відповідно до якого право грошової вимоги перейшло до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС».

27 лютого 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 27/0225-01, за умовами якого право грошової вимоги перейшло до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ».

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 4 від 04 серпня 2025 року до Договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17928,00 гривень, з яких: 4 800,00 гривень заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 10728,00 гривень заборгованість по процентам; 0,00 гривень заборгованість по комісії; 2400,00 гривень неустойка.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 181145240 у загальному розмірі 17 928,00 гривень та судові витрати по справі (а.с. 1-5).

23 березня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач вказує, що отримувала кредит у первісного кредитора ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за договором № 181145240 від 20.07.2024 та мала зобов`язання повернути тіло кредиту і законні проценти за строк користування кредитом. Разом з тим, суму, яку позивач намагається стягнути у справі, включно з процентами, неустойкою та додатковими нарахуваннями після закінчення строку кредитування, вважає незаконною та необґрунтованою.

Визнає факт отримання кредиту, але оскаржує суму та порядок її нарахування позивачем (фактором).

Відповідно до умов кредитного договору №181145240 від 20.07.2024 з пункту 11.1 випливає, що договір набирає чинності з моменту підписання та діє протягом 5 років або до його дострокового припинення. Зазначений строк дії договору не є строком користування кредитом та не надає права кредитору нараховувати проценти протягом усього строку дії договору. Зазначає, що у додатках до позовної заяви, які надав позивач, а саме у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 20.07.2024 до договору №181145240 визначено строк кредитування 30 днів, а також у Паспорті до споживчого кредиту до Договору №181145240 від 20.07.2024 у пункті 3 зазначено дисконтний період тривалістю 30 днів із можливістю продовження.

Відповідач зазначає, що нею не було здійснено жодних дій щодо продовження (пролонгації) строку кредитування, також вона не погоджувалася на зміну строків повернення кредиту, а також не вчиняла дії, які б свідчили про акцепт умов пролонгації. Отже, строк користування кредитом обмежується 30 календарними днями з моменту його отримання 20.07.2024 та діяв до 19.08.2024 включно, після чого настало прострочення виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням встановленого строку дії кредитного договору 30 календарних днів, проценти за користування кредитом можуть нараховуватися виключно в межах цього строку. Відповідно до умов договору: сума кредиту 4800,00 гривень, процентна ставка 1,5% на день, строк користування 30 днів. Таким чином, максимальний розмір процентів, який може бути нарахований за користування кредитом, становить: 4800,00 гривень х 1,5% х 30 днів = 2160,00 гривень.

Незважаючи на це, як видно з наданим позивачем розрахунком заборгованості первісним кредитором нараховано 4752,00 гривень процентів, що істотно перевищує суму, яка могла бути нарахована в межах погодженого строку кредитування, та свідчить про їх нарахування після спливу строку дії договору. Таким чином, нарахування процентів у сумі, що перевищує 2160,00 гривень, є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Щодо нарахування пені, то у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Отже, відповідач не має обов`язку зі сплати заявленої суми позивачем неустойки в розмірі 2400,00 гривень за кредитним договором № 181145240 від 20.07.2024. Факт включення до розрахунків спірної суми вказує на наявність обґрунтованих сумнівів у правильності всіх інших нарахувань, які заявлені до стягнення.

Таким чином, загальна сума до стягнення за договором №181145240 становить 6960,00 гривень, із яких: 4800,00 гривень кредит, 2160,00 гривень - проценти за 30 днів (з 20.07.2024 по 19.08.2024.

Після відступлення права вимоги 24.09.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за договором факторингу №МВ-ТП/1 від 24.09.2024, фактор продовжив нараховувати проценти, що призвело до формування загальної заборгованості у сумі 17 928,00 гривень. Разом з тим, такі нарахування є протиправними. Оскільки заявлена до стягнення заборгованість у частині процентів, нарахованих після спливу строку кредитування, є незаконною та підлягає відхиленню судом. Позивач обґрунтовує свої вимоги договорами факторингу між первісним кредитором, Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та позивачем. Водночас надані докази не підтверджують належним чином ані факту переходу права вимоги, ані його обсягу. Однак у даній справі позивачем не надано належних доказів переходу права вимоги на кожному етапі його відступлення, що унеможливлює встановлення факту набуття ним статусу належного кредитора.

Відповідач просить у задоволенні позову відмовити. У разі, якщо суд дійде висновку про наявність у позивача права вимоги (попри наведені заперечення), просить врахувати, що можливе стягнення лише процентів за користування кредитом у межах строку кредитування, передбаченого первісним кредитним договором №181145240 від 20.07.2024, а саме 1,5% за день протягом 30 календарних днів (2 160,00 гривень), разом із тілом кредиту (4 800,00 гривень). Всі інші нарахування, включно з процентами після закінчення строку кредитування та неустойкою, є безпідставними та не підлягають задоволенню (а.с. 25-28).

27 березня 2026 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, де підтримує заявлені вимоги у повному обсязі та просить задовольнити.

Позивач вказує, що щодо нарахування відсотків за кредитним договором №181145240 від 20.07.2024 року, то відповідно до умов пункту 7.3. кредитного договору кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 19.08.2029.

Отже, твердження відповідача щодо строку дії договору 30 днів є помилковим та необґрунтованим, адже 30 днів, відповідно до умов договору, - це Дисконтний період, а не строк дії Договору.

Позивач вважає, що нарахування відсотків відбувалось у відповідності до умов договору за відсотковою ставкою 1,50% протягом строку кредитування (згідно з пунктом 7.3 та пункту 8.1 Кредитного Договору). Нарахування відсотків Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» було правомірним та відповідає чинному законодавству.

Щодо нарахування штрафних санкцій за кредитним договором №856042416 від 18.11.2024, то обмеження максимальної суми штрафу відбувається в наступному порядку:

- у разі порушення строку оплати будь-якого з платежів на 14 (чотирнадцять) і більше календарних днів, загальний розмір штрафу не може перевищувати 25 % від суми Кредиту, яка була в користуванні Позичальника на дату в яку платіж мав бути сплачений;

- у разі порушення строку оплати будь-якого з платежів на 21 (двадцять один) і більше календарних днів, загальний розмір штрафу не може перевищувати 50 % від суми Кредиту, яка була в користуванні Позичальника на дату в яку платіж мав бути сплачений.

Отже, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування штрафу в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Заборгованість нараховано відповідно до умов Договору та додатків до нього. Відповідачем при підписанні Кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування відсотків та штрафу згідно зазначеного договору, та інших положень договору.

Позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача. Відтак, позивач лише просить суд стягнути із відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором.

Також позивачем надано деталізований розрахунок заборгованості, що складений Первісними Кредиторами, а також докази перерахування кредитних коштів за договором №181145240 від 20.07.2024. Позивач вважає, що надані суду докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту укладання Кредитного договору між Відповідачем та Первісним кредитором, та для обґрунтування розміру заборгованості відповідача, вказаної у позовні заяві.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором №181145240 від 20.07.2024, то договори факторингу укладені відповідно до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладання цього правочинів, є чинними і дійсними та ніяким чином не порушують права та законні інтереси відповідача.

Позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с. 31-38).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2026 року передано за підсудністю дану цивільну справу до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (а.с.12-13).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 березня 2026 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с.15).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 18-19).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, але у вимогах позовної заяви, відповіді на відзив просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, однак, подаючи до суду заяву відзив на позовну заяву просила слухати справу за її відсутності.

Учасники справи у судове засідання, призначене на 26 червня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

20 липня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», Кредитодавцем, та ОСОБА_1 , Позичальником, було укладено договір кредитної лінії №181145240. Договір підписаний Позичальником одноразовим ідентифікатором YDVU (а.с. 46-75).

Згідно довідки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та платіжного доручення від 20 липня 2024 року, 20.07.2024 на платіжну карту отримувача ОСОБА_1 № 4149-49ХХ-ХХХХ-4882 було перераховано кошти у розмірі 4800,00 гривень (а.с. 76-79).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 181145240 від 20 липня 2024 року, складеного ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», заборгованість за період з 20.07.2024 по 16.12.2024 становить 11880,00 гривень, з яких: 4800,00 гривень заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 4752,00 гривень заборгованість по процентам, 0,00 гривень заборгованість по комісії, 2400,00 гривень неустойка (а.с. 80-81).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 181145240 від 20 липня 2024 року, складеного ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС», заборгованість за період з 20.07.2024 по 04.08.2025 складає 17928,00 гривень, з яких: 4800,00 гривень заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 10728,00 гривень заборгованість по процентам, 0,00 гривень заборгованість по комісії, 2400,00 гривень неустойка (а.с. 82-83).

24 вересня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», Клієнтом, та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС», Фактором, було укладено Договір факторингу МВ-ТП/1, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договорами перейшло до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (а.с.84-90).

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» підтверджує, що 24.09.2024 було здійснено відступлення права вимоги за кредитним договором № 181145240 від 20 липня 2024 року, укладеному з ОСОБА_1 , ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (а.с. 91-92).

27 лютого 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС», Клієнтом, та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», Фактором, укладено Договір факторингу № 27/0225-01, відповідно до умов якого право грошової вимоги перейшло до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (а.с.93-102).

ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» сплачено кошти ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025 (а.с. 103-104).

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 4 від 04 серпня 2025 року до Договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло права грошової вимоги до відповідача у загальному розмірі 17928,00 грн., з яких: 4 800,00 гривень заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 10728,00 гривень заборгованість по процентам, 0,00 гривень заборгованістьпо комісії, 2400,00 гривень неустойка (а.с. 105-106).

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» має свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.107-108).

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України видала ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» свідоцтво про реєстрацію фінансової установи (а.с. 109-110).

Розпорядженням № 691 від 23 березня 2017 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, видало ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) (а.с.111-112).

Статут ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» затверджено рішенням єдиного учасника від 20 серпня 2025 року (а.с. 113-118).

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг надало свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (а.с. 123-124).

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» є юридичною особою (а.с.125-126).

Розпорядженням № 4234 від 07 листопада 2017 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, видало ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІКСОРА-ІНВЕСТЛАЙН» ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) (а.с.127-128).

Протоколом №06/09 загальних зборів учасників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІКСОРА-ІНВЕСТЛАЙН» від 06 вересня 2018 року змінено найменування Товариства, нове повне найменування українською мовою ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (а.с. 129-130).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 1081 Цивільного кодексу України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно статті 1087 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

З матеріалів справи вбачається, що договори факторингу, на підставі яких позивач набув право вимоги до відповідача, укладені у відповідності до вимог закону, містять всі істотні умови. Доказів визнання вказаних договорів недійсними, неукладеними чи їх розірвання до матеріалів справи не надано, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними.

Судом встановлено, що право вимоги за договором, укладеним з відповідачем, є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ».

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Частинами першою-другою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

У частині першій статті 530 Цивільного кодексу України вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) зобов`язання його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина перша статті 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено факт відповідач не оспорювала кредитний договір № 181145240 від 20 липня 2024 року у судовому порядку.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів щодо наявності під час укладення договору у неї будь-яких заперечень.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що жодної з перелічених умов, які законом визнаються несправедливими, до договору внесене не було, а також договір не містить і будь-яких інших несправедливих умов.

Жодних застережень або зауважень з боку відповідача щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору під час його підписання, до суду належними доказами не подано.

Отже, укладений кредитний договір було підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договорів. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що договір №181145240 від 20 липня 2024 рокуукладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідач не виконувала належним чином взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість за кредитним договором.

Докази, які б спростовували вказану обставину, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи те, що відповідачем на надано жодних доказів про сплату отриманої суми кредиту, тому суд приходить до переконання про стягнення заборгованості за основною сумою боргу за договором № 181145240 від 20 липня 2024 року у розмірі 4800,00 гривень, тому дана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки доказів погашення вказаної заборгованості по сумі кредиту відповідачем суду не надано.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками за укладеними договорами, то суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 Цивільного кодексу України).

Частиною четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Згідно пункту 2.1. кредитного договору № 181145240 від 20 липня 2024 року за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в сумі Кредитного ліміту у розмірі 4800 гривень 00 коп. (чотири тисячі вісімсот гривень нуль копійок) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Відповідно до пункту 3.1. договору Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу.

Пункт 7.3. договору № 181145240 від 20 липня 2024 року встановлює, що кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 19.08.2029.

Пункт 7.4. договору зазначає, що проценти за Договором сплачуються в наступному порядку:

7.4.1. протягом Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. У разі продовження Позичальником Дисконтного періоду кредитування чи Поновлення Дисконтного періоду, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору;

7.4.2. після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно.

Згідно пункту 8.1. договору за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника Договором не передбачено.

Пункт 8.3. договору встановлює, що на момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором Базова процентна ставка складає 1,50 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,50 (п`ятсот сорок сім цілих п`ять десятих) відсотків річних.

Позивач просить стягнути проценти за період з 20.07.2024 по 16.12.2024 у розмірі 10728,00 гривень.

Отже, нарахування відсотків відбувається в межах узгодженого сторонами кредитного договору строку кредитування.

Разом з тим, щодо відсоткової ставки за користування кредитом, суд зауважує наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Судом встановлено, що договір № 181145240 був укладений 20 липня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Таким чином, у період з 20.07.2024 по 16.12.2024 проценти нараховуються за

такою формулою: 4800,00 гривень (тіло кредиту) *1% = 48,00 гривень нарахований відсоток за день, 48*150 = 7200,00 гривень - нараховані проценти, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

У задоволенні решти вимог про стягнення процентів слід відмовити.

Позивач серед іншого просить стягнути неустойку.

Проте, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено під час дії воєнного стану (20.07.2024), отже на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України.

Отже, суд вважає, що нарахування неустойки у розмірі 2400,00 гривень за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.

Докази, які б спростовували доводи позивача про факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором № 181145240 від 20 липня 2024 року, у матеріалах справи відсутні.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості відповідача за укладеним договором або ж спростовували доводи позивача в обґрунтування ним позовних вимог, відповідачем суду не подано.

Враховуючи те, що відповідач не виконала зобов`язання за укладеним договором, тому суд вважає доведеними наявність підстав для часткового задоволення позову та приходить до переконання, що слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 181145240 від 20 липня 2024 року у загальному розмірі 12000,00 гривень, з яких: 4 800,00 гривень заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 7200,00 гривень заборгованість по процентам. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем про подачі позовної заяви сплачено судовий збір за позовом у розмірі 2662,40 гривень (а.с. 6).

Позовні вимоги задоволені частково на 66,93 %, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 1781,94 гривень.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 511-512, 526, 610-612, 625, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077-1082 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 19, 81, 133, 141, 259, 263-265, 267, 273, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, заборгованість закредитним договором № 181145249 від 20 липня 2024 року у розмірі 12000,00 гривень (дванадцять гривень нуль копійок), з яких сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) у розмірі 4 800,00 гривень (чотири тисячі вісімсот гривень нуль копійок), сума заборгованості за відсотками у розмірі 7200,00 гривень (сім тисяч двісті гривень нуль копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, судовий збір у розмірі 1781,94 гривень (одна тисяча сімсот вісімдесят одна гривень дев`яносто чотири копійки).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400 Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 29 червня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.