Ухвала суду № 137798122, 16.02.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/2712/25

№ 1-кп/207/135/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора Кам`янської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

адвоката ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Кам`янське об`єднане кримінальне провадження № 12025041780000006 та № 12025041780000311 відносно

ОСОБА_7 за звинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Південного районного суду міста Кам`янського перебуває об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч.1 ст.366 КК України

Адвокат ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 заявив клопотання про скасування арешту з майна, а саме:

грошові кошти у сумі 5 тисяч 800 доларів США, купюрами в кількості 58 штук номіналом по 100 доларів США кожна, з наступними номерами (маркуваннями): HD14370081В; НВ34721224R; КК16975221С; НВ14166120R; КВ20058077J; КВ58994886G; КВ42381612P; КВ31372970I; КВ78041325D; КВ77745689D; КВ70373790H; КL96890555C; КВ83428874M; КF23576200A; КВ91459180Q; HI42234575A; HB85143337I; KK06381228A; KB17895324C; KK11966557A; HB56724705N; KL83696002B; HB12874181P; HB45055896B; KB86501944F; KB72165073K; HD43723679A; FF64552292C; KB74734145N; PH01693134C; PH01877950C; PH01877935C; PH01693153C; PH01877920C; PH01877928C; PH01877927C; PJ48607471B; PJ48607472B; PH01693133C; PH01877915C; PE17594720C; PH01877909C; PH01693152C; PL24071064C; LJ34089009A; ME75748086B; LF20998974J; PH01693103C; PH01693102C; PA24799380C; PA24799379C; PH01877937C; PH01877906C; PH01877948C; PH01877901C; PH01693151C; PH01877908C; PH01877907C, вилученими на підставі ухвали слідчого судді від 24.01.2025 року у справі №207/29/25 по кримінальному провадженню №12025041780000006.

В обґрунтування клопотання зазначив, що вилучене майно, грошові кошти мають повністю законне походження, а фактично належать чоловікові обвинуваченої ОСОБА_8 , який отримав їх від продажу батьківської квартири, яку успадкував після їх смерті, що підтверджується відповідними документами: договором купівлі-продажу серія НМК691352, попереднім договором купівлі-продажу квартири між продавцем та покупцем, копією свідоцтва про право власності від 11.12.2025 року, свідоцтвом про право на спадщину за законом серія НМК174748, витягом з Державного реєстру речових прав на майно від 01.10.2020, витягом з реєстру територіальної громади про місце реєстрації ОСОБА_8 , паспортом на ім`я ОСОБА_8 . Грошові кошти у розмірі 5800 доларів США, вилучені при обшуку житла обвинуваченої, це є залишок від отриманої у 2020 році від покупця квартири, який передав ОСОБА_8 суму у розмірі 15 700 доларів США за батьківську квартиру, частину цих грошових коштів чоловік обвинуваченої використовував для купівлі ліків собі та дружині, ОСОБА_4 . Крім того, подружжя мають сина, який має психічні вади, непрацездатний, сама обвинувачена хворіє, кошти були вилучені з сумки чоловіка обвинуваченої, ОСОБА_8 , що видно на відео обшуку, її чоловік розраховував використовувати їх для лікування та забезпечення нагальних потреб родини, оскільки інших суттєвих доходів вони не мають.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 підтримав клопотання, пояснив, що із зазначеного відео обшуку квартири видно, що родина є не заможною, умови життя не дають підстав вважати, що родина обвинуваченої має будь-які інші кошти для забезпечення своїх потреб, крім вилучених під час обшуку. Просив звернути увагу, що під час обшуку сама обвинувачена пояснювала про походження коштів, потім додому приїхав сам ОСОБА_8 , який теж пояснив, що це його особисті кошти, їх походження від продажу його спадщини, був схвильований, оскільки це єдине джерело фінансової безпеки родини під час воєнного стану у країні.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 підтримала клопотання захисника. Пояснила, що вилучені під час обшуку кошти належать її чоловікові від продажу його спадщини, їх вилучили з сумки чоловіка, котра висіла серед одягу у коридорі квартири; інших засобів існування родина не має, вона особисто потребує лікування зору.

Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання про зняття арешту з майна, мотивуючи тим, що у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов на значну суму, обвинувачення пред`явлено у вчиненні корисливих злочинів, вирішення питання стосовно долі речових доказів, вилучених під час обшуку, за таких обставин має відбуватись виключно за вироком суду.

Представник потерпілого ОСОБА_6 просила вирішити питання на розсуд суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Частиною п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України встановлено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При розгляді зазначеного клопотання суд враховує, що обвинувачення у даному кримінальному провадженні пред`явлено двом особам ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , відносно останнього матеріали кримінального провадження виділено в окреме провадження та справу закрито у зв`язку зі смертю обвинуваченого ухвалою суду від 24.11.2025 року.

Ухвалою слідчого судді від 24.01.2025 року накладено арешт на вилучені за місцем проживання грошові кошти у сумі 5 тисяч 800 доларів США, купюрами в кількості 58 штук номіналом по 100 доларів США кожна, з наступними номерами (маркуваннями): HD14370081В; НВ34721224R; КК16975221С; НВ14166120R; КВ20058077J; КВ58994886G; КВ42381612P; КВ31372970I; КВ78041325D; КВ77745689D; КВ70373790H; КL96890555C; КВ83428874M; КF23576200A; КВ91459180Q; HI42234575A; HB85143337I; KK06381228A; KB17895324C; KK11966557A; HB56724705N; KL83696002B; HB12874181P; HB45055896B; KB86501944F; KB72165073K; HD43723679A; FF64552292C; KB74734145N; PH01693134C; PH01877950C; PH01877935C; PH01693153C; PH01877920C; PH01877928C; PH01877927C; PJ48607471B; PJ48607472B; PH01693133C; PH01877915C; PE17594720C; PH01877909C; PH01693152C; PL24071064C; LJ34089009A; ME75748086B; LF20998974J; PH01693103C; PH01693102C; PA24799380C; PA24799379C; PH01877937C; PH01877906C; PH01877948C; PH01877901C; PH01693151C; PH01877908C; PH01877907C, вилученими серед іншого мобільних телефонів, компьютерної техніки, документації, на підставі ухвали слідчого судді від 24.01.2025 року по кримінальному провадженню №12025041780000006, у якості речових доказів.

З наданих суду доказів вбачається, що чоловік обвинуваченої ОСОБА_8 дійсно мешкає разом із обвинуваченою за адресою АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу від 30.10.2020 року він продав за 15200 доларів США квартиру, котра належала йому на праві спадкування. З протоколу обшуку та відео видно, що вилучені зазначені вище грошові кошти зберігалися у чоловічій сумці, обвинуваачена та її чоловік під час обшуку надавали пояснення стосовно їх походження та що вони не мають жодного відношення до предмету провадження. Ухвала суду про накладення арешту при цьому містить зазначення, що арешт накладено саме з метою збереження грошових коштів як речових доказів, однак жодних ознак речового доказу вилучені кошти не мають, оскільки згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В судовому засіданні прокурором не спростовано доводів захисту стосовно легітимного походження вилучених коштів, не доведено, що вилучені кошти мають статус речового доказу в контексті ст. 98 КПК України, в тому числі з урахуванням закриття провадження відносно одного з обвинувачених ухвалою суду від 25.11.2025.

Представник потерпілого, яким заявлено цивільні позови у кримінальному провадженні, на подальшому застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту зазначених грошових коштів не наполягав.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

Кримінальним процесуальним законом, зокрема п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК, визначено, що обов`язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться недоторканність житла чи іншого володіння особи, недоторканність права власності (п. п. 6, 9 ч. 1 ст. 7 КПК).

Згідно зі ст.13 КПК не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (cт. 16 КПК).

Так, з метою встановлення легітимності, необхідності і пропорційності втручання у право особи на недоторканність житла чи іншого володіння особи слідчий суддя здійснює судовий контроль при наданні дозволу на проведення відповідного обшуку.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості зокрема про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук (ч. 2 ст. 235 КПК).

Однак КПК не передбачає, що в ухвалі про надання дозволу має вказуватися можливість утримання стороною обвинувачення у себе речей, виявлених і вилучених під час обшуку. Адже, судовий контроль під час розгляду клопотання про дозвіл на проведення обшуку не може одночасно поширюватися і на вирішення питання про обмеження права власності особи, у якої цей обшук буде проведений.

Обмеження права власності потребує здійснення окремої судової процедури з метою гарантування дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню, за результатами проведення якої ухвалюється в порядку, передбаченому КПК вмотивоване судове рішення.

Так, при цьому слід враховувати, що у своїх висновках Європейського суду з прав людини /далі - ЄСПЛ/ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.

Тому, зважаючи на положення ст. 2, п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК, ст. ст. 7-9, 16 КПК, утримання стороною обвинувачення в себе віднайденого під час обшуку майна, проведеного на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук, потребує подальшого накладення арешту на таке майно з метою здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів його власника та перевірки дотримання справедливого балансу між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби.

Згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен враховувати: (1) правову підставу для арешту майна; (2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); (3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3 та 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); (3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); (4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); (5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; (6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК).

Вищенаведені положення кримінального процесуального закону узгоджуються з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби.

Таким чином, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Виходячи з викладеного, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, вивчивши докази обґрунтування клопотання, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав подальшого арешту у відношенні майна, власником якого є ОСОБА_8 , та важає необхідним задовольнити клопотання захисника обвинуваченої та зняти арешт.

Керуючись ст. ст. 170-175 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 , про зняття арешту з майна у кримінальному провадженні № 12025041780000006.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 24.01.2025 року на грошові кошти у сумі 5 тисяч 800 доларів США, купюрами в кількості 58 штук номіналом по 100 доларів США кожна, з наступними номерами (маркуваннями): HD14370081В; НВ34721224R; КК16975221С; НВ14166120R; КВ20058077J; КВ58994886G; КВ42381612P; КВ31372970I; КВ78041325D; КВ77745689D; КВ70373790H; КL96890555C; КВ83428874M; КF23576200A; КВ91459180Q; HI42234575A; HB85143337I; KK06381228A; KB17895324C; KK11966557A; HB56724705N; KL83696002B; HB12874181P; HB45055896B; KB86501944F; KB72165073K; HD43723679A; FF64552292C; KB74734145N; PH01693134C; PH01877950C; PH01877935C; PH01693153C; PH01877920C; PH01877928C; PH01877927C; PJ48607471B; PJ48607472B; PH01693133C; PH01877915C; PE17594720C; PH01877909C; PH01693152C; PL24071064C; LJ34089009A; ME75748086B; LF20998974J; PH01693103C; PH01693102C; PA24799380C; PA24799379C; PH01877937C; PH01877906C; PH01877948C; PH01877901C; PH01693151C; PH01877908C; PH01877907C., які опечатано та поміщено до спец.пакету НПУ SUD3083531.

Грошові кошти у сумі 5 тисяч 800 доларів США, купюрами в кількості 58 штук номіналом по 100 доларів США кожна, з наступними номерами (маркуваннями): HD14370081В; НВ34721224R; КК16975221С; НВ14166120R; КВ20058077J; КВ58994886G; КВ42381612P; КВ31372970I; КВ78041325D; КВ77745689D; КВ70373790H; КL96890555C; КВ83428874M; КF23576200A; КВ91459180Q; HI42234575A; HB85143337I; KK06381228A; KB17895324C; KK11966557A; HB56724705N; KL83696002B; HB12874181P; HB45055896B; KB86501944F; KB72165073K; HD43723679A; FF64552292C; KB74734145N; PH01693134C; PH01877950C; PH01877935C; PH01693153C; PH01877920C; PH01877928C; PH01877927C; PJ48607471B; PJ48607472B; PH01693133C; PH01877915C; PE17594720C; PH01877909C; PH01693152C; PL24071064C; LJ34089009A; ME75748086B; LF20998974J; PH01693103C; PH01693102C; PA24799380C; PA24799379C; PH01877937C; PH01877906C; PH01877948C; PH01877901C; PH01693151C; PH01877908C; PH01877907C, які опечатано та поміщено до спец.пакету НПУ SUD3083531, - повернути ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала остаточна.

Суддя ОСОБА_1