Постанова № 137794042, 29.06.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2263/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в с.-щі Овідіополь, адміністративні матеріали, які надійшли від Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 3 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою : АДРЕСА_1 , -

ВСТАНОВИВ :

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 760640, складеного 26.03.2026 р. вбачається, що 26.03.2026 року приблизно о 19:30 год., ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого мешкання в АДРЕСА_1 , зі слів доньки цивільної дружини ОСОБА_2 вчинив відносно неї домашнє насилля, а саме: виражався в її адресу брутальною лайкою, намагався вчинити бійку, на зроблені зауваження не реагував, вчинив психологічне насилля, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 ч. 3 КУпАП.

Представниця ОСОБА_1 адвокат Конова Л.М. через канцелярію суду надала пояснення, відповідно до яких ОСОБА_1 свою вину не визнав, пояснивши, що ОСОБА_3 є колишньою співмешканкою ОСОБА_1 , хоча в протоколі з невідомих підстав її зазначено цивільною дружиною. Так, ОСОБА_1 проживає та зареєстрований один по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади № 2024/008089469 від 09.07.2024 р. та б/н від 09.07.2024 р. у будинку, 1/2 частина якого належить йому на праві власності, а інша 1/2 частина належить ОСОБА_3 , що підтверджується договорами дарування жилого будинку та земельної ділянки від 14.02.2002 р. та витягами з Держреєстру № 302562604 від 13.06.2022 р. та 345409518 від 06.09.2023р. Потерпіла ОСОБА_2 - донька ОСОБА_3 не зареєстрована та не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а періодично приходить туди до своєї матері ОСОБА_3 .

Копію протоколу серії ВАД № 760640 від 26.03.2026 року не було вручено ОСОБА_1 та не направлялось поштою, тому відомості про те, що він нібито відмовився від підписання протоколу та надання пояснень не відповідають дійсності та є хибними. Стан його алкогольного сп`яніння не доведений, і в протоколі не зазначений.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Його представник Конова Л.М. надала заяву, в якій просила слухати справу за їх відсутності, провадження у справі закрити за п.1.ч.1.ст.247 КУпАП.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином про дату та час слухання справи, причини неявки не повідомила.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП - ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Положеннями ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне порушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, містить в собі фактичні данні про обставини правопорушення, і відповідно є одним з доказів по справі, у зв`язку з чим, судом, при вирішенні справи про адміністративне правопорушення, протокол оцінюється нарівні з іншими доказами по справі, перед якими, він не має переваги, та відповідно на підставі оцінки всіх доказів по справі, судом приймається відповідне рішення.

Стаття 252 КУпАП передбачає орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення, складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Частиною 1 статті 256 КУпАП передбачено у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються : дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до відповідальності та інше.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення при обов`язковому з`ясуванні вини даної особи у вчиненні адміністративного правопорушення та того чи підлягає вона адміністративній відповідальності, суддя зобов`язаний з`ясувати також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Частина 3 вказаної статті передбачає повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 статті 1 Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство повторно протягом року, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 3 ст. 173-2 КУпАП має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого та скоєно повторно протягом року, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Отже, самі по собі, зокрема, образливі слова до іншої особи не формують собою домашнє насильство, а утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

До того ж, нормами КУпАП визначено форму і основні елементи протоколу про адміністративне правопорушення та змісту постанови, що приймається в конкретній справі. У них повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення та відомості, необхідні для розгляду справи, зокрема, дані про час, місце вчинення адміністративного правопорушення, його суть, дані про свідків і потерпілих, їх пояснення, а якщо правопорушенням спричинено матеріальну шкоду, про це також зазначається у процесуальних документах, тобто всі обставини правопорушення, отримані на підставі дослідження та оцінки доказів в їх сукупності, обґрунтування наявності складу правопорушення.

Таким чином, протокол є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій, і є одним із основних джерел доказів.

В протоколі серії ВАД №760640 від 26.03.2026, вбачається, що ОСОБА_1 приблизно о 19:30 год. в АДРЕСА_1 вчинив домашнє насилля відносно доньки своєї цивільної дружини ОСОБА_2 ,, а саме виражався в її адресу брутальною лайкою, намагався вчинити бійку, на зроблені зауваження не реагував, чим порушив чинне законодавство та вчинив психологічне насилля та не заподіяно матеріальну шкоду.

З пояснень потерпілої особи ОСОБА_2 , Які маються при матеріалах справи від 26.03.2026р. вбачається, що ОСОБА_1 висловлювався брутальною лайкою в її адресу, намагався вчинити бійку, погрожував фізичною розправою, але не зазначено про дії фізичного характеру щодо неї. Вона також вказує про нібито перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, що не відображено у протоколі про адміністративне правопорушення.

З протоколу від 26.03.2026 р. вбачається, що ОСОБА_1 начебто відмовився від підписання протоколу та надання пояснень.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 26.03.2026 р. слідує, що ОСОБА_2 просить притягнути до відповідальності колишнього цивільного чоловіка її матері ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , який в стані алкогольного сп`яніння висловлювався в її адресу брутальною лайкою, погрожував фізичною розправою, на зроблені зауваження не реагував.

Суд зауважує, що зазначений протокол про адміністративне правопорушення містить загальні фрази обвинувачення, а саме , «виражався брутальною лайкою», «вчинив домашнє насильство», тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру», що не дає змоги об`єктивно встановити обставини події.

Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.

Судова практика виходить з того, що побутові сварки, взаємні образи або конфлікти, які виникають між членами сім`ї на ґрунті спільного проживання, розподілу обов`язків чи інших життєвих обставин, самі по собі не є домашнім насильством, якщо вони не супроводжуються систематичним психологічним тиском, відсутні факти приниження, залякування або переслідування, потерпіла особа не відсувала реальної загрози своїй безпеці, немає належних та допустимих доказів заподіяння шкоди психічному здоров`ю.

Отже, у таких випадках правовідносини мають характер сімейно-побутового конфлікту, який не утворює складу адміністративного правопорушення.

В даному випадку дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутня, а мав місце словесний конфлікт, однак не кожен конфлікт є психологічним насильством у розумінні норм Закону.

Тож, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, з огляду на те, що у останнього був відсутній умисел на заподіяння шкоди фізичному та психічному здоров`ю ОСОБА_2 , у той час, як у цій ситуації мав місце саме побутовий словесний конфлікт між колишнім чоловіком її матері та її донькою. При чому потерпіла не зазначає, в чому саме полягав конфлікт, на підставі чого він виник.

При цьому, суд, окрім викладених вище мотивів, виходить ще й з того, що на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов`язок довести причинно-наслідковий зв`язок між діями, що вчинені особою та наслідками, що настали.

Саме по собі вживання нецензурної лайки на адресу осіб, із числа передбачених ст. 3 Закону № 2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2

КУпАП. Позаяк, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого та у цьому випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди фізичному та психічному здоров`ю ОСОБА_2 , хоча й відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, втім їх зміст не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом поза розумним сумнівом, а відтак, на думку суду, ці доводи ґрунтуються виключно на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України.

Інакше кажучи, з фабули протоколу - не простежується факт того, що конфліктна ситуації викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України - усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП - обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Одночасно сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п.161, заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення слід також враховувати практику ЄСПЛ,зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії», рішення від 30.05.2013р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Россї»,заява « 926/08, рішення від 20.09.2016р.) де серед іншого, зазначено, що … «суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

У справі «Малофєєва проти росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення - не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У рішенні ЄСПЛ від 02.07.2011 року по справі «Коробов проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи неспростовних презумпцій факту. Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується ЄСПЛ. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705/12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Відповідно до практики ЄСПЛ у справі «Берлізев проти України», визначено, що поведінка учасників процесу повинна бути послідовною та несуперечливою. У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v.Spain» від 06.121998 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Тож, суд не вправі у цьому випадку визначати обставини, які свідчать про наявність всіх ознак об`єктивної сторони правопорушення у цій ситуації, адже підлягають доказуванню у порядку і у спосіб, що передбачені КУпАП з урахуванням положень ст. 251 цього Кодексу щодо доказів, і мають кореспондуватися із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», тобто, суд позбавлений можливості встановити їх із самих лише слів учасників провадження про адміністративне правопорушення, без належних доказів і розкриття змісту.

Окрім цього, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Враховуючи, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності і ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, встановленому законом, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, а як наслідок, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП - за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 38,173-2,251,255,256,266,283-285 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29.06.2026 р.

Суддя Гандзій Д.М.