Ухвала суду № 137796684, 26.06.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1242/16-ц

Провадження № 6/539/126/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Просіної Я.В.,

за участі секретаря судового засідання Ануфрієвої Н.М.,

представника заявника Гончар І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м.Лубни заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», приватний виконавець Олійник Олег Іванович про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню,

встановив:

До Лубенського міськрайонного суму Полтавської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», приватний виконавець Олійник Олег Іванович, відповідно до якої представник заявника просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі №539/1242/16-ц від 23 вересня 2025 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 07 серпня 2007 року № PLL0G100000140 у розмірі 13 783,31 доларів США - заборгованість за кредитом; 1 828,36 доларів США - заборгованість за процентами за користуванням кредитом та 3 596,40 грн - заборгованість за пенею та виконавчий лист Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі №539/1242/16-ц від 23 вересня 2025 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судових витрат по справі у розмірі 1928,51 грн.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі №539/1242/16-ц від 26 листопада 2018 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 07 серпня 2007 року № PLL0G100000140 у розмірі 74 295,62 доларів США, що в еквіваленті складає 2 023 069,75 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 07 серпня 2007 року №PLL0G100000140 у розмірі 13 783,31 доларів США - заборгованість за кредитом; 1828,36 доларів США - заборгованість за процентами за користуванням кредитом та 3 596,40 грн - заборгованість за пенею. В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

23 вересня 2025 року Лубенським міськрайонний судом Полтавської області видано виконавчі листи у справі № 539/1242/16-ц за підписом судді Гудкова С.В.:

1. Про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 07 серпня 2007 року № PLL0G100000140 у розмірі 13 783,31 доларів США - заборгованість за кредитом; 1 828,36 доларів США - заборгованість за процентами за користуванням кредитом та 3 596,40 грн - заборгованість за пенею;

2. Про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судових витрат по справі у розмірі 1928,51 грн. (надалі разом Виконавчі листи).

В обох Виконавчих листах зазначено, що строк їх пред`явлення до 24 квітня 2022.

Матеріали справи № 539/1242/16-ц не містять відомостей, що АТ КБ «ПриватБанк» звертався до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі №539/1242/16-ц із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня ухвала Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі № 539/1242/16-ц про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Щодо підстав визнання Виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Щодо відсутності підстав для самовільного виписування Виконавчих листів за відсутності відповідної заяви стягувача.

Згідно з п. 15.15. Перехідні Положення ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд видає виконавчі документи в паперовій формі.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Державна судова адміністрація України листом №15-17888/21 від 04.10.2021 проінформувала місцеві та апеляційні суди, що: Відповідно до п. 2 параграфа 2 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів» підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя відповідного оголошення.

З урахуванням статті 253 Цивільного кодексу підсистеми "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистема відеоконференцзв`язку офіційно починають функціонувати з 5 жовтня 2021 року».

Отже, до моменту початку роботи Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи, тобто до 5 жовтня 2021 року, місцеві суди на виконання п. 15.15. Перехідні Положення ЦПК України видавали виконавчі листи виключно у паперовій формі.

Згідно з відповіддю Лубенського міськрайонного суду Полтавської області № 01-40/ ВП-118/26-вих. від 31.03.2026, Виконавчі листи були видані та підписані головуючим суддею Гудковим С.В. ще у 2019 році після повернення матеріалів справи № 539/1242/16-ц з суду апеляційної інстанції (06.05.2019), однак, оскільки, АТ КБ «ПриватБанк» не звертався із заявою про видачу виконавчих листів вони були приєднані до матеріалів справи та були видані лише 23 вересня 2025 року за заявою АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно з п. Інструкції з 29.32. Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 № 173 (яка була чинною станом на дату повернення матеріалів справи № 539/1242/16-ц і станом на дату виписування Виконавчих листів, надалі Інструкція №173), виконавчі листи виписуються після набрання рішенням суду законної сили за заявою стягувача, а у справах, в яких рішення підлягає негайному виконанню, - у день постановлення рішення.

Отже, Інструкція №173 не передбачала виписування виконавчих листів після набрання рішенням суду законної сили за відсутності відповідної заяви стягувача з «відкритою датою» видачі, а тому у працівників апарату Лубенського міськрайонного суду Полтавської області були відсутні підстави для самовільного виписування Виконавчих листів, засвідчення їх підписом Головуючого судді та скріплення гербовою печаткою з метою їх подальшого зберігання в матеріалах справи з «відкритою датою» видачі.

Більше того, згідно п.п. а) п. 4.4.3. Інструкції про порядок передання до архіву місцевого та апеляційного суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівних установ та архівних відділів міських рад судових справ та управлінської документації суду, затвердженої наказом державної судової адміністрації України від 15.12.2011 №168 (в редакції чинній станом на дату виписування Виконавчих листів, надалі Інструкція № 168), при наданні дозволу на передання судових справ, розгляд яких передбачено цивільним процесуальним законодавством, слід керуватись такими правилами: у разі, якщо стягувач не звернувся до суду із заявою про видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення суду після набрання ним законної сили, справа передається до архіву суду після закінчення календарного року.

Отже, Інструкція № 168 не передбачала передачу до архіву суду матеріалів

цивільної справи з виписаними, підписаними Головуючим суддею та

скріпленими гербовою печаткою Суду і не виданими виконавчими листами з

«відкритою датою» видачі у ній.

Щодо порушення вимог видачі Виконавчих листів станом на дату звернення АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про видачу виконавчих листів у справі № 539/1242/16-ц.

Згідно з відповіддю Лубенського міськрайонного суду № 01-40/ВП-118/26-вих. Від 31.03.2026, АТ КБ «ПриватБанк» звертався до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області із заявою про видачу виконавчих листів у справі № 539/1242/16-ц - 11.09.2025.

Станом на дату звернення АТ КБ «ПриватБанк» звертався до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області із заявою про видачу виконавчих листів у справі № 539/1242/16-ц діє Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затверджена наказом Державної судової адміністрації від 20.08.2019 № 814 (надалі Інструкція №814).

Згідно з п. 1, 2, 3 розділу XIX. Звернення судових рішень до примусового виконання Інструкції №814, звернення до виконання судових рішень здійснюється в порядку та в строки встановлені відповідно до вимог процесуального законодавства, Кримінально-виконавчого кодексу України, з урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження", а також інших нормативно-правових актів. Виконавчі документи (виконавчий лист, наказ, судовий наказ, постанова, ухвала), які виготовляються судом, мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Виконавчий лист (наказ) формується на підставі внесених даних в АСДС (автоматизованої системи документообігу суду).

З дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів усі виконавчі документи, на підставі яких відповідно до закону здійснюється примусове виконання судових рішень, підлягають обов`язковому внесенню до Єдиногодержавного реєстру виконавчих документів. Оформлення і видача виконавчих документів здійснюються судом, який ухвалив відповідне рішення, в паперовій або електронній формі, в порядку визначеному процесуальним законодавством.

Отже, враховуючи те, що станом на дату звернення АТ КБ «ПриватБанк» до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області із заявою про видачу виконавчих листів у справі №539/1242/16-ц діяла Інструкція №814, то виконавчі листи у справі №539/1242/16-ц повинні були видаватись на її підставі з дотриманням її вимог, а не на підставі Інструкції №173, яка втратила чинність і не могла застосовуватись лише з причин того, як зазначено у відповіді Лубенського міськрайонного суду № 01-40/81-118/26-60х від 31.03.2026, «виконавчі листи були належним чином оформлені та підписані головуючим суддею ще у 2019 (відповідно до діючої на той час Інструкції) і зберігалися в матеріалах справи на підставі письмової заяви стягувача від 11.09.2025 відбулась їх фактична видача».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому

документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала.

Виконавчі листи від 23 вересня 2025 року у справі № 539/1242/16-ц видані за підписом судді Гудкова С.В. При цьому, рішенням Вищої ради правосуддя № 2281/0/15-19 від 29 серпня 2019 року вирішено звільнити ОСОБА_3 з посади судді

Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Отже, станом на дату видачі Виконавчих листів, зазначену безпосередньо у тексті Виконавчих листів - 23 вересня 2025 року, суддя Гудков Сергій В`ячеславович не мав необхідного обсягу повноважень для підписання Виконавчих листів, а тому в них неправильно і всупереч п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» зазначена посада посадової особи, яка їх видала.

Таким чином, оскільки вимоги чинної станом на дату звернення АТ КБ «ПриватБанк» до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області із заявою про видачу виконавчих листів у справі №539/1242/16-ц Інструкції №814 вимагали, щоб звернення до виконання судових рішень здійснювалось з урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження", то у Суду були відсутні підстави видавати Виконавчі листи 23 вересня 2025 року за підписом звільненого ще 29 серпня 2019 року судді Гудкова Сергія В`ячеславовича.

Щодо процесуальних підстав визнання Виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Постанова Полтавського апеляційного суду у справі № 539/1242/16-ц в силу ст. 384 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції станом на дату ухвалення, надалі ЦПК України) набрало набирає сили з дня її прийняття, тобто з 24 квітня 2019 року.

АТ КБ «ПриватБанк», як стягувач, достеменно знаючи про існування остаточного рішення у справі № 539/1242/16-ц, протягом 6 років не звертався до Суду із заявою про видачу виконавчих листів.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох

років.

Інтереси АТ КБ «ПриватБанк» у справі № 539/1242/16-ц представляють правники,

яким в силу наявності відповідної освіти достеменно відомо про строки пред`явлення виконавчих документів до виконання і про факт того, що АТ КБ «ПриватБанк» пропустив строк пред`явлення до виконання Виконавчих листів на понад 3 роки.

При цьому, достеменно знаючи вимоги ЦПК та необхідність звернення до Суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого

документа, виданого судом в порядку ст. 433 ЦПК України, АТ КБ «ПриватБанк», зловживаючи своїми процесуальними правами звернулось до Суду 11.09.2025 року із заявою про видачу Виконавчих листів.

Звертає увагу Суду, що Виконавчі листи містять ряд грубих технічних помилок та ознак того, що їх було виготовлено не із застосуванням АСДС, зокрема: у графі Номер рахунку зазначено паспортні дані боржника та стягувача, Виконавчі листи не містять штрихкодового ідентифікатора АСДС.

Оскільки питання дійсного моменту та способу виготовлення Виконавчих листів та питання дій приватного виконавця і представника АТ КБ «ПриватБанк», які достеменно знали про правові наслідки пропуску строку на пред`явлення до виконання Виконавчих листів не є предметом цієї заяви, то вважаємо за необхідне повідомити, що ОСОБА_2 з метою захисту своїх прав звернулась з цього питання до правоохоронних органів і, в разі отримання додаткових доказів, їх буде надано Суду.

Отже, враховуючи наведене вище заявник вважає, що існують всі процесуальні-правові підстави для визнання Виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, оскільки їх було помилково видано.

Ухвалою суду від 28 квітня 2026 року заяву було прийнято до розгляду та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

26.05.2026 року через систему «Електронний суд» від представника заінтересованої особи АТ КБ «Приватбанк» Кіріченка В.М. до суду надійшов відзив на заяву про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню в якому зазначено, що заперечення відповідача щодо визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, є безпідставними та не ґрунтуються на нормах процесуального права.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, передбачені статтею 432 ЦПК України і застосовуються у разі відсутності матеріально-правового обов`язку боржника, наприклад, через добровільне виконання рішення, його скасування, або якщо документ видано помилково до набрання рішенням законної сили. Відповідач не навів жодної з таких обставин, а чинне судове рішення залишається невиконаним.

Доводи про пропуск стягувачем строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є правовою підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню судом. За нормами Закону України «Про виконавче провадження» пропуск такого строку є підставою для повернення виконавчого документа органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем на стадії відкриття виконавчого провадження. Питання пропуску чи поновлення строків вирішується за іншою процедурою і не свідчить про помилковість видачі самого виконавчого листа.

Посилання на начебто порушення судом положень Інструкцій з діловодства, розбіжності між датами виписування та фактичної видачі листів стосуються виключно внутрішньої організації роботи апарату суду та не є підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Твердження про неправомірність підпису судді, звільненого у 2019 році, на документах, виданих у 2025 році, ґрунтуються на підміні понять створення та фактичної видачі документа. Виконавчі листи були сформовані та підписані головуючим суддею у 2019 році, коли він перебував на посаді та мав усі необхідні повноваження. Фактична видача цих документів стягувачу у 2025 році є лише технічною дією апарату суду з передачі вже існуючих матеріалів. Таким чином, на момент підписання суддя діяв у межах своїх повноважень, а форма і зміст виконавчих листів відповідають вимогам Закону України Про виконавче провадження.

02.06.2026 року через систему «Електронний суд» від представника заінтересованої особи АТ КБ «Приватбанк» Кіріченка В.М. до суду надійшов відзив на заяву про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, в якому зазначено, що відповідно до доводів заявника про підписання виконавчих листів суддею, який на момент їх фактичної видачі стягувачу у 2025 році перебував у відставці, банк звертає увагу на помилкове тлумачення норм законодавства.

Згідно з відповіддю суду, на яку посилається сам заявник, виконавчі листи були оформлені та підписані головуючим суддею ще у 2019 році, тобто в період, коли суддя мав усі відповідні повноваження для їх підписання. Згідно зі статтею 4 Закону України Про виконавче провадження, виконавчий документ має містити посаду посадової особи, яка його видала. Фактична видача та направлення виконавчого листа стягувачу через канцелярію суду у 2025 році є лише організаційною дією апарату суду щодо передачі раніше створеного та легітимно підписаного документа.

Набуття суддею статусу судді у відставці пізніше не анулює юридичної сили підписаних ним раніше документів.

Думка боржника про начебто порушення судом положень інструкцій з діловодства не можуть слугувати підставою для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Інструкції з діловодства у місцевих загальних та апеляційних судах є організаційними документами, які регулюють виключно внутрішній порядок роботи апарату суду. Можливі процедурні недоліки в адмініструванні судової справи з боку працівників канцелярії, зокрема завчасне виготовлення виконавчого листа без заяви стягувача та його зберігання в матеріалах справи, жодним чином не впливають на чинність судового рішення та не скасовують встановлений судом матеріально-правовий обов`язок боржника погасити заборгованість.

Разом з тим недотримання інструкцій з діловодства не належить до переліку підстав, визначених статтею 432 Цивільного процесуального кодексу України.

Доводи заявника про пропуск стягувачем строку пред`явлення виконавчого документа до виконання також не є правовою підставою для задоволення поданої заяви.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», наслідком пропуску встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є його повернення стягувачу без прийняття до виконання. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання не свідчить про помилковість видачі такого листа судом і не є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню в порядку статті 432 Цивільного процесуального кодексу України.

Незгода боржника з фактом відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, строк пред`явлення якого боржник вважає пропущеним, має вирішуватися шляхом оскарження постанов виконавця в порядку статті 447 Цивільного процесуального кодексу України, а не шляхом штучного визнання самого документа недійсним.

Звинувачення банку у зловживанні процесуальними правами через звернення за виконавчими листами через шість років після ухвалення рішення є абсолютно безпідставними та суперечать принципам судочинства.

Стаття 129-1 Конституції України та стаття 18 Цивільного процесуального кодексу України гарантують обов`язковість судового рішення. Право стягувача на отримання виконавчого листа за рішенням, що набрало законної сили, не обмежене у часі.

Невиконання боржником остаточного судового рішення протягом тривалого часу свідчить про його ухилення від виконання зобов`язань. Банк діяв виключно в межах закону, звернувшись до суду із заявою про фактичну видачу наявних у матеріалах справи виконавчих документів задля реалізації свого законного права на примусове виконання судового рішення, яке боржником добровільно не виконано.

Крім того, банк наголошує, що навіть у разі встановлення факту пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, стягувач не позбавляється можливості захистити свої майнові інтереси.

Відповідно до частини першої статті 433 Цивільного процесуального кодексу України та частини шостої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися до суду із заявою про поновлення такого строку за наявності причин, визнаних судом поважними. Наявність цього передбаченого законом механізму додатково підтверджує, що сам по собі пропуск строку є виправним процесуальним фактом і за жодних обставин не може бути підставою для безповоротного визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи викладене, просив суд відмовити у задоволенні заяви Відповідача про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явилася.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_4 підтримала заявлені вимоги та просила задовільнити заяву про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконання з підстав зазначених в заяві.

Представник заінтересованої особи АТ КБ «Приватбанк» та приватний виконавець в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Суд, вислухавши представника заявника, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у справі №539/1242/16-ц від 26 листопада 2018 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 07 серпня 2007 року № PLL0G100000140 у розмірі 74 295,62 доларів США, що в еквіваленті складає 2 023 069,75 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 07 серпня 2007 року №PLL0G100000140 у розмірі 13 783,31 доларів США - заборгованість за кредитом; 1828,36 доларів США - заборгованість за процентами за користуванням кредитом та 3 596,40 грн - заборгованість за пенею. В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

23 вересня 2025 року Лубенським міськрайонний судом Полтавської області видано виконавчі листи у справі № 539/1242/16-ц за підписом судді Гудкова С.В. (а.с.11-12):

1. Про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 07 серпня 2007 року № PLL0G100000140 у розмірі 13 783,31 доларів США - заборгованість за кредитом; 1 828,36 доларів США - заборгованість за процентами за користуванням кредитом та 3 596,40 грн - заборгованість за пенею;2. Про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судових витрат по справі у розмірі 1928,51 грн. (надалі разом Виконавчі листи).

В обох Виконавчих листах зазначено, що строк їх пред`явлення до 24 квітня 2022 року.

Рішенням вищої ради правосуддя №2281/0/15-19 від 29.08.2019 року ОСОБА_3 звільнено з посади судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с.14).

06.04.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Олійником О.І. було ухвалено постанову про арешт майна у виконавчому провадженні №79518879, на виконання виконавчого листа №539/1242/16-ц виданого 23.09.2025 року (а.с.18).

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: процесуально-правові та матеріально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

У зазначеній категорії справ саме на суд на підставі наданих сторонами доказів покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 зазначила матеріально-правові та процесуально-правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на пропуск стягувачем встановленого законом строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, відсутність підстав для самовільного виписування виконавчих листів за відсутності відповідної заяви стягувача з «відкритою датою» видачі, та виконавчі листи від 23 вересня 2025 року у справі № 539/1242/16-ц видані за підписом судді ОСОБА_3 , який звільнений 29 серпня 2019 року з посади судді

Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Суд не приймає доводи про пропуск стягувачем строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, не є правовою підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню судом, оскільки відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» пропуск такого строку є підставою для повернення виконавчого документа органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем на стадії відкриття виконавчого провадження. Незгода боржника з фактом відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, строк пред`явлення якого боржник вважає пропущеним, має вирішуватися шляхом оскарження постанов виконавця в порядку статті 447 Цивільного процесуального кодексу України, тобто питання пропуску чи поновлення строків вирішується за іншою процедурою і не свідчить про помилковість видачі самого виконавчого листа.

Посилання представника заявника на порушення судом положень Інструкцій з діловодства, розбіжності між датами виписування та фактичної видачі листів стосуються виключно внутрішньої організації роботи апарату суду та не є підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки підписуючи виконавчі листи суддя на той час працював та набуття суддею статусу судді у відставці пізніше не анулює юридичної сили підписаних ним раніше документів.

Доводи представника заявника про порушення судом положень інструкцій з діловодства на думку суду не можуть слугувати підставою для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Разом з тим недотримання інструкцій з діловодства не належить до переліку підстав, визначених статтею 432 Цивільного процесуального кодексу України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що подана ОСОБА_1 заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 260, 261, 432 ЦПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», приватний виконавець Олійник Олег Іванович про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 261 ЦПК України дана ухвала набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена протягом 15 днів шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст ухвали суду складений 29 червня 2026 року.

Суддя Я.В.Просіна