Рішення № 137796395, 30.06.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/721/26

Провадження № 2/379/656/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Шабрацького Г.О.,

за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тараща цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Аксіліум-Фінанс» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Аксіліум-Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2435827300 від 10.01.2022 у загальному розмірі 22500,54 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 13939,01 грн., заборгованість за відсотками у сумі 0,07 грн., заборгованість за комісіями у сумі 8561,46 грн.; а також понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2622,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

В обґрунтування позову представник позивача вказує, що між ОСОБА_1 та акціонерним товариством «Таскомбанк» було укладено кредитний договір № 2435827300. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. 29.12.2025 у правовідносинах за вказаною заборгованістю була здійснена заміна кредитора у зобов`язанні з АТ «Таскомбанк» на ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» на підставі договору факторингу. Боржника було повідомлено про заміну кредитора в зобов`язанні досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов`язань та повідомленням про заміну кредитора в зобов`язанні.

Представник позивача зазначає, що відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, заборгованість за кредитним договором становить 22500,54 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 13939,01 грн., заборгованість за відсотками у сумі 0,07 грн., заборгованість за комісіями у сумі 8561,46 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 справу передано для розгляду судді Таращанського районного суду Київської області Г.О. Шабрацькому.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 27.04.2026 справу прийнято до провадження та розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач повідомлений щодо розгляду справи належним чином. Копія ухвали про відкриття провадження по справі направлена відповідачеві за місцем його реєстрації. Відповідач відзиву не подав.

Відповідачем у встановлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 10.01.2022 ОСОБА_1 особисто підписала паспорт споживчого кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 5827300, відповідно до умов якого: кредитодавець ТОВ «Фінансова Компанія «Центр фінансових рішень»; тип кредиту кредит; сума/ліміт кредиту становить 21489,73 грн.; строк кредитування 24 місяці; процентна ставка при наданні кредиту становить 5 % від суми кредиту, що становить 896,00 грн.; щомісячна процентна ставка становить 2,49 % від суми кредиту; річна процентна ставка становить 0,01% від суми боргу за кредитом; загальні витрати за кредитом становлять 13740,95 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом становить 34334,68 грн.; реальна річна процентна ставка 63,98 % річних.

У п. 6 паспорту кредиту від ТОВ «ЦФР» № 5827300 встановлено порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів, періодичність внесення, а також відображено графік платежів.

10.01.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (кредитодавець) (далі ТОВ «ФК «ЦФР») та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 5827300 (далі кредитний договір), відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (п. 1.1. кредитного договору). Вказаний договір підписано ОСОБА_1 особисто.

Згідно з п. 1.2. кредитного договору кредит надається позичальнику на таких умовах: тип кредиту кредит; сума кредиту становить 21489,73 грн.; строк, на який надається кредит 24 місяці; кредит надається безготівковим шляхом або готівкою протягом 3 банківських днів від дня укладення договору; процентна ставка є фіксованою та не підлягає зміні протягом строку кредитування; процентна ставка при наданні кредиту становить 5% від суми кредиту, що становить 896 грн.; щомісячна процентна ставка становить 2,46 % від суми кредиту; річна процента ставка становить 0,01 % від суми боргу за договором.

Пунктом 1.3. кредитного договору встановлено графік платежів, в якому відображено розмір кредиту 21489,73 грн., кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення, а саме: кількість платежів 26із періодичністю в один місяць, загальна вартість кредиту становить 34334,68 грн.

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору підписавши цей договір позичальник доручає кредитодавцю виплатити/сплатити за рахунок отриманого кредиту такі сумі грошових коштів: 5000 грн. на рахунок ОСОБА_1 у АТ «Таскомбанк» НОМЕР_1 із призначенням платежу: «переказ на поточний рахунок ОСОБА_1 зг. КД № 2435827300 від 10.01.2022 без ПДВ».

Згідно з п. 3.1. кредитного договору кредитний договір діє в межах строку, на який надається кредит, та припиняється належним його виконання. Зміни до договору вносяться за згодою сторін шляхом підписання додаткових угод.

Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору № 2435827300 від 10.01.2022, укладеному з позичальником ОСОБА_1 , станом на 29.12.2025 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 2435827300 від 10.01.2022 становить 22500,54 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 13939,01 грн., заборгованість за відсотками у сумі 0,07 грн., заборгованість за комісіями у сумі 8561,46 грн..

Крім того представником позивача на підтвердження виконання кредитодавцем умов кредитного договору надано суду виписку з рахунків ОСОБА_1 , відкритих у АТ «Таскомбанк».

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 627 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

З огляду на вказане суд доходить висновку, що між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, в якому узгоджено усі обов`язкові умови.

Частинами першою та другою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Отже укладаючи відповідний договір факторингу сторони у договорі визначають конкретний перелік зобов`язань, право на вимоги яких переходять до нового кредитора.

На підтвердження факту переходу права вимоги від первісного кредитора ТОВ ФК «ЦФР» до позивача ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» представником позивача надано суду копію повідомлення ТОВ «ФК «ЦФР» від 10.01.2022, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЦФР» повідомило ОСОБА_1 про те, що права вимоги за кредитним договором № 2435827300 від 10.01.2022 будуть відступлені АТ «Таскомбанк» на підставі договору про відступлення права вимоги ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016, про що ОСОБА_1 буде повідомлено шляхом направлення СМС-повідомлення на її номер мобільного телефону; копію договору факторингу № НІ/11/33-Ф від 29.12.2025, укладеного між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс», копію витягу з реєстру прав вимог від 29.12.2025, відповідно до яких АТ «Таскомбанк» відступило ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс» право грошової вимоги за кредитним договором № 3085959139 від 15.11.2022.

Також, додатково представник ТОВ «ФК «Аксіліум Фінанс» надав копію Договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01 вересня 2021 року між ТА «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЦФР».

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Представник позивача зазначив у позовній заяві, що кредитний договір № 2435827300 від 10.01.2022 було укладено між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 , а право вимоги до відповідача за кредитним договором вказаним кредитним договором позивачем ТОВ «ФК «Аксліум-Фінанс» набуто на підставі договору факторингу № НІ/11/33-Ф від 29.12.2025, укладеного між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс».

Водночас, як вже було встановлено судом, такий договір було укладено між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1

Істотною умовою переходу права вимоги є не лише сам факт укладення договору факторингу, а й належне документальне підтвердження того, що конкретне зобов`язання, право вимоги за яким заявляється позивачем, було включене до переліку відступлених вимог, зокрема включене до реєстру боржників, який є складовою договору факторингу.

Надана представником позивача копія повідомлення ТОВ «ФК «ЦФР» від 10.01.2022 не може бути достатнім доказом на підтвердження факту того, що між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» було укладено договір факторингу, на підставі якого право вимоги за кредитним договором № 2435827300 від 10.01.2022 було відступлено від ТОВ «ФК «ЦФР» до АТ «Таскомбанк».

Будь-яких інших відомостей на підтвердження факту того, що ТОВ «ФК «ЦФР» відступило право вимоги за кредитним договором № 2435827300 від 10.01.2022 на користь АТ «Таскомбанк», зокрема копії договору факторингу №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016, копії реєстру або витягу з реєстру боржників, в яких могла бути наявна інформація про відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» матеріали справи не містять та суду не надано.

Також не містить і вказаних обставин долучена копія Договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01 вересня 2021 року між ТА «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЦФР».

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі № 857/7/22).

Клопотання про витребування відповідних доказів представником позивача до суду не подавалися.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголосила на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

За відсутності належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту того, що між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» було укладено договір факторингу, предметом якого є, зокрема відступлення права вимоги за кредитним договором № 2435827300 від 10.01.2022, суд позбавлений можливості встановити факт переходу від первісного кредитора до АТ «Таскомбанк» права вимоги за таким кредитним договором, а отже, і встановити факт того, що на час укладання договору факторингу між ТОВ «ФК «Аксіліум-фінанс» та АТ «Таскомбанк», останнє дійсно мало правом вимоги до відповідача за кредитним договором № 2435827300 від 10.01.2022, з огляду на що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18).

За таких обставин, з огляду на те, що представником позивача не доведено належними, допустимими та достатніми доказами перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача, а отже і не доведено наявність у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором №2435827300 від 10.01.2022, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 76-82, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 352, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Аксіліум-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.06.2026.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Аксіліум Фінанс», код ЄДРПОУ 43231894, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Академіка Лазаренка Є., буд. 4, каб. 4.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Таращанського районного суду Київської області Григорій ШАБРАЦЬКИЙ