Рішення № 137793553, 30.06.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4455/26

Провадження № 2/750/2632/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

судді - Маринченко О.А.,

секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

10 квітня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 01324-10/2023 від 02 жовтня 2023 року в сумі 30000 грн.

Обґрунтовано позов тим, що 02 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 01324-10/2023, за умовами якого відповідачу надано грошові кошти в сумі 3000 грн. зі сплатою процентів за користування ними. Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредит у порядку, передбаченому умовами договору. Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. На даний час право вимоги до відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 01324-10/2023 від 02 жовтня 2023 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи; задоволено клопотання позивача та витребувано в Акціонерного товариства «Таскомбанк» та Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» інформацію про те, чи випускалася на ім`я ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) банківська картка (маска картки) № НОМЕР_2 , якщо так, то чи були зараховані в період з 02.10.2023 до 07.10.2023 на банківську картку (маска картки) № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 3000 грн. та у разі підтвердження переказу таких коштів, виписку по рахунку (інший документ), що підтверджує дану інформацію

Відповідач відзив на позов не подала.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання, в якому просить справу розглянути за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи по суті сповіщалася завчасно і належним чином. Судова повістка відповідачу надсилалася за адресою її місця проживання, зареєстрованою в установленому законом порядку.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

02 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» (товариство) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір про надання фінансового кредиту № 01324-10/2023, за умовами якого товариство надало клієнту фінансовий кредит у сумі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с. 12-15).

Пунктом 1.2. договору визначено, що кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту 02 жовтня 2023 року. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 25 вересня 2024 року.

Відповідно до пунктів 1.4, 1.4.1 договору за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка становить 2,50% у день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.2. цього договору.

Згідно з пунктом 1.6. договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної карти № 4149-39-ХХХХ-0364 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Укладення договору відбувається згідно із Законом України «Про електронну комерцію». Після здійснення акцепту позичальником оферти кредитодавця, що є укладенням договору відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», кредитодавець надає оригінал договору, кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, а примірник договору клієнта завантажується (надсилається) в особистий кабінет клієнта (пункт 2.18 договору).

29 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 29032024, за яким фактор зобов?язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату (ціна продажу), а клієнт зобов`язався відступити факторові право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) (а.с. 24 на звороті-29).

Копією платіжної інструкції в національній валюті № 775 від 01 квітня 2024 року підтверджується сплата позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» 5158898 грн. 63 коп. за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу № 29032024 від 29 березня 2024 року (а.с. 30 на звороті).

Відповідно до копії акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 29032024 від 29 березня 2024 року клієнт передав, а фактор прийняв: Реєстр Боржників клієнта від 29 березня 2024 року, складений у письмовій формі згідно із Додатком № 1 до договору та електронній формі згідно із додатком 1-1 до договору (а.с. 30).

З копії витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29032024 від 29 березня 2024 року слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги, зокрема, до відповідача за договором № 01324-10/2023 від 02 жовтня 2023 року в сумі 16500 грн. (а.с. 29 на звороті).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторонни (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторонни домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» 02 жовтня 2023 року надало відповідачу кредит у сумі 3000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, маска якої НОМЕР_2 , що підтверджується інформацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 30 червня 2025 року (а.с. 19) та випискою по рахунку відповідача, відкритому в Акціонерному товаристві «Таскомбанк».

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів в обумовлений строк належним чином не виконувала, у зв`язку з чим за розрахунками, наданими позивачем, утворилася заборгованість у сумі 30000 грн., до якої входить: 3000 грн. сума кредиту; 27000 грн. - сума процентів за користування кредитом (а.с. 19 на звороті-24).

Доказів, які б спростовували зазначені обставини та розмір заборгованості, відповідач суду не надала.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Водночас, суд звертає увагу, що 22 листопада 2023 року прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Вказаним Законом, зокрема, внесені зміни до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

У свою чергу, за пунктом 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, після набрання 24 грудня 2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки становить 1%.

При цьому, було визначено певний перехідний період, який стосується договорів, які були укладенні до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та строк дії яких було продовжено після набрання чинності вказаним Законом, за яким до 22 квітня 2024 максимальний розмір денної процентної ставки становить 2,5%, з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року - 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року - 1%.

Враховуючи, що договір про надання фінансового кредиту № 01324-10/2023 укладено до внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» (02 жовтня 2023 року), однак за умовами вказаного договору кредит надається строком на 360 днів, а тому нарахування процентів повинно було здійснюватися з урахуванням положень пункту 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Із розрахунків заборгованості, наданих позивачем, слідує, що відповідачу нараховано проценти за користування кредитом за період з 02 жовтня 2023 року до 25 вересня 2024 року в розмірі 2,5% у день.

Проте, починаючи з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року максимальний розмір процентної ставки за вказаним договором міг становити 1,5% у день, а з 21 серпня 2024 року - 1% у день.

За вказаних обставин, проценти за вказані періоди мали нараховуватися позивачем у розмірі 1,5% та 1% у день від суми кредиту за кожний день користування ним відповідно, що становить 6480 грн. (120 днів х 45 грн. = 5400 грн.) + (36 днів х 30 грн. = 1080 грн.) = 6480 грн.

Водночас, розмір нарахованих процентів за вказаний період, які просить стягнути позивач, становить 11700 грн. (136 х 75 грн. = 11700 грн.), тобто проценти в сумі 5220 грн. нараховані неправомірно та стягненню з відповідача не підлягають.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 01324-10/2023 від 02 жовтня 2023 року в сумі 24780 грн. (3000 грн. сума кредиту та 21780 грн. проценти за користування кредитом (15300 грн. проценти, нараховані за період з 02 жовтня 2023 року до 22 квітня 2024 року + 6480 грн. проценти за період з 22 квітня 2024 року до 25 вересня 2024 року = 21780 грн.), у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.

Так, право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачу правничу допомогу надавало Адвокатське об`єднання «Апологет» на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с. 33 на звороті).

Згідно із копією акту № 702 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 10 квітня 2026 року вартість послуг, наданих Адвокатським об`єднанням «Апологет» позивачу, становить 8000 грн. (а.с. 34).

Нормами частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, час, витрачений на їх надання, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в даній справі, однак в сумі 2000 грн.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів; ідентифікаційний код 35234236) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 01324-10/2023 від 02 жовтня 2023 року в сумі 24780 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят грн.).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2199 грн. 14 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2000 грн. витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя