Рішення № 137793576, 29.06.2026, Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/1149/26

№ провадження 2/738/592/2026

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

29 червня 2026 року місто Мена

Менський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Савченка О.А.

за участі:

секретаря судового засідання Лях Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мена цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»

до

відповідача ОСОБА_1

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за договором

учасники справи не з`явились

В С Т А Н О В И В:

І.Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.

У травні 2026 до суду через підсистему «Електронний суд», що є складовою частиною Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до суду надійшла позовна заява ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. Позов мотивований тим, що 11.10.2021 ОСОБА_1 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБІХІДНИХ КРЕДИТІВ» уклали договір № 77256475, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБІХІДНИХ КРЕДИТІВ» надало відповідачу кредит в сумі 4 000,00 грн, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБІХІДНИХ КРЕДИТІВ» взяті на себе зобов`язання виконало, надавши відповідачу кредит відповідно до умов кредитного договору. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБІХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» 22.02.2022 уклали договір факторингу № 22/02/2022, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором від 11.10.2021 № 77256475 перейшло до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». 10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклади договір факторингу 10-01/2023, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором від 11.10.2021 № 77256475 перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». Відповідач не виконав умов кредитного договору, не повернув кредитів, а також не виконав всі інші грошові зобов`язання перед первісним кредитором та перед позивачем за кредитним договором, в зв`язку з чим утворилась заборгованість. Позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором в розмірі 11 483,05 грн, 2 662,40 грн судового збору та 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В установлений судом строк відповідач не надіслав до суду відзив на позов та будь які наявні докази, що спростовують позовні вимоги.

ІІ. Позиції учасників справи під час розгляду справи по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, наполягає на задоволенні, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, будь яких клопотань не надіслав.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників; визначено сторонам строк для подачі відзиву, відповіді на відзив та заяв по суті справи.

У зв`язку з тим, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, у судове засідання не з`явився, відзиву на позов та заяви про розгляд справи без його участі не подав, беручи до уваги позицію представника позивача, суд ухвалив здійснити розгляд справи за наявними у матеріалах справи доказами з постановленням заочного рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Зважаючи на неявку у судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Суд встановив, що 11.10.2021 ОСОБА_1 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» уклали договір позики № 77256475, відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» надало відповідачу кредит в сумі 4 000,00 грн. Договором також передбачено строк кредитування 4 дні (п.2.2), процентна ставка 1,99% фіксована (п.2.3), орієнтовна загальна вартість позики 4 318,40 грн. (п.3) (а.с.19).

З довідки № КД-000007949/ТНПП від 06.02.2025 слідує, що 11.10.2021 ОСОБА_2 зараховано грошові кошти в розмірі 4 000,00 грн. на рахунок НОМЕР_1 (а.с.57).

Таким чином, фактично кредитні кошти відповідачем отримані, будь які докази що б спростовували даний факт суду не надані.

Натомість, відповідач всупереч договірним зобов`язанням, в установлені терміни не повернув належні грошові суми, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка підтверджується розрахунком заборгованості.

Так, згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором №77256475 від 11.10.2021 становить 11 482,40 грн., яка складається з: 4 000 грн. основний борг; 7482,40 грн. заборгованість за нарахованими процентами. При цього, з даного розрахунку також слідує, що відповідачем 19.10.2021 здійснено оплату витрат за кредитом процентів у розмірі 819,88 грн. (а.с.61-62).

22.02.2022 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу № 22/02/2022, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № 77256475 від 11.10.2021 перейшло до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». 10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклали договір факторингу, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № 77256475 від 11.10.2021 перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (а.с. 7-18, 20-25).

Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що розмір суми кредиту складає лише 4 000 грн. 00 коп., тоді як нарахованих відсотків 7 482,40 грн., що є непропорційно великою сумою компенсації, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а також суперечить вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо неприпустимості встановлення у договорі несправедливих умов.

Відповідно до п. 2.2 Договору кредит надається строком на 4 дні. Відповідно до п. 3 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача становить 4 318,40 грн.

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, що є додатком № 1 до Договору позики № 77256475 від 11.10.2021, відсотки за користування кредитом за 4 дні становлять 318,40 грн., загальна вартість кредиту становить: 4 318,40 грн. (зворот а.с.19).

Отже, за таких умов Договору позики № 77256475 від 11.10.2021, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 4 дні, починаючи з дня укладення Договору і за вказаний період розмір відсотків становить 318,40 грн.

Даним Договором позики № 77256475 від 11.10.2021 не передбачено нараховування відсотків після закінчення терміну дії договору, який складає 4 дні, додаткових угод сторони з даного приводу не укладали.

V. Мотиви, з яких суд виходить при постановленні рішення, і положення закону, яким він керується.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин першої, третьої статті 512 ЦК України, передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позивачу слід відмовити у стягненні з відповідача заборгованості за відсотками за вказаним кредитним договором, оскільки проценти нараховані поза межами визначеного кредитним договором строку кредитування. А також, враховуючи, що відповідачем було сплачено 819 грн. 88 коп. (318 грн. 40 коп. проценти за користування кредитом, а решту суми - 501 грн. 48 коп. слід зарахувати в рахунок погашення основної заборгованості за кредитом, оскільки договором інші витрати за кредитом не передбачались), тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача 3 498 грн. 52 коп. заборгованості за кредитним договором.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат визначений у статті 141 ЦПК України. Відповідно до частин першої та другої цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні заяви позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені».

Представництво інтересів позивача у даному провадженні здійснювало АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» на підставі Договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року (а.с. 49-51).

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, до позовної заяви додані Заявка на надання юридичної допомоги № «m», Акт про надання юридичної допомоги, Тарифи на послуги, Заявка на надання юридичної допомоги № 466 від 01.04.2026, Витяг з Акту № 21 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026 (а.с. 51-56).

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає фіксований розмір винагороди, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та ціну позову, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу: пропорційно до задоволених вимог, що становить 2 742 грн. 30 коп. (9000,00х30,47%/100), який є обґрунтованим та співмірним з обсягом наданих послуг адвоката, а тому приходить до висновку про необхідність їх стягнення з відповідача на користь позивача.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

В зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволені судом на 30,47% (3498,52х100/11483,05), суд на підставі ст. 141 ЦПК стягує судовий збір з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 811,23 грн. (2662,40х30,47/100).

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, 3 офіс 306, м. Київ, 01133) заборгованість за Кредитним договором № 77256475 від 11.10.2021 в розмірі 3 498 (три тисячі чотириста дев`яносто вісім) гривень 52 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, 3 офіс 306, м. Київ, 01133) 811 (вісімсот одинадцять) гривень 23 копійки в рахунок відшкодування сплаченого судового збору, 2 742 (дві тисячі сімсот сорок дві) гривні 30 копійок витрат понесених на правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: О.А. Савченко