Рішення № 13779280, 02.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          02.11.10                                                                       Справа № 2/109 (№22/272)

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) Поврозника І.В., представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) Кондрашова І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Коростенський завод шляхових машин „Жовтнева кузня”, м.Коростень до Закритого акціонерного товариства „Комплекс водних видів спорту”, м.Львів про стягнення 46844,20 грн. та за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства „Комплекс водних видів спорту”, м.Львів до Відкритого акціонерного товариства „Коростенський завод шляхових машин „Жовтнева кузня”, м.Коростень про стягнення56605,40 грн. та зобов’язання до вчинення дій

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство „Коростенський завод шляхових машин „Жовтнева кузня”, м.Коростень звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Закритого акціонерного товариства „Комплекс водних видів спорту”, м.Львів про стягнення 46844,20 грн.

23.01.2009р. Закрите акціонерне товариство „Комплекс водних видів спорту”, м.Львів подало зустрічний позов до Відкритого акціонерного товариства „Коростенський завод шляхових машин „Жовтнева кузня”, м.Коростень про стягнення 8254381,65 грн. та зобов’язання відповідача (позивача за первісним позовом) вчинити дії. В подальшому клопотанням від 20.02.2009р. позивач за зустрічним позовом уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача (позивача за первісним позовом) 56605,40 грн. та зобов’язати останнього вчинити дії.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.04.2009р. відмовлено повністю у задоволенні первісного позову ВАТ „Коростенський завод шляхових машин „Жовтнева кузня” до ЗАТ “Комплекс водних видів спорту” про стягнення заборгованості в сумі 46 844,20 грн. Зустрічний позов задоволено частково. В частині вимог зобов’язати ВАТ “Коростенський завод шляхових машин “Жовтнева кузня” передати належну документацію на предмет підряду та іншу інформацію щодо експлуатації та використання предмета договору підряду залишено позов без розгляду; стягнуто з ВАТ “Коростенський завод шляхових машин “Жовтнева кузня” на користь ЗАТ “Комплекс водних видів спорту” 2 600,84 грн., 26,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті зустрічних позовних вимог відмовлено.

За результатами апеляційного перегляду справи Львівський апеляційний господарський суд 23.02.2010р. прийняв постанову, якою рішення господарського суду Львівської області від 16.04.2009р. скасував, прийняв нове, яким первісний позов задовольнив повністю, стягнув з ЗАТ “Комплекс водних видів спорту” на користь ВАТ „Коростенський завод шляхових машин “Жовтнева кузня” 38 240,00 грн. основного боргу, три відсотки річних в розмірі 1 147,40 та 7 456,80 грн. інфляційних втрат. У задоволенні зустрічного позову відмовив.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2010р. рішення господарського суду Львівської області від 16.04.2009р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2010р. у справі №22/272 скасовано, справу №22/272 направлено до господарського суду Львівської області на новий розгляд.

Справі присвоєно номер 2/109 (№22/272).

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між ВАТ „Коростенський завод шляхових машин “Жовтнева кузня”(виконавець) та ЗАТ “Комплекс водних видів спорту” (замовник) 04.09.2007р. було укладений договір №04/09-01-2007 та додатки №1, №2 до нього від 17.10.2007р. та 26.11.2007р. відповідно, згідно умов яких виконавець зобов’язувався виготовити металоконструкції згідно технічної документації та ТУ для гарячого цинкування, а замовник прийняти та оплатити виконанні роботи на умовах цього договору. Позивач виготовив для відповідача металоконструкції на загальну суму 574 240 грн., за які відповідач розрахувався лише частково в сумі 536 000 грн., у зв’язку із чим заборгованість склала 38 240 грн., яку відповідач відмовляється погасити, посилаючись на недоліки у виконаних роботах. Як зазначив позивач, вся необхідна документація була передана відповідачу, інакше останній не зміг би ввести в експлуатацію об’єкт. Крім цього, позивач посилається на ту обставину, що він висловив відповідачу свій намір самостійно усунути недоліки, однак відповідач доручив виконання таких робіт іншим особам. Позивач просить первісний позов задовольнити, а в зустрічному позові –відмовити.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у запереченнях на позов. Зокрема, відповідач зазначив, що металоконструкції були виконані позивачем неякісно, що призвело до витрат на усунення недоліків в сумі 40840,84 грн.

23.01.2009р. Закрите акціонерне товариство „Комплекс водних видів спорту”, м.Львів подало зустрічний позов до Відкритого акціонерного товариства „Коростенський завод шляхових машин „Жовтнева кузня”, м.Коростень про стягнення 8254381,65 грн. та зобов’язання відповідача (позивача за первісним позовом) вчинити дії. Клопотанням від 20.02.2009р. позивач за зустрічним позовом уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача (позивача за первісним позовом) 56605,40 грн. та зобов’язати останнього вчинити дії.

Клопотанням про уточнення позовних вимог від 02.11.2010р. позивач за зустрічним позовом уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача (позивача за первісним позовом) 56605,40 грн.

Зустрічний позов мотивований тим, що при прийнятті конструкцій між сторонами було підписано акти прийому-передачі продукції, які свідчили про фактичне приймання продукції по кількості та найменуванням. По якості конструкції прийняти в момент фактичного їх передання було неможливо, оскільки вони були прийняті в розібраному вигляді. Однак при збиранні конструкцій були виявлені недоліки щодо якості, які унеможливлюють їх використання за призначенням. 25.03.2008р. за вих.№25 позивач за зустрічним позовом надіслав відповідачу за зустрічним позовом претензію щодо недоліків по якості виготовлених атракціонів, яка залишилась без відповіді.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, ст.858 ЦК України надає замовнику право на відшкодування своїх витрат на усунення недоліків. Замовник скористався цим правом, понісши на усунення недоліків конструкцій атракціонів витрати в сумі 40840,84 грн., про що повідомив відповідача за зустрічним позовом з вимогою про відшкодування понесених витрат. Фактичні витрати позивача за зустрічним позовом на усунення недоліків виготовлених відповідачем за зустрічним позовом металоконструкцій атракціонів становлять 40840,84 грн., відповідні підтверджуючі документи, як зазначив позивач за зустрічним позовом, додані до матеріалів справи. Сума 3% річних від простроченої суми згідно розрахунку позивача за зустрічним позовом становить 11027,03 грн., індексу інфляції –4737,53 грн.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) проти зустрічного позову заперечив з підстав, викладених у запереченні на зустрічну позовну заяву. Зокрема позивач (відповідач за зустрічним позовом) зазначив, що листом №140 від 26.03.2008р. ним було запропоновано відповідачу зняти висотні металоконструкції та підготувати їх для доробки позивачем, однак дана пропозиція відповідачем була проігнорована. Як зазначає позивач (відповідач за зустрічним позовом) єдиним фактом, що був документально оформлений, є факт про помилки в проекті, які призвели до переробки конструкції в процесі їх монтажу, який оформлений актом від 18.12.2007р., який був узгоджений і підписаний сторонами. Жодних інших документів, які б свідчили про недоліки металоконструкцій, сторонами не підписувалось. Як зазначив позивач, ч.4 ст.853 ЦК України передбачено, що у разі виникнення між замовником та підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин, на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Однак відповідна експертиза з приводу даного спору не призначалася. Враховуючи викладене, позивач (відповідач за зустрічним позовом) просить відмовити в задоволенні зустрічного позову за недоведеністю.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

За письмовим клопотанням представників сторін строк вирішення спору було подовжено.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 02.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 08.11.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між ВАТ „Коростенський завод шляхових машин “Жовтнева кузня”(виконавець) та ЗАТ “Комплекс водних видів спорту”(замовник) 04.09.2007р. було укладений договір №04/09-01-2007 та додатки №1, №2 до нього від 17.10.2007р. та 26.11.2007р. відповідно, згідно умов яких виконавець зобов’язувався виготовити металоконструкції згідно технічної документації та ТУ для гарячого цинкування, а замовник прийняти та оплатити виконанні роботи на умовах цього договору (т.1, а.с. 16-18).

Згідно п.1.2 укладеного договору та додатку №2 вартість робіт за цим договором становить 564 240 грн.

Прийняття продукції оформляється актом прийому-передачі в присутності уповноваженого представника виконавця (п. 2.2 договору).

Кінцевий розрахунок здійснюється на протязі 10 банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі.

Відповідно до п. 3.1 договору, термін дії договору сторони встановили до 01.11.2007р.

З актів прийому-передачі продукції, які підписані сторонами без зауважень, вбачається, що позивач поставив, а відповідач прийняв металоконструкції на загальну суму 574 240,00 грн.

Протягом вересня та листопада 2007р. відповідач здійснив часткову оплату виконаних виконавцем за укладеним договором робіт, перерахувавши лише 536 000,00 грн., що підтверджується виписками банку, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 38 240,00 грн. (т.1, а.с. 32-36).

Відповідач на адресу позивача надіслав лист №25 від 25.03.2008р. про понесення додаткових витрат через виготовлення останнім неякісних металоконструкцій на суму 24 733,00 грн., що підтверджується калькуляцією затрат, актом здачі-приймання №ЕК-1902 та виставленим рахунком-фактурою від 20.12.2007р., крім того відповідач зазначив, що остаточний розрахунок буде здійснений після отримання технічної документації (т.1, а.с. 37-39).

У відповідь на даний лист, позивач зазначив, що витрати значно завищені і запропонував зняти висотні металоконструкції для доробки своїми працівниками (т.1, а.с. 44).

Позивач надіслав на адресу відповідача претензії № 12/47 від 16.05.2008р. та № 12/89 від 14.10.2008р. про оплату заборгованості (т.1, а.с. 26-29), які були залишенні останнім без задоволення, що стало підставою звернення до суду.

18.12.2007р. між сторонами був підписаний акт про помилки в проекті, які призвели до переробки конструкції в процесі монтажу (т.1, а.с. 77).

На вимогу Вищого господарського суду України, викладену в постанові від 20.05.2010р., суд витребував у сторін проектну документацію на металоконструкції, що були предметом договору №04/09-01-2007 від 04.09.2007р. З поданих відповідачем документів на металоконструкції вбачається, що проектна документація була виготовлена фірмою Bytomska pracownia projektowa „BUDOPROJEKT”, м.Битом, Республіка Польща, на замовлення відповідача, та прийнята останнім 09.07.2007р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.1, ч.2 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Як вбачається з актів прийому-передачі продукції, зауважень щодо якості, невідповідностей виконаних робіт технічній документації або строку виконання робіт відповідачем не заявлялось, а тому вказані акти є підставою для розрахунків між сторонами.

18.12.2007р. між сторонами був підписаний акт про помилки в проекті, які призвели до переробки конструкції в процесі монтажу (т.1, а.с.77). Тобто, дана помилка стосувалася проектної документації, а не якості виготовлення продукції.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Враховуючи факт прострочення оплати виконаних робіт, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 38240 грн. боргу, а також нараховані три відсотки річних в розмірі 1 147,40 грн. та 7 456,80 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2007р. по жовтень 2008р., а тому вказані суми підлягають до задоволення.

Розглянувши матеріали зустрічного позову суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Частиною 3 ст. 853 ЦК України передбачено, що якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Проте в матеріалах справи відсутні докази негайного повідомлення виконавця про виявлення недоліків. Лист №25 від 25.03.2008р., на який посилається відповідач (позивач за зустрічним позовом) як на доказ повідомлення позивача про наявні недоліки, не може бути належним доказом, оскільки зі змісту даного листа вбачається, що замовник, всупереч вищенаведеним приписам ч.3 ст. 853 ЦК України, усунув за свій рахунок виявлені недоліки та просить відшкодувати відповідні витрати (а.с. 38-39).

Такі недоліки мають бути визначені у відповідному акті, погодженому та підписаному сторонами договору. Будь-які акти (як і будь-які інші письмові докази) з цього приводу в матеріалах справи відсутні.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що предметом спірного договору є виготовлення металоконструкцій згідно технічної документації та ТУ для гарячого цинкування, а не виконання робіт з гарячого цинкування, а тому не можуть братися до уваги витрати замовника на виконання робіт з гарячого цинкування, які не були предметом договору (акт здачі-приймання № ЕК-1902, рахунок-фактура від 20.12.2007р. на суму 25 480,40 грн.).

Частина 4 ст. 853 ЦК України надає сторонам право, у разі виникнення між ними спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин, на вимогу будь-кого з них призначити експертизу. Відповідна експертиза сторонами не призначалася.

На вимогу Вищого господарського суду України, викладену в постанові від 20.05.2010р., суд витребував у сторін проектну документацію на металоконструкції, що були предметом договору №04/09-01-2007 від 04.09.2007р. З поданих відповідачем документів на металоконструкції вбачається, що проектна документація була виготовлена фірмою Bytomska pracownia projektowa „BUDOPROJEKT”, м.Битом, Республіка Польща, на замовлення відповідача, та прийнята останнім 09.07.2007р.

За таких обставин, враховуючи, що металоконструкції виконувалися за кресленнями та розрахунками, виготовленими на замовлення відповідача, і виконані відповідно до цих розрахунків (за відсутності письмових доказів зворотнього), останній не має права вимагати відшкодування витрат на усунення помилок проекту.

Посилання позивача за зустрічним позовом на ту обставину, що вищеназваний акт підписаний з боку позивача за зустрічним позовом неуповноваженою особою, судом до уваги не беруться, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували даний факт.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 38240 грн. заборгованості, 1 147,40 грн. трьох відсотків річних, 7 456,80 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги за зустрічним позовом суд вважає необґрунтованими та безпідставними, а тому в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом слід відмовити.

Оскільки спір за первісним позовом виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст.49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

Оскільки спір за зустрічним позовом виник з вини позивача за зустрічним позовом, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст.49 ГПК України необхідно покласти на позивача за зустрічним позовом.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 837, 853 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 60, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Первісний позов задоволити.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Комплекс водних видів спорту”, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 114 (ідентифікаційний код 03564269) на користь Відкритого акціонерного товариства “Коростенський завод шляхових машин „Жовтнева кузня”, Житомирська область, м.Коростень, вул.Жовтнева, 1 (ідентифікаційний код 00240075) 38240 грн. заборгованості, 1 147,40 грн. трьох відсотків річних, 7 456,80 грн. інфляційних втрат, 468,44 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні зустрічного позову відмовити.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

          Суддя