Рішення № 137792655, 23.06.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 23.06.2026

Справа № 334/10438/25

Провадження № 2/334/2309/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2025 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник: адвокат Хлопкова М.С. в інтересах ТОВ «Юніт Капітал» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові посилалися на те, що 24.10.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 472003835 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, зокрема, відповідач за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору, після чого добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора «МNV896ХН».

Відповідно п.1.1 Договору Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику кредит на суму 10000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти Кредитодавцю відповідно умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

24.10.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 10000 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 , що є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця.

Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень, зокрема, на підтвердження даної інформації позивачем долучено документ, виданий АТ КБ "Приватбанк", з якого вбачається, що операція по перерахування коштів була успішною та кошти зараховані на картковий рахунок боржника.

28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно Витягу з реєстру прав вимоги №169 від 18.01.2022 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод) ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на суму зазначену у Реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно Витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 року до Договору факторингу № 05/0820-01 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача на суму зазначену у Реєстрі прав вимоги.

28.10.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 28/10/24/У. Відповідно Реєстру Боржників за Договором факторингу від 28.10.2024 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 16426 грн.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором №472003835 від 24.10.2021 року становить 16426 грн., яка складається з: 10000 грн. - заборгованість по кредиту; 6426 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, що підтверджується випискою з особового рахунку на період 28.10.2024 року по 20.11.2025 року.

Повідомили, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс в зв`язку із розглядом справи складає 9422,40 грн., з яких: судовий збір 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу 7000 грн.

Прохали стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Юніт Капітал" заборгованість за кредитним договором № 472003835 від 24.10.2021 року у розмірі 16426 грн.; судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. покласти на відповідача; у разі неявки представника позивача у судове засідання прохали провести розгляд справи за відсутності представника, не заперечували проти ухвалення заочного рішення.

28.01.2026 року заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя позовну заяву ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №472003835 від 24.10.2021 року в розмірі 16426 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість по кредиту; 6426 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 7000 грн.

12.03.2026 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 28.01.2026 року по цивільній справі № 334/10438/25 за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасовано. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 09.04.2026 року о 10:30.

28.04.2026 року ухвалою суду витребувано в АТ КБ «Приватбанк»: 1) Інформацію: чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 платіжна картка 4149-49XX-XXXX-4119; про факт зарахування коштів: зарахування на платіжну карту (маска карти) 4149-49XX-XXXX-4119; за період від 24.10.2021 до 29.10.2021 в сумі 10000 грн.; емітент карти АТ КБ "Приватбанк"; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 ; чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки НОМЕР_3 -XXXX-4119 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 . 2) У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 : на платіжну карту - маска карти НОМЕР_4 , за період з 24.10.2021 по 29.10.2021 у сумі 10000 грн.; витребувати інформацію у вигляді: первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти позичальника) - повного номера рахунка маска картки 4149-49XX-XXXX-4119, що належить ОСОБА_1 . 3) У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_2 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 за платіжною карткою маска картки 4149-49XXXXXX-4119, витребувати номери телефонів, що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (клієнта банку) за платіжною карткою маска картки 4149-49XX-XXXX-4119. 4) У випадку, якщо картковий рахунок - маска карти НОМЕР_4 не належить позичальнику ОСОБА_1 , витребувати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска карти НОМЕР_4 .

01.06.2026 року до суду звернулася представник відповідача: адвокат Зачепіло З.Я. з відзивом на позов, в якому посилалися на те, що як зазначено у позові спочатку право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Таліон плюс» на підставі Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року. Однак, кредитний договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео» було укладено 24.10.2021 року. Тобто, правовідносини за кредитним договором між ТОВ «Манівео» та відповідачем виникли значно пізніше, ніж було укладено договір факторингу між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон плюс», у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином, а отже на час укладення даного договору у ТОВ «Манівео» було відсутнє право вимоги до відповідача за кредитним договором.

До того ж, договір факторингу №05/0820-01 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» від 05.08.2020 року, також не підтверджує передачу прав вимоги, так як був укладений за місяць до укладення кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео».

Водночас, підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах. Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Відступлення майбутніх вимог чинне законодавство не забороняє, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Права майбутньої вимоги на момент укладення договору мали бути визначеними, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео» щодо відповідача на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 року не було, та сторони не могли передбачити, що 24.10.2021 року ТОВ «Манівео» буде укладено договір із відповідачем.

Додатки до Договору факторингу № 28/1118-08 від 28.11.2018 року є пустими бланками, які не заповненні належним чином, з них неможливо встановити інформацію щодо відступлення грошової вимоги до відповідача, такі документи оформлені з порушенням вимог закону, не є належними, допустимими доказами.

Вважають, що по своїй суті додаткові угоди не є новим договором факторингу, і не свідчать про перехід до ТОВ "Таліон Плюс" від ТОВ "Манівео" права вимоги до відповідача за кредитним договором. На момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 року ще не виникло (не існувало) зобов`язання між первісним кредитором ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 не укладений кредитний договір, тобто, у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018 року.

Позивач не падав належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права грошової вимоги до відповідача від первісного кредитора ТОВ «Манівео» до кредитора ТОВ «Таліон Плюс», відповідно не довів перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал», тобто не довів перехід права вимоги па кожному етапі такої передачі, що є його процесуальним обов`язком.

Прохали відмовити в повному обсязі у задоволенні позову.

18.06.2026 року АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду від 28.04.2026 року повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ). Також емітувались інші картки. Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_5 за період 24-10-2021 - 29-10-2021: номер телефону НОМЕР_2 не був/не є фінансовим, номер телефону НОМЕР_2 не знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . Номери телефонів, які знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 : НОМЕР_7 , НОМЕР_8 . По рахунку № НОМЕР_5 було зарахування коштів на суму 10000 UAН 24.10.2021 року.

23.06.2026 року представник позивача в судове засідання не з`явився, в тексті позовної заяви прохали справу розглянути у відсутність представника, не заперечували проти заочного розгляду справи.

23.06.2026 року відповідач та її представник: адвокат Зачепіло З.Я. в судове засідання не з`явилися, подали відзив на позов та заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася відповідач - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю №2137550 від 17.12.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру.

24.10.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 472003835 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, зокрема, відповідач за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору, після чого добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора «МNV896ХН».

Відповідно п.1.1 Договору Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику кредит на суму 10000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти Кредитодавцю відповідно умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Відповідно п.1.2 Договору кредит надається строком 56 днів.

Відповідно п.1.4 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 251,85 % річних.

24.10.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 10000 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою АТ КБ "Приватбанк".

Згідно виписки АТ КБ «Приватбанк» про рух коштів за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ), яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на рахунок останньої зараховано грошові кошти в сумі 10000 грн.

Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором №472003835 від 24.10.2021 року становить 16426 грн., яка складається з: 10000 грн. - заборгованість по кредиту; 6426 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, що підтверджується випискою з особового рахунку за період 28.10.2024 року по 20.11.2025 року та розрахунками заборгованості.

Суд, задовольняючи позов в повному обсязі, виходить з наступного.

В статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно висновків, викладених у Постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію».

Відповідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч.1 ст.1048 ЦК України.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.

У ст.599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження договірних відносин між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 є належними та допустимими, і аналізуючи в сукупності надані докази, вважає, що факт підписання між сторонами кредитного договору № 472003835 від 24.10.2021 року в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора є доведеним, оскільки сторони узгодили порядок його укладення в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у Постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Як встановлено судом, відповідач, уклавши 24.10.2021 року з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 472003835, отримала кредит в сумі 10000 грн. на строк 56 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 251,85% річних.

Виписка АТ КБ «Приватбанк» про рух коштів за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ), яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , є доказом у справі, оскільки має статус первинного документа, згідно Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5.

Згідно Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 року відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

Відповідно правового висновку, наведеному у Постанові Верховного Суду від 30.10.2019 року (справа № 355/558/18) виписка про рух коштів по рахунку свідчить про фактичне отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту.

Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

З досліджених доказів, зокрема виписки за карткою відповідача, видно, що остання отримувала кредитні кошти.

В подальшому, згідно укладених договорів факторингу право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача.

Щодо договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року.

28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01.

В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023, якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 року по 31.12.2024 року.

Предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Згідно п.4.1 договору факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. 18.01.2022 року відповідно Витягу з реєстру прав вимоги №169 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод) ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 16426 грн.

Щодо договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01.

В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 року включно, всі інші умови залишились без змін.

Предметом Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Згідно п.4.1 договору факторингу право вимоги переходить від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі установленій в відповідному додатку. Відповідно Витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 16426 грн.

Щодо Договору факторингу №28/10/24/У від 28.10.2024 року.

28.10.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 28/10/24/У.

Відповідно Реєстру Боржників за Договором факторингу від 28.10.2024 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 16426 грн.

Частиною 1 ст.512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Таким чином, до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Крім того, Верховний Суд у Постанові від 07.01.2026 року у справі № 727/2790/25 зробив висновок щодо правомірності переходу права вимоги на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс».

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, договір залишається невиконаним, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальній сумі 16426 грн.

З цих підстав суд не бере до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, оскільки останні не підтверджені встановленими судом обставинами.

Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).

Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі, як такий, що ґрунтується на законі, підтверджений встановленими обставинами та наданими суду доказами.

Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому судовий збір у сумі 2422,40 грн., який був сплачений позивачем при подачі позовної заяви, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 7000 грн.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем надано суду докази на підтвердження понесених витрат: копію договору від 01.09.2025 року №10/09/25-02 про надання правничої допомоги з Адвокатським бюро «Соломко та партнери»; копію Додаткової угоди №25770537371 до договору від 01.09.2025 року №10/09/25-02 про надання правничої допомоги; копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 26.11.2025 року на суму 7000 грн., яких: вивчення матеріалів справи: 2 год. 1000 грн.; складання позовної заяви: 2 год. 5000 грн.; підготовка адвокатського запиту: 1 год. 500 грн.; підготовка клопотання щодо зарахування кредитних коштів: 1 год. 500 грн.; копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю від 19.10.2018 року, всього в сумі 7000 грн.

Отже, позивачем підтверджено витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 7000 грн.

У правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15 зазначено «При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір».

Також, згідно правового висновку у Постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі № 362/3912/18 «Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час».

Також суд керується Постановою ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, відповідно якої: у розумінні положень ч.5 ст.141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Тому, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу на суму 7000 грн. є обґрунтованим, співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. При цьому суд враховує, що відповідачем клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу не подано, та вважає, що до стягнення підлягає сума витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 7000 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 137, 141, 211, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_9 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №472003835 від 24.10.2021 року в розмірі 16426 грн. (шістнадцять тисяч чотириста двадцять шість гривень 00 копійок), з яких: 10000 грн. - заборгованість по кредиту; 6426 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_9 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163) витрати на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 7000 грн. (сім тисяч гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 29 червня 2026 року.

Суддя: С.М. Телегуз