Ухвала суду № 137794686, 16.06.2026, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/518/24 провадження № 2-п/403/1/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Муляві В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни про перегляд заочного рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2024 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі по тексту ухвали - ТОВ «Коллект Центр») до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за договором позики (ануїтет) №75666398 від 18 липня 2021 року в загальній сумі 5711 грн. 44 коп. та за договором про надання споживчого кредиту №586907 від 23 квітня 2021 року в загальній сумі 125929 грн.29 коп., а також судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп..

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло З.Я. звернулась до суду з заявою про перегляд зазначеного заочного рішення від 19 грудня 2024 року, в якій вона прохає його скасувати та призначити справу до розгляду в загальному порядку. На обгрунтування заяви зазначає про те, що: відповідач не знала про факт наявності цивільної справи та судові засідання, не була повідомлена про місце, дату та час судового розгляду, внаслідок чого була позбавлена можливості надати суду докази, якими могла заперечити проти позову; заявлена позивачем сума заборгованості не грунтується на умовах кредитних договорів та без надання суду первинних бухгалтерських документів не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача є правильним; матеріали справи не містять повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за кредитними договорами; позивачем не підтверджено перерахування відповідачу коштів за кредитними договорами, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками; позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісним кредиторам.

Згідно з поданою заявою адвокат Зачепіло З.Я. прохала провести судове засідання без участі сторони відповідача (а.с.137).

Згідно з поданою заявою представник ТОВ «Коллект Центр» прохав розгляд заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення проводити в усіх судових засіданнях без його участі (а.с.169).

Судове засідання 16 червня 2026 року проведено без участі сторін, повідомлених про дату, час і місце його проведення згідно з приписами ч.5 ст.14, п.4 ч.8 ст.126, ч.5 ст.130 ЦПК України, відповідно до положень ч.1 ст.223 ЦПК України.

При вирішенні заяви представника відповідача про перегляд заочного рішення суд приходить до наступного висновку.

Згідно з п.п.3, 4 та 6 ч.2 ст.285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причини неподання відзиву, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обгрунтовує свої заперечення проти вимог позивача та перелік доданих до заяви матеріалів.

Відповідно до ч.1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження (ч.3 ст.287 ЦПК України).

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі №756/11081/20, тлумачення статей 286, 287 ЦПК України в сукупності із ч.1 ст.288 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. Для застосування повноважень, передбачених у ч.3 ст.287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з`явитися на судове засідання, а також подати відзив, у зв`язку із чим і було ухвалене заочне рішення.

Отже, ЦПК України встановлює можливість перегляду ухваленого судом заочного рішення цим же судом за одночасного існування двох умов: причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними; докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи. У поданій до суду заяві про перегляд заочного рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2024 року представник відповідача зазначає про необізнаність ОСОБА_1 про судове засідання та неповідомлення її про розгляд справи.

Разом з тим, відповідно до положень п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.258 ЦПК України одним із видів судових рішень є ухвали.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року у справі №454/1883/22 виснувала, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 ч.6 ст.272 ЦПК України. Таким чином день належного вручення копії судового рішення визначається датою вручення під розписку, отримання судом підтвердження доставлення до електронного кабінету, або відповідними відмітками у поштовому повідомленні про вручення, відмову чи відсутність адресата. Матеріалами цивільної справи підтверджується, що судова повістка разом з ухвалою про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, в якій були зазначені суть позову, місце, дата та час проведення першого судового засідання, були направлені судом відповідачу ОСОБА_1 на адресу її місця проживання, зареєстровану у встановленому законом порядку та повернуті до суду із проставленням 26 листопада 2024 року на поштовому повідомленні відмітки про її відсутність за цією адресою. Отже, враховуючи наведені вище законодавчі норми та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, представником відповідача не доведено поважності причин не з`явлення ОСОБА_1 в судове засідання 19 грудня 2024 року по розгляду справи по суті, враховуючи передбачену п.4 ч.8 ст.128 та п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України презумпцію вручення відповідачу як судової повістки, так і ухвали суду, з огляду на її відсутність за адресою зареєстрованого місця проживання. Крім того, судом враховується, що жодних доказів на підтвердження викладених в заяві про перегляд заочного рішення обставин, які, на думку представника відповідача, можуть змінити висновок суду про задоволення позову, викладений в заочному рішенні від 19 грудня 2024 року, до заяви про перегляд заочного рішення додано не було. При цьому суд констатує, що цивільне судочинство України ґрунтується, зокрема, на принципах змагальності сторін та диспозитивності (п.п.4, 5 ч.3 ст.2 ЦПК України). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (п.4 ч.3 ст.2, ст.ст.12, 81 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст.ст.77, 80 ЦПК України.

Відповідно до п.п.2, 4 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобовязані сприяти своєчасному, всебічному, повному та обєктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Отже, у цивільному судочинстві обовязок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання до суду доказів для підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позиції сторін, а також тих обставин, які визначаються нормою права, що регулює спірні правовідносини. Результат змагальності сторін має за мету усунення невизначеності щодо фактів, прав та обовязків учасників у спірних правовідносинах.

Крім того, з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. зокрема, постанови Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі №607/11746/17, від 25 липня 2024 року у справі №500/6150/14).

Обовязковість договору як одного з фундаментів, на якому базується цивільне право, закріплена у ст.629 ЦК України. З укладенням договору та виникненням зобовязання його сторони набувають обовязки (а не лише субєктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі №463/9914/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обовязок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

З огляду на викладене судом враховується, що доказів оскарження в судовому порядку договору позики №75666398 від 18 липня 2021 року та договору №586907 про надання споживчого кредиту від 23 квітня 2021 року з підстав неотримання грошових коштів, а також доказів на підтвердження такого неотримання (зокрема, виписок по карткових рахунках за відповідний період) відповідачем суду надано не було.

Крім того, згідно зі ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №278/1679/13-ц наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобовязання первинному кредитору належним. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №361/2105/16-ц).

З огляду на викладене, зазначена в заяві про перегляд заочного рішення обставина відсутності в матеріалах цивільної справи повідомлення відповідача ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за кредитними договорами, за відсутності наданих нею доказів погашення заборгованості, не припиняє зобов`язань сторін за цими договорами та не може бути підставою для відмови в стягненні заборгованості на користь нового кредитора.

Інші наведені в заяві про перегляд заочного рішення доводи представника відповідача спростовуються змістом наявних в матеріалах цивільної справи доказів та за своєю суттю є лише наданою учасником цивільного процесу оцінкою спірних правовідносин сторін, без підтвердження цих доводів належними, допустимими, достовірними та достатніми в своїй сукупності доказами.

Разом з тим, сама по собі незгода відповідача із ухваленим судом заочним рішення не може бути достатньою правовою підставою для його перегляду та скасування в порядку, визначеному ч.1 ст.288 ЦПК України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про недоведеність представником відповідача наявності передбачених ч.1 ст.288 ЦПК України умов, а тому подану нею заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст.13, 43, 76, 258, 260, 261, 284-288, 353 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни про перегляд заочного рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2024 року, ухваленого в цивільній справі №403/518/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами - залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч.4 ст.287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення (складення) цієї ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повна ухвала суду складена 22 червня 2026 року.

Суддя С.Ю.Атаманова