Ухвала суду № 137794145, 26.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

26 червня 2026 року Справа №160/17879/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луговська Г.В., перевіривши матеріали позовної заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.17-а) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО ФАКТОР» (50006, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, Металургійний район, вул.Криворіжсталі, буд.67), про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника за межі України до погашення податкового боргу,

УСТАНОВИВ:

24.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі ГУ ДПС у Дніпропетровській області, позивач, заявник) до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідач), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю АГРО ФАКТОР (далі ТОВ АГРО ФАКТОР, третя особа), в якій позивач просить встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівника Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ФАКТОР (ЄДРПОУ 40032043) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за межі України до погашення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ФАКТОР (ЄДРПОУ 40032043).

ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначає, що станом на 16.06.2026 в інтегрованих картках платника податків ТОВ «АГРО ФАКТОР» обліковується податковий борг на загальну суму 158 251 941грн. 38коп. по пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства (ККДБ 21081000). Дата виникнення податкового боргу - 08.08.2025.

З посиланням на вимоги ст.ст.56, 57 ПК України, ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначає, що у зв`язку з несплатою ТОВ «АГРО ФАКТОР» у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу. Відповідно до ст.55 ПК України, у зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми («Ю») від 02.09.2025 року №0026725-1310-0436, яку направлено за юридичною адресою підприємства, та повернуто з відміткою «адресат відсутній» 12.09.2025.

З посиланням на п.42.2 ст.42 та п.59.5 ст.59 ПК України, ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначає, що податкова вимога вважається належним чином врученою та додатково не надсилається (не вручається).

Контролюючим органом відповідно до ст.95 ПК України до Дніпропетровського окружного адміністративного суду направлено позов про стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують ТОВ «АГРО ФАКТОР» в рахунок погашення податкового боргу. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 по справі 160/36242/25 позовні вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області задоволені в розмірі 158 251 941грн. 38коп.

Заявою про примусове виконання рішення від 14.04.2026 №13488/5/04-36-13-10-16 передано виконавчий лист на суму 158 251 941,38 грн до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України. Листом від 30.04.2026 №80891515/6-20.1 (вх. до ГУ ДПС №81697/5 від 11.06.2026) Департамент ДВС Міністерства юстиції України повернув виконавчий документ без прийняття до виконання керуючись п.9 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказаний захід не призвів до повного погашення податкового боргу ТОВ «АГРО ФАКТОР». Станом на 16.06.2026 банківські рахунки відсутні, дата закриття останнього рахунку 31.03.2023.

Позивач вважає, що звернувся з позовною заявою з дотриманням строку звернення. Позивач стверджує, що у зв`язку із відсутністю факту настання події (погашення податкового боргу), контролюючий орган звертається із даною позовною заявою у строк встановлений процесуальним законодавством.

Суд наголошує, що жодних обґрунтувань наявності підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду, а також доказів поважності причин його пропуску позивач у заяві не зазначив.

Враховуючи наведене, а також скорочений строк розгляду категорії спору, визначений ч.2 ст.289-2 КАС України, нестабільну та некоректну роботу підсистеми «Електронний суд», відсутність доказів права та можливості виїзду керівника за межі України під час воєнного стану (абз.2 ч.2 ст.77 КАС України), суд не вбачає необхідності залишення позовної заяви без руху.

При розгляді позовної заяви з доданими документами, суд виходить з наступного.

Особливості провадження у справах за зверненням податкових та митних органів визначені ст.283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідно до п.7 ч.1 ст.283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України.

Частиною другою статті 283 КАС України встановлено, що заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом, визначеним абзацом першим частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, абзац другий частини другої статті 122 КАС України містить застереження, згідно з яким для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Наведена норма чітко встановлює момент початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень: саме з дня виникнення підстав, які наділяють його правом на подання визначених законом позовних вимог. Такими підставами слід вважати об`єктивно визначені обставини, за наявності яких суб`єкт владних повноважень усвідомлює або повинен усвідомлювати факт порушення публічного інтересу, на захист якого спрямований відповідний адміністративний позов. При цьому слід виходити з того, що строк звернення до суду не може визначатися на розсуд суб`єкта владних повноважень чи пов`язуватися з будь-якими суб`єктивними чинниками, такими як момент прийняття внутрішніх рішень чи отримання додаткових роз`яснень.

В свою чергу, частиною першою статті 289-2 КАС України передбачено, що у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Право контролюючого органу на звернення до суду з відповідними позовними вимогами встановлене пунктом п.87.13 ст.87 ПК України, згідно з яким у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.

При цьому, ПК України не містить жодної норми права, якою було б врегульоване питання щодо строку звернення до суду з вищевказаними вимогами.

Правові підстави для звернення до суду згідно зі статтею 289-2 КАС України щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України виникають через 240 днів від дня вручення платнику податків податкової вимоги, а відповідні повноваження повинні бути реалізовані контролюючим органом в межах тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що питання строку звернення контролюючого органу до суду з позовною заявою щодо обмеження права керівника платника податків на виїзд за кордон регламентується приписами абзацу другого частини другої статті 122 КАС України і, відповідно, становить три місяці з дня виникнення підстав, що дають контролюючому органу право на пред`явлення визначених законом позовних вимог.

Тотожний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №140/26462/23 (касаційне провадження № К/990/40560/23), від 11.09.2025 у справі 460/1354/25 (касаційне провадження № К/990/26673/25), який в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України є обов`язковим до застосування судом.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у зв`язку з несплатою ТОВ АГРО ФАКТОР до бюджету сум податкового боргу, контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми («Ю») від 02.09.2025 року №0026725-1310-0436 на суму 158 251 941грн. 38коп., яку направлено за юридичною адресою підприємства, та повернуто з відміткою «адресат відсутній» 12.09.2025.

Позивач зазначає, що станом на час звернення до суду в інтегрованих картках платника податків ТОВ «АГРО ФАКТОР» обліковується податковий борг на загальну суму 158 251 941грн. 38коп., який став підставою для звернення до суду з позовною заявою та, в подальшому, з вимогою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника за межі України до погашення податкового боргу.

Відтак, 240 днів обраховуються з 12.09.2025.

Отже позов подано на 286 день 24.06.2026.

Разом з тим, суд враховує, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 по справі №160/36242/25, яке набрало законної сили 09.03.2026 та на яке посилається заявник, ухвалено стягнути з ТОВ АГРО ФАКТОР до Державного бюджету України податковий борг у розмірі 158 251 941грн. 38коп.

Таким чином, три місяці обраховуються саме з 09.03.2026 до 10.06.2026 включно.

Також, суд враховує, хоча позивачем не надано жодного доказу, що заявою про примусове виконання рішення від 14.04.2026 №13488/5/04-36-13-10-16 передано виконавчий лист на суму 158'251'941грн. 38коп. до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України. Листом від 30.04.2026 №80891515/6-20.1 (вх. до ГУ ДПС №81697/5 від 11.06.2026) Департамент ДВС Міністерства юстиції України повернув виконавчий документ без прийняття до виконання.

Відтак, 24 години, визначені частиною другою статті 283 КАС України, обраховуються з 11.06.2026 по 12.06.2026 включно, а позивач звернувся з позовом 24.06.2026, тобто поза межами строку, визначеного абзацом другим частини другої статті 122 КАС України.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Як зазначено в ухвалі вище, позивач не вважає строк пропущеним, однак не наводить обґрунтувань та розрахунку строку, а лише посилання на норми.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.

Так, приписами ч.2 ст.123 КАС України встановлено, що якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За правилами п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин, дана позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню позивачу.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 72-77, 169, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю ГОСПОДАР, відповідача-2: ОСОБА_2 , про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника за межі України до погашення податкового боргу повернути позивачу разом з доданими до неї документами без розгляду.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В. Луговська