Рішення № 137796282, 30.06.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4860/25

Провадження № 2/369/3441/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30.06.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

за участі секретаря судових засідань Худинець Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Києво- Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» Боярської міської ради Київської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,

встановив:

У серпні 2024 року позивач КП «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства » Боярської міської ради Фастівського району Київської області звернулось до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_1 , та користується житлово-комунальними послугами. Послуги включають в себе: послуги з управління багатоквартирним будинком та послуга з постачання теплової енергії.

Відповідно до статутних повноважень,Закону України «Про житлово-комунальні послуги», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 р. № 572, Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» від 01 червня 2011 року № 869, Постанови Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 року № 712 Про затвердження Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, Закону України «Про теплопостачання», Договору №38 від 18.03.2019 Комунальне підприємство «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» позивач надає послуги з управління будинком та послугу з постачання теплової енергії .

На підставі викладеного, КП «БГВУЖКГ» Боярської міської ради проводить нарахування платежів за житлово-комунальні послуги. Щомісяця до 20 числа, наступного за розрахунковим, надавав відповідачу рахунки на оплату наданих житлово-комунальних послуг, в яких вказувався розмір заборгованості.

Відповідач не в повному обсязі здійснювала оплату за спожиті житлово-комунальні послуги, в зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 63 784,40 грн., в т.ч.: за послуги з управління багатоквартирним будинком 7 897,98 грн. та 55 886,42 грн. за надану послугу з постачання теплової енергії.

Тому позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 63 784,40 грн. та судові витрати 3028,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Враховуючи категорію та складність справи, наявність у справі доказів, суд вважає можливим слухати справу у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Ухвалою про відкриття провадження від 28.03.2025 року відкрите позовне провадження у цивільній справі за позовом КП «БГВУЖКГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Заперечень щодо такого розгляду до суду не надходило.

Судова кореспонденція направлена відповідача за зареєстрованим місце проживання: АДРЕСА_2 .

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів та ухвалити по справі заочне рішення.

Вивченням матеріалів встановлено, що дану справу можливо вирішити в спрощеному позовному провадження, враховуючи положення ст. ст.19, 274 ЦПК України, оскільки з урахуванням предмету та підстав позову, обраного позивачем способу захисту вона відноситься до справ незначної складності.

У відповідності до ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Згідно із частинами 1, 8 ст.279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За положеннями чинного законодавства України, послуга з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій це житлово-комунальна послуга, яка за функціональним призначенням полягає у виконанні комплексу робіт направлених на задоволення потреб споживача щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту житлового будинку, а також утримання прилеглої до нього, прибудинкової території. Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

10 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ(Закон), яким регулюються відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: - забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; - купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; - поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; - інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, позивач є надавачем комунальних послуг на підставі договору №38 від 18 березня 2019 року.

Позивач зазначає, що Відповідачем не дотримуються умов Договору та не реагують на вимоги сплатити борг, у зв`язку з чим виникла заборгованість за отримані житлово-комунальні послуги у сумі 63 784,40 грн.

Зазначені обставини підтверджуються оригіналами документів, які надаються в копіях, а саме: договір № 38 від 18.03.2019, рішенням про призначення управителя, оголошенням про призначення управителем багатоквартирних будинків м. Боярка КП «БГВУЖКГ», яке опубліковане 15 травня 2019 року на офіційному сайті Боярської міської ради опубліковане, розрахунком заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власницею квартири за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 , яка є померлою матір`ю ОСОБА_1 . ОСОБА_1 не переоформила нерухоме майно у свою власність по спадщині.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять всі права й обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком прав та обов`язків, зазначених у статті 1219 ЦК України (статті 1212, 1231 цього Кодексу).

Згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи. Спадкоємець за заповітом чи за законом має прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦКУ). Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у ч. 3, 4 ст. 1268, ст. 1269 ЦКУ.

Так, згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідач користується житлово-комунальними послугами, що включають в себе: послуги з управління багатоквартирним будинком, послуги з постачання теплової енергії. Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до положень частини першої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» суб`єктами правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Відповідно до пунктів третього, четвертого частини четвертої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» колективний споживач зобов`язаний: забезпечувати розподіл між споживачами, об`єднаними таким колективним споживачем, обсягу спожитих комунальних послуг відповідно до законодавства (крім випадку, коли співвласниками визначено іншу особу, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги); у разі безпосереднього здійснення розподілу обсягу комунальних послуг між споживачами у будівлі надавати споживачам, об`єднаним таким колективним споживачем, детальний розрахунок розподілу між ними обсягу спожитих комунальних послуг, а в разі обліку комунальних послуг засобами вимірювальної техніки вузла обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі (її частині), надавати також інформацію про їх показання.

Згідно зі статями 64, 67, 68 Житлового Кодексу України (далі ЖК України) наймач та члени його сім`ї зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Статтею 64 ЖК України передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами та обов`язками, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язанням, що випливають із зазначеного договору.

Згідно статті 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно вимог ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підставі статей 66, 67, 68, 162 ЖК України плата за користування житлом /квартирна плата/ обчислюється виходячи із загальної площі квартири, а плата за комунальні послуги /водопостачання, газ, та інші послуги/ береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до кількості проживаючих в квартирі осіб, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця.

За таких обставин, споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користується ними.

Проте, в порушення зазначених норм матеріального права, відповідачі не виконують своїх зобов`язань із своєчасного внесення плати за комунальні послуги.

Стаття 610 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, суд доходить висновку, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належними та допустимими доказами не спростований, а відтак, вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 29095,74 грн. є обґрунтованими, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Стаття 76 ЦПК України визначає що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем по справі були порушені обов`язки щодо оплати вартості наданих житлово-комунальних послуг, а тому вимоги позивача по даному позову підлягають до задоволення.

Суд, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого вст. 13 ЦПК України, приходить до висновку про обґрунтованість позову та про те, що обставини, викладені в ньому, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, відтак позов підлягає задоволенню.

В силу ст.141 ЦПК України судові витрати, суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства » Боярської міської ради Фастівського району Київської області до ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства » Боярської міської ради Фастівського району Київської області заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 63784,40 грн. (шістдесят три тисячі сімсот вісімдесят чотири грн. 40 коп.), яка складається: з заборгованості за надану послугу з управління багатоквартирним будинком в сумі 7 897,98 грн., та послугу з постачання теплової енергії в сумі 55 886,42 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства » Боярської міської ради Фастівського району Київської області сплачений позивачем судовий збір в сумі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім грн.)..

Інформація про позивача: Комунальне підприємство «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства», адреса: м. Боярка, вул. П. Сагайдачного, 30, Фастівського району Київської області, код ЄДРПОУ 34702930.

Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП відсутній, паспорт: НОМЕР_2 виданий Києво-Святошинським РВ УМВС України в Київській області, 18.06.2010 року, адреса: квартира АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 30 червня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ