Рішення № 13779321, 14.02.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2011 р. Справа № 20/6

Суддя Василишин А.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом приватного підприємця ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Колор С.І.М.”

про стягнення в сумі 12 172 грн. 13 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не зявився.

Від відповідача: не зявився.

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернулася в господарський суд Рівненської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Колор С.І.М.” (надалі Відповідач) на свою користь заборгованість в сумі 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп., інфляційні в розмірі 96 (девяносто шість) грн. 18 коп., річні в розмірі 75 (сімдесят пять) грн. 95 коп., а також просить судові витрати покласти на Відповідача.

1 лютого 2011 року Відповідач, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав відзив на позов № 31 від 27 січня 2011 року (а.с. 52), в якому визнає позовні вимоги та вказує, що 28 січня 2011 року частково сплатив заборгованість в сумі 5000 (пять тисяч) грн. 00 коп., на підтвердження чого додає платіжне доручення № 5057 від 28 січня 2011 року (а.с. 53).

Позивач в судове засіданні від 14 лютого 2011 року не зявився. Водночас, Позивач 10 лютого 2011 року надіслав на адресу господарського суду Рівненської області лист № 14 від 8 лютого 2011 року (а.с. 59), в якому просить провести розгляд справи без участі його представника.

Відповідач в судове засідання від 14 лютого 2011 року не зявився, про причини неявки свого повноважного представника не повідомив.

Оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення. При цьому суд виходив з наступного.

Судом, встановлено, що між Позивачем та Відповідачем 25 червня 2010 року був укладений договір транспортного перевезення вантажів (надалі Договір; а.с. 8-11), відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. якого Позивач зобовязався доставити вантаж Відповідача та видати його особі, яка має право на отримання вантажу, а Відповідач сплатити Позивачу плату за перевезення вантажу на узгоджених нижче умовах.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що вид та найменування вантажу, зазначається в контрактах-заявках, які є невідємною частиною даного Договору.

Згідно пункту 4.1. Договору, розрахунки між Позивачем та Відповідачем проводіться по безготівковому розрахунку в національній валюті згідно виставленого рахунку, відповідно контракту-заявці на кожне окреме перевезення, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача, після отримання документів, в строк оговорений в контракті-заявці.

У відповідності до пункту 4.2. Договору, підставою для вчинення Відповідачем оплати за послуги по кожному перевезенню є рахунок Позивача, а також акт приймання виконаних робіт, міжнародна товарно-транспортна накладна з відмітками вантажовідправника, Відповідача, вантажоотримувача та митних органів на шляху проходження вантажу, предявлених Відповідачу.

Позивач на виконання умов Договору та відповідно до замовлення від 25 червня 2010 року (а.с. 12) здійснив перевезення вантажів Відповідача на загальну суму 24922 (двадцять чотири тисячі девятсот двадцять дві) грн. 00 коп., що підтверджується актом здачі-прийняття (надання послуг) № ФЛ-0000263 від 21 липня 2010 року (а.с. 14) та міжнародними товарно-транспортними накладними з відповідними відмітками (а.с. 17-24).

Згідно з умовами Договору Позивачем за надані послуги по перевезенню вантажу був виставлений Відповідачу рахунок-фактура № ФЛ-0000263 від 21 липня 2010 року (а.с. 13) на суму 24922 (двадцять чотири тисячі девятсот двадцять дві) грн. 00 коп..

В свою чергу, Відповідач 21 серпня 2010 року та 22 вересня 2010 року частково розрахувався з Позивачем за надані послуги по перевезенню вантажів в сумі 8 922 (вісім тисяч девятсот двадцять дві) грн. 00 коп. та в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. відповідно, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 25-26).

Позивачем Відповідачу направлялася претензія від 24 листопада 2010 року (а.с. 15, доказ отримання Відповідачем претензії а.с. 16), в якій Позивач просив Відповідача здійснити оплату за надані послуги по перевезенню вантажів у сумі 12000 (дванадцяти тисяч) грн. 00 коп. до 7 грудня 2011 року. Дана претензія залишена Відповідачем без задоволення та відповіді.

Таким чином, станом на час звернення Позивача з позовом 13 грудня 2010 року за Відповідачем перед Позивачем, з урахуванням часткових оплат, рахується заборгованість в сумі 12000 (сім тисяч) грн. 00 коп..

Слід зазначити, що 1 лютого 2011 року після порушення провадження по справі (16 грудня 2010 року) Відповідач, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав відзив на позов № 31 від 27 січня 2011 року (а.с. 52), в якому визнає позовні вимоги в повному обсязі та вказує, що 28 січня 2011 року частково сплатив заборгованість в сумі 5000 (пять тисяч) грн. 00 коп., на підтвердження чого додає платіжне доручення № 5057 від 28 січня 2011 року (а.с. 53).

Крім того, 10 лютого 2011 року Позивач, через канцелярію господарського суду Рівненської області, подав клопотання № 14 від 8 лютого 2011 року (а.с. 60) про залучення до матеріалів справи банківської виписки (а.с. 61), яка підтверджує часткову сплату Відповідачем 28 січня 2011 року заборгованості в сумі 5000 (пять тисяч) грн. 00 коп..

Таким чином, станом на час розгляду справи 14 лютого 2011 року за Відповідачем перед Позивачем, з урахуванням часткових оплат, рахується заборгованість в сумі 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп..

Слід зазначити, що відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, Позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, проте суд зауважує та наголошує на тому, що Позивач не подав жодної письмової заяви про зменшення позовних вимог та жодним чином не виявив своє волевиявлення щодо цього, а відтак, з урахуванням вищевикладеного, Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Доказів сплати заборгованості Відповідач суду не подав.

Враховуючи вищевказане, на основі статтей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198 Господарського Кодексу України, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за надані послуги по перевезенню вантажів підлягають частковому задоволенню в сумі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп..

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем Відповідачу нараховано інфляційні в розмірі 96 (девяносто шість) грн. 18 коп. та річні в розмірі 75 (сімдесят пять) грн. 13 коп. (розрахунок а.с. 46).

Суд погоджується з вірністю проведеного Позивачем розрахунку річних та інфляційних.

Відповідно 625 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 96 (девяносто шість) грн. 18 коп. інфляційних та 75 (сімдесят пять) грн. 13 коп. річних.

Згідно частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, оскільки спір виник з вини Відповідача (не виконання зобовязань щодо оплати наданих послуг по перевезенню вантажів), то на останнього покладається державне мито сплачене Позивачем в розмірі 121 (сто двадцять одна) грн. 72 коп..

У відповідності до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням суми задоволених позовних вимог, на Відповідача покладаються витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в розмірі 139 (сто тридцять девять) грн. 05 коп..

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю, 35312, Рівненська область, смт. Клевань-2, вул. Центральна, 38, код 31299514 на користь приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 96 (девяносто шість) грн. 18 коп. інфляційних, 75 (сімдесят пять) грн. 13 коп. річних, 121 (сто двадцять одна) грн. 72 коп. витрат по держмиту та 139 (сто тридцять девять) грн. 05 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 14.02.2011р.

Суддя Василишин А.Р.