Рішення № 137798198, 23.06.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 177/3267/25

Провадження № 2/210/1070/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 червня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді Чайкіної О.В., за участю секретаря судового засідання Комбарової Д.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, без проведення судового засідання, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Зміст позовних вимог

Позовна заява обґрунтована тим, що 08.07.2024 року, між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-9845401.

Відповідач приєднався до умов Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 57848, що відповідно до вимог законодавства визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину. Після вчинення акцепту Позичальником, Кредитодавцем на Кредитний договір накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи із кваліфікованою електронною позначкою часу. Зазначений порядок підтверджується положеннями Кредитного договору та Довідкою про ідентифікацію.

На виконання умов Кредитного договору, 08.07.2024 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТГІД» на платіжну картку №5168-74XX-XXXX-6053, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Кредитодавця.

17.03.2025 між Первісним кредитором та Позивачем укладено Договір факторингу №17032025-МК/ЮнітКапітал (далі - Договір Факторингу 1), відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Позивач не здійснював жодних нарахувань за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договорам.

В зв`язку з цим, посилаючись на норми ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у вищенаведеному розмірі та понесені ним судові витрати у справі.

Аргументи сторін

Сторона відповідача скерувала відзив на позов, у якому вказала, що Позивач не надав доказів сплати за договором факторингу, що є обов`язковим для підтвердження реального переходу прав. Позивачем не надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтвердження сплати позивачем як новим кредитором коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок первісного кредитора, саме за кредитну заборгованість відповідача. Наголошує, що не укладала/підписувала Договір кредиту, в редакції, яку долучає представник позивача в якості копії до позовної заяви, не погоджувала відповідні процентні ставки та кабальні умови кредитування. Якби дійсно укладав такий договір, то в обов`язковому порядку мала би здійснити набір у відповідній електронній формі певної комбінації алфавітно-цифрової послідовності, вказана комбінація відобразилась би у електронній формі та збереглася на сервері кредитора для долучення до кредитного договору, і за таких обставин позивач міг би надати такі докази. Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення мені, підтвердження мною пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій щодо укладення кредитних договорів у формі електронного правочину тощо. Нарахування неустойки за договором позики, з урахуванням положень вказаної статті ЦК України, можливе лише до 23.02.2022 р. включно, тоді як в розрахунок позивача здійснений за період періоди, які настали після 24.02.2022 р. та під час діючого воєнного стану в державі. Наданий позивачем «Детальний розрахунок заборгованості» не дозволяє належним чином перевірити правильність зарахування платежів на погашення тіла кредиту та відсотків, оскільки не містить інформації про розмір заборгованості на кінець кожного звітного періоду (дня) нарахування. Водночас навіть із цього неповного розрахунку вбачається, що в окремі періоди користування кредитом позивач застосовував процентну ставку, яка перевищувала встановлений законом максимум у 1 % на день. Таким чином, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення відсотків у заявленому розмірі є безпідставними, оскільки така сума не могла бути правомірно нарахована первісним кредитором з урахуванням імперативних обмежень Закону України «Про споживче кредитування». Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення надміру нарахованих відсотків. Сторона відповідача також не погоджується із тим, що платіжне доручення за підписом директора ТОВ «МАКС КРЕДИТ», про перерахування коштів є належним підтвердженням здійснення переказу, оскільки цей файл повністю перебуває в залежності від сторони позивача. Платіжне доручення не містить підпису та печатки установи банка, що підтверджувало б прийняття його до виконання. Фактично кредитор міг скласти таке доручення будь-якого змісту, що нівелює значення такого документа. Також не відомо, кому належить карткові рахунки, на які переказано дані кошти, оскільки цей лист-доручення не містить ідентифікуючих даних про відповідача (із фрагментів номеру карти, що відображені в повідомленні, неможливо встановити належність карти (рахунку) саме мені). Вважає, що матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування суми позики (платіжне доручення, квитанція, чек тощо), тому не є доведеним факт укладення кредитного договору між мною та первісним кредитором.

Представник позивача надала до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що Кредитний договір № 00-9845401 від 08.07.2024 підписаний Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор 57848 направлено Позичальнику 08.07.2024 о 00:30:34 на вказаний ним номер мобільного телефону - НОМЕР_1 ; одноразовий персональний ідентифікатор введено Позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 08.07.2024 о 00:30:51 годині, після чого Відповідач натиснув кнопку «ТАК», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одночасно з підписанням договору, Товариство відправляє на електронну адресу, вказану Позичальником у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору , зокрема, додаючи його примірники у форматах у форматах PDF та P7S. Наданий Позивачем витяг з Реєстру прав вимоги до Договору факторингу17032025-МК/ЮнітКапітал від 17.03.2025 підписаний та має печатки уповноважених осіб, а також в них зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін. В відзиві зазначено, що Позивачем не надано доказів здійснення фінансування фактором клієнту. Варто зазначити, що Позивач отримав право вимоги щодо Відповідача за Договором факторингу №17032025-МК/ЮнітКапітал від 17.03.2025. Позивач зазначає, що перерахування суми клієнту не є предметом доказування, оскільки перехід прав вимоги підтверджується підписанням реєстру, як передбачується в даному договорі. Отже, Позивач не зобов`язаний надавати докази здійснення оплати за відступлені права вимоги, оскільки дана обставина не є підставою для переходу права вимоги за договором факторингу. До позовної заяви представником Позивача долучено договір факторингу, витяги з реєстрів прав вимог та акти прийому-передачі, що є належним доказом стверджувати що фактор набув права вимоги. Отже, до позовної заяви представником Позивача долучено договір факторингу, витяги з реєстрів прав вимог та акти прийому-передачі, що є належним доказом стверджувати що фактор набув права вимоги. До того ж, сам договір факторингу Судом нечинним не визнавався, а тому він є правомірним та обов`язковим до виконання. Проте, для повного та всебічного розгляду справи, Позивач долучає платіжну інструкцію про оплату за право грошової вимоги згідно Договору факторингу №17032025-МК/ЮнітКапітал від 17.03.2025 року. Відсотки нараховувалися за наступною формулою: 6 500,00 * 1/100 = 65,00 грн на день, в період з 08.07.2024 по 22.07.2024. У період з 24.07.2024 по 17.03.2025 нарахування процентів має здійснюватися таким чином: 6 500,00 грн.(тіло Кредиту) * 1% (процентна ставка) = 65,00 грн. Тобто загальна сума заборгованості складає 15 242,50 грн. ( 6 500,00 грн. за тілом кредиту та 8 742,50 грн. відсотків за кредитом). Отже, Позивач стягує не 25 194,00 грн. а 15 242,50 грн. у зв`язку з перерахуванням процентів відповідно до Закону України «Про споживче кредитування»

Фактичні обставини справи встановлені судом

Для отримання кредиту Відповідач зареєструвалася на сайті Кредитодавця та отримала доступ до Особистого кабінету. У процесі реєстрації пройшла процедуру ідентифікації та верифікації, дотримуючись підказок відповідного сайту Кредитодавця. Після цього Відповідач ознайомилася з чинною редакцією Правил надання коштів у позику, заповнила свої персональні ідентифікаційні дані, визначені як обов`язкові, та вказала суму коштів, яку бажає отримати.

Під час укладення Кредитного договору Первісним кредитором здійсненоідентифікацію та верифікацію Відповідача згідно з вимогами, встановленими Постановою НБУ «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», що передбачено та погоджено умовами Кредитного договору.

Згідно з Правилами, до укладення Кредитного договору, Позичальнику для ознайомлення в особистий кабінет надано Паспорт споживчого кредиту.

Оскільки Відповідач погодилася з умовами, запропонованими в Паспорті споживчого кредиту, шляхом його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора, Первісний кредитор сформував та надав Відповідачу оферту щодо укладення Кредитного договору.

Приймаючи умови Кредитного договору, Відповідач підтвердила, що отримала у чіткій та зрозумілій формі актуальну й достовірну інформацію, передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», а також відомості про фінансову послугу та Кредитодавця у визначеному законодавством обсязі, достатньому для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання або відмови від отримання такої послуги; ознайомилася з Правилами, повністю їх зрозумів, погодилася з ними та зобов`язалася неухильно їх дотримуватися.

08.07.2024 року, між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-9845401. Відповідачка приєднався до умов Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 57848, що відповідно до вимог законодавства визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину.

За умовами договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит у національній валюті у формі Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

1.2. Сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 6500.00 (шість тисяч п`ятсот нуль копійок) гривень. Тип Кредиту - кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення Кредиту (мета отримання Кредиту): на споживчі потреби.

1.3. Строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути Суму Кредиту Кредитодавцю в останній день Строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) «03» липня 2025р. згідно умов пункту 3.5 цього Договору.

1.4. Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в Періодичну дату оплати процентів, а саме: на «23» липня 2024р., та на кожний 15 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом Строку дії кредитної лінії.

2.8. Кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі Кредиту: "08"липня 2024 р. Сума Кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 6500.00 грн. на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

2.9. Кредитодавець не стягує комісію за перерахування платежів, які сплачуються Позичальником при погашенні заборгованості/сплаті платежів, при цьому така комісія може стягуватися банками та/або платіжними установами за допомогоюяких здійснюється погашення.

Кредитний договір, паспорт споживчого кредиту, а також графік платежів підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором: 57848, який відправлено: 08.07.2024 року о 00:30:34 год., введено: 08.07.2024 року о 00:30:51 год. підписано ел.підписом позичальника (електронний підпис Позичальника, відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. телефону НОМЕР_1 ), що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Відповідно до довідки підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів підтверджено перерахування 6500 грн. 08.07.2024 року о 00:31 год. на платіжну картку № НОМЕР_2 , номер платіжної інструкції 124191521, номер транзакції 42038-78636-11964.

За інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 , а також емітувались інші картки. Номер телефону на який відправлялася інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період з 08.07.2024 року по 13.07.2024 року - +380988753190, який був/є фінансовим та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . Повідомляють, що по рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), було зарахування коштів на суму 6500 грн. 08.07.2024 року.

Щодо переходу права вимоги

17.03.2025 між ТОВ «Макс кредит» та Позивачем укладено Договір факторингу №17032025-МК/ЮнітКапітал відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до п.2.2. Договору факторингу №17032025-МК/ЮнітКапітал перехід від клієнта до фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно боргів та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги відповідно до реєстру боржників та є невід`ємною частиною цього договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання відповідних зобов`язань сторонами.

Відповідно до Реєстру Боржників за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Макс Кредит» до договору факторингу №17032025-МК/ЮнітКапітал від 17 березня 2025 року від ТОВ «Макс Кредит» до Позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 25 194 грн.

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Макс Кредит» до договору факторингу №17032025-МК/ЮнітКапітал від 17 березня 2025 року до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №17032025-МК/ЮнітКапітал від 17 березня 2025 року.

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «Макс Кредит» зі сторони Позивача згідно Договору факторингу №17032025-МК/ЮнітКапітал від 17 березня 2025 року саме за відступлення права вимоги в обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників до Договору факторингу №17032025-МК/ЮнітКапітал від 17 березня 2025 року до позовної заяви додається Платіжна інструкція№385 від 21 березня 2025 року.

Враховуючи наведені обставини, в судовому засіданні встановлено, що в ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором №00-9845401 від 08.07.2024 року перейшло до Позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до Відповідача.

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

Згідно з статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

За змістом частин 1-3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів,виконання робіт або надання послуг кожному,хто до неї звернеться(роздрібна торгівля,перевезення транспортом загального користування,послуги зв`язку,медичне,готельне,банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу подожень частин 1-2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

З матеріалів справи встановлено, що кредитний договір №00-9845401 від 08.07.2024 року укладено в електронній формі, тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч.ч. 1-4, 6-8, 11-13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлено, що 08.07.2024 року, між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-9845401, згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит у сумі 6500 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Договір підписано електронним ідентифікатором 57848.

Суд відхиляє доводи відповідачки щодо відсутності оригіналу кредитного договору та не вбачає підстав визнавати його неналежним доказом, з наступних підстав.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Положеннями статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Вбачається, що факт укладення кредитного договору (електронного) між сторонами та фактичного перерахування коштів, відповідачка ставить під сумнів.

Відносини, які виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

У частинах першій та другій статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Аналогічні процесуальні положення закріплені у пункті 1 частини другої статті 76 ЦПК України та частині третій статті 100 ЦПК України.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (див.: постанови Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 травня 2025 року у справі № 199/9897/22 викладено висновок: «Електронний документ, створений з дотриманням вимог законодавства, має таку ж юридичну силу, як і документ на паперовому носії. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Оцінка електронного доказу здійснюється судом на загальних підставах, передбачених статтею 89 ЦПК України.».

Оглядом долученого до матеріалів справи примірника кредитного договору, вбачається що останній укладено в електронній формі.

За умовами договору, для отримання Кредиту, Позичальник, тобто Відповідачка, мала зареєструватися на Сайті Кредитодавця https://treba.credit та мати доступ до Особистого кабінету.

При здійсненні реєстрації, Позичальник має пройти процедури ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту. Ідентифікація/верифікація здійснюється у спосіб передбачений Постановою НБУ №107 від 28.07.2020р. «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу» (із змінами та доповненнями) та залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги використовується один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації Позичальника:

- отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних.

Відповідачка не спростувала, що пройшла ідентифікацію і веривікацію через систему BankID НБУ під час укладання договору про надання кредитних коштів.

В підтвердження того, що на момент укладання договору №00-9845401 у такий спосіб, саме відповідачка ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_5 , приєдналася до умов Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 77017 (паспорт споживчого кредиту) та 57848 (договір), судом перевірено довідку про ідентифікацію і інформацію, що містить банківську таємницю (розкрита на підставі ухвали суду), а саме, інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк».

З відповіді АТ КБ "приватБанк" вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 , а також емітувались інші картки. Номер телефону на який відправлялася інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період з 08.07.2024 року по 13.07.2024 року - НОМЕР_1 , який був/є фінансовим та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .

По рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), було зарахування коштів на суму 6500 грн. 08.07.2024 року.

Відповідачці для ознайомлення надаєвався паспорт споживчого кредиту, після ознайомлення з яким погодилася з умовами кредитування, і підписала шляхом накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 77017.

Після підписання паспорту споживчого кредиту ОСОБА_1 підписала кредитний договір, графік платежів одноразовими ідентифікаторами: 57848, який відправлено: 08.07.2024 року о 00:30:34 год., введено: 08.07.2024 року о 00:30:51 год. підписано ел.підписом позичальника (електронний підпис Позичальника, відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. телефону НОМЕР_1 ), що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Належність номеру телефону НОМЕР_1 як фінансового та його прив`язки до емітованої картки в АТ КБ "ПриватБанк" за № НОМЕР_3 , саме ОСОБА_1 підтверджується інформацією, наданою банком-емітентом картки, і не спростовано Відповідачкою.

Крім того, відповідно до довідки підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів підтверджено перерахування 6500 грн. 08.07.2024 року о 00:31 год. на платіжну картку № НОМЕР_2 , номер платіжної інструкції 124191521, номер транзакції 42038-78636-11964, і підтверджено що саме ця картка належить ОСОБА_1 .

Доказів протилежного відповідачка не надала.

Отже в судовому засіданні беззаперечно встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 уклала кредитний договір на суму 6500 грн., яку отримала в той же день шляхом перерахування коштів на її особисту картку відкриту у АТ КБ «Приват банк».

Додатково слід заначити, що згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів.

У постанові ВС КЦС від 04 лютого 2026 року в справі № 758/14925/23, провадження № 61-4523св25, зазначається: "Якщо порівнювати електронний підпис одноразовим ідентифікатором із іншими видами електронних підписів (КЕП та УЕП), то основною і єдиною вимогою до першого є забезпечення ідентифікації особи підписувача, тоді як вимоги до КЕП і УЕП стосуються також забезпечення цілісності і незмінюваності даних, що ними підписуються. Тому КЕП і УЕП з технічної точки зору прикріплюються до підписуваних ними даних так, що факт їх використання є очевидним - таке використання змінює формат підписуваного файлу і вимагає застосування спеціальних програмних засобів для перевірки цих підписів і відкриття підписаного з їх допомогою файлу. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором не обов`язково повинен поєднуватися із підписуваними ним даними певним чином - він може додаватися до них у будь-який спосіб. Головне, щоб спосіб його додавання до підписаних даних надавав можливість установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані особою, яка в них указана в якості підписувача.

У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта елеткронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор."

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога частини першої статті 207 ЦК України).

Як вбачається з наданих доказів, останні підписані позивачем за допомогою накладання КЕПпечатки уповноваженим працівником Товариства та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електроннийдокумент, що містить фото, а відповідачкою - одноразовими ідентифікаторами.

Унікальні та незмінні ідентифікатори - реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) та адреса реєстрації, зазначені в кредитному договорі, повністю збігаються з даними Відповідачки.

Також суд враховує, що прийняття кредитних коштів Відповідачкою свідчить про те, що її дії були пов`язані саме з її наміром укласти кредитний договір.

Встановлено, що 08.07.2024 ТОВ «Макс Кредит» ініціювало переказ коштів у сумі 6 500,00 грн. згідно договору № 00-9845401 від 08.07.2024 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ ТОВ "ПрофітГід" на платіжну картку № НОМЕР_2 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідачка прийняла пропозицію Кредитодавця - ТОВ «Макс Кредит».

ТОВ "ПрофітГід" є оператором платіжної системи та внесений до Реєстру платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури, затверджений Національним банком України, та відомості про якого є у відкритому доступі на сайті НБУ - https://bank.gov.ua/ua/payments/paymentsystems/

33cd1e1ab48b524ee094c3955c11ecea .

Повідомлення про ініціювання переказу на банківські реквізити Відповідачки та додаток

до нього, які є невід`ємними документами відповідають статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і мають обов`язкові реквізити.

Факт зарахування коштів на банківську картку, вказаною самою ж відповідачкою підтверджується довідкою АТ КБ "ПриватБанк", і так само й належність фінансового номеру, який відповідачка використовувала.

Відповідачка не спростувала наданий позивачем розрахунок, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Розрахунок сторони Позивача відповідає умовам викладеним у кредитному договору, а саме нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 6500,00 * 1/100 = 65,00 грн. на день в період з 08.07.2024 року по 22.07.2024 року. У період з 24.07.2024 року по 17.03.2025 року нарахування процентів має здійснюватися таким чином: 6500,00 грн.(тіло Кредиту) * 1% (процентна ставка) = 65,00 грн. Тобто загальна сума заборгованості складає 15 242,50 грн. (6500,00 грн. за тілом кредиту та 8742,50 грн. відсотків за кредитом). Сума яка підлягає стягненню не 25194,00 грн., заявлених позивачем, а 15242,50 грн.

Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи сторони відповідача про неправомірне нарахування відсотків.

Також суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно з Правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну - кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитних заборгованостей по Договором, доказів протилежного стороною відповідача суду не представлено.

Щодо доводів Відповідачки про відступлення права вимоги суд погоджується із позицією позивача.

Чинне законодавство України не містить чітких вимог щодо форми витягів з реєстрів, які підтверджують перехід права вимоги за договорами факторингу. У контексті статей 512 та 1077 ЦК України, перехід права вимоги може підтверджуватися документами, які належним чином фіксують факт укладення договору факторингу та передачі прав. Це можуть бути засвідчені копії витягів, електронні документи або документи, підписані обома сторонами договору.

Скан-копія витягу з Реєстру Боржників за Договором факторингу 17032025-МК/ЮнітКапітал від 17.03.2025 , оформленого у фізичній формі, має усі необхідні реквізити, а саме: назву, форму, погоджену сторонами, підписи сторін та основну інформацію, яка чітко підтверджує факт переходу права вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до частини першої статті 513 ЦК України, перехід права вимоги має бути підтверджений належними доказами, але конкретної форми витягів з реєстрів у законодавстві не встановлено. Отже, право вимоги за Кредитним договором договором №00- 9845401 від 08.07.2024 передано ТОВ «МАКС КРЕДИТ» на користь ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" на підставі Реєстру прав вимоги, який оформленийякий оформлено належним чином

Крім того, у відповіді на відзив стороною позивача для повного та всебічного розгляду справи, долучено платіжну інструкцію про оплату за право грошової вимоги згідно Договору факторингу № 17032025-МК/ЮнітКапітал від 17.03.2025.

Матеріали справи підтверджують факт неналежного виконання відповідачкою умов договору, зокрема - систематичну несплату заборгованості, внаслідок чого утворилась сума боргу, зазначена у позовній заяві. Розрахунок боргу, наданий позивачем, є обґрунтованим, відповідачем не спростований.

Оскільки ТОВ «Юніт капітал» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ТОВ «Макс кредит», відповідач ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті боргу та відсотків не виконала, в строки, передбачені графіком погашення кредиту, кредит та відсотки за його користування не сплатила, чим порушила вимоги договору, тому суд вважає необхідним стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт капітал» заборгованість в загальному розмірі 15242,50 гривень.

Щодо судових витрат

Згідно з платіжною інструкцією № 29384 від 31 жовтня 2025 при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у вищевказаному розмірі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача понесених судових витрат на правочинну допомогу в розмірі 7000 грн., суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року по справі № 751/3840/15-ц.

Так, у матеріалах справи міститься: копія договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 року, додаткову угоду №25770865297 до Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 року, копія акту прийому-передачі наданих послуг на суму 7 000 грн., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

За умовами договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 року отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару.

Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору.

Після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг.

Сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів за рахунок клієнта.

Гонорар сплачується шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на рахунок адвокатського бюро.

На думку суду, витрати позивача на професійну допомогу підтверджуються належними та допустимими доказами, а розмір вказаних витрат відповідає характеру та обсягу дій, вчинених адвокатом, не є завищеними чи необґрунтованими та є цілком пропорційними предмету спору, а тому вони на підставі ст. 133, ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Сторона відповідача у представленому суду відзиві не заперечувала з приводу заявленого розміру витрат позивача на професійну допомогу.

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у загальному розмірі 9422,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 261-264, 526, 527, 530, 551, 610-611, 625, 627, 628 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 12, 19, 264-265, 268, 270-274, 279, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ", ЄДРПОУ 43541163, заборгованість за Кредитним договором № 00-9845401 від 08.07.2024 у розмірі 15 242,50 грн. (п`ятнадцять тисяч двісті сорок дві гривні п`ятдесят копійок).

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ", ЄДРПОУ 43541163, сплачений судовий збір та понесені витрати на правову допомогу у загальному розмірі 9 422,40 (дев`ять тисяч чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 29 червня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал", адреса: 01024, місто Київ, вулиця Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, ЄДРПОУ 43541163

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Суддя: О. В. Чайкіна