Рішення № 137796841, 30.06.2026, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/549/26

Провадження № 2/550/489/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року селище Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Литвин В.В.,

розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі також позивач) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі також відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.12.2024 між позивачем та відповідачкою в електронній формі укладено кредитний договір (оферти) № 09.12.2024-100001135 (далі також кредитний договір), відповідно до умов якого позивач надав відповідачці кредит в сумі 4 000,00 грн строком на 140 днів (до 27.04.2025), а відповідачка у визначений договором строк кредит у повному обсязі не повернула, проценти та комісію за користування ним не сплатила.

Тому позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 11 560,00 грн заборгованості за кредитним договором, з яких: 4 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 4 760,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками, 200,00 грн. заборгованість за комісією за надання кредиту, 600,00 грн. заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 2 000,00 грн заборгованість за неустойкою, а також судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою судді від 12.05.2026 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи, а також зазначено про право сторін подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідачка у визначений судом строк відзив на позов не подала, правом подати свої заперечення проти позовних вимог не скористалася, про розгляд судом справи повідомлена належним чином (а.с. 40).

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін сторони суду не заявляли.

З огляду на викладене, розгляд справи по суті здійснюється судом за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09.12.2024 між позивачем та відповідачкою укладено кредитний договір № 09.12.2024-100001135 в електронній формі.

Даний договір є письмовим правочином, який відповідає формі, передбаченій ст.ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України, оскільки він вчинений в письмовій формі та підписаний уповноваженими особами.

За умовами кредитного договору, які визначені у Оферті, Заявці та Акцепті (а.с. 22-28) сума кредиту становить 4 000,00 грн, строк, на який надається кредит 140 днів, дата повернення кредиту 27.04.2025, процентна ставка стандарт 1% в день, процентна ставка економ 0,5% в день.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці грошові кошти в сумі 4 000,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 1-2701 від 27.01.2026 (а.с. 21).

Відповідачка, у свою чергу, умови кредитного договору не виконала, у визначений договором строк кредит не повернула, проценти та комісію за користування ним не сплатила, внаслідок чого, за твердженням позивача, виникла заборгованість в сумі 11 560,00 грн, що складається з 4 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 4 760,00 грн заборгованості за нарахованими відсотками, 200,00 грн. заборгованості за комісією за надання кредиту, 600,00 грн. заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, 2 000,00 грн заборгованості за неустойкою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою укладено кредитний договір (оферти) № 09.12.2024-100001135 від 09.12.2024 в електронній формі.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суду не надано доказів виконання відповідачкою грошового зобов`язання за кредитним договором № 09.12.2024-100001135 від 09.12.2024 щодо повернення кредиту, зокрема щодо погашення заборгованості за тілом кредиту в сумі 4 000,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки на користь позивача 4 000, 00 грн заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог, заявлених позивачем до стягнення 4 760,00 грн. заборгованості за процентами, позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, положеннями ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок доведення перед судом обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Позовна заява не містить інформації про порядок та підстави нарахування заявлених до стягнення сум, положень договору або норм чинного законодавства, на підставі яких ці суми нараховано та заявлено до стягнення. До позовної заяви не додано обґрунтованого розрахунку сум, що просить стягнути позивач. Додана позивачем до позовної заяви довідка-розрахунок такої інформації не містить.

Без зазначення позивачем вказаної інформації, суд позбавлений можливості визначити правову природу заявлених до стягнення сум та надати правову оцінку наявності чи відсутності підстав для їх стягнення та правильності їх нарахування позивачем.

Щодо стягнення комісії в розмірі 200,00 грн за надання кредиту та 600 грн за обслуговування заборгованості за кредитом, позовна вимога не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В розумінні Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, споживче кредитування - це правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 8 вказаного Закону для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.

При цьому, суд зауважує, що в кредитному договорі № 09.12.2024-100001135 від 09.12.2024 не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена комісія за обслуговування кредиту, тому умова кредитного договору про обов`язок відповідача щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує також оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 цього Закону.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 та постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідачки неустойки в розмірі 2 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України № 64/2022 від 22.02.2024, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та станом на день розгляду справи не закінчився та не скасовано.

З урахуванням наведеного, позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки не підлягає задоволенню.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 4 000,00 грн заборгованості за кредитним договором № 09.12.2024-100001135 від 09.12.2024.

В іншій частині позову належить відмовити у зв`язку з безпідставністю та недоведеністю.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

4 000,00 грн х 100 / 11 560,00 грн = 34,60% (розмір задоволених позовних вимог);

2 662,40 грн х 34,60 % = 921,19 грн (розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 09.12.2024-100001135 від 09.12.2024 в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп. та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 921 (дев`ятсот двадцять одна) грн 19 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя В.В. Литвин