Рішення № 13779245, 02.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.11 Справа№ 32/246 (2010)

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Галімпекс Склодзеркальний завод", м.Львів.

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Львів.

Про: стягнення 19902,27 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Михальчишин Г.П. - представник (довіреність № 283\10 від 21.12.2010р.).

Від відповідача: не з»явився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Галімпекс Склодзеркальний завод", м.Львів до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Львів про стягнення 19 902,27 грн. з яких 16 826,89 грн. основний борг, 1 030,12 грн. пеня, 1 598,54 грн. інфляційні нарахування, 446,72 грн. три проценти річних.

Ухвалою суду від 24.12.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 19.01.2011р. Ухвалою суду від 19.01.2011р. розгляд справи відкладено на 02.02.2011р., з підстав вказаних в даній ухвалі.

Представник позивача в судовому засіданні надав уточнений розрахунок пені, яка за період з 22.01.2010р. по 07.06.2010р. становить 1275,84 грн., позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач в судове засідання повторно не з»явився, вимоги ухвал суду від 24.12.2010р. та 19.01.2011р. не виконав. На адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу за адресою: АДРЕСА_1. ухвали про порушення провадження у справі з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є закінчення терміну зберігання. Поштовий конверт надсилався відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1. Ця ж адреса вказана й у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.01.2011р. наданій державним реєстратором на запит позивача.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Станом на 02.02.2011р. докази оплати боргу, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи на адресу господарського суду від відповідача не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників позивача господарський суд встановив:

02.12.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Галімпекс Склодзеркальний завод" (продавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір №14 (далі по тексту договір), відповідно до якого продавець зобовязувався продати, а покупець приймає і оплачує ялинкові прикраси в асортименті (в подальшому товар) в кількості у відповідності до замовлення покупця і накладних.

Згідно п.3.1. та п.3.2. договору товар постачається згідно попереднього замовлення покупця, на умовах самовивозу зі складу у м.Львові або транспортом продавця з віднесенням транспортних витрат на покупця. Датою поставки вважається дата підписання сторонами розхідних накладних продавця, які видаються покупцю при отриманні товару.

Відповідно до п.4.1.2. договору покупець здійснює розрахунки за товар, що вказаний в п.1.1. ст..1, на наступних умова: 100 (сто) % від вартості товару відтермінування платежу на строк 30(тридцять) банківських днів від дати поставки.

Позивач на виконання умов договору передав, а відповідач прийняв товар (ялинкові прикраси в асортименті) на загальну суму 16 826,89 грн. згідно накладної №2/374 від 02.12.2009 року.

Проте відповідач оплату за товар (ялинкові прикраси в асортименті) у строки визначені сторонами в п.4.1.2. договору, не провів порушивши свої зобовязання згідно договору.

16.03.2010р. ТзОВ "Галімпекс Склодзеркальний завод" звернулось до ФОП ОСОБА_2 з претензією вих. №18/5 про погашення заборгованості, проте відповідач залишив її без відповіді та задоволення.

Відтак, основний борг відповідача становить 16 826,89 грн.

Позивач керуючись умовами п.8.1. договору нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним уточненого розрахунку розрахунку становить 1275,84 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 1 598,54 грн. інфляційних втрат та 446,72 грн. три проценти річних.

При винесенні рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Факт виконання позивачем зобовязань по договору підтверджується накладною №2/374 від 02.12.2009 року на загальну суму 16 826,89 грн., яка підписана та скріплена печатками повноважними представниками сторін (оригінал оглянуто судом, копія знаходиться в матеріалах справи).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач оплату за товар (ялинкові прикраси в асортименті) у строки визначені сторонами в п.4.1.2. договору, не провів.

Претензію ТзОВ "Галімпекс Склодзеркальний завод" вих. №18/5 від 16.03.2010р. про погашення заборгованості ФОП ОСОБА_2 залишив без відповіді та задоволення.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, основний борг відповідача складає 16 826,89 грн. та підлягає стягненню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо суми інфляційних втрат та 3% річних, заявлених до стягнення, вони є завищеними, оскільки при їх нарахуванні позивач неправильно визначив термін прострочення: інфляційні втрати та 3% річних нараховані з 09.01.2010р., а п.4.1.2. договору передбачено відтермінування платежу на строк 30(тридцять) банківських днів від дати поставки, отже прострочення має місце з 22.01.2010р.

Судом здійснено перерахунок інфляційних нарахувань та 3% річних за період з 22.01.2010р. по 30.11.2010р., згідно якого інфляційні нарахування становлять 1 060,28 грн., 3% річних - 432,97 грн., які підлягають стягненню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.8.1. договору у випадку порушення покупцем строків оплати (ст.4) за отриманий товар він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого) товару за кожен день прострочки розрахунку.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань в повному обсязі, позивач правомірно ставить вимогу про стягнення пені.

Згідно уточненого розрахунку наданого позивачем пеня за період з 22.01.2010р.по 07.06.2010р. становить 1275,84 грн. та підлягає стягненню.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, а саме до стягнення підлягає 16 826,89 грн. основного боргу, 1275,84 грн. пені, 1060,28 грн. інфляційних витрат, 432,97 грн. три проценти річних.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 612, 625, 655, 663 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Галімпекс Склодзеркальний завод" (79007, м.Львів, вул.Балабана, 14; р/р 2600400602032 у ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” м.Львів; МФО 325718; код ЄДРПОУ 00293367) 16 826,89 грн. основного боргу, 1275,84 грн. пені, 1 060,28 грн. інфляційних втрат, 432,97 грн. три проценти річних, держмито в сумі 196,18 грн. та 232,63 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням в законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя