Ухвала суду № 137794684, 22.06.2026, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/18/26 провадження № 2-о/403/16/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Карпяк Л.І.,

з участю:

заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника - адвоката Кривенка М.П.,

представника заінтересованої особи - служби у справах дітей Устинівської селищної ради - Руссу В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , служба у справах дітей Устинівської селищної ради, про встановлення факту, що має юридичне значення (факту самостійного виховання та утримання дитини),

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Кривенко М.П. звернувся до суду із заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , служба у справах дітей Устинівської селищної ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання ним неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заява обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину - ОСОБА_3 03 грудня 2018 року фактичні шлюбні відносини між сторонами припинились. Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2024 року у справі №403/31/22 шлюб між ними розірвано. З грудня 2018 року і по теперішній час заявник самостійно забезпечує дитину усім необхідним: харчуванням, одягом, медичним доглядом, навчанням, розвитком та дозвіллям. Натомість ОСОБА_2 , як мати, із сином не проживає, самоусунулась від виконання батьківських обов`язків стосовно нього, протягом тривалого часу не цікавиться його інтересами, станом здоров`я, не утримує матеріально, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, навчання, забезпечення необхідного харчування та медичного догляду. 26 листопада 2025 року Долинським районним судом Кіровоградської області у справі №388/2641/25 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дититною повноліття. ОСОБА_2 фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків, не бере жодної участі у вихованні, утриманні та розвитку сина, а всі питання щодо його виховання вирішуються самостійно заявником. За таких обставин представник заявника вважає наявними підстави для встановлення факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 .. Звернення до суду з даною заявою обумовлено необхідністю доведення існування підстав для визнання за заявником певного соціально-правового статусу батька, який самостійно виховує та утримує дитину, і можливістю у зв`язку з цим отримати право на відстрочку від мобілізації.

Ухвалою судді Устинівського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2026 року заява ОСОБА_1 була прийнята до розгляду з відкриттям провадження у справі (а.с.41).

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали заяву та прохали суд встановити факт самостійного виховання та утримання заявником свого неповнолітього сина ОСОБА_3 ..

В судовому засіданні представник служби у справах дітей Устинівської селищної ради не заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_1 з огляду на те, що дитина дійсно проживає разом з ним та перебуває на його утриманні.

Судове засідання проведено без участі заінтересованої особи ОСОБА_2 згідно з положеннями ч.1 ст.223 ЦПК України.

Заслухавши пояснення заявника та його представника, представника заінтересованої особи - служби у справах дітей Устинівської селищної ради, безпосередньо дослідивши письмові докази у справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження, де в рядку «Батько» зазначено: « ОСОБА_1 », а в рядку «Мати» - « ОСОБА_2 » (а.с.10).

Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 26 червня 2024 року, постановленого у справі №403/31/22, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Після розірвання шлюбу позивачу залишено прізвище « ОСОБА_4 » (а.с.13-16).

Згідно з витягами з реєстру Устинівської територіальної громади, зареєстрованим місцем проживання неповнолітнього ОСОБА_3 та заявника ОСОБА_1 з 05 квітня 2018 року є: АДРЕСА_1 (а.с.11, 22).

Згідно з витягом з реєстру Долинської територіальної громади, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 з 13 лютого 2025 року є: АДРЕСА_2 (а.с.27).

Згідно з довідкою Устинівського ліцею Устинівської селищної ради від 31 жовтня 2025 року №277, ОСОБА_3 навчається у вказаному закладі освіти з 1 класу, має середній рівень навчальних досягнень, з однокласниками підтримує дружні стосунки, конфліктів не провокує. Батько дитини ОСОБА_1 спілкується з класним керівником, цікавиться шкільним життям дитини, приходить на виклики до школи. Мати дитини ОСОБА_2 контакту із школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує (а.с.28).

Згідно з характеристикою фермерського господарства «Вікторія-С» від 29 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 працює на посаді тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, за час роботи зарекомендував себе як відповідальний, дисциплінований та сумлінний працівник. ОСОБА_1 самостійно утримує неповнолітнього сина ОСОБА_3 , приділяє значну увагу його вихованню та забезпеченню належних умов для життя і розвитку (а.с.30).

Згідно з письмовими поясненнями служби у справах дітей Устинівської селищної ради від 30 січня 2026 року за вих.№01-27/36, встановлено, що ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , від якого мають спільну дитину - ОСОБА_3 .. Після розірвання шлюбу дитина проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає, участі у вихованні та утриманні дитини не бере. Зі слів неповнолітнього ОСОБА_3 , він не спілкується з матір`ю з часу, відколи вона стала проживати окремо, а саме вже близько семи років (а.с.55).

Згідно з актом обстеження умов проживання від 30 січня 2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , житло складається з чотирьох кімнат, умови проживання відповідають санітарно-гігієнічним нормам, у будинку чисто, наявні меблі, побутова техніка, комп`ютерна техніка, одяг, взуття, продукти харчування та все необхідне для дитини. Для виховання та розвитку неповнолітнього ОСОБА_3 створено належні умови: дитина має окрему кімнату, спальне місце, місце для навчання, ноутбук, одяг, взуття та шкільне приладдя. За результатами бесіди встановлено факт самостійного виховання та утримання неповнолітнього ОСОБА_3 його батьком ОСОБА_1 ; мати дитини його не відвідує, участі у вихованні та утриманні не бере, станом здоров`я та шкільним життям не цікавиться (а.с.56).

Зі змісту довідки служби у справах дітей Устинівської селищної ради від 16 лютого 2026 року №01-27/67, виданої ОСОБА_1 , вбачається, що у нього на утриманні та вихованні перебуває неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.59).

Рішенням виконавчого комітету Устинівської селищної ради №262 від 29 липня 2025 року затверджено висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітнього ОСОБА_3 (а.с.31, 32-33).

Рішенням виконавчого комітету Устинівської селищної ради №465 від 23 грудня 2025 року затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітнього ОСОБА_3 .. Зі змісту висновку вбачається, що під час обстеження сім`ї встановлено проживання дитини разом із батьком, відсутність спілкування дитини з матір`ю, а також те, що ОСОБА_2 участі у вихованні та утриманні сина не бере (а.с.34, 35-36).

Судовим наказом Долинського районного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2025 року, постановленим у справі №388/2641/25, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 17 листопада 2025 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.37).

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 1 ст.315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст.315 ЦПК України).

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18, від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21.

Існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. В іншому разі між цими особами виникає спір про право.

Статтею 51 Конституції України, ч.ч.2, 3 ст.5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до ч.1 ст.121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч.1-3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Отже, навіть якщо один з батьків проживає окремо від дитини, він повинен здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Згідно ч.4 ст.15 СК України невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (п.2 ч.1 ст.164 СК України).

З настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються відповідними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або у певному обсязі припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, з огляду на які обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені тільки актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22).

Норми СК України не встановлюють підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само, як визначена ч.1 ст.15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Звертаючись до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 просив суд встановити факт самостійного виховання та утримання ним неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлення юридичного факту є необхідним заявнику для отримання відстрочки на підставі ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки у випадку його мобілізації неповнолітній син залишиться без батьківського піклування.

Проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини, а також потребують дослідження й врахування інтереси самої дитини.

Вказана справа пов`язана з вирішенням спору про право, зокрема, спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухиленні від виконання батьківських обов`язків, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження з урахуванням інтересів дитини.

Доведення факту самостійного виховання дитини батьком пов`язане із встановленням обставин щодо невиконання матір`ю батьківських обов`язків стосовно дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним з батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного (самостійного) виховання дитини одним з батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, у тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки у такому випадку завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Оскільки сімейним законодавством України не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена ч.1 ст.15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема, від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним з батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про залишення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, без розгляду, оскільки доводи заявника можуть свідчити про існування спору про право щодо участі одного з батьків (матері) у вихованні дитини, а тому подана ним заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.

Подібні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі №725/6970/24.

Викладені заявником ОСОБА_1 у заяві про встановлення факту самостійного виховання та утримання ним неповнолітнього сина підстави та доводи, зокрема про те, що мати ОСОБА_2 не цікавиться дитиною, не бере участі у її вихованні та утриманні, самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, свідчать про наявність спору щодо виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків та участі кожного з батьків у вихованні неповнолітнього ОСОБА_3 , що не може бути вирішено в порядку окремого провадження.

Судом встановлено, що рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 30 червня 2025 року, ухваленим у цивільній справі №388/341/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Устинівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області, як орган опіки та піклування, Долинська міська рада Кропивницького району Кропивницького району Кіровоградської області, як орган опіки та піклування, відмовлено у позові ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128478650).

Зазначене рішення Долинського районного суду Кіровоградської області береться судом до уваги при розгляді даної справи, оскільки таке рішення публічно проголошене, розміщене у Єдиному державному реєстрі судових рішень, є загальнодоступним та ухваленим за участі тих самих сторін (подібний висновок сформульований в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі №357/8277/19).

Разом з тим, сам по собі факт відмови у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_3 не може бути безумовною підставою для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання ним дитини в порядку окремого провадження. Відмова у позбавленні батьківських прав свідчить лише про те, що судом у відповідній справі не встановлено передбачених законом підстав для застосування до матері дитини такого крайнього заходу сімейно-правової відповідальності, однак не усуває необхідності з`ясування обставин щодо участі кожного з батьків у вихованні дитини у належному процесуальному порядку.

Враховуючи, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вже існував спір щодо виконання останньою батьківських обов`язків, який був предметом судового розгляду у справі про позбавлення батьківських прав, встановлення в порядку окремого провадження факту самостійного виховання та утримання дитини батьком фактично може створити преюдиційні обставини для вирішення спору щодо обсягу та належності виконання матір`ю її батьківських прав та обов`язків. Такий підхід суперечив би суті окремого провадження, яке не призначене для вирішення спору про право або встановлення обставин, що можуть мати наперед визначальне значення для іншого спору між тими самими особами.

Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 червня 2026 року у справі №375/2255/25, згідно з яким існування судового рішення, яке набрало законної сили, щодо відмови заявнику в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав матері дитини, свідчить про існування спору про право, а саме: спору щодо виховання дитини.

Посилання заявника на те, що ОСОБА_2 самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні та матеріальному утриманні сина, саме по собі не свідчить про можливість встановлення заявленого ним факту в порядку окремого провадження. Такі доводи стосуються оцінки належності виконання матір`ю дитини її сімейних обов`язків, а отже, можуть бути предметом дослідження у спорі щодо батьківських прав та обов`язків, але не в безспірному провадженні.

Крім того, як встановлено судом, судовим наказом Долинського районного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2025 року із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вже стягнуто аліменти на утримання їх спільного сина ОСОБА_3 .. Тобто питання матеріального утримання дитини ОСОБА_2 , як матір`ю, врегульовано відповідним судовим рішенням, що, з урахування зазначення заявником обставини ненадання ОСОБА_2 матеріальної допомоги дитині, додатково свідчить про наявність між ними, як батьками, спору про право.

Отже, за встановлених під час судового розгляду обставин, подана представником ОСОБА_1 - адвокатом Кривенком М.П. заява про встановлення факту самостійного виховання та утримання заявником дитини, із якої вбачається спір про право, підлягає залишенню без розгляду, та повинна розглядатися в порядку позовного провадження.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2024 року у справі №752/5665/23, від 20 лютого 2025 року у справі №128/3616/24, від 27 березня 2025 року у справі №353/886/24, від 21 травня 2025 року у справі № 295/9166/24 та від 26 червня 2025 у справі №760/14564/24.

Керуючись ст.ст.3, 13, 258, 260, ч.6 ст.294, ст.ст.315, 353, 354 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення (факту самостійного виховання та утримання дитини), залишити без розгляду.

Копію ухвали направити учасникам справи в порядку, передбаченому ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення) апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвали або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 26 червня 2026 року.

Суддя С.Ю.Атаманова