Рішення № 137795538, 30.06.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/1804/26

провадження № 2/0274/1908/26

Рішення

Іменем України

30.06.2026 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: головуючого - судді Вдовиченко Т.М., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

в с т а н о в и в :

Представник позивача - Руденко К.В. звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором №19399 від 19.09.2024 в розмірі 28000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного в електронному вигляді кредитного договору №19399 від 19.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 , відповідачка отримала кредит у розмірі 5600,00 гривень, строком на 730 днів (до 19.09.2026 року), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ "Ощадбанк", зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % від суми кредиту за кожен день користування (365%річних). У межах строку кредитування відповідачка зобов`язана сплачувати позивачу проценти періодичними платежами кожні 20 днів. Починаючи з 09.10.2024 року, відповідачка має обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов`язань відповідачка своєчасно не сплатила нараховані відсотки, відповідно до Графіку платежів, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 28000,00 грн.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань, заборгованість за кредитним договором по нарахованим та не сплаченим процентам станом на 16.02.2026 року становить 28000,00 гривень за період з 19.09.2024 року по 01.02.2026 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. кредитного договору.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18.03.2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 65).

Відповідачка повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця її проживання, який повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, ненадходження від відповідачки відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

З`ясувавши обставини, дослідивши докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №19399, за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 5600,00 гривень, строком на 730 днів (до 19.09.2026 року), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ "Ощадбанк", зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % від суми кредиту за кожен день користування (365% річних). У межах строку кредитування відповідачка зобов`язана сплачувати позивачу проценти періодичними платежами кожні 20 днів (а.с.14-18).

До укладення договору ОСОБА_1 ознайомилась та підписала Паспорт споживчого кредиту (а.с.22-26)

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідачки на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідачки з умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким вона ознайомилася перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими наказом директора ТОВ «ФК «Ппроцент», викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://procent.com.ua/uk/about_us.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 1 % від суми кредиту за кожен день користування (365% річних). Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. кредитного договору становить 730 днів. Відповідно до п.1.3. періодичність платежів зі сплати процентів ставлять кожні 20 днів, що відображено в Додатку №1 (а.с.19 -20).

Згідно інформації, наданою АТ "Державний ощадний банк України" від 08.04.2026 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відкрито банківський рахунок який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_3 .

Згідно платіжної інструкції від 20.09.2024 на карту ОСОБА_1 № НОМЕР_3 зараховано кошти в сумі 5600,00 грн ( а.с.25 - 26).

У зв`язку з тим, що відповідачкою неналежно виконувалися умови кредитування, остання допустила прострочення платежів. Відповідно до розрахунку заборгованості, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором по нарахованим та несплаченим процентам за період з 19.09.2024 року по 01.02.2026 року становить - 28000,00 грн (а.с.27-33).

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Кредитним договором передбачено передачу коштів в безготівковій формі шляхом їх зарахування на платіжну картку позичальника. Для отримання кредиту позичальник реєструється на сайті кредитодавця і заповнює на сайті заяву документ, який містить інформацію щодо наміру фізичної особи отримати кредит. При реєстрації на сайті кредитодавця позичальник зобов`язаний вказати повні точні та достовірні відомості, включаючи персональні дані.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними, позикодавець виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, надавши відповідачці кредитні кошти, проте відповідач, отримавши кредитні кошти, в порушення взятих на себе зобов`язань, своєчасно не сплатила нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, в зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом починаючи з 19.09.2024 року, що має відображення у розрахунку заборгованості.

Позивач просить стягнути з відповідачки виключно прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 19.09.2023 року по 01.02.2026 року та не пред`являє вимоги дострокового повернення суми кредиту, відповідно до п. 2.1.2, 2.1.6, 4.7 кредитного договору.

За змістом ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статі 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦПК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Суд погоджується з наданими позивачем розрахунком заборгованості, оскільки він відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору та не спростований відповідачкою, що є її процесуальним обов`язком. У разі заперечення таких доводів відповідачка не була позбавлена можливості надати виписку по картковому рахунку.

З таких підстав, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Процент» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачкою умови кредитного договору виконуються неналежним чином, в результаті чого виникла заборгованість по простроченим процентам в розмірі 28000,00 грн, яка і підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Щодо витрат на правову допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 8. ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФК «Процент» та адвокатом Руденко К.В. було укладено договір №03/06/2024 від 03.06.2024 року про надання юридичних послуг. Позивач просить стягнути витрати на правову допомогу у сумі 10000,00 грн, які сплачено позивачем адвокату Руденко К.В. на підставі договору про надання юридичних послуг, Акту приймання - передачі наданих послуг №103 від 26.01.2026 року та Витягу з Реєстру №1 до Акту приймання-передачі наданих послуг № 103 від 26.01.2026 року (а.с.52-56).

Отже, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, характер та складність виконаної адвокатом роботи, з урахуванням конкретних обставин справи, керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає необхідним задовольнити частково розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з розглядом цієї справи та стягнути з відповідачки на користь позивача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідачки на користь позивача суму судових витрат у розмірі 2662,40 грн, що складається з судового збору, сплаченого при подачі позову до суду.

Керуючись ст. 12-13,76-81,89, 133,137, 141,263-265,274-275,279,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" (ЄДРПОУ 41466388, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4) заборгованість за кредитним договором № 19399 від 19.09.2024 по нарахованим та несплаченим процентам у розмірі 28000,00 гривень за період з 19.09.2024 року по 01.02.2026 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" (ЄДРПОУ 41466388, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4) судові витрати з оплати судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 30 червня 2026 року

Суддя: Т.М.Вдовиченко