Ухвала суду № 137798363, 26.06.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/6002/26

Провадження № 1-кп/0203/2411/2026

УХВАЛА

26 червня 2026 року м. Дніпро

Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №12025042110002789 від 10.12.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Олександрія, Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

05.06.2026 до суду надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні ЄРДР №12025042110002789 від 10.12.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.5 ст.190 КК України.

Після ознайомлення з обвинувальним актом судом на обговорення учасників в підготовчому судовому засідання поставлено питання підсудності кримінального провадження.

В підготовчому судовому засіданні прокурор зазначив, що підсудність кримінального провадження за Центральним районним судом міста Дніпра визначалась з огляду на положення ст. 32 КПК України, зокрема, якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. За доводами сторони обвинувачення, кримінальне правопорушення було вчинено групою осіб, з розподілом ролей, предметом злочину є не грошові кошти, а врожай насіння соняшника за ринковою вартістю; Харківська область зазначена як місце перебування соняшника і не є місцем вчинення злочину, достовірно встановити місце вчинення злочину не надалось за можливе, з заявою потерпілий звернувся до органу розслідування в Центральному районі міста Дніпра.

Захисник зазначив, що оскільки суд розглядає кримінальне провадження саме за обвинуваченням ОСОБА_5 , а не невстановлених осіб, місцем вчинення в обвинувальному акті зазначено м. Баштанка Миколаївської області, відтак, слід звернутися до Верховного суду щодо визначення підсудності кримінального провадження.

Обвинувачений підтримав думку захисника, зазначив, що не розуміє, чого взагалі до нього є претензії, оскільки він лише забрав передані грошові кошти.

Представник потерпілої юридичної особи надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд заслухав думку учасників, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення.

Місце вчинення кримінального правопорушення в контексті ч. 1 ст. 32 КПК розглядається як ознака, що дозволяє визначити підсудність кримінального провадження з урахуванням адміністративно-територіального поділу, на підставі якого побудована судова система України в цілому, якщо його встановлено з деталізацією, достатньою для визначення меж юрисдикції суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Відповідно до ч.3 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_5 обвинувачується за ч.5 ст. 190 КК України в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Місце і час вчинення кримінального правопорушення є ознаками об`єктивної сторони, які позначають, де і коли кримінальне правопорушення вчинено, тобто певна територія, де воно було розпочато, продовжено, закінчено або припинено.

Верховний Суд в ухвалі від 05.09.2024 справа № 760/11528/15-к детально дав аналіз складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України, зазначив, що шахрайство - це форма заволодіння майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. При цьому це злочин з матеріальним складом, обов`язковою ознакою якого є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяної шкоди, внаслідок заволодіння майном або придбання права на нього у відповідний спосіб. Отже, предметом шахрайства є як чуже майно, так й право на нього.

Ключовим компонентом будь-якого злочину взагалі і шахрайства зокрема, є діяння, яке традиційно відносять до елементів об`єктивної сторони злочину та ознак об`єктивної сторони складу злочину.

Однак діяння, як певний акт поведінки людини, має не тільки зовнішній вираз, а й внутрішнє ставлення до нього суб`єкта злочину, про що свідчить саме визначення діяння у кримінально-правовій літературі, тому діяння у разі вчинення шахрайства слід розглядати як сукупність і взаємозв`язок об`єктивних та суб`єктивних обставин.

Діяння завжди має конкретний характер. Воно являє собою конкретний акт поведінки людини, який відбувається в певній обстановці, місці та часі й завжди втілюється в конкретній дії чи бездіяльності.

Діяння повинно бути вольовим, тобто проявом волі особи, якщо вона діє з відповідних мотивів, маючи щось певне на меті.

Передбачення суспільно небезпечних наслідків як ознака інтелектуального моменту умислу означає здатність особи уявити подальший розвиток подій і настання можливих або неминучих наслідків. Під час вчинення шахрайства особа передбачає виникнення в результаті її дій у потерпілого впевненості у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна, права на майно або предметів спеціального призначення, а також передбачає настання наслідків у вигляді спричинення чи реальної можливості спричинення матеріальної та іншої шкоди.

Вольовий момент прямого умислу характеризується бажанням особи настання суспільно небезпечних наслідків. При цьому бажання як вольова ознака прямого умислу полягає в прагненні до результату (наслідків), тобто з прямим умислом можуть досягатися лише ті результати (наслідки), які виступають як мета винного.

У науці кримінального права наслідки поділяються на матеріальні та нематеріальні.

Отже, можна стверджувати, що наслідки майнового характеру тут мають характер позитивної шкоди, на що прямо вказується у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10, відповідно до п. 25 якої розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справ у суді.

Під час шахрайства суспільно небезпечні наслідки настають через те, що винна особа протиправно заволодіває предметом злочину.

Між суспільно небезпечними діяннями у вигляді шахрайства та суспільно небезпечними наслідками обов`язково має існувати причинний зв`язок.

Причинним зв`язком називають таку закономірну поєднаність предметів та явищ, за якої одне явище (чи сукупність явищ) неминуче, з внутрішньою необхідністю утворює, народжує інше явище.

Отже, у разі вчинення шахрайства наслідки перебувають у причинному зв`язку з діянням, яке, у свою чергу, є причинно-наслідковим механізмом, в якому заволодіння предметом шахрайства обумовлюється введенням в оману потерпілого або інших зацікавлених осіб.

За наявності прямого умислу мета і наслідки перебувають у нерозривному зв`язку.

Шахрайство вважається закінченим злочином з моменту фактичного одержання винним майна чи права на нього.

Тобто, момент закінчення злочину - це момент отримання коштів. Більшість судів дотримуються позиції, що шахрайство вважається закінченим з моменту отримання шахраєм грошових коштів від потерпілого. Аргументується це тим, що в цей момент шахрай досяг мети свого злочинного діяння - незаконного збагачення. Недійсність договору не впливає на факт заволодіння коштами.

Така позиція підтримана у постановах Верховного Суду, зокрема, справа № 658/1658/16-к від 05 квітня 2018 року, справа № 541/440/15-к від 27 лютого 2018 року, а також в ухвалах Верховного Суду України від 26 грудня 2006 року (провадження № 5-6794 км 06), від 31 травня 2007 року (провадження № 5-757 км 07), від 07 червня 2007 року (провадження № 5-2521 км 07), від08 червня 2010 року (провадження № 5-1841 км 10), від 05 квітня 2011 року (провадження № 5-185 км 11), де момент закінчення злочину пов`язується із моментом заволодіння чужим майном.

Обов`язковою ознакою шахрайства, як злочину з матеріальним складом, є настання суспільно небезпечних наслідків, що проявляються у вигляді заподіяної шкоди. У тих випадках, коли між введенням потерпілого в оману і фактом незаконного заволодіння його майном чи придбанням права на майно існує певний проміжок часу, шахрайство визнається закінченим тільки у той момент, коли винний фактично заволодіває таким майном чи отримує право на нього.

Відповідно до викладеного ОСОБА_5 обвинувачення за ч.5 ст. 190 КК України прокурор зазначає, що об`єктом злочинного посягання ОСОБА_5 та іншої невстановленої особи стало майно ТОВ "КГ АГРО" (ЄДРПОУ 40197741), а саме насіння соняшнику загальною вагою 49,26 тон урожаю 2025 року, вартістю 1 375 634 грн, 76 коп.

При цьому, насіння соняшника у потерпілого ТОВ "КГ АГРО" перебувало в с. Артемівка, Печенізького району Харківської області, мало бути перевезено до покупця ТОВ "Сідвей-ОИЛ" (ЄДРПОУ 444975500) за адресою: Миколаївська область, Баштанський район, м.Новий Буг, вул. Цибулька,105.

Далі, невстановленою особою повідомлено водіям та змінено кінцеву адресу розвантаження на адресу: Миколаївська область, м. Баштанка, вул. Промислова,4, що і було здійснено.

Після чого, на виїзді з міста Баштанка Миколаївської області ОСОБА_5 водієм було передано грошові кошти за реалізацію насіння в сумі 25400 доларів США.

Відтак, за обставинами обвинувачення заволодіння та вибуття від власника майна відбулось в м. Баштанка Миколаївської області, отже, жодна з ознак об`єктивної сторони кримінального правопорушення не мала місце на території Центрального району міста Дніпра.

Обвинувачений ОСОБА_5 перебуває в умовах Державної установи "Одеський слідчий ізолятор" м. Одеса. Його захисник адвокат ОСОБА_4 також проживає в м. Одеса.

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування переважна більшість свідків у кримінальному провадженні проживають в Харківській та Кіровоградській області, місцезнаходженням потерпілої юридичної особи є Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт Покровське, вул. Центральна, будинок 13.

Оскільки судовий розгляд кримінального провадження не розпочато, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження ЄРДР №12025042110002789 від 10.12.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України, слід направити до Дніпровського апеляційного суду для звернення до Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо визначенн підсудності.

Оскільки відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України порушення правил підсудності є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що у будь-якому разі тягне за собою скасування судового рішення, то в межах наданих повноважень, з метою забезпечення дотримання загальних принципів кримінального провадження, визначених ст. 7 КПК України, суд вважає за необхідне обвинувальний акт у кримінальному провадженні направити до Дніпровського апеляційного суду з метою вирішення питання про направлення подання до Касаційного кримінального суду Верховного Суду для визначення підсудності.

Враховуючи те, що місце вчинення злочину територіально не відноситься до Центрального районного суду міста Дніпра, питання підсудності провадження підлягає першочерговому вирішенню, оскільки судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності, а також враховуючи вимоги ч. 3 ст. 34 КПК України , що питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного суду за поданням суду апеляційної інстанції, суд вважає за доцільне направити дане провадження до Дніпровського апеляційного суду з метою вирішення питання про спрямування подання до Верховного Суду з метою визначення підсудності даного кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.32,34,314, 372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження з обвинувальним актом та додатками, що надійшов з Центральної окружної прокуратури міста Дніпра у кримінальному провадженні ЄРДР №12025042110002789 від 10.12.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України направити до Дніпровського апеляційного суду для визначення підсудності.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1