Рішення № 137793514, 29.06.2026, Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/803/26

Провадження № 2/732/518/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючої судді - Бойко А. О., у присутності секретаря судового засідання - Пінчук С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у м. Городня цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через свого представника Усенка Михайла Ігоровича звернулося до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому представник позивача просив стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №9023720 від 27.09.2019 у розмірі 24959,89 грн. Також ОСОБА_2 просив стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір у розмірі 2662,40 грн та 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов вмотивований тим, що 27 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит № 9023720, відповідно до умов якого позичальнику надано грошові кошти в сумі 10000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій. Договір був укладений в електронній формі в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Відповідач в порушення умов кредитного договору взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 24959,89 грн, з яких: 8583,11 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 13692,78 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків та 2684,00 грн - заборгованість за штрафами/пенею.

27 березня 2020 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі, і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 9023720 від 27.09.2019.

Ухвалою судді Городнянського районного суду Чернігівської області Бойко А. О. від 29 травня 2026 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в особі уповноваженого представника в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання позивач повідомлений належним чином (а. с. 69).

16.06.2026 на адресу суду від представника позивача - адвоката Усенка М.І. надійшло письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити. Проти заочного розгляду сторона позивача не заперечує (а. с. 74).

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином за адресою місця її реєстрації згідно із відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру №2793006 від 27.05.2026: АДРЕСА_2 (а. с. 65). Крім того, відповідачці направлялася судова кореспонденція за адресою, вказаною у кредитному договорі: АДРЕСА_3 . Згідно із відмітками поштового відділення поштові відправлення з судовою повісткою про виклик в судове засідання не отримані адресатом, наявні відмітки, що адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 71, 73).

У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та правової позиції ВП ВС, викладеною у постановах від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, КЦС ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.

Від відповідачки відзиву на позов не надійшло, про поважні причини неявки суд не повідомлений. Заяв чи клопотань також не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи той факт, що відповідачка ОСОБА_1 в розумінні ст. 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, не подала заяви про розгляд справи за її відсутності, не подала відзиву на позов, представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлена відповідна ухвала від 29.06.2026.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, а тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Судом встановлено, що 27 вересня 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 9023720 (а. с. 11-15).

Згідно із п.1.1. договору позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн.

Проценти за користування кредитом: 30,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.п. 1.5.2., 1.6. договору)

Комісія за надання кредиту - 0,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Кредит надається строком на 30 днів з 27.09.2019 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 27.10.2019 (п.1.3., 1.4. договору).

Разом з тим, пунктом 2.3. договору передбачено його пролонгацію.

Відповідно до п. 6.1. договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на вебсайті Товариства miloan.ua.

Згідно п. 6.2. договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) в особистому кабінеті на сайті Товариства.

Цей договір, що складається з Правил та індивідуальної частини набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.7.1. договору).

Як встановлено судом, 27.09.2019 відповідачка через особистий кабінет на вебсайті кредитодавця ТОВ «Мілоан» подала анкету-заяву на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, підтвердила умови отримання кредиту (а. с. 18-19).

Сторони договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення договору на таких умовах.

Згідно із довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» відповідачка ідентифікована Товариством за персональними даними. Акцепт договору нею здійснений шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора V90004, відправленого відповідачці 27.09.2019 15:00:03 на номер мобільного телефону НОМЕР_2 (а. с. 17).

Суд, дослідивши умови та зміст кредитного договору №19023720 від 27.09.2019 дійшов висновку, що за своєю правовою природою правовідносини, які виникли між відповідачкою у цій справі та ТОВ «Мілоан» є кредитними, а тому вони підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено §2 глави 71 Цивільного кодексу України, або не випливає із суті кредитного договору.

27.09.2019 ТОВ «Мілоан» видало відповідачці кредит в розмірі 10000,00 грн, шляхом перерахування коштів за договором №9023720 на банківську картку № НОМЕР_3 , що підтверджується платіжним дорученням №506132 від 27.09.2019 (а. с. 20).

Крім того, згідно із інформацією АТ КБ «ПриватБанк», наданою на вимогу суду, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_4 27.09.2019 на вказану картку було зараховано грошові кошти у сумі 10000,00 грн (а. с. 77).

Отже, ТОВ «Мілоан» виконало взяті на себе зобов`язання відповідно до умов договору шляхом надання відповідачці грошових коштів у визначеному розмірі.

Відповідачка підтвердила виникнення своїх зобов`язань, отримавши такі кредитні кошти. У подальшому, відповідачка порушила умови кредитного договору і не повернула у повному обсязі кредит, не сплатила відсотки та не виконала інші грошові зобов`язання перед ТОВ «Мілоан».

Відповідачка, всупереч умовам кредитного договору №9023720 від 27.09.2019, взяті на себе зобов`язання виконувала неналежним чином, допустивши порушення умов кредитного договору, внаслідок чого у неї виникла заборгованість на загальну суму 24959,89 грн, з яких: 8583,11 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 13692,78 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків та 2684,00 грн - заборгованість за штрафами/пенею (а. с. 21-24).

27 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ, відповідно до умов якого на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості) (а. с. 26-34).

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , за кредитним договором №9023720 від 27.09.2019 на загальну суму 24959,89 грн, з яких: 8583,11 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 13692,78 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків та 2684,00 грн - заборгованість за штрафами/пенею (а. с. 44).

Отже, позивач як правонаступник має право вимоги щодо стягнення нарахованої заборгованості з відповідача.

01.04.2026 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на адресу відповідачки направлялась претензія щодо виконання останньою зобов`язань за кредитним договором №9023720 від 27.09.2019 та погашення заборгованості в сумі 24959,89 грн (а. с. 45).

Вказана вимога залишена відповідачкою без виконання та відповіді.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті наведеного 3 Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (статті 526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статтями 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 статті 1078 ЦК України).

Набуття права вимоги позивачем до відповідачки ОСОБА_1 підтверджується Реєстром боржників, що є додатком до договору факторингу.

Факт прострочення відповідачкою сплати заборгованості за наведеним кредитним договором не спростовано, доказів оплати відповідачем заборгованості суду не надані.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

У ч. 2 ст. 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згідно із ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79, 80 ЦПК України).

Згідно із ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог.

Доказів розірвання або визнання недійсним кредитного договору №9023720 від 27.09.2019 (на підставі якого виникли зобов`язання у відповідачки перед первісним кредитором щодо сплати кредиту) та/або договору факторингу №49-МЛ від 27.03.2020 (на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором) в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначений договір є обов`язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Оскільки відповідачкою були порушені взяті зобов`язання щодо порядку та строків оплати за кредитним договором № 9023720 від 27.09.2019, а тому з останньої на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту) у розмірі 8583,11 грн

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зробила правові висновки, що проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Після спливу строку кредитування регулятивні правовідносини трансформуються в охоронні, а саме у боржника припиняється обов`язок сплачувати проценти за користування кредитом.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Приписи ч. ч. 2, 3 ст. 6 і ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити. Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.

У ч. 3 ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто ч. 3 ст. 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

Як уже зазначалося судом, умовами договору визначено, що кредит надається строком 30 днів, терміном повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом є 27.10.2019.

Разом з тим, пункт 2.3 договору передбачає його пролонгацію.

Згідно із п. 2.3.1. договору позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування /повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за продовження кредиту та проценти, нараховані згідно п.1.5.2. договору за період на який здійснюється продовження строку кредитування, але не більше суми фактично нарахованих процентів за договором на дату здійснення пролонгації. У разі, якщо на дату

пролонгації кредиту за кредитним договором існує нарахована пеня, для продовження строку кредиту позичальник має також сплатити пеню у повному розмірі. Можливі строки продовження та ставки комісії за продовження кредиту наведені у таблиці: строк продовження 3 дні - комісія 7,00 відсотків від поточного залишку кредиту; строк продовження 7 днів - комісія 14,00 відсотків від поточного залишку кредиту; строк продовження 15 днів - комісія 28,00 відсотків від поточного залишку кредиту.

Відповідно до п.2.2.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6 договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном повернення кредиту, визначеним п.1.4 , якщо позичальник всупереч умовам договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п.1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну встановлену п.1.6 договору (за умовами акцій, програм лояльності,тощо). Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6 договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинено або припинено Товариством в односторонньому порядку.

Указане свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони договору погодили порядок продовження строку кредитування, умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

До матеріалів позовної заяви додано копію відомості про щоденні нарахування та погашення, видану ТОВ «Мілоан» по кредитному договору №9023720 від 27.09.2019, з якої убачається, що відповідачка неодноразово реалізовувала це право, сплачуючи платежі для пролонгації кредиту.

Враховуючи, що станом на дату повернення кредиту заборгованість за кредитним договором №9023720 від 27.09.2019 відповідачкою не погашена, а нарахування відсотків відбувалося первісним кредитором у межах строку кредитування, з урахуванням пролонгацій кредиту за ініціативою позичальника, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 13692,78 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за штрафами/пенею у розмірі 2684,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України, неустойкою, штрафом, пенею, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настає правовий наслідок, встановлений договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наведених норм випливає, що пеня є різновидом неустойки, яка має договірну або законну підставу, нараховується за порушення строку виконання грошового зобов`язання та може бути стягнута лише у межах, визначених договором і законом.

Відповідно до п. 4.1. договору у разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник, починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п. 1.4 договору з урахуванням угод про продовження строку користування/

повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод,зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2,0 відсотки від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту, одержаного позичальником за цим договором.

З відомості про щоденні нарахування та погашення, видану ТОВ «Мілоан» по кредитному договору №9023720 від 27.09.2019 убачається, що первісним кредитором з 19.11.2019 по 24.11.2019, з 09.12.2019 по 10.12.2019, 18.12.2019, з 03.01.2020 по 05.01.2020, з 09.01.2020 по 23.01.2020 з 19.11.2019 по 24.11.2019, з 09.12.2019 по 10.12.2019, 18.12.2019, з 03.01.2020 по 05.01.2020, з 09.01.2020 по 23.01.2020 нараховувалась пеня у розмірі 2% від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Враховуючи, що нарахування пені за прострочення позичальником зобов`язань передбачено умовами кредитного договору №9023720 від 27.09.2019, та оскільки пеня була нарахована первісним кредитором за період до набрання чинності пунктами 15 та 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, то їх дія не поширюється на правовідносини, які виникли між відповідачкою та первісним кредитором, суд приходить до висновку,що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, зважаючи на приписи пункту 1 частини другої статті 258 та частини третьої статті 267 ЦК України, суд не знаходить правових підстав для застосування передбаченої законом спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (пені), оскільки відповідної заяви чи клопотання від відповідачки до ухвалення рішення суду не надходило.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №32510 від 19.05.2026, керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де вказано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому з відповідачки слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги, суд виходить з наступного.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а

також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, підлягають доказуванню та можуть підтверджуватися сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано свідоцтво про право на заняття Усенком М.І. адвокатською діяльністю №2093 (а. с. 48), договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» (а. с. 51), ордер про надання правничої допомоги серії ВС №1408806 (а. с. 52), Акт №Д/24123 наданих послуг від 14.04.2026 та детальний опис наданих послуг до Акту (а. с. 53, 54).

Як вбачається з Акту №Д/24123 наданих послуг від 14.04.2026 Адвокатське об`єднання надало, а клієнт прийняв послуги відповідно до положень укладеного між ними договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025: боржник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; кредитний договір №9023720 від 27.09.2019. Сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000,00 грн.

За частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт, наданих послуг; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надання послуг; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та/або значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною шостою цієї статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Разом із тим відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Верховний Суд неодноразово висновував, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 Верховний Суд зазначив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права змінювати розмір гонорару та втручатися у правовідносини адвоката і його клієнта. Водночас суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати фактично понесені або мають бути понесені, чи була їх сума обґрунтованою, необхідною та розумною щодо іншої сторони спору.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 звернула увагу, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має оцінювати їх реальність, необхідність, розумність і пропорційність до предмета спору та з урахуванням конкретних обставин справи може обмежити розмір відшкодування судових витрат з огляду на розумну потребу таких витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, відповідно до яких у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, керуючись критеріями, визначеними частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу або присудити такі витрати частково.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі № 911/969/24 також наголошено на необхідності розмежування втручання у договірні відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення розміру гонорару і вирішення судом питання про розподіл судових витрат між сторонами спору. Суд при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу має оцінювати, зокрема, їх реальність, необхідність, розумність, пропорційність, співвідношення із складністю справи, ціною позову, значенням справи для сторони, обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим на виконання відповідних робіт.

Отже, суд не змінює розмір гонорару, погоджений між адвокатом та клієнтом, і не втручається у їхні договірні правовідносини. Водночас, при вирішенні питання про те, яка саме сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає покладенню на відповідача як на сторону, не на користь якої ухвалюється рішення, суд зобов`язаний оцінити ці витрати на предмет їх реальності, необхідності, розумності та пропорційності до предмета спору.

У цій справі відповідачка не подала клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Разом із тим, суд вирішує не питання зміни розміру гонорару адвоката, визначеного договором між позивачем та адвокатом, а питання розподілу судових витрат між сторонами відповідно до статті 141 ЦПК України.

Оцінюючи розумність, необхідність та пропорційність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що ця справа є малозначною справою незначної складності, розгляд якої проводився у порядку спрощеного позовного провадження. Спір належить до категорії типових спорів про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, щодо яких існує стала судова практика. Матеріали справи не містять значної кількості доказів, що потребували б тривалого збирання, опрацювання чи складного правового аналізу. Відповідачка відзиву на позовну заяву не подала, доказів на спростування заявлених вимог не надала, активної процесуальної позиції у справі не займала, що не зумовлювало необхідності підготовки додаткових процесуальних документів, заперечень, пояснень чи участі представника позивача у складній доказовій полеміці.

Суд також враховує, що фактично надана правнича допомога у цій справі стосувалася аналізу матеріалів, складання позовної заяви, формування додатків та подання позову. При цьому правовий аналіз обставин справи та надання правових рекомендацій у значній мірі охоплюється роботою зі складання позовної заяви, а формування додатків та подання позову мають переважно технічний характер і не потребують значних витрат професійного часу адвоката у справі такої категорії.

За таких обставин наявність у матеріалах справи доказів на підтвердження заявлення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн не є безумовною підставою для покладення всієї цієї суми на відповідача. Суд вважає, що покладення на відповідача всієї заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу не відповідало б критеріям розумності, необхідності та пропорційності до предмета спору, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи та ціни позову.

З урахуванням конкретних обставин справи, її незначної складності, типового характеру спору, обсягу виконаної адвокатом роботи, розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, відсутності відзиву відповідача та необхідності підготовки додаткових процесуальних документів, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими, проте заявлені витрати в розмірі 8000,00 грн є явно неспівмірними, і є доцільним стягнути з відповідачки на користь позивача 5000,00 грн, зменшивши заявлену суму до стягнення.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись статтями 516, 517, 536, 549, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України, статтями 13, 43, 82, 89, 128, 130, 131, 133, 141, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №9023720 від 27.09.2019 у розмірі 24959,89 грн, з яких: 8583,11 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 13692,78 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків та 2684,00 грн - заборгованість по штрафам/пені.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Направити ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення протягом двох днів з дня його проголошення і роз`яснити, що вона має право протягом тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення складене і підписане 29.06.2026.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236).

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ).

Суддя А. О. Бойко