Ухвала суду № 137796199, 30.06.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/13097/25

Провадження №4-с/367/15/2026

УХВАЛА

Іменем України

30 червня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.

представника скаржника Лисенка С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ірпені скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, стягувач Комунальне підприємство «Бучасервіс», Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

У С Т А Н О В И В:

В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, в обґрунтування вказує, що 28.05.1997 вона набула у власність квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.10.2025, індексний номер довідки: 448088043, вбачається, що вказана квартира обтяжена арештом, який був зареєстрований 05.07.2004 17:01:30 за № 52135 реєстратором: Ірпінська міська державна нотаріальна контора, 08200, Київська обл., Бучанський р., м. Ірпінь, вул. Центральна, 55, (04597) 5-74-97 на підставі постанова, ВХ.179, 05.02.2003, Виконавча служба Іpпінського УЮ.

Відповідно до листа від 18.09.2025 № 1500/01-17 Київського обласного державного нотаріального архіву власнику майна надано постанову Ірпінського відділу ДВС Ірпінського УЮ, на підставі якої було накладено арешт на квартиру.

Відповідно до Постанови від 05.02.2003 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, що була зареєстрована в Ірпінській державній нотаріальній конторі за вх. №179 від 11.02.2003 (номер видно внизу постанови на арк. 1), вбачається, що при примусовому виконанні виконавчого листа №2-2229 від 10.01.2000 року, який був виданий Ірпінським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Бучанського ЖЕК боргу в сумі 149 грн. 57 коп. постановлено накласти арешт на кв. АДРЕСА_2 .

Відповідно до листа Ірпінського міського суду Київської області від 09.10.2025 №2-2229/99 вбачається, що Згідно алфавітного покажчика за 1999 рік - в провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебувала цивільна справа №2-2229/99 за позовом Бучанського ЖЕК до ОСОБА_1 про стягнення боргу, але вона була знищена пожежею, яка сталася в ніч з 26 на 27 травня 2004 року.

Таким чином вбачається, що виконавчою службою було накладено арешт на майно ОСОБА_1 через несплату нею заборгованості Бучанському ЖЕК.

Відповідно до рішення Бучанської міської ради від 28 січня 2021 року №413-7- VIII, Бучанське житлово-експлуатаційне підприємство (ЖЕК) було перейменовано у Комунальне підприємство «Бучасервіс». У процесі перейменування підприємства збережено його правовий статус, ідентифікаційний код, баланс, матеріальні цінності та кадровий склад. За КП «Бучасервіс» залишено об`єкти обслуговування та господарську діяльність колишнього Бучанського житлово-експлуатаційного підприємства. Надалі, відповідно до рішень Бучанської міської ради, КП «Бучасервіс» було визначено виконавцем житлово-комунальних послуг на території громади, у тому числі послуг із централізованого водопостачання та водовідведення. Таким чином, підприємство фактично виконує функції місцевого водоканалу, здійснюючи експлуатацію систем водопостачання та водовідведення Бучанської міської територіальної громади.

Відповідно до довідки від 09.07.2025 №99, виданої КП Бучасервіс БМР, вбачається, що ОСОБА_1 не має заборгованості по комунальних платежах перед, тобто заборгованість, яка стягувалась в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-2229 від 10.01.2000 року, який був виданий Ірпінським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Бучанського ЖЕК боргу в сумі 149 грн. 57 коп., відсутня.

Крім того, вказана сума заборгованості була сплачена на рахунок Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією від 17.10.2025 №362.

З відповідною заявою 17.10.2025 представник власника майна звернувся до органу виконавчої служби, долучивши всі наявні документи та докази сплати заборгованості по виконавчому провадженню.

24.10.2025 на адресу заявника надійшов лист за №46582/7, відповідно до якого орган виконавчої служби відмовив у скасуванні арешту, відмовився прийняти кошти у виконавчому провадженні та рекомендував звернутися до суду.

У зв`язку з чим, просить визнати дії начальника Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Зейналової А. протиправними, а рішення від 24.10.2025 про відмову у вжитті заходів з скасування арешту майна ОСОБА_1 оформлене листом №46582/7 та зобов`язати посадову особу органу державної виконавчої служби поновити права ОСОБА_1 на мирне володіння майном, а саме: вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження (скасування арешту) майна ОСОБА_1 , а саме: квартири за адресою АДРЕСА_1 , що був зареєстрований 05.07.2004 17:01:30 за №52135 реєстратором: Ірпінська міська державна нотаріальна контора, 08200, Київська обл., Бучанський р., м. Ірпінь, вул. Центральна, 55, (04597) 5-74-97 на підставі постанови № ВХ.179 від 05.02.2003, Виконавча служба Іpпінського УЮ, Реєстраційний номер обтяження: 52135.

В судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Зейналова А.Г. в судове засідання не прибула, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 03 червня 2026 року було зобов`язано Ірпінський ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надати на адресу суду матеріали відновленого виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа 2-2229 від 10 січня 2000 року, який був виданий Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Бучанського ЖЕК (Комунального підприємства " Бучасервіс") боргу в сумі 149,57 грн.

16 червня 2026 року через систему « Електронний суд» керівником Ірпінського ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 на виконання вказаної вище ухвали суду надано заяву, в якій остання повідомила суду, що Згідно пошукових даних із Автоматизованої системи виконавчих проваджень (пошук ВД/ВП, спецрозділ) встановлено, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2229 віл 10.01.2000 р. виданий Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Бучанського ЖЕК боргу в сумі 149,57 грн. станом на сьогоднішній день на примусовому виконанні в Ірпінському відділі державної виконавчої служби Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не перебуває та не перебувало.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5«Про затвердження Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження» визнано такими, що втратили чинність: наказ Міністерства юстиції України віл 20 травня 2003 року М» 43/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 року за № 388/7709.

До січня 2017 року державні виконавці були користувачами Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (ЄДРВП).

Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - окремий спецрозділ, який є архівною складовою частиною Автоматизованої системи виконавчих проваджень та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження Системи, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 року за № 388/7709, наказу Міністерства юстиції України від 28 квітня 2015 року №614/5 «Про затвердження Тимчасового порядку автоматичного розподілу виконавчих документів між державними виконавцями і контролю строків виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2015 року за № 478/26923.

В свою чергу Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (ЄДРВП) в Україні запрацював 11 вересня 2003 року, коли було затверджено та зареєстровано відповідне Положення Офіційний портал Верховної Ради України.

До 2003 року державні виконавці в своїй діяльності користувались Інструкцією про проведення виконавчих дій, відповідно до Наказу Міністерства юстиції України N 74/5 від 15.12.99 «Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій», розробленою на виконання Закону України "Про виконавче провадження" (606-14 ), який визначав умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно - правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

У зв`язку із строком зберігання виконавчих проваджень за виконавчими документами про стягнення боргів, переданих до архіву органу державної виконавчої служби становить три роки, паперові матеріали виконавчих проваджень знищенні за закінченням терміну зберігання, відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями № 699/30567 від 08.06.2017 р., затвердженого наказом Міністерства юстиції України від07.06.2017 № 1829/5.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі визнання судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною чи скасування постанови у встановленому законом порядку, а також у разі надходження рішення про скасування заходів забезпечення позову, заяви стягувана про відновлення виконавчого провадження за рішенням про встановлення побачення з дитиною виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавцем відповідного рішення.

Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не має можливості надати матеріали відновленого виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого лист №2-2229 від 10 січня 2000 року, який був виданий Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Бучанського ЖЕК (Комунального підприємства "Бучасервіс") боргу в сумі 149,57 грн, оскільки дане виконавче провадження здійснювалось на бланках суворої звітності та знищено за терміном зберігання, а також в системі АСВП (пошук ВД/ВП. архів та спедрозділ) відсутня інформацію про дане виконавче провадження.

Суд, дослідивши матеріали скарги зазначає наступне.

Відповідно дост.447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).

Так, судом встановлено, що постановою від 05.02.2003 року державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби при примусовому виконанні виконавчого листа Ірпінського суду Київської області №2-2229 від 10.01.2000 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Бучанського ЖЕК боргу в сумі 149 грн. 57 коп., накладено арешт все майно, що належить ОСОБА_1 , а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності ОСОБА_1 на вищевказану квартири зареєстровано, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.10.2025, індексний номер довідки: 448088043, вбачається, що вказана квартира обтяжена арештом, який був зареєстрований 05.07.2004 17:01:30 за № 52135 реєстратором: Ірпінська міська державна нотаріальна контора, 08200, Київська обл., Бучанський р., м. Ірпінь, вул. Центральна, 55, (04597) 5-74-97 на підставі постанова, ВХ.179, 05.02.2003, Виконавча служба Іpпінського УЮ.

Як вбачається, представник скаржника адвокат Лисенко С.М. звертався з відповідною заявою 17.10.2025 до органу виконавчої служби. 24.10.2025 на адресу заявника надійшов лист за №46582/7, відповідно до якого орган виконавчої служби відмовив у скасуванні арешту, відмовився прийняти кошти у виконавчому провадженні. Роз`яснили про можливість зняття арешту з майна за рішенням суду.

Відповідно до довідки від 09.07.2025 №99, виданої КП Бучасервіс БМР, вбачається, що ОСОБА_1 не має заборгованості по комунальних платежах перед, тобто заборгованість, яка стягувалась в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2229 від 10.01.2000 року, який був виданий Ірпінським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Бучанського ЖЕК боргу в сумі 149 грн. 57 коп., відсутня.

Відповідно до листа Ірпінського міського суду Київської області від 09.10.2025 №2-2229/99 вбачається, що Згідно алфавітного покажчика за 1999 рік - в провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебувала цивільна справа №2-2229/99 за позовом Бучанського ЖЕК до ОСОБА_1 про стягнення боргу, але вона була знищена пожежею, яка сталася в ніч з 26 на 27 травня 2004 року.

Суд враховує, що бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту з майна є триваючим правопорушенням, а тому оскаржується в будь-який час шляхом подання скарги в порядку, передбаченому ЦПК України (подібний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2023 року у справі 927/322/14).

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини друга, третя статті 451 ЦПК України).

Умови і порядок виконання судових рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа від 10 січня 2000 року № 2-2229, пред`явлення його до виконання та накладення арешту на майно боржника були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Аналогічна за змістом норма закріплена у частині першій статті 48 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.

Отже, арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.

Згідно із частиною другою статті 57 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент накладення арешту на майно боржника) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Схожі за змістом приписи містяться у статті 56 Закону № 1404-VIII.

Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.

Отже, правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

Щодо правових підстав завершення виконавчого провадження

Термін "завершення виконавчого провадження" застосовувався у нормі статті 30 Закону № 606-XIV як узагальнююче поняття процесуальної стадії виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно з статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно з статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно з статтею 48 цього Закону.

У Законі № 1404-VIII (чинний на момент розгляду справи судами) відсутня норма, аналогічна нормі частини першої статті 30 Закону № 606-XIV. Закон № 1404-VIII не містить такого поняття, як "завершення виконавчого провадження", водночас окремо врегульовує виконавчі дії щодо закінчення виконавчого провадження у статті 39 та щодо повернення виконавчого документа стягувачу в статті 37.

Частина перша статті 47 Закону № 606-XIV визначала, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; 9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Аналогічні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу визначені і в подальшому в частині першій статті 37 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.

Правові підстави для повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, у статті 48 Закону № 606-XIV визначались так: виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню) (частина перша цієї статті); виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред`явив виконавчий документ до виконання (частина друга цієї статті).

У Законі № 1404-VIII на відміну від Закону № 606-XIV повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, не визначається як окрема підстава завершення виконавчого провадження, а є правовою підставою для закінчення виконавчого провадження (пункт 10 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII).

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частини перша та друга статті 49 Закону № 606-XIV).

Підстави для закінчення виконавчого провадження на момент розгляду цієї справи у судах визначені у частині першій статті 39 Закону № 1404-VIII.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного (приватного) виконавця не проводяться (див. подібні висновки у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 569/6234/22).

Щодо правових наслідків завершення виконавчого провадження

Суд зазначає, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.

Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених частиною першою статті 49 Закону № 606-XIV (частиною першою статті 39 Закону № 1404-VIII), свідчить про об`єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.

З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (частина перша статті 40 Закону № 1404-VIII).

Водночас частиною п`ятою статті 47 Закону № 606-XIV визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (аналогічна норма міститься в частині п`ятій статті 37 Закону № 1404-VIII).

Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.

Наслідки завершення виконавчого провадження визначені статтею 50 Закону № 606-XIV.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Схожі за змістом норми містяться у частинах першій, другій статті 40 Закону № 1404-VIII.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:

- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.

Законодавець у Законі № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону № 1404-VIII).

Враховуючи наведене, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII).

Такі правові висновки містяться у постанові Велика Палата Верховного Суду від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11

З наведеного вище вбачається, що законодавство про виконавче провадження передбачає зняття арешту майна боржника, накладеного у виконавчому провадженні: 1) виконавцем; 2) начальником відділу державної виконавчої служби; 3) судом.

Випадки, за яких державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, досліджувались у попередньому розділі цієї постанови. Зокрема, виконавець знімає арешт з майна боржника у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав (частина перша статті 40 Закону № 1404-VIII). Подібні положення містяться у частині першій статті 50 Закону № 606-XIV. Також виконавець знімає арешт з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.

У незакінченому виконавчому провадженні виконавець знімає арешт з майна боржника у випадках, визначених частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII, з-поміж яких: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно тощо.

Також виконавець знімає арешт з майна боржника, якщо після повернення виконавчого документа стягувачу встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню (частина четверта статті 40 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 60 Закону № 606-XIV з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом (аналогічні положення містить частина третя статті 59 Закону № 1404-VIII).

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 60 Закону № 606-XIV; частина п`ята статті 59 Закону № 1404-VIII).

Отже, визначення посадової особи, яка має повноваження зняти арешт з майна боржника, накладеного у виконавчому провадженні, залежить від конкретних обставин і підстав зняття такого арешту.

Судом встановлено, що постановою від 05.02.2003 року державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби при примусовому виконанні виконавчого листа Ірпінського суду Київської області №2-2229 від 10.01.2000 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Бучанського ЖЕК боргу в сумі 149 грн. 57 коп., накладено арешт все майно, що належить ОСОБА_1 , а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1

Зазначений арешт майна ОСОБА_1 є чинними на час розгляду скарги боржника. При цьому матеріали виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-2229, виданого Ірпінським міським судом Київської області знищено, оскільки їх строк зберігання закінчено.

Частиною першої статті 8 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон) визначено, що реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Відповідно до пункту 2 розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 (далі Положення) автоматизована система виконавчого провадження (далі - Система) - комп`ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.

При цьому, окремим спецрозділом, який є архівною складовою частиною Системи та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до її запровадження, є Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень.

Також згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.10.2025, індексний номер довідки: 448088043, вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 обтяжена арештом, який був зареєстрований 05.07.2004 17:01:30 за № 52135 реєстратором: Ірпінська міська державна нотаріальна контора, 08200, Київська обл., Бучанський р., м. Ірпінь, вул. Центральна, 55, (04597) 5-74-97 на підставі постанова, ВХ.179, 05.02.2003, Виконавча служба Іpпінського УЮ.

Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не має можливості надати матеріали відновленого виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого лист №2-2229 від 10 січня 2000 року, який був виданий Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Бучанського ЖЕК (Комунального підприємства "Бучасервіс") боргу в сумі 149,57 грн, оскільки дане виконавче провадження здійснювалось на бланках суворої звітності та знищено за терміном зберігання, а також в системі АСВП (пошук ВД/ВП. архів та спедрозділ) відсутня інформацію про дане виконавче провадження.

Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу.

Враховуючи відсутність можливості надати матеріали відновленого виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого лист №2-2229 від 10 січня 2000 року, який був виданий Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Бучанського ЖЕК (Комунального підприємства "Бучасервіс") боргу в сумі 149,57 грн, наявність в матеріалах справи платіжної інструкції № 362 від 17 жовтня 2025 року про сплату ОСОБА_1 боргу на користь Бучанського ЖЕК у розмірі 149,57 грн, суд приходить до висновку, що виконавчий лист було повернуто стягувачу з підстав, які передбачені ст. 47 Закону № 606-XIV, оскільки борг було сплачено лише 17 жовтня 2025 року.

Таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.

Враховуючи наведене, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника.

Також суд звертає увагу, що арешти на майно боржниці накладені державним виконавцем, а не начальником відділу виконавчої служби. Повноважень та підстав на зняття цих арештів в даному випадку у начальника відділу виконавчої служби не має.

Оскільки скаржник просить визнати протиправнми дії начальника Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Зейналової А., а рішення від 24.10.2025 про відмову у вжитті заходів з скасування арешту майна ОСОБА_1 оформлене листом №46582/7 та зобов`язати посадову особу органу державної виконавчої служби поновити права ОСОБА_1 на мирне володіння майном, а саме: вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження (скасування арешту) майна ОСОБА_1 , а саме: квартири за адресою АДРЕСА_1 , що був зареєстрований 05.07.2004 17:01:30 за №52135 реєстратором: Ірпінська міська державна нотаріальна контора, 08200, Київська обл., Бучанський р., м. Ірпінь, вул. Центральна, 55, (04597) 5-74-97 на підставі постанови № ВХ.179 від 05.02.2003, Виконавча служба Іpпінського УЮ, Реєстраційний номер обтяження: 52135, суд вважає, що скарга не знайшла належного обґрунтування.

У статті 451 ЦПК України зазначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином суд вважає, що оскаржувані рішення, дії державного виконавця чинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, не вбачається протиправних дій або бездіяльності начальника Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Зейналової А., а тому суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись 124 Конституції України, ст. 39 Законом України «Про виконавче провадження», статті 47 Закону № 606-XIV, ст.ст. 2, 4, 10-12, 43, 48, 76, 81, 89, 247, 258, 259, 260, 263, 268, 447, 450, 451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, стягувач Комунальне підприємство «Бучасервіс», Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя М.П. Одарюк