Ухвала суду № 137798297, 29.06.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/6581/26

Провадження № 1-кп/211/1286/26

У Х В А Л А

29 червня 2026 року

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041720000756 від 10.06.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 222 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

16.06.2026 до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважає, що даний обвинувальний акт скеровано без порушень правил підсудності, оскільки конкретне місце вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення встановлено не було, під час проведення обшуку було виявлено один з ввезених на митну територію України транспортний засіб, який зверігався у обвинуваченого за адресою: вул. Тупикова, поблизу будинку №22 у м. Кривому Розі. Також зазначає, що оскільки досудове розслідування за вказівкою Офісу Генерального прокуратура здійснювалося ВП №1 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області, тому обвинувальний акт було скеровано саме за місцем закінчення досудового розслідування. З огляду на зазначене, не заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Обвинуваченому вручена пам`ятка про права та обов`язки, передбачені ст. 42 КПК України, з якими обвинувачений ознайомлений, клопотань не має, підтримує клопотання свого захисника про скерування обвинувального акту для визначення підсудності.

Захисник обвинуваченого у підготовчому засіданні вважає, що невіроно визначена підсудності даного кримінального провадження саме Довгинцівському районному суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, оскільки не визначено конкрене місце вчинення кримінального правопорушення, тому вважає за необхідне скерувати обвинувальний акт до суду вищої інстанції для уникнення сумнівів під час розгляду кримінального провадження.

Вирішуючи питання про можливість призначення справи до судового розгляду, суд зазначає наступне.

Під час підготовчого судового засідання суд вирішує питання, передбачені частиною 3 ст. 314 КПК України. Одним із рішень, які вправі ухвалити суд у підготовчому судовому засіданні, є рішення про направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України вказане питання підлягає першочерговому з`ясуванню, оскільки судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правило підсудності.

А відтак всі інші питання, у тому числі щодо призначення до судового розгляду, мають вирішуватися належним судом.

Так, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 222 КК України, за ознаками пособництво у наданні завідомо неправдивої інформації органам державної влади з метою одержання пільг щодо податків у разі відсутності ознак кримінального правопорушення проти власності, що завдало великої матеріальної шкоди, вчинене повторно.

Частиною 1 ст. 32 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.

Місце вчинення злочину - це певна територія, на якій вчинюється передбачене КК суспільно небезпечне діяння.

Суд вважає, що доводи прокурора щодо не встановлення конкретного місця вчинення кримінального правопорушення є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, зазначеним в обвинувальному акті. Також, суд звертає увагу, що ОСОБА_5 обвинувачується у пособництві за ч. 2 ст. 222 КК України, а не у виготовлені підробного документа (ч. 1 ст. 358 КК України) чи у пособництві у незаконному використанні з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги (ст. 201-2 КК України), тому при визначенні місця вчинення злочину необхідно відштовхуватися не від місця, де особою складалась довідка, декларація, а місце, де такий документ було використано з метою одержання пільг щодо податків.

Так, злочин, передбачений ст. 222 КК України (шахрайство з фінансовими ресурсами), вважається закінченим не залежно від ролі співучасника з моменту фактичного надання завідомо неправдивої інформації уповноваженим органам чи установам. Тобто, для кваліфікації як закінченого злочину достатньо самого факту подання недостовірних документів (довідки, декларації тощо), незалежно від того, чи вдалося винній особі незаконно отримати кошти або пільги.

Таким чином, на думку суду, місцем вчинення кримінального правопорушення є не місце зберігання транспортних засобів, не місце заповнення, виготовлення довідки, декларації чи іншого документа, який використовувався як підстава для звільнення від сплати ввізного мита, а місце пред`явлення такого документа митному органу для отримання пільги, оскільки саме по собі, можливе вчинення ОСОБА_5 дій щодо заповнення гарантійних листів без їх подальшого подання при ввезенні автомобілів на митну територію України, не призвело б до виникнення самостійного складу злочину за ст. 222 КК України.

Так, згідно з обвинувальним актом ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він, вступив у попередню змову з іншими особами з метою організації незаконного ввезення на митну територію України транспортних засобів під виглядом гуманітарної допомоги із використанням завідомо неправдивої інформації, що надавалась органам державної влади, зокрема, Лівівській миниці Державної митної служби України. Крім того, далі зазначено, що інші особи, які перебували у попередній змові з ОСОБА_5 , використовуючи довідки (гарантійні листи), ввозили на митну територію України транспортні засоби через пункт пропуску "Шегені-Медика" митного поста "Мостиська" Львівської митниці ДМС України. Пунктом 1 Постанови КМУ від 01.03.2022 №174 "Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану" було передбачено, що ввезення гуманітарної допомоги здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації. Також п. 2-1 Постанови КМУ від 05.09.2023 №953 "Деякі питання пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану" установлено до 1 квітня 2024 р. перехідний період для пропуску через митний кордон України гуманітарної допомоги, що здійснюється відповідно до Порядку, протягом якого пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги може здійснюватися також за місцем перетину митного кордону України шляхом подання у паперовому вигляді декларації про товари, що визнаються гуманітарною допомогою. Враховуючи зазначене, наведені вище нормативно-правові акти свідчать про те, що подання документів, які підтврджують статус гуманітарної допомоги протягом 2022-2023 років та відповідно надавали пільги із справлння державного мита, здійснювалося саме у місті пропуску через митний кордон України.

З огляду на зазначене, суд вважає, що місцем вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 222 КК України є пункт пропуску "Шегені-Медика" митного поста "Мостиська" Львівської митниці ДМС України (ЄДРПОУ 40070246, місцезнаходження: вул. Південна, 2а, сільрада Мостиська Друга, Мостиський район, Лівівська область), що знаходиться на території, справи якої підсудні Мостиському районному суду Львівської області, або Львівська митниця Державної митної служби України (ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: вул. Т. Костюшка, 1, м. Львів, Лівівська область), якою згідно з обвинувальним актом приймалося рішення про звільнення від сплати ввізного мита та надання пільг, територія належить до підсудності Галицького районного суду м. Львова.

Територіальна ж юрисдикція Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, поширюється виключно на територію Довгинцівського адміністративного району у м. Кривому Розі.

Враховуючи зазначене, суду не було надано жодних доказів, які б підтверджували об`єктивні причини для звернення з обвинувальним актом не за місцем вчинення кримінального правопорушення, а за місцем знаходження органу досудового розслідування.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності. Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Таким чином, з метою недопущення порушення територіальної підсудності кримінального провадження, з урахуванням вимог ст.ст. 32, 34 КПК України, суд вважає, що є достатні підстави для направлення обвинувального акта до Дніпровського апеляційного суду для звернення до Касаційного кримінального суду Верховного Суду для вирішення питання про визначення підсудності в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

Керуючись ст.ст. 32, 34, 314 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041720000756 від 10.06.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 222 КК України, направити до Дніпровського апеляційного суду для звернення до Касаційного кримінального суду Верховного Суду для вирішення питання про визначення підсудності в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1